19. Розробка зброї
У селі, яке відправило розвідку, провели нараду про те, що ще можна зробити, і вирішили поставити огорожу навколо полів.
Так можна буде вберегти врожай від звірів-шкідників, і матеріали не пропадуть даремно.
Деревину заготовляли, обтісували в колоди й вкопували навколо полів. До цих робіт, крім селян, долучилися ґолеми Ґон і Ґен та коні-ґолеми Драй, Катр і Сенк, тож робота просувалася швидко. Так швидко, що збоку це можна було б назвати ледь не неприродним.
На третій день після відправлення розвідки.
— Ну, здається, вже щось виходить.
Джін теж допомагав обтісувати деревину за допомогою інженерної магії. Коли потрібну кількість колод було готово, він нарешті зміг виділити час собі.
— Все ж таки… зброя мені теж знадобиться.
Джін замислився. За нинішньої нестачі матеріалів особливої зброї не зробити. Хіба що ножі з адамантиту.
— Ну, нічого не пропаде, тож зроблю сокири та тесаки…
Звичайно, він робив побутові ріжучі інструменти. Але на ґолемів-коней пішло багато металу, тому матеріалу лишилося мало: вдалося зробити лише інструменти із залізним корпусом і лезом з адамантиту. Проте сокир вийшло десять, а тесаків — двадцять.
— А ще мені потрібна власна зброя.
Щоправда, хвалитися тут нічим: Джін має слабку силу й погані рухові здібності, і за цими показниками він найслабший у селі. Тож ближній бій йому не під силу. Та й з луком він стріляє погано.
— Схоже, іншого виходу немає, тільки це.
Так він і почав робити водяний пістолет. Причому пістолетного типу, з великим водяним баком.
— Братику, а що ти робиш?
Ось і сьогодні Ганна прийшла до майстерні Джіна (насправді це була майстерня її дідуся).
— А, Ганно. Я роблю водяний пістолет.
— Водяний пістолет?
Адже в цьому світі немає такої речі, як «рушниця», тож «водяний пістолет» тут нікому нічого не скаже.
— Дивись уважно.
Конструкція не складна, тож одна штука готова швидко. Тип із водяним баком.
— Га?
Ганні, яка не надто розуміла, що відбувається,
— Ось, сюди наливаєш воду, тримаєш його отак, а коли натиснеш на цей курок…
Пшшш! — і вода бризнула назовні.
— Ого! Цікаво-о!
Для всіх, крім Джіна, це просто іграшка, тому він вирішив віддати цей водяний пістолет Ганні.
— Насправді це ж літня забавка.
— Але дякую! Цікаво-о!
Отримавши водяний пістолет, Ганна зраділа і побігла гратися.
— Ох… тепер треба зробити й для інших дітей.
Джін це зрозумів і зробив ще десять таких самих водяних пістолетів. Ця річ така проста, що після першого зразка їх легко вже виготовляти серійно.
До речі, оскільки пластику тут немає, усі вони з мусковіту, тож легкі й не розбиваються.
Далі Джін зробив для себе два пістолети: з більшим баком і точнішим поршнем. Ще два зробив без бака, які стріляють водою лише з самого корпусу.
Якщо Джін використає їх разом із магією «Водяного клинка», вийде страшна зброя.
— Але всіх селян усе одно не захистиш.
Джін нагадав собі, що розслаблятися не можна.
Потім прийшли Курт, Маріо та інші, помітивши, що в Ганни є водяний пістолет, і, звісно, всім дітям видали водяні пістолети.
Наступні два дні минули спокійно. А на третій день повернулася розвідка.
— Оо! Рок, Ян теж у порядку!
— Та все завдяки цьому коневі.
Двоє, трохи відпочивши, почали доповідь про розвідку в будинку старости.
— Спочатку все було гаразд.
Кажуть, до місця, де полювали на гірських оленів, особливих проблем не було.
— Далі ми просунулися ще на день вглиб, але суттєво нічого не змінилося. Ну, а потім трохи повернули на захід і спробували пройти там.
Раніше ми йшли прямо на північ, а тепер повернули ліворуч на дев'яносто градусів.
— І там нічого не змінилося. Ми заспокоїлися й знову пішли на північ. А тоді…
— Що таке?
— …Вийшли до місця, де кістки гірських оленів валяються купами.
— Що?!
— Відчули щось недобре, тож лишилися верхи на конях. Тут вилізло здоровенний лісовий ведмідь. Придивилися, а він тягне за собою гірського оленя, з якого ще капає кров.
— Лісовий ведмідь, кажеш?!
— Так. Ось, слухайте, тільки не лякайтеся.
— Ну? Що?
— Отаких здоровенних лісових ведмедів, усього десять голів, там і з'явилося.
— Що?!
Хто саме вигукнув, уже й не згадати. Але цей крик висловив почуття всіх присутніх. Лісового ведмедя можуть завалити лише троє-четверо досвідчених мисливців, що діють разом. Це небезпечний хижак. А тут десять.
— Та чого ж їм аж сюди…
Гірські олені, яких тут зазвичай не буває, масово сходили на південь. Але чому саме вони пішли на південь? Між глибокими горами, де живуть гірські олені та лісові ведмеді, і горами за селом Кайна лежить майже безплідна долина, тож від звірів село майже не страждало.
Та тепер, коли гірські олені можуть перейти через долину на наш бік, варто вважати, що слідом за ними прийдуть і лісові ведмеді.
Такий висновок зробили того дня. Тоді Джін сказав:
— Я вже зробив міцні сокири та тесаки. Підійдіть потім забрати.
Тоді староста промовив:
— О, он як. Джіне, добре, що ти в нас є. Тоді, Джеф і Том, ідіть разом із Джіном і заберіть. Поки що я їх сам подержу.
— Зрозуміло.
Тож Джін разом із Джефом і Томом повернувся до дому Марси. Там Джеф забрав сокири, складені в майстерні, а Том узяв тесаки.
Джін розповів Марсі, яка була вдома, про зміст наради.
— Ось як, значить, гірські олені й лісові ведмеді можуть прийти аж сюди. Треба й Ганну застерегти.
— Так. Ганно, на північні гори поки що не можна, там небезпечно.
Коли він це їй пояснив, Ганна
— Добре. А до річки можна?
До південної річки Ельме небезпеки менше. Коли кажеш дітям «не можна взагалі», вони лише більше роблять дурниць. Джін бачив малих дітей у сирітському притулку, тож добре це розуміє.
Почувши, що до річки можна, Ганна схопила водяний пістолет і побігла гратися до річки.
Відтоді щодня по черзі стежили за північними горами. Та минуло два, три дні, нічого особливого не сталося. Коли селяни почали думати, що надто хвилювалися, це сталося.
Після сніданку піщаний пил над північними горами помітив черговий на варті Джеф. Придивившись, він побачив, що з гір спускається велика зграя гірських оленів.
— Гей! Гірські олені спускаються з гір!
Швидко сповістили все село. Староста, Рок і Джін вийшли й теж побачили це.
— Ця… схоже, їх щось жене.
Рок, водячи рукою по підборіддю, сказав.
— Якщо це лісові ведмеді, то з'являться ось-ось.
Староста теж погоджується.
— Тоді спершу відведімо тих гірських оленів в інший бік, щоб вони не прийшли до села.
Усі погоджуються з думкою Джіна. Тож Джін, Рок, Джеф і Рік на ґолемах-конях відведуть гірських оленів до західного лісу.
— Вперед!
Рок веде, за ним Джеф і Рік. Замикає колону Джін.
— Будьте обережні!
Під схвильовані голоси позаду чотири ґолеми-коні швидко меншали вдалині.
— Нічого страшного, цього разу супротивник — гірські олені. Ну ж, йдіть до хати.
Так сказав староста, намагаючись заспокоїти стривожених жінок.
— Братику…
Ганна до останнього дивилася в той бік, куди зникли Джін та інші.
Інтрига на самому кінці…
Дякую, що читаєте.
20190521 Виправлено
（старе）
— О, Ганно. Я роблю водяний пістолет.
— Водяний пістолет?
（нове）
— О, Ганно. Я роблю водяний пістолет.
— Водяний пістолет?