66. Зникла дослідницька група
Тим часом близько тисячі учасників дослідницької групи Королівського центрального університету дійшли до сходів на дванадцятий шар, що вели з кінця одинадцятого.
Спочатку вважалося, що причиною Великого потопу були чудовиська, які мешкали нижче тридцять восьмого шару; саме так думала дослідницька група Королівського центрального університету на чолі з ректором Клайвом.
Дослідження одинадцятого шару вони проводили поверхово, бо поспішали вниз.
Та біля цих сходів вони натрапили на дещо, що не можна було проігнорувати.
— Значить, це веде в інший простір?
— Так, у цьому немає сумніву. Але куди саме він веде, можна з'ясувати лише після детального дослідження…
На запитання Клайва відповів дослідник з факультету магії.
— Зрозуміло. Ймовірно, це пов'язано з виникненням Великого потопу. Для зручності назвімо це «Врата». Встановіть обладнання й ретельно вивчіть ці «Врата».
За вказівкою Клайва обладнання, яке несли, зняли з плечей і почали встановлювати.
Те, що Клайв назвав «Вратами», було чорним проходом, який з'явився на стіні підземелля.
Висота близько п'яти метрів, ширина близько чотирьох.
Вхід був чорний, і що там всередині, розгледіти було неможливо.
Дослідники з факультету магії, використавши кілька заклинань і магічних пристроїв, з'ясували, що прохід веде в інший простір.
Принаймні в минулому в Центральних країнах подібного ніде не фіксували.
Якщо так, то ймовірність того, що «Врата» пов'язані з Великим потопом, дуже висока.
Припущення дослідницької групи Центрального університету на чолі з Клайвом виявилися іншими, але Клайв зовсім не некомпетентний.
Їхні припущення були хибними: одинадцятий шар якимось чином впливає на виникнення Великого потопу.
У центрі всього цього і є ці «Врата».
Він був готовий прийняти ці факти.
（Хоч це й не відповідало припущенням, та поспішати було варто. Опередити інші дослідницькі групи й почати вивчати це першими — велика перевага.）
Поки ректор Клайв тішився, що встиг першим, позаду безперервно заносили обладнання й прибували нові дослідники.
Катастрофа настала раптово.
І сталося це з такої безглуздої причини.
Усе від початку до кінця ректор Клайв бачив краєм ока.
Геть виснажені, двоє вантажників несли важке на вигляд обладнання, і один із них послизнувся.
Щоб не впасти, він спробував опертися об стіну, але ця стіна саме й була «Вратами»…
Якщо записати, то це й усе.
Усе так і було, але наслідки виявилися жахливими.
За мить Клайв та його дослідники зникли з того місця, всі до одного.
Усі люди, що були на одинадцятому шарі, зникли.
І не лише одинадцятий шар: люди на десятому так само зникли.
Тоді на десятому шарі перебували Червоні мечі та дослідницька група Королівського магічного загону.
Академічну дослідницьку групу щодо Великого потопу направили три організації.
Дослідницька група Королівського центрального університету на чолі з ректором Клайвом.
Дослідницька група Королівського магічного загону на чолі з радником Артуром.
І дослідницька група Університету магії під керівництвом головного професора Крістофера Блатта.
Порівняно з першими двома, група Університету магії аж ніяк не поспішала.
Досі жоден член дослідницької групи навіть не спустився в підземелля.
Та до професора Крістофера стікалося багато відомостей про дослідження Великого потопу.
Він ще раніше створив мережу шпигунів у групах Центрального університету і Королівського магічного загону.
Насамперед слід сказати, що найбільше до цієї експедиції рвався ректор Королівського центрального університету Клайв.
Звісно, заради того, щоб здобути посаду глави академії королівства.
Це розуміли і Університет магії, і Королівський магічний загін.
Втім, особливої уваги цьому вони не надавали.
Якщо Клайв хоче стати главою академії, нехай стає.
Але якщо ректор Клайв очолить експедицію від Королівського центрального університету, то Університету магії та Королівському магічному загону доведеться поставити на чолі свою людину з відповідним становищем.
Саме це їх і непокоїло.
Якщо відправити когось без особливої влади, Клайв вертітиме ним як забажає, це ж зрозуміло.
Якби його лише гнобили, це ще півбіди, але ж його поставлять на передову в боях із чудовиськами, і людські втрати будуть неминучі, на це страшно дивитися.
Якщо зважити на все, то досвіду бою в людей Університету магії та Королівського магічного загону значно більше, ніж у співробітників Центрального університету, тож саме їх і використовуватимуть таким чином…
Щоб цього уникнути, два табори добре поламали собі голови.
І ось до чого вони дійшли.
Королівський магічний загін поставив на чолі радника Артура, славетного за своїми досягненнями та досвідом як маг. Проти Артура навіть ректор Клайв не посміє щось робити необачно.
Такий це державний муж.
Університет магії, своєю чергою, відрядив Крістофера, головного професора, якого ще називають людиною, що має не менше хитрощів, ніж Клайв, а точніше, який уміє миритися з брудом так само, як із чистотою, і якого вважають найближчим до посади наступного ректора Університету магії.
Із таким наміром відправили професора Крістофера, тож найголовнішим його завданням стало одне: не втратити людей.
Якщо пощастить і він добуде хоч якісь відомості про Великий потоп, це буде чудово.
У глибині душі Крістофер ставився до всього саме так, без зайвих ілюзій.
Що ж до способів збирання відомостей, то найменше втрат людей обіцяло одне: брати готове від двох перших таборів, які вже увійшли до підземелля.
Тим, хто ділився з ним відомостями, він обіцяв переведення до Університету магії згодом, а також казав, що вже готує для них дослідницькі лабораторії. Для молодих дослідників такі обіцянки були мов манна небесна.
Звісно, від цих обіцянок він не збирався відмовлятися.
Він дійсно збирався їх виконати, та й ґрунт для цього вже підготував.
Професор Крістофер — людина, що вміє миритися з брудом, і хоча він зовсім не чіпляється за красиві слова, обіцянки свої він тримає.
Він безжально ставився до ворогів у внутрішній боротьбі за владу в університеті, але від тих дослідників, що цілком присвячували себе самій науці, він ніколи нічого не вимагав.
Розподіл дослідницьких коштів він також проводив відповідно до змісту досліджень і результатів, тож серед чистих науковців його дуже шанували.
Він і без жодних зусиль вважався майбутнім ректором, і на те була причина.
Саме під керівництвом професора Крістофера дослідницька група Університету магії от-от мала спуститися до підземелля.
Чому вони вирушали саме зараз? Звісно, тому що від дослідницької групи Центрального університету надійшли відомості про «Врата».
（Саме дослідження нехай проводить Центральний університет, а ми поки що побудемо поруч. Адже якщо ми, які весь час сиділи на поверхні, раптом розповімо подробиці, то нам потім незручно буде пояснювати, звідки ми їх знаємо.）
Професор Крістофер ледь помітно всміхнувся, так, що ніхто й не помітив.
Дослідницька група Університету магії налічувала понад тисячу осіб.
Проте до підземелля мали спуститися лише близько п’ятдесяти людей з університету.
Решту, близько сотні, становили авантюристи рангу C, найняті в місті Рун.
Ця сотня — майже всі авантюристи рангу C, що зараз перебувають у місті Рун.
Оскільки група Університету магії найняла авантюристів рангу C першою, Центральному університету дісталися лише авантюристи рангу D.
Також Крістофер знав, що найняті Центральним університетом авантюристи рангу D розставлені від входу в підземелля аж до одинадцятого шару, і що шлях для постачання забезпечено.
Отже, від входу в підземелля аж до одинадцятого шару можна було пройти без жодного ризику.
І без зусиль з боку Університету магії.
— Ну що ж, полізли.
Коли професор Крістофер на чолі дослідницької групи Університету магії вже збирався спускатися до підземелля, сталася подія.
Авантюристи D-рангу, що стояли просто перед ними, зникли за мить.
— Що…?
— З-зникли…
— Що сталося?
Люди, що були всередині підземелля, зникли.
Авантюристи біля входу та ті, що спустилися на кілька сходинок, теж зникли за мить…
— Усім відступити. Відійдіть від підземелля.
Голос професора Крістофера, аж ніяк не гучний, віддав наказ, і група Університету магії почала відступати від підземелля. Рухалися вони без особливої спритності, пʼячись назад.
（Ото ж знову… Схоже, щось сталося…）
Професор Крістофер зітхнув і глянув угору, на небо.
— Складна виходить експедиція…
Слова, які він пробурмотів, не долинули до жодного вуха.
Всередині подвійного захисного валу, навколо входу в підземелля, розгорнуто кілька великих наметів.
Серед них були й такі, що замінювали філію Гільдії авантюристів, зруйновану під час Великого потопу.
Навіть порівняно з тимчасовими філіями, найбільший намет належав аналітичному загону Королівського магічного загону.
У цьому наметі стояли аналітичні артефакти, що збирають і обробляють дані з детекторів залишкової мани, і було тісно від дослідників.
У цьому наметі була й Наталі, маг водної стихії, яка передала Абелю лист від Іларіона.
Хоча Наталі, приписана до Королівського магічного загону, і входить до складу експедиції, вона ще неповнолітня, тож здебільшого допомагала з аналізом: записувала на папір дані, які їй зачитували…
Того дня, поки вона займалася саме цим, і стався інцидент.
— Що таке?
Це не був гучний голос.
Але Наталі саме слухала зачитування даних, тож це почула.
— Детектор зник…
У цьому наметі, коли казали «детектор», мали на увазі детектор залишкової мани, яким користувалася група, що спустилася до підземелля.
Через заклинання вітру «Пошук» він з’єднаний з аналітичними артефактами цього намету і постійно надсилає дані.
Той детектор зник?
— Реакція лише на мить… сорокий рівень? Що? Чому там?.. Ой, реакція знову зникла.
Тієї миті ззовні намету почувся голос, який було чутно особливо добре.
Здається, зараз до підземелля мала спускатися група Університету магії…
— Швидко сповістіть Гільдію.
Цей голос належав професору Крістоферу з Університету магії.
Віддаючи накази, власник голосу наблизився до намету, де була Наталі.
Потім він без поспіху відкрив вхід, увійшов і сказав:
— Я Крістофер з Університету магії. Хто тут зараз відповідальний?
— Так, я.
Чоловік на ім’я Рош, який щойно відстежував реакції детектора, підняв руку.
— Добре. Як керівник експедиції та один із тих, кому Його Величність король делегував повні повноваження, питаю: чи не сталося щойно в підземеллі якоїсь аномалії?
— Е-е, це…
Звісно, відповідати на таке було вкрай важко: чи можна взагалі?
Так, їх відрядили як одну Академічну дослідницьку групу, але кожна зі своїх організацій веде дослідження окремо, за власними напрямками.
Хоча вона і входить до керівного складу дослідної групи, чи варто відповідати на такий наказ…
— Розумію твоє становище. Спершу скажу, що вдалося з'ясувати: щойно всередині підземелля зникли люди.
— Що?!
Очі Рош розширилися від жаху.
Зник і детектор, за яким він стежив.
Вважати, що зник лише детектор, менш імовірно, ніж думати, що з тими, хто ним користувався, теж щось сталося.
— Судячи з твого обличчя, у вас теж зафіксували зникнення.
— Т-так… так…
Тепер приховувати відомості вже не можна.
Рош також відчував, що в підземеллі сталося щось таке, що не терпить зволікання.
— Королівський магічний загін був на десятому рівні, так?
Питання професора Крістофера було лише для підтвердження. Його шпигунська мережа вже донесла, що Королівський магічний загін був на десятому рівні, а Університет магії — на одинадцятому.
— Детектор, яким користується Королівський магічний загін, створювався й за участю нашого Університету магії. Тож я сам розумію його будову…
Це був тиск: не треба нічого приховувати, відповідай чесно.
— Він мав постійно передавати дані за допомогою заклинання стихії вітру, і місце теж. Після зникнення щось реагувало?
— Лише на мить щось з'явилося… але одразу зникло, і зараз зв'язку немає.
— На мить? А де саме?
— Показало сороковий рівень…
— Сорок…
Навіть Крістофер остовпів.
Найдалі минулі авантюристи доходили лише до тридцять восьмого рівня.
Звісно, це не означає, що дістатися до тридцять дев'ятого чи глибше неможливо.
Не те щоб неможливо, та й глибше тридцятого рівня навіть групи рангу B ледве здатні досліджувати.
У розпорядженні Крістофера були сто авантюристів рангу C… Якщо зник Королівський магічний загін, то разом із ним зникла й партія «Червоні мечі» рангу B.
Тож ці сто авантюристів рангу C тепер фактично є найсильнішою силою в місті Рун, але чи дійдуть вони до сорокового рівня напевно, невідомо.
— До гільдії авантюристів уже відправлено посильного. Гільдмайстер незабаром прийде сюди, тож тоді й ти доповіси про це.
— Так, зрозумів.
Рош відповів кволо.
Усі присутні, включно з Крістофером, не знали, що робити далі, і їх пригнічував відчай.
Та один чоловік підняв голову й почав діяти.
Лише Наталі Шварцкопф вибігла з намету й помчала на південь широкою вулицею.