68. Девіл
Я розрізав текст там, де це було найзручніше, тож вийшло трохи довго…
На шляху, куди прямували Абель та його товариші, були дослідники Центрального університету.
Але їм не дали часу оглянутися й оцінити обставини.
Бо на них, які ще не розуміли, що відбувається, полетіли десятки заклять магії вогню.
— Угааааа!
— Гаряче, гаряче, гаряче!
Пекельний галас.
Рідко коли ці слова пасували до становища так точно, як тепер.
Вони ж лише дослідники.
До того ж не всі з них володіють магією. Радше навпаки: більшість не вміє користуватися магією.
Адже ті, хто добре володіє магією, зазвичай проводять дослідження в Університеті магії.
І майже ніхто з них ніколи не бував на полі бою.
Тож вони не могли відповісти на раптовий напад.
Відповісти змогли авантюристи.
— Маги, ставте магічний бар'єр!
Магічний бар'єр — це різновид безстихійної магії, який відбиває більшість атакувальної магії, і справді дуже корисне заклинання.
Його може використовувати навіть маг низького рівня, і можна сказати, що це одне з перших заклинань, яких навчаються маги, що йдуть в експедиції чи на війну.
Однак витривалим його назвати аж ніяк не можна.
Тому маги вищого рівня зазвичай вдаються до іншого способу: спрямовують власну атакувальну магію на чужу і знищують її. Цей прийом називають «взаємне знищення».
Але тепер, коли треба захистити багатьох небойових людей, вибору не лишається, окрім магічного бар'єру.
— Чорт, що це взагалі таке?
— Не знаю. Ніколи такого не бачив… Це ж чудовиська, так? У них же хвости.
Вони стоять прямо на двох ногах: одні в чомусь схожому на обладунки, інші в чомусь схожому на мантії, тож здалеку їх можна прийняти навіть за людей.
Але від людей їх сильно відрізняє великий хвіст, схожий на плазунячий.
Можливо, їх справді варто назвати «потворами».
На запитання авантюриста інші авантюристи не могли дати чіткої відповіді.
Втім, один чоловік стояв, широко розплющивши очі, і не рухався.
Ректор Клайв.
Тоді Клайв пробурмотів:
— Це… диявол…
Це бурмотіння було дуже тихим, але авантюрист поруч почув його.
Він був ватажком авантюристів рангу C, найнятих зі столиці, які водночас виконували роль охорони.
— Пане Клайве, ви щойно сказали «диявол»?
— Так… Я теж лише читав про них у літописах, але описані там ознаки точнісінько такі самі.
Клайв відповідав, але не міг відвести погляду від дияволів.
— Чорт… П'ятдесят дияволів — та це не жарти!
Ватажок теж чув легенди про дияволів.
За переказами, вони — вороги бога й ангелів.
За переказами, магія на них не діє.
За переказами, людина їм не до снаги.
Як кажуть… Перед ними — відчай.
Авантюристи, наняті дослідниками Центрального університету, трималися достойно.
Магічними бар'єрами вони прикривали дослідників і, узгоджуючи час, контратакували магією.
Але, як і казали легенди, усі заклинання відбивалися.
Тоді лишався лише один вихід.
Ближній бій.
Але раз дияволи самі не наближалися, авантюристам не лишалося нічого, як самим іти в наступ.
Відстань між ними становила близько ста метрів.
Щоб її подолати, знадобилося близько десятка секунд.
Весь цей час треба було наближатися так, щоб не потрапити під магію дияволів.
Ухилятися від магії, відбивати її магією або щитом.
У кожної групи є усталені прийоми, як проскочити крізь магію і звести бій до ближнього.
Адже існують чудовиська, що покладаються переважно на далекобійну атакувальну магію, і часом їх доводиться полювати.
— Хлопці, вперед!
— Ага!
І авантюристи рвонули вперед.
Маги прикривають некомбатантів магічними бар'єрами.
Жреці зціляють поранених.
Передові бійці, ставлячи все на карту, кидаються на дияволів у ближній бій.
Сто метрів відстані, часу — близько десятка секунд.
Якщо витримати два-три удари, можна підскочити впритул.
І, як і планували, багатьом передовим бійцям вдалося розпочати ближній бій із дияволами.
— Ось тобі, здихай! Гхк!
Але… дияволи були сильні й у ближньому бою.
Авантюристів рубало разом із мечами, якими вони намагалися відбитися.
Могутнього щитоносця разом із щитом відкидало геть.
Швидкі списи проминали повз ціль, а самих списоносців протинали мечі.
Тим часом з тилу дияволів на дослідників безжально сипалася атакувальна магія.
Магічні бар'єри раз за разом відновлювали, та маги, у яких вичерпалася мана, один за одним падали на землю.
У магічному бою їх перемагали, а в ближньому не було жодного толку.
Вони повільно, але невблаганно програвали.
До цього часу всі, хто в дослідницькій групі вмів користуватися магією, на чолі з ректором Клайвом, уже розгорнули магічні бар'єри.
Але… лінія оборони ось-ось мала розпастися.
Саме в цю мить прибули Абель зі своїми людьми з дослідницької групи Королівського магічного загону.
Дослідницька група Центрального університету втрачала передових бійців, тил вичерпав ману, тож її розчавлення було лише питанням часу.
Нарешті вони підійшли достатньо близько, щоб розгледіти ворога, — і те, що вони побачили…
— Не може бути… Дияволи…
Жриця Ріхя мимоволі пробурмотіла.
— Так, справжнісінькі дияволи. Вельми рідкісна штука… Але тамтешня група майже вся повалена. Той бар'єр, мабуть, тримає сам Клайв.
Радник Артур розгледів, що останній магічний бар'єр, який прикриває дослідницьку групу Центрального університету, тримає один лише Клайв.
Клайв, хоч і не боєць, а лише вчений, та, як і личить ректорові Центрального університету, тримається гідно.
Він показував себе так, як і годиться його посаді.
— Атакуємо з фланґу. Загін, готуйте триєдиний постріл!
За наказом радника Артура члени Королівського магічного загону почали читати заклинання далекобійної атакувальної магії.
— Вогонь!
Магія типу джавелін, що пронизує з великою силою, випущена магами, встромилася в зграю дияволів, які саме збиралися розбити магічний бар'єр ректора Клайва.
Одним ударом вивели з ладу понад десять дияволів.
— Невже… Але ж на дияволів магія не діє…
Ріхя, яка вивчала дияволів у храмі, вражено дивилася на неймовірну картину, що розгорнулася перед нею.
— Це не зовсім так. Якщо троє б'ють по одній цілі, можна зламати бар'єр диявола. А от якби то був «вітряний захисний шар», як у вайверна, нічого б не вийшло.
Радник Артур тихо засміявся.
(Перемогти можна. Можна, але їх надто багато. Заклинання типу джавелін жеруть ману, тож випустити їх вдасться хіба що чотири рази… Усіх не здолати. Зрештою доведеться вдатися до ближнього бою.)
Усміхаючись, він водночас холодно прораховував у думках, як і належить командирові.
Потім, поступово наближаючись, вони знову й знову повторювали триєдиний постріл.
Загалом за чотири атаки було повалено понад тридцять дияволів.
Але всі маги загону, окрім Артура, втратили свідомість через вичерпання мани.
Дослідницька група Центрального університету теж вичерпала сили, і нарешті знесилився й сам Клайв, останній з них.
Залишилися лише радник Артур з дуже малим запасом мани та четверо з «Червоних мечів».
Натомість у дияволів ще близько двадцяти.
До того ж позаду їхньої зграї стоїть на голову вищий за інших диявол, чия присутність вражає не на жарт.
— Тут щось дуже небезпечне. Добре, решту знищуємо в ближньому бою. Воррене, одноколонний прорив, вперед!
Почувши наказ Абеля, Воррен підхопив величезний щит і побіг уперед.
Ховаючись за його щитом і тілом, у ряд рушили Абель, Рін і Ріхя.
Дияволам, мабуть, здається, що на них насувається велетенський щит.
Через велику статуру та величезний щит Воррена його часто вважають повільним, але це зовсім не так.
Швидкість у риві майже така сама, як в Абеля, а витривалість практично безмежна. Сила рук перевершує навіть велетенських огрів.
Хоч він і авантюрист, титул найкращого щитоносця королівства він заслужив не дарма.
Звісно, в одноколонному прориві поруч з Абелем бігли й Рін з Ріхя, тому швидкість стримували.
Та навіть на відстані менш як сто метрів їх можна подолати менш ніж за двадцять секунд.
Весь цей час усі атаки на загін відбивав щит Воррена.
Дійшовши до зграї дияволів, він інерцією щита відкинув передову лаву.
Коли в лавах утворилася прогалина, з-за спини Воррена вискочив Абель і кинувся в бій.
А Рін і Ріхя, так би мовити, імпровізували «двоєдиний постріл» і вдарили магією ближньої дії по одній цілі.
Так вони розширювали прогалину, і Воррен знову пробивався вперед, відкидаючи дияволів щитом і закріплюючи плацдарм.
«Червоні мечі» розгорнулися віялом: Воррен у центрі, праворуч Абель, ліворуч Рін і Ріхя. Вони стежили, щоб їх не обійшли з тилу, і розходилися від місця прориву, наче віяло.
Найшвидше серед них дияволів знищував Абель.
Він не приймав удару мечем дияволів просто на клинок, а відводив його вбік, і коли противник втрачав рівновагу, відрубував йому голову.
Втім, траплялися й такі особини, що надзвичайно добре володіли мечем, і з ними доводилося добряче повозитися.
Серед чудовиськ, з якими він бився досі, це були одні з найнебезпечніших супротивників.
Щойно «Червоні мечі» пішли в наступ, магічні атаки дияволів із задніх рядів перенаправилися з Клайва на «Червоні мечі» та радника Артура.
Далі, коли передову лінію було прорвано, атаки зосередилися на Абелі та його людях.
Звісно, коли доводиться вести ближній бій, ухиляючись від магії, навіть Абелю це коштує чималих зусиль.
А для мага Рін і жриці Ріхя тим паче.
До того ж маги завжди ризикують вичерпати ману.
Водночас створювати магічний бар'єр і одночасно випускати атакувальну магію не можна.
Можливо, якийсь маг водної стихії і міг би, але… ні, справді, той маг водної стихії ніколи не користувався «магічним бар'єром»… А в Центральних країнах способи одночасного застосування магії ще не встановлені.
Тож доводиться чергувати бар'єр і атаку, швидко перемикаючись між ними, адже іншого виходу немає.
До того ж цього разу це імпровізований «двоєдиний постріл».
Зазвичай така схема швидко руйнується, але Рін і Ріхя за безліч попередніх боїв добре вишколилися.
Назва партії B-рангу «Червоні мечі» була не даремною.
Після одноколонного прориву та ближнього бою «Червоні мечі» вже повалили дванадцять дияволів, але їхні сили були на межі.
Першим, як і слід було очікувати, зламався запас мани.
Щойно Рін випустила Повітряний спис услід за Світловим списом Ріхя, Рін упала.
— Рін!
Абель, який краєм ока бачив цю картину, закричав.
— У Рін вичерпання мани. Воррене, прикрий.
Ріхя вигукнула це, відтягнула Рін за собою і відступила назад.
Туди Воррен одразу підставив усе своє тіло разом зі щитом, щоб їх не могли переслідувати.
Магічні зілля «Червоних мечів» уже закінчилися, мана Рін теж вичерпалася.
Мани Ріхя теж майже не лишилося, і навіть на один магічний бар'єр її не вистачає.
Залишилося шість дияволів, один із них схожий на боса.
Але, окрім боса, троє з цих шести відчутно відрізнялися від тих дияволів, яких вони вже повалили, і Абель це помітив.
— Бос і троє його прибічників…
— Абелю… той бос, можливо, принц демонів…
З-за щита Воррена прошепотіла Ріхя.
— …Га?
Що ти несеш, Ріхя, такого ж не може бути, що ти несеш, Ріхя, ха-ха-ха-ха.
Абель, втікаючи від реальності, захотів сказати щось подібне.
Але він розумів, що Ріхя не жартує.
— Очі в нього різного кольору… це одна з ознак принца демонів.
Справді, якщо придивитися, праве око червоне, а ліве золоте.
— Не король демонів, а принц демонів?
— Так. Принц демонів це диявол, який може пробудитися до перетворення на короля демонів. Одночасно існує лише чотири такі. Один із них стає королем. Так нас учили в храмі.
— Я чув це ім'я. Сильний… так?
— Немає жодного запису про те, щоб їх подолав хтось, окрім героя…
Сказавши це, навіть голос Ріхя затремтів.
Кажуть, що нинішній герой перебуває в Західних країнах, але подробиць до Центральних країн не доходить.
Герой один на всю епоху.
— Для початку спробуємо перемогти всіх, крім принца демонів. Не хвилюйся… хоча, знаю, що це важко. Але раптом станеться щось несподіване, і цей простір, наче бар'єр, розколеться… Тож не втрачай надії.
— Абелю…
Абель усміхнувся і знову повернувся до дияволів.
Двоє звичайних дияволів, троє сильніших і один, схожий на принца демонів.
Навіть із трьома сильнішими дияволами Абель не був певен, що зможе впоратися з кожним в одиночному бою.
Тим більше принц демонів… його сили зовсім не видно.
Безнадійно…
（Ні, порівняно з тим, коли грифон постав просто перед ним, це ще терпимо…）
На шляху назад із лісу Рондо грифон раптово спустився просто перед ним… Абель вирішив, що зараз усе ж краще, ніж тоді.
І він відчув, як із тіла виходить зайва напруга.
— Спершу двоє дрібних…
Абель одним ривком кинувся на двох звичайних дияволів.
Диявол змахнув мечем горизонтально.
Він ухилився, ще сильніше нахилившись уперед, одразу пірнув під удар і знизу проштрикнув серце.
Він відчув, що розтрощив магічний камінь.
Ще з попередніх боїв він переконався, що магічний камінь розташований біля серця.
І, як і з іншими чудовиськами, він знав: розтрощиш камінь — і чудовисько зникне.
Він висмикнув меч і, підхопивши той самий порив, крутнувся на місці, залишивши позаду повалену істоту; тим самим рухом відсік голову другому дияволу.
Щоб одним ударом повалити диявола, треба або розтрощити камінь, або відрубати голову.
Абель з досвіду засвоїв це.
І нарешті він міг зустрітися з останнім випробуванням.
Але тут сталося те, чого Абель не передбачав.
Принц демонів підняв руку вперед — і тут же випустив заклинання.
Ціллю був щит Воррена.
Воррена разом зі щитом, а з ним і Ріхю з Рін, яких він прикривав ззаду, відкинуло назад.
— Ріхя!
Абель мимоволі крикнув.
— Все гаразд! Усі троє в порядку.
Ріхя крикнула у відповідь.
Навіщо принцу демонів це знадобилося?
Причина стала зрозуміла одразу.
Принц демонів стримав трьох своїх прибічників і з мечем у руці вийшов уперед.
Схоже, він хотів одиночного бою з Абелем.
— Значить, щоб очистити місце, він відкинув трьох? Ну й грубіяни ці дияволи.
Не схоже, що вони розуміють слова, але Абель навмисне сказав це вголос.
Йому здалося, що принц демонів ледь помітно осміхнувся.
Втім, нижчі істоти навряд чи взагалі думають про одиночні поєдинки… Чи то повага до сильного суперника, чи просто від нудьги хоче пограти — Абель цього не знав.
Але…
（Справжня удача. Адже до принца демонів він мав би дістатися, тільки перемігши трьох його прибічників, а тепер можна битися з ним одразу. Втім, перемога — це вже інше питання…）
Абель пильно тримав меч напоготові.
Принц демонів тримав меч у правиці, опустивши руку донизу.
Але Абель розумів, що той зовсім не розслаблений.
На відміну від мечів, якими досі махали дияволи, цей меч був тонкий.
Аж ніяк не велетенський меч.
Довжина леза становила близько метра, і з огляду на силу дияволів можна уявити, що махатимуть ним з надзвичайною швидкістю.
Тишу, що тривала деякий час, порушив принц демонів.
Миттю подолавши відстань між ними, він знизу-справа рубонув мечем догори.
(Швидко!)
Швидкість була вищою за очікувану, тож Абель, вирішивши, що не зможе ухилитися повністю, притиснув зверху меч, що летів догори.
Точніше, хотів притиснути, але його відкинуло разом із тілом.
(Нелюдська швидкість і нелюдська сила. Це небезпечно.)
Щойно він зрозумів, що не втримає меч, як відскочив назад, тож шкоди не отримав.
Шкоди справді не було… але уявити, як його перемогти, він не міг навіть приблизно.
Тепер принц демонів тримав меч над головою.
(Ну ні, минулого разу він бив знизу, тож я відскочив і погасив удар. А якщо вдарять зверху, силу вже не відвести.)
Самою лише стійкою він ставив суперника в безнадійне становище…
Зазвичай на тому боці був би Абель.
(Не стільки сам прийом вражає, скільки швидкість і сила, які він використовує на повну. Та й хід ніг, постава — явно не новачок. Недарма він стримав свою свиту й викликав на поєдинок, отже, впевненості йому не бракує.)
Абель теж підняв меч і поволі скорочував відстань.
Але саме в цю мить з того боку на принца демонів полетіли понад десять заклинань.
Заклинання магів-авантюристів, найнятих дослідницькою групою Центрального університету, у які вкладено всю ману, що їм із великим трудом вдалося накопичити за час відпочинку.
Усе це спрямували одночасно на принца демонів, якого, схоже, вважали головним ворогом.
Принц демонів, мабуть, недооцінив їх або був надто зосереджений на поєдинку з Абелем, тож усі заклинання влучили в нього.
Маги знову повністю вичерпали ману, і одразу після пострілу всі втратили свідомість.
Можливо, було навіть добре, що вони не побачили результату.
Адже ця магічна атака не завдала жодної шкоди.
— Усі заклинання відбилися…
Ріхя, яку разом із Ворреном відкинуло аж до загону магів, побачивши це, мимоволі прошепотіла.
— Звичайного диявола можна було б узяти триєдиним пострілом, але з цим, мабуть, магія не впорається…
Радник Артур, з обличчям, блідим від майже повного вичерпання мани, мимоволі промовив.
Реакція дияволів була шаленою.
Троє дияволів зі свити одразу посипали дослідницьку групу Центрального університету вогняними заклинаннями з далекої відстані.
— Гх…
Жодна людина вже не мала стільки мани, щоб розгорнути магічний бар'єр.
Звісно, не мали захисту ні дослідницька група Центрального університету, ні загін магів, ні Червоні мечі…
Не маючи змоги зупинити атаки дияволів, Артур закусив губу й терпів.
Ріхя впала на коліна, і з її очей нестримно полилися сльози.
Хоча становище було жахливим, до свідомості Абеля це майже не долітало.
Він був повністю зосереджений на бою, що відбувався перед ним.
Принц демонів, що тримав меч над головою, без сумніву, кинеться в атаку.
Шанс буде лише один.
І ось воно настало.
Ще швидший випад, ніж раніше. Але це було передбачено.
Принц демонів завдав удар зверху, ще швидший за свій випад.
Саме на це й розраховував Абель.
— Мистецтво меча — Нульовий оберт
Це прийом, у якому мечник з нульової відстані ухиляється від атаки ворога, що кидається вперед, обертом на 450 градусів навколо правої ноги, і з того ж імпульсу встромляє меч ворогу в лівий бік.
Справді, ні до якого іншого прийому слово «невідворотний» не пасувало б так, як до цього.
Обійшовши, Абель встромив меч зліва від принца демонів…
Але меч лише розсік повітря.
Принц демонів трохи відхилив корпус назад і ухилився.
— Не може бути…
Слова вирвалися мимоволі.
У поєдинку на мечах це стає смертельною вадою.
Принц демонів тильним боком лівої руки, якою не тримав меча, ударив Абеля знизу в підборіддя.
Ліва рука, що йшла ударом тильним боком кулака, влетіла в нього; Абель інстинктивно ухилився, але все ж ледве зачепило підборіддя.
Мозок наче струснуло вгору й униз.
Перед самим ударом він відхилив корпус і одночасно відскочив назад, тож відстань утримати вдалося, та струс мозку був повним.
Це слабке місце, яке через будову людського мозку не вдасться подолати жодним тренуванням.
Він приземлився… але піднятися не міг.
Меча він, щоправда, не випустив.
Він так і стояв на одному коліні, але меч тримав напоготові й дивився, як принц демонів повільно наближається.
— Абелю!
Здалеку долинає голос Ріхі, що кличе його.
（Вибач, Ріхє, але цього, мабуть, таки не осилити…）
Але тут ситуація втретє змінюється.
Стеля розколюється, і вниз падають брили скелі.
Навіть принц демонів та троє дияволів із його почту підняли голови, не розуміючи, що сталося.
Водночас до вуха Абеля долетів знайомий, рідний голос.
— Крижана стіна 10 шарів!
Разом із пробілами й переносами рядків вийшло понад 8000 знаків.
Може, для Наро було б краще розбити на три частини… але сьогоднішню історію хочеться читати на одному подиху… тож нічого не вдієш, правда ж?