28. Найменування: «Хорай»
Тепер перед Джіном лежала карта острова, на якому стоїть Інститут. Це був результат роботи ґолема-планера.
— Ось як. Отже, острів майже круглий. А от південний схід сильно врізаний і утворює затоку, так?
— Тату, давай і цьому острову дамо назву.
Автоматон Рейко, яка разом із Джіном розглядала карту, так і сказала.
— Так…
Джін замислився.
— Ямато… Акідзусіма… Яшіма…
Назви ніби десь уже звучали, одна за одною. Звісно, це Джін.
— Так, назвемо його «острів Хорай».
Хорай у давньокитайських переказах — легендарний острів у Східному морі, де, як кажуть, живуть безсмертні. Для Джіна назва цілком пристойна.
— А затоку на південному сході назвемо Затокою Тацумі, бо південний схід також зветься тацумі.
Джін лишався Джіном.
— Отже, центральна частина острова Хорай це гора Хорай. Висота близько трьох тисяч метрів. Якщо правильно використати, тут можна вирощувати рослини, що люблять холод.
— Інститут розташований на схилі гори Хорай, приблизно на тисячу метрів над рівнем моря, і там широка рівнина. Це залишок острова з тисячолітньої давнини.
— Так, тут є болота й ставки. Назвемо це Центральним плато.
Джінів стиль називання був у самому розквіті.
— Для початку створімо тут фруктовий сад і городи, щоб острів міг сам себе забезпечувати.
— Зрозуміло. Я дам Перід і Топаз відповідні вказівки.
Рейко підтримала рішення Джіна і одразу почала розподіляти завдання.
— А північ це первісний ліс. Чи підійде він для лісового господарства? На сході чагарники й луки, там могли б бути пасовища. А на півдні болота, луки й річка. Можливо, там вдасться влаштувати рисові поля.
— Тату, а що таке рисове поле?
Рейко запитала з явним сумнівом, бо знання, які Джін їй передав, були неповними.
— Ну, рисове поле це спеціальний город для рису, тобто злаку. У тому світі, звідки я, рис був моєю основною їжею.
Джін задивився вдалину, і Рейко, помітивши його погляд, сказала:
— Зрозуміла. Ти хочеш їсти той злак, який називаєш рисом.
— Саме так. Не знаю, чи є він у цьому світі. Пошукаю, але, мабуть, це буде потім.
Сказавши це, Джін повернувся до вивчення карти.
— Західна сторона це пустки. Схоже на завали з обваленої породи гори Хорай або на сліди давньої лави. Можливо, там є корисні копалини.
— Так, пріоритет нижчий, але варто перевірити.
— А щодо «Затоки Тацумі»…
Рейко змінила тему.
— Коли я переміщувалася, щоб знайти тата, я опинилася в морі. Тоді й вийшла на берег тут, у цій затоці. Під водою тут багато коралів.
— Корали. Варто трохи їх зібрати. Стривай, а на коралових рифах же багато риби?
Джін згадав природничі фільми, які колись дивився. На коралових рифах справді видів риби дуже багато.
— Так, безперечно.
— Тоді можна було б побудувати тут садок і розводити рибу.
— Можна створити спеціального ґолема і доручити йому це.
Людей для того, щоб розвивати все одразу, бракувало. Але Джін та інші мали засіб це виправити.
— Так. Водночас у Затоці Тацумі треба побудувати порт і спустити кораблі на воду.
— Кораблі?
— Ага. Зрештою хочу збудувати щось велетенське, метрів на двісті.
Двісті метрів — це цілковите хобі Джіна.
— А ще можна буде подорожувати морем.…Втім, спершу треба розробити рушійну силу.
Попереду ще довга дорога, але водночас це й тішило.
— Ну що ж, поки що, мабуть, це все.
Джін оглянув місцевість, визначив подальший план, перевів подих і, гризучи фрукт, схожий на апельсин, промовив.
— Якщо подивитися на це так, то чітко видно, які пункти важливіші, а які менш.
Найважливішим, звісно, було забезпечення їжею.
— Плодові дерева, схожі на «персик», «апельсин», «яблуко», «лимон», «каштан» і «волоський горіх», яких згадував тато, вже пересаджено.
— Швидко. Молодець.
Перід і Топаз разом із підлеглими працювали з магією, тож усе було готово за два дні.
— Тоді спершу треба розжитися зерном.
Основним харчем у цьому світі були злаки. Вирощували пшеницю та ячмінь.
— Треба піти й купити і для їжі, і для посіву. Але де краще? Та й грошей немає.
В Інституті було багато цінних речей, але жодної валюти не знайшлося.
— Є на думці одне місто, де, мабуть, можна щось купити. Це те місце, куди я перенеслася п'ятим разом.
— Ясно. Тоді підемо разом. А щодо грошей: продавати Магікристали чи щось із зроблених речей, що краще?
Тут навіть Рейко спантеличено схилила голову. Джін і Рейко мало що знали про цей світ, тож це й не дивно.
— Гм, тоді, мабуть, візьмемо з собою кілька Магікристалів і вирішимо на місці.
— Так, думаю, це найкраще.
— Гаразд, тоді рушаймо.
— Так. Відповідні переносні ворота ось тут.
Рейко, як слід, підписала встановлені переносні ворота, тож розібратися було легко. На цих воротах значилося «Блюленд».
— Ось це «Блюленд» і є тим містом?
— Ні, це радше місто, ніж містечко. Переносні ворота заховано в лісі, за три кілометри від міста.
— Зрозуміло. Ходімо.
І ці двоє перенеслися до «Блюленда».
Нарешті знову контакт із людьми?
Дякуємо, що читаєте.
20130422, виправлено о 11:00
（хибно）Схожі на «персик», «апельсин», «яблуко», «лимон», «каштан» і «волоський горіх» плодові дерева вже пересаджено.
（правильно）Схожі на «персик», «апельсин», «яблуко», «лимон», «каштан» і «волоський горіх» плодові дерева вже пересаджено.
У кінці бракувало закривної лапки.
31.08.2019, виправлено
（хибно）Джін, визначивши подальший план, перевів подих і, гризучи фрукт, схожий на апельсин, промовив Джін.
（правильно）Джін, визначивши подальший план, перевів подих і, гризучи фрукт, схожий на апельсин, промовив.