26. Відтоді
Джін утік у гори, і Рейко провела його до печери, де приховано переносні ворота.
— Ось тут.
Звідси відкривався гарний краєвид на підніжжя гори. Джін глянув на село Кайна і
— Шкода, там було так затишно, та що вдієш.
Потім він першим переніс Ґона та Ґена, які йшли за ним. Ґолема-коня Кому вдалося якось загнати в печеру, і його теж перенесли.
Залишилися Джін і Рейко.
— Отже, нас бачили, як ми втікали сюди, тож цю річ треба вивести з ладу, інакше буде погано.
— Так.
— Чорт, коли ж тепер вийде потрапити до села Кайна…
— Я вам допоможу.
Рейко підтримує його.
— Добре. Тоді зробимо так, щоб через хвилину після нашого проходу ворота зламалися.
За замовчуванням переносні ворота мають таку функцію, щоб їх не використовували з поганими намірами. Закінчивши налаштування, Джін
— Ну що, ходімо.
— Так.
І обидва зникли з очей.
— Прокляття, втекли.
— Ф-фух, ф-фух, ф-фух…
Рівно через годину після того, як Джін зник, граф Вальтер разом із людьми нарешті дістався вершини гори. Тут уже не було жодного сліду, а з неба почав сипати сніг, і
— Графе, тут нічого не вдієш. Треба відступати, поки не стемніло.
на пораду ад'ютанта
— Нічого не вдієш, повертаємо назад.
Граф похмуро пробурмотів це, і Вальтер із воїнами спустилися з гори, минули село Кайна і рушили прямо до королівської столиці.
— Ото він, острів із Інститутом.
Повернувшись до Інституту, Джін вийшов надвір разом із Рейко. Клімат тут тепліший, ніж у селі Кайна. Густих джунглів тут немає, але дощі, мабуть, падають досить часто.
— Якщо освоїти землю, можна буде обходитися власними силами.
Джін подумав, що тут можна буде зробити город. Але це справа майбутнього. Важливіше інше.
— Знайдіть якісь плодові дерева, плоди яких можна їсти.
— Так, господарю.
Разом із Рейко та п'ятьма ґолемами-служницями вони розійшлися й почали шукати їжу на перший час.
За дві години вдалося знайти чотири види фруктів і два види горіхів. А ще дерево, схоже на каучукове.
Перевіривши Аналізом, що вони не отруйні, Джін одразу взявся куштувати.
— Так, це солодке й смачне. Оце кисло-солодке. Це солодке, але трохи сухувате. А це кисле.
За смаком фрукти нагадували персик, апельсин, яблуко та лимон.
Горіхи були схожі на волоський горіх і каштан.
— Їсти можна, добре. Тоді зберіть двадцять плодів і близько десяти кілограмів горіхів кожного виду.
Віддавши вказівки ґолем-служницям, Джін повернувся до Інституту.
— Дурню!!
У королівській столиці Клайнського королівства граф Вальтер, який повернувся з доповіддю, зазнавав докорів від короля Алоїса III.
— Я казав привести того Джіна, щоб він служив королівству. А ви зробили з нього злочинця! Та ще й розлютили, і він утік! Якщо тепер він піде служити іншій державі, що тоді буде?
— Вибачте… Н-ні, але ж та людина могла керувати ґолемом і завдавати шкоди нашій державі.
— Мені вже доповіли про це. Джін захопив того ґолема невідомою мені магією і переробив його так, щоб він слухався лише його.
— Та що ви кажете!
Лісія, щоб довести невинність Джіна, поспішно повернулася до королівської столиці й переказала тамтешню подію знову. Її, щоправда, вилаяли за те, що вона приховала факти, але вона пояснила, що Джін сам про це просив, а вона на власні очі бачила його силу. Тож провину з неї зняли. Король і канцлер же тепер дуже хотіли залучити Джіна, такого талановитого чоловіка.
— Досить, можете йти. І щоб до села Кайна більше не лізли. Зрозуміло?
— Т-так, слухаюсь!
Якщо ще більше роздратувати Джіна, той не лише втече, а й може стати ворогом. Силу, про яку розповіла Лісія, теж було б розумно не випробовувати, тож такого хотілося уникнути.
— Не все так просто виходить…
Король Клайнського королівства Алоїс III, залишившись сам, підвів очі до неба і важко зітхнув.
— Братику…
Щоранку, качаючи воду помпою, Ганна згадувала Джіна.
Відтоді граф Вальтер із солдатами проїхав повз село і повернувся назад, без жодних помст. Марса та всі в селі переживали за Джіна, який утік у гори.
— Та що з ним станеться? Рейко з ним, та й на коні він їде, все буде гаразд.
Так сказав Рок.
Оскільки про переносні ворота жителі села нічого не знали, усі вважали, що Джін ховається в горах. Тому час від часу вони їздили туди на залишеному ґолем-коні й шукали його, але, звісно, безрезультатно.
Одного дня до села завітала Лісія.
— О, пані Лісіє, що сталося?
Староста, побачивши світле обличчя Лісії, так і запитав.
— Радійте, підозри щодо Джіна знято.
— Що?!
— А також король особисто вибачився за непорозуміння і запрошує Джіна до королівської столиці, а якщо той погодиться, хоче бачити його на службі. При цьому гарантують звання не нижче королівського магічного майстра.
— Оце так! Це ж чудово!
Староста був вражений. Королівський магічний майстер, звання з титулом «королівський», прирівнюється до дворянського.
— А Джін де?
— Але відтоді від нього ні слуху ні духу, на жаль.
— Ось як…
Визнання Джіна, звісно, тішило, та без нього, що зник невідомо де, радість мешканців Кайни була лише наполовину.
Коротко, але як зв’язка з наступним розділом.
Дякую, що читаєте.
Через те, що запас написаних розділів ще не готовий, наступний розділ, мабуть, з’явиться через два-три дні.
23 липня 2013, 20:43, уніфікація написання.
П’ять кольорових ґолемів називають Джіна просто «господар» без додаткових приписок, тому написання уніфіковано.
5 травня 2016, виправлено.
(Було) «Пошукай дерева, на яких ростуть плоди, які можна з’їсти»
(Стало) «Пошукай дерева, на яких ростуть плоди, які можна з’їсти»
31 серпня 2019, виправлено.
(Помилково) «Братику…»
(Правильно) «Братику…»
(Помилково) «І від короля особисто, вибачаючись за непорозуміння, запрошуємо Джіна до столиці держави
(Правильно) «І від короля особисто, вибачаючись за непорозуміння, запрошуємо Джіна до королівської столиці
23.01.2020 виправлено
(Помилково) Марса та інші жителі села всі хвилювалися за Джіна, який утік у гори.
(Правильно) Марса та решта жителів села всі хвилювалися за Джіна, який утік у гори.