25. Порушена обіцянка
Справжня зима вже настала, і на горах, що видно з села Кайна, випав сніг.
Село лежить на високому плато, оточеному ще вищими горами. Опадів тут небагато, однак видно, що його живлять дощі й сніг, які випадають на навколишні гори.
— Снігом це зветься, а нападало не так уже й багато.
Джін, хоч і виріс у місті, давно мріяв збудувати снігову хатинку, але тут, схоже, це не вийде.
— До речі, Роланд ось уже довго не з'являвся…
Торговець Роланд обіцяв приїздити раз на півтора місяці, тож мав би давно з'явитися, але його досі немає.
Торговець, який славиться чесністю, навряд чи став би порушувати обіцянку.
І ось одного дня до села Кайна прийшов хтось інший, не Роланд.
— Джін-братику, бабуся тебе кличе!
Джін відклав роботу над піччю на магістоуні й пішов до основного будинку.
— Джіне, давно не бачились.
Там стояла збирачка податків Лісія Фаргайт.
— Лісіє, давно не бачились. Ви, здається, добре виглядаєте.
Коли Джін так привітався, Лісія
— Пробачте!
і вклонилася. Джін, якому нічого не було зрозуміло,
— Ох, Лісіє, підведіться, будь ласка. Я нічого не розумію.
Коли Лісія підвелася, вигляд у неї був дуже винуватий:
— Ту справу з ґолемом замовчати не вдалося…
— Га?
— Схоже, один із солдатів, що стояли в селі Тока, повернувся до королівської столиці й розповідав про це всім…
Тут винен сам Джін. Під час перевезення зерна солдати й селяни з села Тока бачили ґолема, якого Джін переробив, — Ґона.
Заткнути рот одній Лісії було мало: людський язик не зашиєш. Чутка швидко дійшла до королівської столиці.
Як розповіла Лісія,
чутка про ґолема поблизу села Тока і про те, що ним хтось керує, дійшла до короля. Король доручив канцлеру перевірити, чи це правда.
Канцлер ретельно розпитав людей і з'ясував, що тим, хто керував тим ґолемом, є Джін із села Кайна.
До того ж Джін створив помпу, яка поширюється в околицях королівської столиці, а ще, як кажуть, придумав плитку, що стала дуже популярною серед простолюду.
Король, мовляв, відчув у Джіні загрозу і наказав графу Вальтеру, правителю цих земель, зокрема сіл Кайна й Тока, привести Джіна до нього.
— Зараз до села прямують п'ятдесят людей графа! Тікайте, будь ласка, якнайшвидше!
Так Лісія й закінчила.
— Джіне…
Марсі з тривожним обличчям,
— Все гаразд. Я ж нічого поганого не зробив.
— Джіне, зараз не до таких слів…
— Якщо втечемо, це тільки викличе підозри, правда ж?
Так він її заспокоював, хоча всередині трохи хвилювався. Лісія, визнавши, що переконати його не вдасться,
— Джіне, магічні майстри, які вміють створювати ґолемів і керувати ними, — рідкість, але якщо вони не служать державі, їх вважають небезпечними. Тому, будь ласка, будьте обережні.
— Дякую, Лісіє. Буду обережний.
Щоправда, я не дуже розумію, на що саме треба звертати увагу.
Для початку Джін вирішив повернутися до майстерні й порадитися з Рейко.
— Найгірше, може, доведеться втекти.
— Тоді краще скористатися переносними воротами в горах, а не цими. Думаю, ці слід зробити непридатними.
— Так, шкода, та що вдієш.
Не гаючи часу, Джін засипав підвал, де стояли переносні ворота, і відновив усе так, щоб не було видно входу. Саме тоді
— Ти Джін, так?
З входу до майстерні гучно пролунав зверхній голос. Глянувши, Джін побачив, що там стоїть багато воїнів у обладунках. Прийшли раніше, ніж він очікував.
— Так, я Джін. А що?
Коли Джін так відповів, чоловік, схожий на командира,
— Ну що ж, підеш зі мною. Чинитимеш опір, пощади не чекай.
Сказавши це, він наставив на Джіна спис. Джін обережно притримав спис рукою,
— Що це взагалі таке?
Почувши це, той чоловік, схожий на командира,
— Ти смієш іти проти графа Вальтера, правителя цих земель?
— Ні, я ж питаю, чому мене взагалі мають кудись вести?
Лише тепер Джін зрозумів, чому Лісія казала тікати, але було вже пізно.
— Хм, це наказ короля. Слухайся без опору.
Судячи з податків і розмов з Лісією, він думав, що ця країна нормальна, але, схоже, помилився. Чоловік перед ним є типовим прикладом тих, хто прикривається владою.
— Я, знаєте, не з цієї країни. Чому я маю слухатися?
Джін поступово закипав. Святим він не був, скоріше запальний. До своїх добрий, але якщо скривдять рідних, поблажливості не чекай.
— Братику!
Ганна кинулася до нього, та її маленьке тіло зупинив солдат. Ні, її відштовхнули, і вона впала на землю.
— Ай!
— Ганно!
Джін рушив уперед, та назустріч йому виставили спис, щоб зупинити. Але
— Не заважай.
Джін схопив спис і активував Формування. Спис миттєво змінив форму і вигнувся літерою U.
— Ой! Спис!
— Ти смієш опиратися!
Тут же в нього встромилися ще три списи. Їх зупинив голем Ґон: він повернувся з обходу села і прибіг на допомогу своєму господареві, Джіну.
— Що? Це голем! Так це ти винний!
— Винний?
Джін, тримаючи Ганну на руках, здивовано перепитав.
— Не прикидайся! Ці напади ґолемів, що вже відбувалися по всьому Клайнському королівству, то ти їх влаштовував!
— Га?
На лихо, зовнішність Ґона та Ґена майже не змінилася з того часу, як на Джіна з товаришами напали ці ґолеми. Колір змінили, але дизайн майже той самий.
— Прикидаєшся? Я сам бачив, і в війську є ті, хто бачив. Колір інший, але ґолеми того ж типу нападають на людей і матеріали по всій країні!
— Що?
Лише тепер, коли справа дійшла до цього, Джін зрозумів, наскільки все погано. Хтось або щось спрямовує ґолемів на напади по всьому Клайнському королівству. Схоже, і той ґолем, з якого зробили Ґона, був одним із них.
— Чорт, треба було тоді краще перевірити…
Але тепер шкодувати пізно: варто було оглянути ядро ґолема, і, можливо, вже знали б, хто винен.
— Тепер вам не відкрутитися!
Солдати оточили Джіна. Джін, тримаючи на руках Ганну, звернувся до неї:
— Ганно, я нічого поганого не робив. Але, здається, тепер тут залишатися не можна.
— Братику…
— Вибач, що не зміг дотриматися обіцянки «до весни». Колись я обов'язково прийду знову. До того часу будь здоровою.
Договоривши, Джін тихенько засунув Ганні в кишеню спідниці Рубі (?).
І ще одне слово:
— Рейко!
— Так, тату.
Почувши голос Джіна, відданий понад усе автоматон Рейко миттю відкинула десятьох солдатів, що оточували Джіна.
— Що?! Ти смієш спротивитися!
Джін звернувся до розгубленого графа Вальтера:
— Слухайте. Я не посилав ґолемів на напади. Але мені не до вподоби, що на мене вішають невинну провину, тож я йду звідси.
Сказавши це, він передав Ганну Марсі, покликав ґолема-коня «Кома» і скочив на нього. Рейко сіла перед Джіном.
— Ще одна порада. Тільки спробуйте торкнутися хоча б пальцем людей села Кайна, і я зітру Клайнське королівство на порох.
І, крутнувши кермо,
— Марсо, дякую за турботу, будьте здорові!
Не встиг він договорити, як, поглядаючи на графа Вальтера та приголомшених солдатів, помчав до північних гір. Ґон і Ґен поспішили слідом.
— Що ви робите, нікчемні! Наздоганяйте! Наздоганяйте його!
Та ґолеми були швидкі, і на очах вони зменшувалися. Але солдати все одно гналися за ними. Граф Вальтер теж поскакав услід на звичайному коні.
— Братику…
— Джіне…
— Пане Джіне…
Ганна, Марса і Лісія, що залишилися, кожна молилася за благополуччя Джіна.
Можливо, якби Лісія повідомила все як є, тобто що Джін відбився від ґолема і забрав його собі, то вся ця плутанина не виникла б.
Дякуємо, що читаєте.
20160505 виправлено
(старе) Торговець Роланд приїжджає приблизно раз на півтора місяці
(нове) Торговець Роланд приїжджає приблизно раз на півтора місяці
20190831 виправлено
(помилкове) «Брате…»
(правильне) «Братику…»
2 місця виправлено.