Майстер магічної інженерії

17. Ґолем-кінь

Цього разу під час збору Джін знайшов п’ятнадцять Магікристалів жовтого кольору земляного атрибуту, враховуючи й дрібні уламки. Це чимало.

Крім того, є руда міфрилу й адамантиту. Магікристали вдалося принести всі, а руду ні. Тож після того, як Джін і Рок повернулися до села, Ґена разом із Ґоном відправили по руду, яку раніше викопали.

Завдяки двом ґолемам, які не знають втоми, наступного дня вся руда вже лежала на подвір’ї високою купою. Дивлячись на неї, Джін сам до себе усміхався: тепер він зможе робити набагато більше речей.

— Братику, чого це ти так вишкіряєшся?

Так сказала Ганна, і Джін отямився, ніяково посміхнувся, намагаючись приховати збентеження,

— Н-ні, нічого.

— Правда?.. Слухай, Рок тебе кличе.

— Рок?

Що б це могло бути? Джін вийшов за подвір’я і побачив, що Рок стоїть із чимось у руках.

— Гей, Джіне! Це в’ялене оленяче м’ясо. Небагато, але поділитися, як то кажуть.

Рок сказав, що зробив в’ялене м’ясо з оленя, якого вполював на зворотному шляху з вилазки. Сире м’ясо швидко псується, тож цінний білковий продукт сушать, щоб зберігати довго.

— Ох, дякую вам, не варто було клопотатися.

Джін прийняв дарунок, а Рок додав:

— Так от, у мене до тебе є невелике прохання.

— Що таке?

— Цього разу ми з ще кількома хлопцями підемо полювати на оленя. Не дасте нам Ґона чи Ґена? Вони потрібні, щоб нести вантаж і на випадок небезпеки.

Справді, якщо ґолем понесе вантаж, підніматися в гори буде легше. Тож Джін сказав:

— Добре. Тоді візьміть Ґена.

— Ага, добре. Тоді завтра вранці прийду.

Сказавши це, Рок пішов. Джін подивився на Ґона і Ґена й промовив:

— Гм, тоді швиденько посилю їх.

— Братику, а що ти зараз робитимеш?

Ганна, яка ще була поруч, почула, як Джін бурмоче, і спитала:

— Ну, зроблю Ґона й Ґена трохи сильнішими.

— Сильнішими? А я теж можу стати сильнішою?

— Ха-ха, мабуть, це вже не для тебе. Дівчатка, які скромні й тихі, більше подобаються, знаєш?

Недбало кинувши таке, Джін і не замислився. Ганна, почувши це,

— Правда? Братику, а ти теж любиш скромних дівчаток…

Вона тихо це промовила, але до Джіна, який уже прямував до майстерні, ці слова не долетіли.

— Для початку змінимо кінчики пальців і нагрудники на адамантит.

Зважаючи на те, що минулого разу рука Ґена зламалася об адамантитову руду, коли він її викопував, руки теж треба замінити. А також нагрудний захист, що береже мана-драйвер із Магікристалів, етер-конвертер і керуюче ядро. Ці дві деталі Джін вирішив зробити з адамантиту.

— Виплавка.

Руду Джін перетворює на метал за допомогою магії. Відокремлені домішки містять олово, хром, нікель, тож їх відкладає на зберігання і виплавить пізніше.

Джін робить усе це сам, але не усвідомлює, наскільки це поза межами звичайного. Втім, у селі Кайна нема нікого, хто б це зауважив, тож усе проходить спокійно.

— Ну от, тепер обидва міцніші.

А те, що Ґон і Ґен перетворюються на ґолемів, які далеко вийшли за рамки звичайного, Джін теж не усвідомлює.

— Ну, Року, Джефе, Яне, будьте обережні!

— Ага, ми пішли.

— Ти там обережніше, добре?

— Ґене, стеж за Роком та іншими, добре?

— Так точно, майстре.

Наступного ранку Рок та ще двоє чоловіків вирушили на полювання на оленя. Деякі діти, зацікавившись, пішли за ними частину дороги. Маріо, звісно, був серед них, а ще Ганна.

А Джін тим часом знову взявся за те, що хотів зробити раніше.

Це був ґолем-кінь.

Ґолем має людиноподібну форму, бо рухи, які зберігає керуюче ядро, взяті з людських. Іншими словами, причина в тому, що творець розуміє лише людські рухи.

Але для майстра магічної інженерії Джіна це не стосується. Дані про аналіз руху чотириногих він отримав від попередника. Цей момент теж показує, що нинішній час відстав від минулого. Ось що справді огидне: війна.

Але досить відступів: Джін почав з поні. Для початку він вирішив зробити засіб пересування спеціально для Ганни.

На відміну від автоматонів, це ґолем, тож конструкція проста (хоча за мірками Джіна).

— Нехай буде трохи скромніша продуктивність, цього вистачить.

Зовнішня оболонка з бронзи, зміцненої магією, одразу видає штучну природу. Цю частину ще можна вважати цілком звичайною.

Але вже те, що для кістяка він використав адамантит, щоб підвищити міцність, робить усе далеко не звичайним.

— Швидкість не так важлива, головне сила й витривалість.

Тож для мана-драйвера й етер-конвертера він використав по два Магікристали. Це вже рівень чудовиська.

— Керуюче ядро можна зробити одне, правда ж?

Складна самостійна поведінка не потрібна, тому беремо менший Магікристал.

— Добре, будуємо базову керуючу формулу. Так, вже трохи звик.

Джінів мозок симулює рухи коня, і це перетворюється на формулу керування. Такий процес під силу лише майстрові магічної інженерії. Звичайний магічний майстер на таке не здатен, але Джін цього не усвідомлює.

— Ну, а тепер сідло, щоб було зручно їздити. Готово!

Поні готовий, тож за тією ж конструкцією він зробить ще одного ґолема, для себе. Розмір зробить трохи більшим, як у звичайного коня середнього зросту. Надто великого важко сідати та злазити.

— Братику, що ти там робиш… Коника?

Якраз коли був готовий другий ґолем, повернулася Ганна.

— О, Ганно, якраз вчасно. Правда ж гарно? Цей менший коник зроблений спеціально для тебе.

Почувши це, Ганна широко розплющила свої карі очі.

— Це мій коник?

У селі Кайна коня має лише староста, тож її запитання цілком природне. Джін ніжно посміхнувся:

— Так, так. Почекай трохи.

Він повернувся до ґолема-коня і

— Запуск.

Два ґолеми-коні підвелися. І Джін звернувся до свого коня:

— Ну, нехай… Нарікаю тебе «Кома». Тебе звати «Кома».

Кома. Тобто «кінь». Більше нічого не скажу. І він звернувся до Ганни:

— Ганно, дай цьому коню ім'я.

— Я? Хм, тоді «М'ята»!

Це трав'яна пряність, відома і в цьому світі. Її зеленувато-мідний колір пасує до назви. Принаймні краще, ніж фантазія Джіна на імена.

— Добре, нарікаю: «М'ята». Твоя господиня ось вона.

М'ята глянула на Ганну й схилила голову. Схоже, зрозуміла.

— Гаразд, Ганно, тепер спробуй сісти.

— Але ж я ніколи не каталася на коні?

— Нічого страшного. Це простіше, ніж на справжньому коні.

Так Джін посадив Ганну на «М'яту». Оскільки це поні, Ганна, мабуть, скоро зможе їздити й сама.

— Так-так. Постав ногу на те «стремено». Ага, а тепер візьмись за оце кермо.

— Е? Що це таке?

Із основи шиї ґолема-коня стирчало щось. Це, без жодних сумнівів, був мотоциклетне кермо. Так, Джін застосував керування мотоциклом до ґолема-коня.

Джін пояснював Ганні основи, а вона, несміливо вмостившись на М'яті, слухала.

— Права рука — це газ, так його називають. Повернеш — і він рушить. Коли хочеш зупинитися, відпусти газ і стисни гальмівну ручку. А щоб повернути, поверни кермо ліворуч або праворуч, і кінь повернеться на стільки ж.

Пояснивши це, він і сам сів на «Кому»,

— Тоді спробуй пустити її кроком. Не бійся, я поїду поруч.

Спершу, щоб кінь не понісся, на ньому стоїть обмежувач, тому М'ята не може бігти надто швидко.

— Г-гм, добре.

Ганна обережно натискає на газ, і М'ята повільно рушає.

— Ой, пішла!

«М'ята» пішла характерним для коней ходом, ступаючи «цок-цок». Джін поїхав поруч на «Комі».

— Чудово, чудово. Натисни газ трохи сильніше.

— Угу.

Тоді М'ята, що йшла кроком, перейшла на риссю. За нинішніх налаштувань це була максимальна швидкість.

— Ой, як цікаво!

Завдяки сідлу та стременам Ганна впевнено трималася на М'яті. Джін теж видихнув з полегшенням.

Виправлення помилок від 11.04.2013

(помилково) «спосіб керування» з неправильним останнім знаком (правильно) «спосіб керування» з правильним знаком

Матеріали почали збиратися, а Джін, зауважте, з самого початку й не думав себе стримувати.

Дякую, що читаєте.

13.06.2013, 22:15, виправлення помилки

(помилково) «бронзовий колір»

(правильно) «колір зеленої патини»

Оскільки це колір, що асоціюється з М'ятою, а не бронзовий (бронзовий, трохи коричневий), то це зелена патина.

Звісно, щоб колір не змінювався, поверхню, певно, також обробили.

Виправлення від 01.09.2019

(було) Ну, адже в селі Кайна нема нікого, хто міг би зауважити, тому все й проходить у мирі.

(стало) Ну, адже в селі Кайна нема нікого, хто міг би зауважити, тому все й проходить у мирі.

Переведено до списку вживаних знаків.