Інтерлюдія: мандри автоматона
Після того як Джін, через переносні ворота, що втратили місце призначення, опинився невідомо де, автоматон теж скористалася тими самими переносними воротами, щоб шукати Джіна.
Одна мить збою, і автоматон опинилася над морем.
Удар об воду, і автоматон почала тонути. Її тіло майже мало ту саму густину, що й людське, тож плисти було легко, але рюкзак із матеріалами для переносних воріт, який вона несла, щоб повернутися, був важкий.
Ця вага, близько двадцяти кілограмів, тягне під воду автоматона, яка важить трохи менше тридцяти.
Але вона не звичайний автоматон. Джін перебрав її, не стримуючи себе, тож вона фактично є супер-автоматоном. Її сила в десятки разів перевищує людську, а витривалість майже безмежна. Коли вона рухала тонкими руками й ногами, то легко піднялася над поверхнею моря.
— Тут…
Озирнувшись, вона побачила далеко за лінією горизонту один острів. Автоматон одразу попливла в його бік. Хоча вона була в одязі й несла двадцятикілограмовий вантаж, її швидкість перевищувала шістдесят вузлів, тобто понад сто кілометрів на годину. Мабуть, жодна морська істота не плаває швидше за неї.
Через годину автоматон дісталася берега. Острів, щоправда, був досить великим.
— Це острів з Інститутом? Ні, не може бути…
Ступивши на берег, вона зрозуміла, що це острів, з якого вона відправилася, острів з Інститутом, і справді здивувалася. Адже острів, який вона пам'ятала, був набагато меншим.
У її пам'яті це був вулканічний острів, а гора посеред нього завжди димила. Тепер диму не було, а висота збільшилася щонайменше на тисячу метрів. Вершина, схоже, перевищувала три тисячі метрів, і на ній виднівся сніг.
— Можна припустити лише одне: острів піднявся за тисячу років.
Безбарвним голосом вона промовила це й рушила в той бік, де, вочевидь, був Інститут. Острів укритий рідколіссям і луками, тож іти було легко. Оскільки клімат не тропічний, джунглі тут не утворилися.
— Великих тварин, схоже, тут немає.
Траплялися лише комахи, птахи, дрібні ссавці та плазуни, а також земноводні. Вони майже не відрізнялися від тих, що жили на острові раніше.
Інститут знаходився під землею, на плато в центрі острова. Відстань до нього допомогла автоматону оцінити нинішні розміри острова.
— Більше ніж у сто разів… Втім, гадаю, це не завадить.
Приблизно, спершу острів був розміром із Міякедзіму з Ідзуських островів, а тепер став як префектура Тотіґі.
Але автоматон не звертала на це уваги й рухалася далі. Коли вона дійшла до входу в Інститут, його заплели лози, та місцева мешканка відразу його знайшла. Перед її силою переплетені лози були не страшнішими за звичайну траву при дорозі: вона легко відчинила двері й увійшла.
— Ще раз, отже.
Вона, що не знала втоми, знову ступила на переносні ворота й знову викликала збій.
Цього разу автоматон з'явилася в пустелі.
— Пустеля, отже. Ну що ж, люди, мабуть, там, у тому напрямку…
Відчувши слабкий магічний слід, вона рушила в той бік. Вона не знала втоми, тож ані спекотний день, ані морозна ніч її не зупинили, і за чотири дні вона дійшла до міста.
— Тату… його, схоже, тут немає.
Магічну силу Джіна, що її створив, вона не сплутала б ні з чим, тож одразу зрозуміла: Джіна тут немає.
— Чи встановити ці переносні ворота тут і повернутися до Інституту?
Вона вирішила встановити переносні ворота в печері, що відкривалася на середині схилу скелястої гори, досить далеко від міста. Вхід заклала камінням, щоб сторонні не зайшли. Крім того, захистила ворота бар'єром.
Щоправда, ворота реагують на магію, тож ними можуть користуватися лише Джін та його близькі, включно з автоматонами.
— Отже, переміщення.
І автоматон повернулася до Інституту.
Третє переміщення.
Цього разу вона з'явилася посеред пустки. До найближчого людського поселення було сім днів ходу. І цього разу вона встановила переносні ворота поблизу й повернулася до Інституту.
Четвертого разу вона опинилася в краю, де живуть монстри. Більшість монстрів ігнорувала автоматона, але деякі напали, тож довелося їх відбити. Серед них були й несправжні дракони. Їхні шкури, пір'я, ікла та кістки могли стати добрим матеріалом, тож автоматон зібрала все, встановила переносні ворота й повернулася до Інституту. Там вона розсортувала матеріали й заховала їх, щоб завжди були під рукою.
Так автоматон, навіть не припускаючи, що Джін може бути мертвий, знову і знову вирушала на пошуки.
І ось ще один переніс, якого вона не рахувала, тож і сама не знала, котрий це раз.
Цього разу вона опинилася посеред снігу. Під вагою рюкзака автоматон провалилася в сніг. Сніг був сухим і пухким, не давав опори, і скільки б вона не рухала руками й ногами, вибратися не виходило.
— Нічого не вдієш. Нагрів.
Тіло автоматона почало нагріватися. Тримаючи жар на рівні, який не пошкодив би вантаж за спиною, вона розтоплювала сніг. Деякі деталі переносних воріт були чутливі до високої температури, тож процес тривав довго, але за весь день вона все ж вибралася зі снігу.
— Цікаво, де ж ми?
Піднявшись на скелю, вона оглянула околиці. Схоже, це висока гора.
— Якщо спуститися, снігу, мабуть, буде менше. Але в який бік іти…
Мабуть, відстань занадто велика: ні присутності людей, ні магії вона не відчувала.
— Наступного разу варто посилити саме цей напрям функцій.
Але щоб посилити функції, яких бракує для пошуків Джіна, треба зробити це саме Джіну, тож спершу його треба знайти, і виходить замкнене коло.
— Найбезпечніше, мабуть, на південь.
Була зима, і вона вирішила, що на південь іти краще, ніж на північ, тож спускалася горами вздовж гребенів, де снігу менше. Часом вона провалювалася в замети, і щоразу вибиратися доводилося за допомогою Нагріву, через що йшло багато часу; до місця, де снігу було небагато, вона добиралася три дні.
Тепер перед нею височіла гора заввишки близько трьох тисяч метрів. Озирнувшись, вона бачила висоту, з якої спустилася: гірський масив із льодовиком, шість тисяч метрів.
— Мабуть, це займе ще трохи часу. Місце для переносних воріт оберемо трохи далі.
Автоматон рушила до гори заввишки три тисячі метрів. Утім, перелазити через вершину зовсім не обов'язково, тож вона прямувала до сідловини, де хребет трохи нижчий.
Втім, біля гребеня лежав сніг завглибшки понад метр, і друге перевалювання вона завершила за два дні.
— Далі, здається, проблем не буде.
Ще з гребеня на три тисячі метрів вона бачила, що залишилася скеляста гора нижча за дві тисячі метрів. Автоматон мала намір поставити переносні ворота десь біля її вершини.
Якби не сніг, вона дісталася б туди за півдня.
Коли вона дісталася вершини, сутеніло, та темрява для неї значення не мала: вона бачила й у пітьмі.
Вершина виявилася просторою, і там була печера, яка, здавалося, ідеально підходила для переносних воріт.
— Ось там, здається, непогано.
Автоматон наблизилася до печери. Раптом вона відскочила назад. Глянувши, побачила, що місце, де вона щойно стояла, було розрите великою вибоїною.
— …Сторукий велетень?
Велетень двадцяти метрів зросту зі ста руками. Він піднявся з протилежного до неї схилу і раптом почав кидати каміння, що тримав у руках.
— Значить, це чудовисько, що накопичує магію всередині. Тому я його й не відчула.
Автоматон, як і завжди, спокійна, аналізувала супротивника. Велетенські чудовиська часто не вміють користуватися магією: щоб втримувати величезне тіло, вони витрачають магію всередині.
Тому магії, що просочувалася назовні, було мало, і вона вирішила, що саме тому не відчула його.
— Якби не вантаж за спиною, я б могла стати проти нього лицем до лиця, але нічого не вдієш.
Ніби змирившись, автоматон прошепотіла це й підняла роботу етер-конвертера всередині свого тіла з приблизно п'яти відсотків до двадцяти.
Водночас вона підняла й роботу мана-драйвера і миттєво згустила магію. І ось.
— Магічний вибух.
Вона випустила найпотужніше атакувальне закляття. Потужність становила двадцять відсотків.
Удар захопив і магічне ядро сторукого велетня, викликавши величезний вибух, і вже за мить від його велетенського тіла нічого не лишилося.
Перевага цього закляття в тому, що воно знищує лише тих, хто має магічну силу. Рельєф поблизу вершини не постраждав. Печера теж уціліла.
— …Знищення завершено. Шкода, звісно, але нічого не вдієш. Втім, є дещо важливіше.
Вона трохи шкодувала, що не лишилося жодного придатного матеріалу, та для неї було важливіше інше.
— …Ця магія, без сумніву, належить татові.
Лише тепер вона нарешті відчула магію Джіна.
— Треба швидко поставити переносні ворота.
Автоматон ставила переносні ворота в печері щойно знищеного сторукого велетня.
Навколо валялися кістки лісового ведмедя, мабуть здобичі сторукого велетня, тож вона скинула їх у глибину ущелини.
Переносні ворота вона збирала обережно й перевіряла їх роботу. Коли вони були готові, вона скористалася ними, щоб повернутися до Інституту і одразу ж назад, — така була її обачність. Усе це заради Джіна. Якби під час повернення Джіна до Інституту сталася несправність, автоматон, мабуть, знищила б себе власними руками.
Коли все було готове, ніч уже повністю відступила. Автоматон поспішно почала спускатися з гори. Її ціль була за ще однією, нижчою горою.
За тією нижчою горою видно було маленьке село. Коли автоматон побачила на околиці села, біля огорожі, фігуру Джіна, якого їй так нестерпно хотілося побачити, вона видала сто відсотків потужності.
Це дало їй швидкість, близьку до швидкості звуку, і миттєво перенесло її більш ніж на сто метрів. А перед автоматоном…
— Тато!
Її творець, якого вона півроку шукала, Джін, стояв перед нею з розгубленим виразом обличчя.
Це був розділ з точки зору автоматона.
Спочатку острів був вулканічним, але за 1000 років вулканічна активність згасла, а сам острів місцями піднявся.
Дослідницький інститут розташовувався у вулкані, тому що там багато підземних копалин. Загрозу вулкана відвертала магія.
Схоже, лісового ведмедя з'їв сторукий велетень.
Дякуємо, що читаєте.
14.10.2016 — виправлення
(старе) Приблизно, спочатку острів був розміром з Міяке з архіпелагу Ідзу, а став розміром із Сікоку. Це більше ніж у 300 разів.
(нове) Приблизно, спочатку острів був розміром з Міяке з архіпелагу Ідзу, а став розміром із префектуру Точіґі.
* Це буде відрізнятися від книжкової версії.
31.08.2019 — виправлення
(старе) І оскільки я щоразу не рахую, котре це вже перенесення.
(нове) І оскільки я не рахую щоразу, котре це вже перенесення.
22.01.2020 — виправлення
(помилково) Обережно зібрав переносні ворота, перевірив роботу.
(правильно) Обережно зібрав переносні ворота, перевірив роботу.
03.04.2020 — виправлення
(помилково) Схоже, висота значно перевищує три тисячі метрів.
(правильно) Схоже, висота значно перевищує 3000 метрів.
(помилково) Проте поблизу хребта лежить понад метр снігу, і
(правильно) Проте поблизу хребта лежить понад метр снігу, і