Подорож
— …Їсти хочеться.
Джін успадкував знання та вміння майстра магічної інженерії Адріани Барбори Цецці, однак серед них не було заклинання, яке створює їжу з нічого.
Водну магію він, на щастя, міг використати, щоб добути воду, тож від спраги не загинув би, але відсутність їжі була смертельною.
Одяг він зшив сам. Навички шиття, які він відточував, придалися не дарма. Тканину взяв з полиці, що трапилася під руку.
Загалом Джін оглянув увесь Інститут. Знання про нього він мав, але відчувалося це так, наче гортаєш довідник чи словник, а не живі спогади.
Так само було і з магією: раз використавши заклинання, він міг далі користуватися ним, мов диханням, але щоб пошукати в голові заклинання, яким не користувався, потрібен був певний час.
Але повернімося до головного: запасів їжі в цьому Інституті, схоже, немає. Навіть якщо були б, тисячолітні припаси він не хотів би їсти. Більше того, не зміг би.
— Ну, це ось так, а тоді ось так.
Зараз Джін займався ремонтом, а точніше відновленням автоматона.
Розібрані на частини після виконаної місії, вони викликали жаль. Джін і раніше робив ляльок для дітей-сиріт, а вдача в нього була така: бачачи зламані інструменти чи механізми, він завжди хотів їх полагодити, якщо це можливо.
— Попередниця була геніальна. Скелет майже такий самий, як у людини.
Усередині цього автоматона є скелет, як у людини, м'язи зроблені з магічної клітковини, а шкіра є магічною зовнішньою оболонкою, синтезованою магією.
Замість внутрішніх органів у ньому є етер-конвертер і мана-драйвер, а думає він завдяки витонченому керуючому ядру.
— Скелет повністю розвалився, відновлювати нічого… Швидше буде зробити новий.
Тож Джін узяв із підвального складу легкий метал і почав відтворювати скелет. Робити це було легко: магічна обробка все спрощує, а розміри він бере точно за оригіналом.
Згодом він дізнався, що використав рідкісне «легке срібло», але його було гори, тому й цінності він не усвідомлював. Насправді один кілограм такого срібла коштує стільки, скільки особняк, але він використовував його просто тому, що воно добре поєднується з магією.
— Етер-конвертер теж краще зробити отак… До того ж, якщо так зробити, мана-драйвер можна зменшити.
Він переробляв деталі, наче збирав модель. Для магічних приладів сильні слова, тобто закляття, вписують магічною мовою, але Джін помітив, що японська, особливо ієрогліфи, значно підвищує ефективність, тож вирішив переписати все японською.
— Магічну клітковину і магічну зовнішню оболонку можна просто замінити на нові, без змін? Ні, магічна клітковина має простір для вдосконалення… А магічна зовнішня оболонка: якщо її змінити, зміниться й зовнішній вигляд. Ага, але її можна посилити постійним зміцненням.
Джін захопився, тож не помічає, що характеристики, які й так були ненормальними, стали ще ненормальнішими.
— Нарешті керуюче ядро. Воно зношене, ось-ось розсиплеться… Хіба його не було теж у складі?
Під Інститутом є шахти, де багато магічних ляльок-ґолемів безперервно, хоч і повільно, видобувають корисні ресурси. Так триває вже тисячу років. Їх кількість неймовірна, але Джін цього не знає, бо порівнювати йому не з чим. До речі, ґолеми завдяки простій будові працюють без зносу, доки є магія.
— Ось же, стільки всього! Візьму-но оцей гарний.
Раніше в керуючому ядрі був червоний магікристал, а Джін витягнув такий, що переливався веселкою, мов опал.
— Перенесу дані зі старого керуючого ядра… Так, вдало. Цей більший, тож місця має бути достатньо. Може, скопіювати й мої знання?
Голод забувається, коли захопишся творчістю, таке вже властиве маніакам.
— …Перенесення знань… Ох, як же голова гуде. Мабуть, усе знання не перенести, ну та що ж, і так непогано.
Звісно, перенести всі знання Джіна займе багато часу, тож він переніс головним чином мовні знання: японську, ієрогліфи, кану, алфавіт тощо.
Так і минув цілий день: Джін займався складанням автоматона.
— Тепер одяг.
Одяг, який був на ньому, розсипався пилом, щойно закінчилася магія, тож тепер автоматон голий, і дивитися на нього вкрай ніяково.
— Раз уже почав, доведу до кінця.
Свій одяг він уже зшив, тож тканини, яку знайшов, не лишилося.
Нічого не вдієш, довелося знову шукати в складі. Оскільки ниток земного павука було багато, він зробив з них тканину. Попередниця також мала ткацький верстат.
Тонкими нитками він виткав тканину для білизни, товстими для верхнього одягу. Навіть мереживо вдалося виткати: от що значить попередниця!
— Якщо робити так само, як був одяг, то як же його фарбувати?
Фарбу знайшов, він обрав прозорий синій. Це теж виявилося магічним фарбником, який відлякує монстрів.
Черевики з коричневої шкіри, що лежала в складі. Насправді це шкіра драконів, але Джін не звертає на це уваги.
Після всіх клопотів вийшло вбрання, що більше пасує до Аліси, ніж до покоївки. Він шив його за зразком ляльок, які робив для дівчаток із сиротинця, тож це закономірно.
— Ну, фігура в неї дитяча, тож і так сойде.
Джін задоволено роздивляється результат.
— Тепер останній штрих: «запуск».
Джін вливає магічну енергію, потрібну для запуску мана-драйвера, але автоматон, що лежить перед ним, не рухається.
— Ой? Може, я щось переплутав?
Він перевіряє, але магічні кола виконані без жодної вади.
— Гм, не розумію.
Тієї ж миті в животі, наче нагадавши про себе, забурчало.
Тож ми повертаємося до репліки, з якої все почалося.
— Ой, ох, як же хочеться їсти…
Джін опускається на підлогу.
— Якщо я залишуся в цьому Інституті, справді помру з голоду…
Тож він вирішує для початку вийти назовні.
— Так, здається, через переносні ворота можна легко перенестися.
Успадковані знання підказують, що така технологія існує.
— Переносні ворота для виходу, здається, були на першому поверсі.
Джін ішов, наче шукаючи не спогад, а радше знання, до зали переносних воріт, що веде назовні. Там стояло багато переносних воріт.
— Ну, все одно. Оберу п'яті.
За знаннями, біля великого міста виходили саме ці переносні ворота.
Щоб обміняти на гроші, він бере з комори п'ять самоцвітів: дрібні рубіни, як на вигляд. Великі буде важче обміняти, тож так він вирішив.
— Гаразд. Тоді в дорогу.
Він ступає на магічне коло переносних воріт і вливає в нього магію. Коло одразу починає працювати…
— …Тут щось не так.
Джін забув одне: ці переносні ворота було встановлено понад тисячу років тому. За тисячу років міста гинуть і рельєф змінюється.
Переносних воріт, відповідних тим, якими скористався Джін, давно вже не існувало.
— Н-н-невже… в-вийшло з-під контролю?
Магічне коло люто мерехтить. Для переміщення потрібна велика кількість магії, і тепер, коли їй нема куди йти, вона виходить з-під контролю.
— Це… по… га… но…
Ні зійти, ні вибратися з кола, що вийшло з-під контролю, Джін зникає з Інституту.
— …Тату?
Автоматон розплющує очі. Можливо, він відчув небезпеку Джіна, адже стояв у кімнаті прямо під магічним колом, що вийшло з-під контролю.
Прокидався він повільно, бо його магічна ємність стала величезною, а після запуску мана-драйвера йому довго доводилося перетворювати вільну магічну енергію з повітря на активовану ману, необхідну для руху.
— Тата… тата немає.
Зник його творець, а для автоматона це надзвичайна подія.
— Треба знайти тата…
Автоматон, зробивши попередні приготування, зокрема новий переносний портал для повернення, відправляється шукати Джіна, сенс свого існування,
— Іду.
І він також зникає з Інституту.
Залишилися тільки ґолеми, які безперервно видобувають ресурси.
Вибачте, що тут так багато пояснень і читати важко. Але мені подобається це описувати (і читати теж).
Як саме використовувати магію, я детальніше опишу в наступному розділі.
Ось і закінчився пролог. Сподіваюся, наступного разу пригоди Джіна почнуться…
Дякую, що читаєте.
15 липня 2013, 19:51 — виправлено помилку друку
(помилково) Так, цілий день Джін витратив на останнє складання автоматона
(правильно) Так, цілий день Джін витратив на повторне складання автоматона