Майстер магічної інженерії

16. Збиральний похід

— Тоді я пішов.

— Будь обережний.

— Братику…

Джін дізнався, що в глибоких горах за селом Кайна добувають Магікристали, тож вирішив вирушити на серйозний збір. Небезпечно, тому Ганна лишилася вдома. Супроводжувати його буде Рок.

— Тату, гарної дороги!

— Ти, Року, не смій дати Джінові поранитися!

— А мене, виходить, можна поранити?..

Рок — батько того хлопчика, Маріо, який добре плаває. Оскільки зараз міжсезоння, його попросили бути провідником. У селі залишився Ґон, а з собою взяли Ґена. Рок прихопив свій улюблений лук зі стрілами.

— А все ж, Джін — магічний майстер, так? Ну й диво.

Побачивши, як Ґен несе важкий вантаж, Рок промовляє.

— Я колись теж хотів стати лицарем, тож поїхав до королівської столиці. Але за якихось два роки мрія розвіялася, і я повернувся додому, в село.

— Он як.

— Ну так. Тож і життя столиці я знаю непогано, але таких магічних пристроїв, як ті, що зробив Джін, я не бачив, і говорячих ґолемів, як Ґон чи Ґен, там теж не було.

— А-а, ха-ха.

— Ну, ти, мабуть, колись підеш із села. Так буде краще для тебе. Але все ж, час від часу заходь до села, буду радий.

Рідко Рок говорить так щиро, тож Джін дивиться на нього з таким виразом, наче побачив щось неймовірне.

— Чого це ти так на мене дивишся?

— Е, ні, та я просто… Року, а ви, виявляється, теж уважний до людей.

— Ніби й хвалиш, а насправді ні, га?

Так каже, але в очах Рока сміх.

— У селі Кайна ж самі добрі люди. Та й Рок, звісно, теж.

— Якось наспіх ти це сказав, але гаразд. Так ми спускаємося в ту долину?

Долина, що відкривається з перевалу, куди вони прийшли. Та сама, до якої недавно ходили з Ганною.

— Так. Минулого разу спустилися лише трохи, цього разу хотів би піти нижче.

Вони планували переночувати, тож узяли з собою і намет. Нести його доручили Ґену.

— Добре, спустімося.

Тож двоє людей і один ґолем обережно спускаються в долину. Де є водоспад, обходять його, а зарості приборкує Ґен.

Коли минуло далеко за полудень, вони вийшли на відкрите місце.

— Тут і розіб'ємо табір.

Таке рішення в дусі Рока.

Вони зробили так, як він сказав, і почали готувати табір.

— Спершу прибери каміння і вирівняй місце. Ґен, допоможи.

— Так.

Оскільки Ґен теж допомагав, земля незабаром стала рівною. Тоді вони поставили стовпи, прив'язали їх мотузками, щоб не валилися, поклали зверху поперечну балку й накинули велике полотно.

Спершу на землю постелили полотно, а поверх нього шкури, і спальне місце було готове.

— Добре, що з нами Ґен, стільки всього можна було взяти. Нам це дуже допомогло.

Для двох людей такий табір був напрочуд зручним.

— Гаразд, я поки займуся вечерею, а ти, Джіне, шукай свою знахідку.

— Добре, тоді я почну.

Тож Джін передав приготування їжі Року і почав пошук руди.

— Підземний пошук.

Якийсь час, то тут, то там застосовуючи заклинання Підземний пошук, він раптом відчув великий відгук.

— Є!

Джін мимоволі вигукнув, і до нього підійшов і Рок.

— О, схоже, знайшли.

— Так. Ґен, копай тут.

— Вас зрозумів.

Джін віддав Ґену наказ, і той почав рити землю. Ґен швидко копав яму.

— Ого, оце так, аж вражає.

Яма стрімко поглиблювалася. На глибині близько трьох метрів Ґен зупинився і витяг велику чорну скелю.

— Що це за каменюка така непоказна?

— Залізна руда.

Залізо й мідь у селі теж починали закінчуватися, тож ця руда була потрібна.

— Копай далі, Ґен.

— Так.

Коли вони приходили сюди з Ґоном минулого разу, ґолем ще не був удосконалений, тож сам розрізняти породи не міг. Тепер справа інша: Джін надав йому обмежені знання, і тепер, за винятком особливих матеріалів, він здатен до певної міри самостійно шукати те, що потрібно Джіну.

Гора магнетиту. Час від часу серед нього трапляється халькопірит, і Рок,

— Золото!?

захопився, але коли Джін пояснив, розчарувався.

Працювали до вечора і видобули чимало руди. Її розсортували й склали в купи. Пізніше сюди прийдуть Ґон і Ґен, щоб забрати.

— Ну, а головну здобич так і не знайшли?

Рок питає, поки вони їдять вечерю.

— Так, це вже завтра.

У долині ночі настають рано. Після вечері вони нічого не робили, Ґен залишився стерегти, а вони відпочивали. Оскільки обидва втомилися від ходьби, одразу ж заснули.

Вранці, поснідавши, Джін знову застосував Підземний пошук, шукаючи жилу Магікристалів.

Нижче від табору, майже вже внизу, нарешті прийшов відгук.

— Гаразд, Ґен, тепер твоя черга.

— Вас зрозумів.

Як і вчора, Ґен почав копати землю. Спершу з'явився жовтий Магікристал стихії землі, саме той, якого хотів Джін.

— Добре, так і продовжуй. Копай далі.

— Так.

Ще два жовті Магікристали він вийняв, а потім довго не траплялося нічого, крім звичайного каміння. Та раптом тіло Ґена здригнулося, рухи зупинилися, і

— Майстре, мою руку зламано.

Ґен вийшов із ями, показуючи пошкоджену руку.

— Що!? Твоя зміцнена рука зламалася… Невже це адамантит!?

Адамантит — найтвердіший мінерал у цьому світі. Джін сам спустився в яму й дослідив породу.

— Без сумніву, це адамантит. Не думав, що він лежить так неглибоко.

Пробурмотівши це, він дістав з пояса флягу,

— Водяний клинок.

і розрізав жилу адамантиту.

Накопичено руди не так уже й багато.

— Ну, хоча б тут, на такій неглибині, щось знайшлося, вже пощастило. Та й бонус був.

Бонусом стало те, що знайшлося трохи міфрилу. Міфрил, або просто міфрил, — цей метал, що найкраще проводить магічну силу. Його справжня природа — ізотоп срібла. У звичайного срібла 47 протонів і 60 або 62 нейтрони, а в міфрилі нейтрони майже повністю замінені магічними частинками.

Втім, оскільки потрібні матеріали були знайдені майже всі, почали збиратися додому. Ґенову руку, звісно, одразу ж полагодили інженерною магією.

— Уже все?

— Так, завдяки вам знайшлося дещо гарне.

— Добре, день і так короткий, підемо додому.

Тоді очі Рока блиснули.

— Роке?

— Тихо!

Джін відступив, а Рок наклав стрілу на тятиву лука й пустив її в долину. Почувся звук, схожий на «пі-і», і

— Ура! Олень!

Рок побіг до долини і за деякий час приволік великого оленя.

— Глянь, яка здобич! Заберемо додому і зробимо в'ялене м'ясо.

Олень — цінне джерело білка. Більшість вантажу вирішили забрати пізніше, а додому понесли лише оленя, що швидко псується, табірне спорядження та трохи руди.

— Дивно, як він у цю пору сюди забрів.

Рок промовляє, розглядаючи оленя, якого поніс Ґен.

— Правда?

— Ага. Зазвичай їх треба шукати десь у горах далі на північ, але нам пощастило.

Зазвичай, як кажуть, їх можна піймати лише тоді, коли готовий провести в горах кілька днів. Джіна це трохи насторожило, але щойно він почав думати про те, як використати знайдену руду, тривога кудись зникла.

— Як сказано в «01-07 Плитка», Маріо добре плаває.

Ну що ж, з'явилося і дещо тривожне…

20130723 20:39 Уніфікація написання

Оскільки Ґен звертається до Джіна «майстер», я це виправив.

(Далі, коли покращиться і заговорить плавніше, називатиме господарем.

20131020 10:31 Виправлення помилок друку

(Хибно) Та тривога кудись зникла, і так було вирішено.

(Правильно) Та тривога кудись зникла.

20180813 Виправлення

(Хибно) Потім, коли вже добряче минуло після полудня, прийшли на відкрите місце.

(Правильно) Коли вже добряче минуло після полудня, прийшли на відкрите місце.

20200122 Виправлення

(Хибно) — Так і не знайшли головної здобичі?

(Правильно) — Так і не знайшли головної здобичі?