Майстер магічної інженерії

2. Насос

— Доброго ранку, братику.

— Доброго ранку, Ганно.

Наступного дня після того, як Джін вирішив лишитися в домі Марси. Вранці Джін прокинувся і вийшов надвір умитися. Саме тоді прокинулася й Ганна.

— Ганно, я б хотів умитися.

Сказавши це,

— Угу, колодязь ось тут.

сказавши це, вона взяла дерев'яне відро і рушник та рушила. Джін пішов слідом за Ганною. Відро, звісно, ніс Джін.

— Ось тут!

За двадцять метрів від дому Марси був колодязь. Його обрамили круглим каменем, а щоб сміття не потрапляло всередину, над ним був дах. Воду діставали за допомогою відра на мотузці, підвішеного до блока.

— Зачекай трошечки… Ох, ох.

Ганна так сказала і, напружуючи своє маленьке тільце, почала з усіх сил тягнути відро. Джін перелякано,

— Е, е, Ганно! Невже ти щодня отак таскаєш?

Джін так запитав, а Ганна з таким виглядом, ніби це й так зрозуміло,

— Ага, так.

відповіла вона. Почувши це, Джін замислився. Тим часом Ганна закінчила набирати воду і перелила її у відро,

— Братику, вмийся першим, можна.

Джін знову трохи розгубився, але все ж умився. Тоді,

— Дякую. Тепер я наберу воду тобі, щоб ти вмилася.

сказавши це, Ганна широко усміхнулася,

— Угу!

По дорозі назад до хати.

— Ганно, таскати воду, мабуть, важко?

— Ну, але ж усі так роблять.

Почувши це, Джін почав міркувати. Хоча зараз, коли майже немає матеріалів, зробити магічний пристрій неможливо, звичайні інструменти, мабуть, зробити можна.

Тож після сніданку він запитав Марсу.

— Пані Марсо, а в цьому селі є коваль?

Марса зітхнула з трохи сумним обличчям,

— Був коваль, мій чоловік, але він давно помер. Тож тепер ковалів у нас немає. А чому питаєш?

— Та ні, мені б трохи заліза чи міді.

Тоді,

— А, тоді, думаю, в майстерні мого чоловіка ще чимало лишилося. Захаращено, звісно, але бери, що треба.

— Дякую вам.

Джін подякував і попросив показати майстерню. Вона була за домом Марси, площею близько десяти квадратних метрів. Там стояли напівзруйнована піч, запилене ковадло, молоти та інший інструмент, а в кутку валялося чимало шматків заліза й міді.

— З цього можна багато чого зробити.

Побачивши мідні шматки, Джін полегшено зітхнув. І одразу взявся до роботи.

— Ну що ж, Аналіз. Мідь, а ще олово. Бронза. Саме те. Тепер обробимо її, ось так.

Використовуючи щойно вивчене заклинання, Джін перетворював бронзові шматки: виготовив трубу, важіль, штифти, циліндр, поршень. Тобто Джін робив насос для колодязя.

— От що значить магія, зручна штука! У моєму світі для такої обробки знадобилися б і токарний, і фрезерний верстати, та ще й литво. Без цього ніяк, правда ж?

Коли Джін закінчив виготовляти деталі, Ганна, прибравши після сніданку, прийшла до нього.

— Братику, що ти робиш?

— А, Ганно. Слухай, це насос, такий пристрій, щоб легше було набирати воду.

— Воду набирати легше буде?

— Так, іди й подивись.

Джін зібрав корпус насоса й, узявши частини: корпус, труби та інше, пішов до колодязя. Саме там зібралися Марса та сусідки, і вони буквально влаштували пересуди біля колодязя, бо посуд прали там же, тож і сходилися в один і той самий час.

— О, Джіне, що сталося? Що це ти тримаєш у руках?

— Це, виходить, той Джін, якого Марса підібрала? І Ганна з тобою?

— Бачу, Ганна до тебе аж липне. Скільки тобі років, дорогенький?

Дружини з сусідніх дворів, зацікавлені новизною, засипали його питаннями. Про себе Джін відповідав як попало, зате про насос розповідав охоче.

— Це, знаєте, пристрій, який називається насосом.

Так він і пояснив.

— Гм. І для чого ж він?

— Ставиться тут, і воду ним набирають. Набагато легше, ніж відром на мотузці.

Коли Джін це сказав, одна з дружин

— Невже магічний пристрій? Ти що, чарівник якийсь?

запитала вона. Джін засміявся:

— Та який там магічний пристрій. Де я родом, це звичайна річ. Хоча прості заклинання я й справді вмію.

Так він і казав, не звертаючи уваги на здивованих Марсу та інших. Він з’єднав труби з корпусом, закріпив насос на дошці з отвором і поставив дошку над колодязем. Потім залив зверху насоса заздалегідь набрану воду, так звану заливну воду, і коли циліндр насоса наповнився водою, все було готово.

— Тоді спробуємо.

Джін повільно взявся за важіль насоса. Цього разу він змайстрував насос підіймального типу, який зазвичай ставлять у звичайних колодязях.

Клац-клац-клац, коли він заходився смикати важіль, і з насоса потекла вода.

— Ого! Оце так! Та ти молодець!

— Ну от, і мені дайте спробувати!

Та Джін,

— Зачекайте трохи. Я хочу, щоб першою спробувала Ганна… Ну ж бо, Ганно, спробуй.

Сказавши це, він поступився Ганні місцем.

— Угу. Ага… значить, оцю палицю треба рухати?

Переконавшись у цьому, Ганна почала гойдати важіль вгору й униз, і вода знову потекла. Джін поспіхом підставив відро. Миттю воно наповнилося.

— Ну як, Ганно?

— Ого, як легко! Братику, дякую!

Бачачи, як Ганна усміхається на весь рот, Джін відчув, що на душі стало тепло. А сусідки, яким уже не терпілося, одна за одною кинулися до насоса.

— Ой, та це ж справді легко!

— Так, тепер нам буде набагато легше.

— Джіне, та ти ж справжній чарівник!

Сусідки почергово качали насос і наливали воду у свої відра. Порівняно з відром на мотузці це була зовсім інша справа, і всі дивувалися, як усе тепер просто.

— Джіне, так ось навіщо тобі знадобилася мідь! Дякую, ти нас виручив.

Марса теж раділа. Адже матеріали, що так довго пилилися без діла, тепер перетворилися на корисну річ.

Після цього Джін переглянув насос, переконався, що все в порядку, і разом із Марсою та Ганною пішов додому.

Пізніше, коли про насос дізналися мешканці сусідніх сіл, вони почали його благати, і скінчилося тим, що він поставив насоси в усіх колодязях села. Але це вже трохи пізніша історія.

Тому Джіна вдячно пам’ятало все село, і його запам’ятали в обличчя.

Мабуть, в епоху Сьова колодязі з підіймальними насосами були поширені в багатьох місцях. У сиротинці, де був Джін, такий колодязь був.

21 січня 2020 року — виправлення

（помилково）— Та й магія ж зручна, правда ж.

（правильно）— Та й магія ж зручна, правда ж.

3 квітня 2020 року — виправлення

（старе）Заздалегідь набрану так звану заливну воду вливали зверху в насос, і коли труба наповнювалася водою, на перший час підготовку було завершено.

（нове）Заздалегідь набрану так звану заливну воду вливали зверху в насос, і коли циліндр насоса наповнювався водою, на перший час підготовку було завершено.