Майстер магічної інженерії

15. Ґолем Ґен

На зворотному шляху з села Тока ґолем Ґон тягнув ручний візок, на якому лежав ще один ручний візок, тож усім лишалося тільки йти пішки, і

— Та Ґон у нас молодець, нічого не скажеш. Джін просто вражає, що й казати.

Рок і всі інші думали те саме.

Між іншим, на зворотному шляху Джін, звісно, повіз і другого ґолема, того, якого сам же й зламав.

Сьогодні Джін прийшов з Ґоном на перевал, з якого видно Гору Смерті. Він шукав Магікристал, хай і невеликий. Звісно, для ремонту другого ґолема.

— Тут має бути, от же ж.

— Братику Джіне, гарне каміння можна знайти за тією горою, он там?

Ганна сказала це, сидячи на плечі Ґона. Спершу Ганна боялася ґолема, але, побачивши, що Ґон справді слухається Джіна, поступово звикла, і тепер уже пересувалася, сидячи йому на плечі.

— Оно як. Гаразд, підемо глянемо.

Послухавшись Ганни, вони спустилися в долину з того боку Гори Смерті. Звісно, вулканічних газів там не було.

Спускаючись у долину, вони справді побачили дедалі більше кольорового каміння. Схоже на граніт. У таких місцях родовищ всіляких мінералів вдосталь. Але спускатися надто низько було небезпечно, тож

— Гаразд, пошукаємо тут. Підземний пошук.

Пошукове заклинання прочісувало околицю, і на щастя, Магікристал знайшовся на доволі невеликій глибині.

— Ґоне, покопай-но тут.

Ганну зняли з плеча, і ґолем Ґон почав рити землю. Рив він так, що аж гуркотіло: «дррр-рррр», і за кілька хвилин з'явилася яма діаметром метрів п'ять.

— Ого, оце так!

Ганна теж витріщилася. Раптом вона помітила, як щось блиснуло.

— Братику, щось блиснуло!

— Гаразд, Ґоне, стій.…Що це?..…Та це ж мусковіт!..

Там виявився величезний кристал мусковіту, більше метра завширшки й завдовжки.

— Це теж можна якось пристроїти… Ага, точно!.. Ґоне, витягни те, що там лежить.

Ґон миттю витягнув мусковіт. Кристал був прозорий і чистий.

— Оце добре, зима ж скоро.

Джін, дивлячись на мусковіт, так пробурмотів. Ганна,

— Братику, а це на щось згодиться?

— Ага, згодиться.…Ну, це все. Ґоне, копай далі.

Вийнявши весь мусковіт, Ґон знову взявся за копання. І не минуло й пів метра, як між каменем з'явився жовтий кристал.

— О? Є! Магікристал землі!

— Гарний, братику.

Ганна, дивлячись на Магікристал, так і сказала. Магікристал з такою прозорістю може стати й самоцвітом. Тож якість була досить непогана.

Так вони викопали близько п'яти таких Магікристалів, і Джін зупинив Ґона та почав збиратися додому.

— Ганно, додому доведеться йти пішки. Ти витримаєш?

— Угу! Я бадьора!

Магікристали можна було покласти в кишені, але мусковіт був великим вантажем, тож навіть Ґон не мав змоги посадити Ганну собі на плече.

— …

— Братику, швидше!

— …ух, фу.

Але, як і слід було очікувати, Джін виявився слабший за Ганну.

— Що то таке? Знову щось незвичайне принесли.

Щойно вони повернулися, Марса глянула на мусковіт і так прокоментувала.

— Це мусковіт, ось що це таке.

Назва «мусковіт» походить, як кажуть, від «московського скла». Джін згадав, що в книжці про мінерали, яку він читав раніше, було написано: якщо використовувати його замість скла, він легкий, не б'ється і уламками не ріже. Правда, прозорість у нього трохи нижча, ніж у скла.

— Ось так вставляємо його у віконну раму, і все.

Джін вставив мусковіт у віконну раму, зроблену з дерева, а раму потім вставив у вікно.

— Як вам?

Для початку він вставив мусковіт у кухонне вікно й вирішив послухати думку Марси.

— Ого, видно, що надворі, а вітер не заходить! Оце добре! Зима ж скоро, це якраз вчасно!

Отож наступного дня Джін вставив мусковіт у всі вікна будинку. Звісно, так, щоб їх можна було відчиняти й зачиняти.

— І світло є, і тепло не випускає. Це ще й дрова заощаджує. Дякую тобі, Джіне.

— Будь ласка.

— Тепленько!

Коли сонячне світло падало в кімнату, та нагрівалася, і Ганна від такої приємності задрімала просто на своєму ліжку.

— Ну, тепер ось це.

Мусковіту, який він привіз, майже не лишилося, тож вставляти його у вікна по всьому селу доведеться трохи пізніше. Тому Джін вирішив спершу відновити ще одного ґолема.

— Використаю три жовтих магікристали.

Один піде на етер-конвертер, один на мана-драйвер, а ще один на керуюче ядро. Для кожного з них він вирізьблює магічною мовою так звану програму, щоб пристрій працював саме так, як треба.

Цей ґолем уже без того перевершує звичайних, навіть найкращих, але, як і з автоматоном, коли він його лагодив, Джін ні краплі не усвідомлює цього і не стримується.

— Ну все, готово. Керуюче ядро я зробив так, що мислити воно може, але з умовами. Нічого не забув? Тоді, Ґоне, іди сюди.

Ґону не потрібен етер-конвертер, тож він бере один із двох залишених магікристалів. Останній піде на керуюче ядро. Початкове керуюче ядро було поганої якості, тому його вийняли, щоб використати на щось інше. Заодно провів тюнінг і дав обом однакові здібності. Тепер є два надзвичайні ґолеми.

— Ну, зробимо все разом. Перенесення знань.…Цього разу переносилося лише частково, тож нічого страшного не сталося.

— Братику, а що ти робиш?

Тут з'явилася Ганна, прокинувшись від задрімання.

— Ой, а Ґонів двоє?

Дивлячись на ґолемів, що лежали поруч, Ганна так і сказала.

— Ганно, це Ґон, а цей не Ґон.

— Ну-у?

Тож Джін вирішив змінити колір зовнішньої броні ґолемів. Обидва були в легких бойових обладунках. Ґона він пофарбував у синюватий, за образом бронзового лицаря (хоча броня насправді залізна). Другого зробив сріблястим.

— Ой, який гарний!

— Ганно, ось цей синій — це Ґон. Ґоне, активуйся.

Ґон підвівся і перед Джіном промовив слова покори.

— Так, господарю.

— Ой, Ґон заговорив!

Ганна здивувалася. Але

— Ґоне, це Ганна. Її накази мають виконуватися одразу після моїх.

— Зрозуміло.

— Добре. Ганно, тепер Ґон слухатиметься і тебе.

— Правда? Чудово!

Ганна щиро зраділа. Джін далі активував другого.

— Нарікаю: «Ґен». Ти — Ґен.

— Так, господарю.

Ґон і Ґен разом — Ґонґен. Схоже, він задумав назву як «Ґонґен», тобто божество, що втілилося. Ніхто не наважується глузувати з Джінового хисту до імен.

— Ганно, це Ґен. Ґене, це Ганна. Її вказівки виконуй у першу чергу після моїх.

— Зрозуміло.

Отже, того дня в селі Кайна з'явилися два стражі.

За допомоги обох стражів Джін протягом близько трьох днів вставив вікна з мусковіту в кожен будинок села.

Скло теж існує, але через високу ціну звичайні люди ним не користуються.

Мусковіт має твердість за шкалою Мооса близько 3, не проводить електрику, витримує високу температуру і використовується для оглядових вічок у печах та пічках.

Джін, раз захопившись, не стримував себе.

Дякую, що прочитали.

05.01.2019 — виправлено

(хибно) — Нарікаю, Ґен.…Ти — Ґен.

(правильно) — Нарікаю: «Ґен».…Ти — «Ґен».