Маг води

65. Колір магічного каменю був блідим

Через три дні після того, як із підземелля зняли блокаду, дослідницький загін Абеля з «Червоних мечів» і Королівського магічного загону досяг сьомого шару підземелля.

Досі все було гаразд.

Точніше, жодного чудовиська вони так і не зустріли.

З першого по третій шари водяться вовкоподібні, а четвертий і п'ятий — ґобліни, які й спричинили цей Великий потоп.

Абель та його супутники вважали, що якщо спуститися до четвертого і п'ятого шарів, можна буде здобути якийсь слід.

Але там нічого не було.

І нікого не було.

— Ех… Не думав я, що взагалі нічого не знайдеться.

Поруч з Абелем бурчить радник Королівського магічного загону Артур Беласіс.

У молодості Артур був авантюристом.

Він вважав природним, що сам очолюватиме загін на передовій, коли спускаються в підземелля.

Дослідницький загін Королівського магічного загону налічував сто чоловік.

Половина з них працювала на поверхні й аналізувала дані, що надходили з підземелля, а решта спускалася в підземелля збирати відомості.

Усі п'ятдесят спускалися в підземелля і з учорашнього дня збирали відомості… але досі майже нічого не знайшли.

— Щось же має бути десь. Адже магічні камені були блідими.

Відповів Абель.

Це були відомості, які Абель учора почув випадково.

Коли Абель повернувся з підземелля і закінчив доповідь у гільдії, до нього підійшла чиясь постать.

І прошепотів.

— Абелю, пароль: «магічні камені були блідими».

Прошепотів той маг водної стихії.

— Га?

— Пароль: «магічні камені були блідими». Повторіть за мною. Так: «магічні камені були блідими».

— …Магічні камені були блідими.

Почувши це від Рьо, Абель, нічого не розуміючи, повторив.

— Так. Магічні камені були блідими.

— Магічні камені були блідими.

Переконавшись, що Абель повторив, Рьо, немов задоволений, пішов геть.

Потім Абель, звісно, пішов до гільдмайстра Г'ю перевірити колір магічних каменів чудовиськ Великого потопу.

Тільки тоді він усе зрозумів.

Чудовиська не були тими, хто жив у глибинах.

Вони з'явилися зовсім недавно.

— Оскільки серед них було багато ґоблінів, варто припустити, що вони з'явилися десь у верхніх шарах, аж до п'ятнадцятого.

Від шістнадцятого шару і нижче, який умовно називають середніми шарами, чудовиськ стає незрівнянно більше, і вони значно сильніші за тих, що живуть вище.

Важко уявити, що ґобліни могли пройти крізь шари, де живуть такі чудовиська… але сила числа все ж страшна.

Не можна було повністю виключити й те, що чудовиська прийшли з середніх або ще глибших шарів.

— Серед них ґобліни споконвіку живуть на четвертому і п'ятому шарах, а ще на десятому й одинадцятому.

— Так. На четвертому і п'ятому нічого не було. Ні чудовиськ, ні пасток, нічого. А єдиний слід, який ми знайшли досі…

— Так. Кілька днів тому там помітний слід великого скупчення мани… десь на нижчих шарах. Ось і все.

— Трохи нижче… ґобліни з десятого шару… За часом це теж може бути пов'язано з Великим потопом…

Так сказавши, Абель глянув на магічний пристрій у руках членів дослідницької групи.

Рьо, побачивши це, одразу подумав би про металошукач.

— Але все ж таки чудовий той пристрій. Адже він може виявляти залишкову ману від того, що сталося кілька днів тому.

— Так. Він збирає відомості й передає їх на магічні пристрої на поверхні, де їх і аналізують. Він казав щось про те, як заклинання вітру «Пошук» перенесли в алхімію, але я нічого не зрозумів. Кажуть, його створили разом Королівська алхімічна майстерня та університет магії. Кажуть, це спільна робота двох геніальних алхіміків.

— Алхімія…

— Що, Абелю, ти цікавишся алхімією?

Радник Артур дивився на Абеля з таким виразом, ніби не очікував, що йому взагалі може бути цікаво щось подібне.

— Ні, не цікавлюся. Мені не цікаво, але один мій друг дуже цим захоплюється.

— Абель, і друг? Оце дивина.

Радник Артур був, схоже, щиро здивований.

— Та що ви. Друзі в мене теж є.

— Гм… Ну, може, й справді добре, що ти став авантюристом.

Четвертий день після зняття блокади з підземелля.

Червоні мечі разом із дослідницькою групою королівського магічного загону досліджували восьмий і дев'ятий шари.

А завтра — десятий шар, який, судячи з усього, є головною метою.

Поки Абель і його люди досліджували дев'ятий шар, повз них пройшла дослідницька група Королівського центрального університету.

Серед них помітно було й самого ректора Клайва Стейплза.

— Оті з Центрального університету, чого вони так швидко йдуть?

Дослідники з королівського магічного загону, дійшовши до кожного шару, розходилися по ньому й шукали сліди Великого потопу.

Тому просувалися вони аж ніяк не швидко.

Та навіть з урахуванням цього швидкість групи Королівського центрального університету була ненормальною.

Наче на цьому шарі нічого немає і досліджувати його не потрібно… Наче хтось уже вирішив це за них.

На це питання Абеля відповіла Ріхя, що стояла поруч.

— У Центральному університеті, схоже, думають, що чудовиська цього Великого потопу — це ті, що жили нижче тридцять восьмого шару.

— Серйозно?

— Так. Учора я дізналася від колишньої колеги, яка є в дослідницькій групі. Тож це точно.

Сказавши це, Ріхя усміхнулася.

— Колишня колега… з часів столичного храму? Але ж таємниці вона так просто розповідає. З нею все гаразд?

— Все добре. Жреці ж будь-де нарасхват.

Добрих магів загалом небагато.

Серед них особливо цінні цілителі, жреці з магією світла, яких обов'язково мають майже всі групи. Попит на них завжди перевищував пропозицію.

— А ще ті охоронці з університету, що йшли вниз раніше, ти їх не знаєш, правда?

— Так, це не авантюристи з цього міста.

Абель це теж помітив.

Загалом університет вивів сюди понад три тисячі п'ятсот людей.

Серед них були охоронці з авантюристів і носії вантажів, але також місцеві авантюристи з Руна, яких вони найняли.

Однак серед тих, хто щойно спустився, жодного авантюриста з цього міста не було.

— Казали, що авантюристів привели з королівської столиці. Ті, що з Руна, переважно рангу D, і їх поставили на зв'язок із поверхнею та на забезпечення харчами всієї групи.

— Марна трата, мабуть… Але ж столичні авантюристи до підземелля не звикли. Хоча, якщо місцеві авантюристи Руна заробляють гроші й не опиняються в небезпеці, то й добре.

Абель знизав плечима.

Якщо глянути з іншого боку, це завдання без особливої цікавості, зате й небезпеки в ньому менше.

Після Великого потопу ніхто не знає, чого чекати в підземеллі, тож мало хто з авантюристів охоче туди полізе.

— Абелю, Клайв зі своїми людьми он як швидко рушив! Вони ж не кинуться так просто на десятий шар?

Оглянувши своїх людей, радник Артур повернувся до Абеля і почав бурчати.

— Ріхя каже, що вони вважають, ніби ці чудовиська прийшли з-під тридцять восьмого шару, тож, мабуть, з тим самим запалом і полізуть на десятий?

— Оце так…

Навіть радник Артур на мить втратив мову.

Втім, за сотню боїв він швидко перемкнувся.

— Ну що ж, тоді нехай Клайв буде нашою канаркою в копальні, га.

Сказавши це, він лукаво посміхнувся.

Дослідницька група на чолі з ректором Королівського центрального університету Клайвом Стейплзом, не звертаючи уваги на Червоні мечі та королівський магічний загін, що досліджували дев'ятий шар, готувалася ступити на десятий.

— Пане Клайве, цей десятий шар буде шаром ґоблінів.

— Не має значення. Ті чудовиська прийшли з глибших шарів, тож рушаймо далі.

Доповідь секретаря не мала для Клайва жодного значення.

（Треба розгадати таємницю Великого потопу і будь-що стати наступним главою академії）

Глава академії — це посада, яку можна назвати вершиною наукового управління королівства.

Так само як фінансовий лорд відає фінансами, а військовий лорд військовими справами, глава академії розподіляє державний бюджет між окремими галузями науки; це одна з найвищих посад у державному управлінні.

Попередні домовленості вже ретельно зроблені.

Залишалося лише нарощувати наукові досягнення настільки, щоб ніхто не міг і пальцем на нього показати.

Отже, якщо він зробить вагому заяву про причини цього Великого потопу, крісло глави академії майже напевно буде його.

Саме для цього він і прибув із королівської столиці аж у таку глушину.

— Але витривалість багатьох, зокрема науковців, уже на межі…

— Гм… Сидіти за книжками ще не означає не тренувати тіло. Нічого не вдієш. Сьогодні зупиняємося тут, на десятому. Повідомте тим, хто позаду, що табір на десятому.

Дослідницька група університету не збиралася повертатися на поверхню; вона планувала спускатися до тридцять восьмого шару, роблячи табір за табором.

Для цього вони мали залучити щедрі ресурси: намети та інше спорядження для табору, харчі, зміну вартових.

Наступного дня.

Напередодні Червоні мечі та Королівський магічний загін завершили обстеження до дев'ятого шару; тепер вони збиралися взятися за десятий, справжню мету походу.

— Схоже, університетська група вчора ще встигла зайти на десятий шар.

— Гм. А проте жодних звітів про проблеми не надходило… Невже на десятому шарі й справді нічого немає?

Розмовляючи, Абель і радник Артур ступили на десятий шар.

— Ну, ми робимо своє, як і завжди. Нехай зроблять перевірку залишкової мани.

— Я обійду десятий шар і перевірю, чи не з'явилися там пастки.

Сказавши це, радник Артур і Абель розійшлися.

Досліджуючи підземелля не надто глибоко, партія неодмінно потребує одного фахівця.

Це розвідник, той, хто знаходить пастки.

У підземеллі міста Рун пастки відомі починаючи з десятого шару.

Отже, якщо спускатися нижче десятого шару, розвідник стає необхідним.

Втім, у Червоних мечів розвідника немає.

Мечник Абель, жриця Ріхя, щитоносець Воррен, маг Рін.

Їх лише четверо.

Але «Червоні мечі» колись досліджували й нижче тридцятого шару.

Тоді що ж вони робили з пастками?

Абель знаходив пастки і, де було можливо, знешкоджував їх.

Партія без розвідника, тож Абелю лишалося лише змиритися, але таку спритність не можна не визнати.

Звісно, він не був справжнім розвідником, тому знешкоджувати всі пастки не міг.

Тож і під час досліджень підземелля партія, як правило, рухалася так, щоб обходити пастки.

Утім, останні близько двох років вони брали переважно завдання на поверхні, тож, як вважає сам Абель, його вміння знешкоджувати пастки притупилося.

Чому ж у підземеллі взагалі є пастки?

Наукової визначеності немає, але найпоширеніша думка така:

«Підземелля з якоїсь причини створює пастки».

Є і меншість, яка вважає, що пастки створюють чудовиська підземелля, але останнім часом цю теорію майже витіснили.

Так чи інакше, отрути, ями та інші пастки в підземеллі Руна траплялися дуже часто, і казали, що для досліджень глибше десятого шару розвідник обов'язковий, без нього й іти не варто.

（Здається, на десятому шарі теж була пастка, з якої б'є отрута… а тут жодної немає.）

Абель разом із трьома іншими з «Червоних мечів» ходив по десятому шару.

— Ні пасток, ні чудовиськ…

Рін теж задумливо нахилила голову й заговорила.

— Схоже, дослідники з Центрального університету теж не зустріли чудовиськ, тож, може, головне не на цьому десятому, а на наступному, одинадцятому шарі?

Ріхя, як видно, і вчора розпитувала колег із Центрального університету.

— Вони ж, мабуть, уже перейшли на одинадцятий шар?

— Так. Ще до полудня перейшли на одинадцятий шар, схоже.

Їли дорожні пайки, які приготував Королівський магічний загін, і четверо обходили десятий шар.

— Аби тільки далі нічого не сталося…

Абель пробурмотів.