Майстер магічної інженерії

27. Ґолем-планер

Відновлюю публікацію

Тим часом у цьому світі рік уже змінився, але Джін та інші зовсім цього не помічали.

— …Набридло.

День у день Джін їв лише фрукти та горіхи.

— Ох, як хочеться рису. А якщо його немає, то хоч хліба.

Звісно, від такої їжі він уже втомився і зітхав за колишнім раціоном.

— Може, десь купимо пшениці?

— Тату, тоді давай розіб'ємо на цьому острові поле.

На бурмотіння Джіна Рейко відповіла пропозицією.

— Так, насіння доведеться купити, але ділянку треба підготувати заздалегідь.

— Так. Гадаю, це можна доручити ґолем-служницям Топаз і Аква.

— Топаз володіє землею, Аква — водою, якщо я не помиляюся. Непогано.

Джін кивнув. Рейко ж

— Тоді знадобляться ще ґолеми, які працюватимуть під їхнім керівництвом.

— Ага, точно. Їх теж зробимо.

Тож вирішили створити підлеглих ґолемів не лише для Аква й Топаз, а для всіх п’яти ґолем-служниць. Джін разом із Рейко почали уточнювати характеристики.

— Магічну зовнішню оболонку не робимо, і одяг теж не потрібен.

— Так, згоден. Натомість покриємо поверхню легким сріблом і змінимо колір.

— Га?

Джін пояснив Рейко: легке срібло — це, по суті, ізотоп титану, а колір титану можна змінювати, регулюючи товщину оксидної плівки на поверхні.

Ці знання Джін здобув, працюючи на металообробному заводі в сучасній Землі.

— Зрозуміло. Як і очікувалося від тата.

Одразу взялися за ґолемів. Основна форма була та сама, що й у ґолем-служниць, але конструкцію значно спростили. Особливу увагу приділили системі керування: ґолеми мали мати власний автономний інтелект і виконувати накази не лише своїх безпосередніх начальниць-служниць, а й Рейко та Джіна.

— Тіло зроблю сама, тату, а ви займіться етер-конвертером, мана-драйвером і серцевиною.

— Добре.

Просту роботу взяла на себе Рейко, а ключові складні операції виконував Джін. За два дні було готово по десять ґолемів кожного з п’яти видів.

— Гадаю, варто призначити кожній ґолем-служниці окрему роль.

Джін погодився з пропозицією Рейко і

— Так. Топаз займеться освоєнням землі, Аква — керуванням водою. Перід — домашніми справами, а Рубі та Амез — обороною острова. Як тобі?

— Гадаю, це слушно.

— Добре. Тоді, Топаз, Аква, Перід, Рубі та Амез, отримайте під своє начало підлеглих. Продовжуйте старанно працювати. А ви, ґолеми, на вас покладаюся.

— Слухаюся, господарю.

— Прошу вас.

П’ять ґолем-служниць вклонилися Джіну. Їхні підлеглі спочатку вклонилися Джіну, а потім своїм начальницям. Топаз і Аква вийшли з Інституту, Перід пішла оглядати кімнати, а Рубі й Амез теж вийшли разом зі своїми підлеглими.

А Рейко тим часом

— Тату, тут ще залишилося два ґолеми. А це для чого?

Вона глянула на два ґолеми, які ще не були активовані, і спитала Джіна.

— А, це твої підлеглі, Рейко. Ти теж будеш дуже зайнята, тож я вирішив створити для тебе помічників.

— Мої підлеглі?

— Так. Вони мають таку ж продуктивність, як і ґолем-служниці. Хоча зовні виглядають інакше.

Так, два ґолеми, що ще лежать, невеликі на зріст, такі ж, як Рейко.

— Перед запуском хочу з'єднати їх із Рейко. Як тобі?

— Тато подумав про мене і створив їх для мене, тож заперечень у мене немає.

Вона так каже, і на її обличчі навіть ніби проглядає радість. Джін з полегшенням видихає. Він уже боявся, що вона знову почне казати «Чи я вам більше не потрібна?», і думав, як її переконувати.

— Гаразд, тоді підійдіть сюди.…Мана-зв'язок… Ну ось, усе готово. «Запуск».

Два ґолеми піднімаються. Один золотавий, інший срібний.

— Приємно познайомитися, тату, сестро.

Ґолеми привіталися. Звісно, «сестра» означає Рейко.

— Так, радо знайомитися.…Тату, як їх звати?

— Ну, вони твої підлеглі, тож назви їх сама?

Почувши це, Рейко якийсь час думала,

— Ну, ти, золотава, будеш Солей, а ти, срібна, Луна.

Вийшло значно розсудливіше, ніж у Джіна.

— Так, я Солей.

— Так, я Луна.

Нестача рук значною мірою зникла, і Джін міг нарешті зосередитися на розв'язанні проблем.

— Рейко, навіть якщо ми використовуватимемо острів, без розуміння рельєфу нічого не вийде. Карта є?

Рейко трохи збентежилася,

— Але з часів мами місцевість дуже змінилася, тож її треба складати заново.

Рейко розповідає, що за тисячу років острів, схоже, піднявся.

— Гаразд, тоді першочерговим завданням стає з'ясування загальної картини острова.

Джін, склавши руки на грудях, замислився.

— Геодезію можна зробити пізніше, але загальні обриси й розміри хотілося б знати.

Якби можна було зробити аерофотознімки, усе вирішилося б одразу, але в цьому світі ще немає способу літати. Джін ще довго міркував, аж поки його обличчя не просвітліло.

— Ось! Рейко, допоможи мені трохи.

Щось надумавши, Джін попрямував до майстерні.

— Тату, що ви збираєтеся робити?

Джін відповів здивованій Рейко:

— Хочу спостерігати острів з повітря, щоб дізнатися приблизний рельєф. Для цього створю ґолема, який уміє літати.

— З… з повітря?

Навіть Рейко це вразило. Попередниця й не думала про таке.

— Так, ну, «літати» — це гучно сказано: після підйому магією він лише ковзатиме.

Тобто планер. Він зробить модель планера, перетворить її на ґолема, який, ковзаючи, спостерігатиме за землею, а після повернення складе карту. Масштаб можна зробити приблизним.

— Я розумію, але справді він полетить?

Оскільки знання Джіна перенесені лише частково, Рейко сумнівається.

— Так, ну, краще раз побачити. Ходімо, спробуємо.

Так, з легкого срібла зробили один планер, на нього встановили ядро ґолема і Магікристал для зору. Ядро маленьке, а керувати треба лише кермом висоти, кермом напряму й елеронами. Усе збудували швидко.

— Він справді полетить?

— Так, дивись.

Вийшовши з Інституту, Джін провів пробний політ ґолем-планера на передньому дворі, який Топаз та Аква вже вирівняли.

— Слухай, зараз кидаю.

Спершу легенько підштовхнув його вперед. Планер ковзнув прямо, пролетів близько п'ятдесяти метрів і приземлився.

— Він справді полетів.

Рейко, схоже, захоплена. Хоча на обличчі це майже не видно.

Повторивши це кілька разів, ми навчимо ґолем-планер керуватися. А тепер справжня справа.

— Рейко.

— Так, тату.

— Кинь його якомога вище.

Якщо Рейко кине з усієї сили, він, мабуть, досягне висоти трьох кілометрів.

— Зрозуміло.

Рейко займає позицію для кидка.

— Ґолем-планере, уважно оглянь острів, запам'ятай його і повертайся сюди.

Щойно Джін віддав наказ,

— Кидаю!

Рейко з усієї сили жбурнула ґолем-планер. Той миттєво злетів у височінь і зник з очей.

— Ну що?

Джін питає Рейко, яка, мабуть, ще бачить планер.

— Так, він ще піднімається. Ще… а, перейшов у плавне ковзання. Повільно знижується…

Ґолем-планер приземлився перед Інститутом через дві години.

Карта острова, створена на основі зображень, що зберігалися в ядрі ґолема, була готова наступного дня.

У Прологу 1 це було розмито, але Джін працював на заводі.

Солей — французькою «сонце». Луна — місячна богиня з римської міфології, а також сам місяць.

20.07.2013, 21:08 — уніфікація позначень

Коли Солей і Луна звертаються до Джіна та Рейко,

Джін — «тату», а Рейко — «сестро». Так це й уніфіковано.

21.09.2013, 15:57 — уніфікація позначень

В одному місці ім'я «Амез» було написано помилково, це виправлено.

31.08.2019 — виправлення

（хибно）але конструкція значно спрощена.

（правильно）але конструкція значно спрощена.

23.01.2020 — виправлення

（хибно）Джін вказує на наказ, і одночасно,

（правильно）Джін віддає вказівку, і одночасно,