Маг води

67. Групове переміщення

Двері без стуку різко розчинилися.

— Майстре, лихо!

Увірвалася реєстраторка Ніна.

Коли працівники гільдії, Ніна в тому числі, входять до кабінету гільдмайстра без стуку, це означає, що сталося щось справді термінове й вкрай прикре.

— Доповідай.

Та саме в таких випадках потрібно зберігати спокій.

Це стосується і гільдмайстра Г'ю, і того, хто доповідає.

Свідомо повільно й спокійним тоном Г'ю так і промовляє.

Ніна глибоко вдихнула раз і лише потім доповіла.

— У підземеллі сталася якась проблема, і дослідницький загін зник. Професор Крістофер з Університету магії просить, щоб гільдмайстер негайно прибув до входу в підземелля.

— Загін зник, кажеш…

Від такого несподіваного повідомлення Г'ю на мить застиг, але лише на мить.

— Негайно їду. Персонал чекає тут. Посильного відправте лише до філії в підземеллі. Авантюристам, що ще лишилися в гільдії, нічого не кажіть. Якщо запитають, скажіть, що я все поясню пізніше.

Сказавши це, Г'ю накинув плащ і вийшов з кабінету.

（Пропали, кажеш? Як це «пропали»? Що ж там сталося… Та ні, зараз же Абель з товаришами теж десь унизу… невже… Ех, чорт, спершу море, тепер ще й підземелля з безвісти зниклими… Аби їх швидко знайшли… Більше не хочу писати жодних звітів про зниклих.）

Верхи на гільдійському зв'язковому коні, що мчав до підземелля, Г'ю відчував, як у голові все плутається.

Коли Г'ю дістався до намету гільдійської філії біля входу в підземелля, думки в нього досі були в безладі.

Втім, він давно звик до таких ситуацій і вмів примусити себе заспокоїтися.

Глибоко вдихнувши раз, він зібрався й увійшов до намету.

У наметі вже зібралися професор Крістофер з Університету магії, другий за рангом директор дослідницького відділу Королівського магічного загону та якийсь професор із Центрального університету, ім'я якого Г'ю не пам'ятав.

Мабуть, це були найвищі за посадою з тих, кого вдалося знайти від кожного загону.

— Професоре Крістофер, розкажіть, будь ласка, докладніше.

Насамперед Г'ю попросив пояснень у професора Крістофера.

Пояснення професора Крістофера було коротким.

Усі, хто був у підземеллі, зникли одночасно.

Кілька людей зникли просто в них на очах.

На одинадцятому шарі перебувала близько тисячі людей Центрального університету на чолі з ректором Клайвом, а на десятому — близько п'ятдесяти людей Королівського магічного загону, зокрема радник Артур і «Червоні мечі».

Крім того, від входу до одинадцятого шару для забезпечення постачання були розставлені люди, зокрема найняті в місті Рун авантюристи, і їх теж, як вважають, не стало.

Проте, якщо говорити точно, невідомо, що сталося з тими, хто був на одинадцятому шарі.

Тих із Королівського магічного загону, хто був на десятому шарі, вдалося підтвердити як зниклих за сигналами магічних пристроїв, якими вони користувалися.

Ці пристрої лише на мить зафіксували сигнал на сороковому шарі.

— Сороковий шар… невже?

Навіть Г'ю не міг не здивуватися.

Г'ю також розумів, що ті сто авантюристів рангу C, які зібралися тут, — це майже вся бойова сила, що лишилася в місті Рун.

З огляду на це сороковий шар був місцем, якого за звичайних умов не дістатися.

Так, за звичайних умов.

— Мені доповіли, що від першого до одинадцятого шару не було жодного чудовиська. Це правда?

Так, якщо внаслідок Великого потопу на дванадцятому шарі й нижче чудовиськ також не лишилося, то дістатися до сорокового шару цілком можливо.

Карт нижче тридцятого шару в гільдії не збереглося, тому пошук сходів на наступні шари займе час, але, гадав він, це можна вирішити, кинувши на пошуки багато людей.

— Так, це правда. Тож можливість того, що на дванадцятому шарі й нижче немає чудовиськ, справді існує.

Так, саме «можливість».

Можливість, що їх немає, існує. Але існує й можливість, що вони є.

— Але проблема в тому, чому вони зникли. Ми зовсім не розуміємо причини. І, що гірше, схоже, що це може повторитися. Точніше, така ймовірність висока. Невідомо, чи живі ті, кого перенесло. Вибачте, але в такій невизначеній ситуації я не можу вести своїх підлеглих у підземелля.

Професор Крістофер категорично заявив.

Г'ю теж передбачав, що той так і скаже.

Адже й сам Г'ю, опинися він на його місці, ухвалив би таке саме рішення.

— Ага, розумію. Права наказувати людям Університету магії я не маю. Тому прошу, щоб Університет розірвав контракт з авантюристами рангу C міста Рун, яких ви найняли.

— Ну, з цим нічого не вдієш. Наш Університет магії охоче розірве з ними контракт.

— Дякую.

Сказавши це, Г'ю вклонився.

Абель не розумів, що сталося.

Раптом його охопило відчуття, ніби тіло злетіло вгору, а тоді майже одразу опустилося на землю.

А вже наступної миті краєвид перед очима змінився.

Перед ним розкинулася безкрая трав'яна рівнина.

Побачивши праворуч і ліворуч Ріхю, Рін і Воррена, він трохи заспокоївся.

Крім того, неподалік він помітив Артура та дослідників Королівського магічного загону.

— Ріхе, Рін, Воррене, ви в порядку?

— Так.

— Ага.

Воррен кивнув.

— Артуре, у вас там усе гаразд?

Абель гукнув до радника Артура, що стояв трохи осторонь.

— Так. Схоже, членів загону теж перенесло сюди так само.

Артур озирнувся навколо і відповів.

— Перенесло?

— Колись у підземеллі Західних країн мені доводилося відчувати щось схоже на переміщення. Чи то інший ярус підземелля, чи якесь інше місце, точно не скажу… Думаю, нас примусово переміщено.

Артур пояснював, підходячи ближче до Абеля та його товаришів.

Разом з ним до них природно почали сходитися і члени магічного загону з околиці.

У декого з них у руках були детектори залишкової мани.

— Детектор працює нормально?

— Так, працює. Думаю, він передає дані про це місце на аналітичні магічні пристрої на поверхні…

— Тоді нас, може, прийдуть рятувати!

Рін радісно промовила.

— Та це ще як сказати…

Радник Артур має скептичний вираз обличчя.

— Що таке? Щось вас турбує?

— Так. Цей простір. Ріхе, цей простір нічого тобі не нагадує?

Жриця Ріхя, почувши запитання, подивилася вгору й задумалася.

Помовчавши трохи, вона таки згадала.

— Схоже на Священний квадрат…

Священний квадрат — це «абсолютний захист», який можуть застосовувати лише вищі жреці; його називають також божественним дивом.

Цей захист блокує всі магічні атаки та всі фізичні атаки, і справді заслуговує на назву божественного дива.

Але те, що ця ситуація схожа на Священний квадрат…

— Тобто ми опинилися в якомусь бар'єрі?

— Схоже на те, що так.

Ріхя відповідає на запитання Абеля.

— Втім, межі бар'єру такі величезні, що навіть не зрозуміло, де вони проходять.

Принаймні Абель зрозумів: їх замкнули в якомусь клопітному місці.

Так чи інакше, треба розвідати навколишню обстановку.

— Рін, вибач, але за допомогою ＜Пошуку＞ обшукай околиці: чи немає там когось або чогось.

— Є-є~! Биття життя і його присутність, принеси їх до мене! ＜Пошук＞

Пошук Рін розійшовся повітрям, розростаючись навколо.

— Там, приблизно за п'ятсот метрів, багато живих істот. Людей, мабуть, близько тисячі? Крім того, близько п'ятдесяти істот, яких я ніколи не відчувала.

— Тисяча людей…

— Ну, найімовірніше, Клайва з його людьми теж занесло сюди, мабуть.

На бурмотіння Абеля відповів радник Артур.

— Канарія потрапила в халепу, і нас теж затягнуло, не встигнувши втекти. Ох… Ну, тим не менше, гадаю, нам треба йти туди…

— Що ж, нічого не вдієш.

Отже, Червоні мечі та дослідницька група Королівського магічного загону рушили в той бік, куди, як вони вважали, занесло дослідницьку групу Центрального університету.