Майстер магічної інженерії

18. Тривожна ознака

Ганна за два дні звикла до ґолема-поні «М'яти» і тепер мчить на ньому з вимкненим обмежувачем швидкості.

Що ж до Джіна, то, звісно, не можна було зробити по одному ґолему-коню на кожен будинок, тож він створював п'ять спільних ґолемів-коней. Довелося піти по відсутні матеріали, але завдяки ґолему-коню Джіна «Кома» все було зроблено за один день, що й казати.

— Джіне, а кінь-то добрий!

— Та головне, що їсти його не треба, ото й добре.

— Та ні, головне ж сила! Він п'ятьох звичайних коней заміняє.

Як би там не було, ґолеми-коні всім подобаються. До речі, звати їх Айн, Цвай, Драй, Катр і Сенк. Німецькою це один, два, три, а французькою чотири й п'ять.

Кажуть, Джін хотів, щоб імена були з трьох знаків, але про його хист до придумування назв… краще вже нічого не скажу.

Рок та його люди повернулися. За тиждень полювання вони принесли здобич, буквально цілу гору. Звісно, усе це на собі тягнув Ґен.

— Ну, з поверненням, ти.

— З поверненням, тату!

— Любий, з поверненням. Ти не поранився?

— Ага, я вдома. Маріо, ти, здається, трохи підріс?

— Та годі тобі, за тиждень хіба ж щось зміниться?

Родина, що зустрічала їх після тижня розлуки, теж раділа. А чоловіки, склавши речі, одразу пішли до гарячого джерела змити піт і бруд.

Того вечора м'яса було вдосталь. Вдома в Рока зібралися найповажніші мешканці села, і розмови про пригоди розквітли. Звісно, покликали й Джіна.

— Та який там «настріляли»! Ми спустилися на дно долини й чекали, аж тут вийшло стадо гірських оленів. Тільки й треба було, що вціляти. Шкуру здерти та нутрощі витягти — от де морока була.

— А небезпечні звірі не траплялися?

— Та було. Раз лісовий ведмідь приходив, наївся нутрощів, що ми розібрали, і пішов собі назад.

Страву просто посмажили й посолили, нічого вишуканого, але м'ясо, що вилежалося тиждень після забою, було напрочуд смачне.

— Такої кількості вистачить на зиму з надлишком, якщо зробити в'ялене м'ясо.

— А може, ще й копчення спробувати?

Коли Джін це запропонував,

— Копчення? Це ще що таке?

і його перепитали.

— Копчення — це коли палиш тирсу з деревини і коптиш м'ясо її димом, водночас висушуючи його.

— Ось як. Це теж якийсь спосіб із Джінової батьківщини?

— Ну, так.

— Чудово! М'яса ж багато, тож спробуймо й те копчення.

Тож наступного дня одразу й спробували. Для диму взяли дерево кверрі, нарубане в лісі. Казали, що навесні воно цвіте білим цвітом, і Джін подумав: «Може, схоже на сакуру?», тому й вирішили випробувати саме його.

Результат.

Вийшло добре.

Та й сам спосіб копчення нескладний: деревину палять так, щоб утворювався не вогонь, а дим, і жаром та димом м'ясо коптиться й сушиться.

М'ясо натерли сіллю й закоптили, тож вийшло таке, що можна їсти просто так.

— Оце смакота! Аж горілки захотілося.

— Вчора ж напилися досхочу, не можна!

Так вони перекидалися словами, а тим часом більшість м'яса перетворювалася на копчене.

Серед цього гомону Рок один сидів з похмурим обличчям. Джін помітив це, підійшов до нього й заговорив.

— Року, про що ви так замислилися?

— А, Джіне. Та ось думаю, чому ж нам так пощастило з гірськими оленями.

— І ви щось надумали?

— Та є кілька можливих пояснень.

Тут Джін і дає пораду.

— Коли таке трапляється, варто проговорити вголос і попросити когось послухати. Думки часто самі складаються.

— Он воно як. Тоді й справді послухай мене.

— Що таке, що сталося?

Саме тоді підійшов і Ян, який ходив із ними на полювання, тож Рок почав розповідати обом.

— Причин, чому вони рухаються не вчасно, може бути кілька. Перша — їжа.

— Так, їжі не стане, от і підуть шукати.

Ян кивнув.

— Друга — коли їх переслідує ворог. Наприклад, зграя скельних вовків.

— Справді, від природних ворогів вони теж тікають.

Це й Джіна переконало.

— Третя. Гірські олені теж живуть стадами, і коли стадо надто розростається, молоді олені створюють нове стадо і відокремлюються.

— Та ні, цього разу не всі здобичі були молодими оленями.

Ян засумнівався в цьому припущенні.

— Так, так і є. Звісно, може бути й просто випадковість, але найімовірніше, що їх переслідував ворог.

— Тобто нестача їжі малоймовірна?

Джін запитав, і Рок кивнув.

— Так. Як на мене, у глибокі гори, де живуть гірські олені, ще не прийшов сніг, і зелені там стільки ж, як і в інші роки. Не схоже на нестачу їжі.

— Якщо так…

Невже їх переслідувала якась хижа звірина?

Тоді Рок подався вперед і

— З гірськими оленями ми б ще впоралися, а от скельні вовки — халепа. Вони полюють уночі та ще й нападають зграями, так.

Джін,

— А скельні вовки коли-небудь нападали на село?

Так і спитав. Рок похитав головою і

— Ні, відколи я народився, такого не чув. Але дідусь казав, що за його часів таке було один раз.

— Ось як…

Джін теж склав руки на грудях і замислився. Рок

— Отож, я не можу сказати напевно, тому думав, чи казати всім, чи ні.

— Брате, тоді й треба розвідати!

каже Ян.

— Розвідка. Та й справді. Підемо ще далі в глибину, ніж минулого разу. Яне, ти ж раз на рік та скажеш щось розумне.

— Та мене ніби й не похвалили.

— Тоді, мабуть, варто розповісти про це старості.

Сказав Джін, і Рок теж кивнув:

— Та й справді.

Того ж вечора в будинку старости провели нараду, і село вирішило послати розвідку. Джінову думку прийняли: якщо небезпеку виявити заздалегідь, можна вжити заходів.

Звісно, цей план можливий саме завдяки ґолему-коню, якого створив Джін.

Рок і Ян мали поїхати на розвідку на ґолемах-конях. Виїзд через два дні, це час, щоб вони звикли до керування.

А наступного дня — тренування для них двох.

— Ой, ой-ой!

Коли газу додавали забагато, ґолем-кінь ставав дибки і скидав їздця.

— Ай!

Після галопу різка зупинка кидала їх уперед.

Проте, хоч і в подряпинах, обидва за один день опанували керування ґолемами-кіньми.

— Ну, я пішов.

— Ти мені ні в якому разі не смій робити дурниць!

— Тату, будь обережний, добре?

Атмосфера була напруженішою, ніж під час минулої облави в горах. «Розвідка» — двоє чоловіків верхи на ґолемах-конях «Айн» і «Цвай» — вирушила до гір.

Тож що ж, зрештою, відбувається?

Чекайте наступного разу!

І дякую, що читаєте цей твір.

20160505 виправлено

(старе) — Ага. Один раз приходив лісовий ведмідь, але…

(нове) — Ага. Один раз приходив лісовий ведмідь, але…

(старе) — Копчене? Що це таке?

(нове) — Копчене? Що це таке?

20170814 виправлено

(помилкове) — Ні, силою він ще дужчий. Це як п'ять звичайних коней разом.

(правильне) — Ні, силою він ще дужчий. Це як п'ять звичайних коней разом.

20190831 виправлено

(помилкове) Небезпеку можна заздалегідь виявити, і тоді вжити заходів — ця думка Джіна була прийнята.

(правильне) Небезпеку можна заздалегідь виявити, і тоді вжити заходів — ця думка Джіна була прийнята.

20200122 виправлено

(помилкове) — Зрозуміло…

(правильне) — Зрозуміло…