63. Початок розслідування
Наступного дня після повернення Нільса та трійки з десятої кімнати, о сьомій ранку.
Біля входу в підземелля вже зібралися перші загони: десять магів з Червоних мечів і Королівського магічного загону.
Гільдійська філія біля входу в підземелля так і лишилася такою, якою її зруйнував Великий потоп.
Досі її не відновили, бо королівський інспектор зі столиці все ще проводить розслідування.
Спочатку підземелля мали закрити на місяць, і тоді це не створювало жодних проблем, але через дослідницьку групу блокаду зняли, і ситуація змінилася.
Поки що має бути встановлено тимчасовий намет під тимчасову гільдійську філію…
— Добре, тоді вниз.
На наказ Абеля десять магів з Червоних мечів і Королівського магічного загону кивнули.
— Але спершу проведіть пошук. Рін, будь ласка.
— Гаразд～. Пульс життя і присутність, злетіться до мене. Пошук!
Перед тим як відчинити двері під час Великого потопу, у Абеля було погане передчуття.
Тому він попросив Рін застосувати стихійну магію вітру, Пошук, і тоді вже весь перший рівень, аж до великої зали, було вкрито чудовиськами.
Завдяки тому, що Великий потоп помітили так швидко, авантюристи встигли організувати відсіч.
Цього разу поганого передчуття немає, але хочеться діяти дуже обережно, ще обережніше.
Адже вони спускаються до підземелля, якого після Великого потопу не знає ніхто.
— Так, на першому рівні до великої зали жодних живих істот!
— Добре, тоді відчиняйте двері.
На цей сигнал працівники гільдії зняли блокаду з підземелля і відчинили двері.
Абель попереду, чотирнадцять людей спускаються сотнею сходинок.
Як і казала Рін, на першому рівні в великій залі нікого не було.
Витрата мани на Пошук залежить від того, яку територію обстежують.
Наприклад, якщо обшукувати п'ять поверхів підземелля, то найбільше можна зробити три пошуки.
До того ж на всяк випадок треба берегти ману.
Тож користуватися цим так часто, як хотілося б, не можна.
— Добре, спершу ретельно обстежимо перший рівень. Як вчора й обговорили, сьогодні спустимося максимум до третього рівня. Досліджуватимемо повільно й надійно.
— Так.
Десять магів Королівського магічного загону хором відповіли.
Поки Абель та інші неквапливо досліджували підземелля, Рьо та четверо з десятої кімнати прийшли до лекційної зали на третьому поверсі гільдії.
Як і вчора, сьогодні для груп класів E і F гільдмайстер проводив роз'яснення.
Рівно з дзвоном дев'ятої години до лекційної зали увійшов Г'ю, гільдмайстер міста Рун.
— Доброго ранку. Дякую, що зібралися. Одразу перейдемо до поточної ситуації.
Г'ю розповів, що дослідницька група йде в підземелля для розслідування.
Що цю роботу підтримує держава.
Що для охорони планують найняти авантюристів.
Що їх наймають за офіційним дорученням, тож не можна ображати найманих.
Далі, до цього моменту, пояснення було таким самим, як учора для груп класу D і вище.
— Однак групам E і F прохання якомога менше йти в підземелля охоронцями. Причина в тому, що після Великого потопу ми не знаємо, що там відбувається.
Тут Г'ю зробив паузу.
Він хотів побачити реакцію й вирази облич авантюристів, але жоден, схоже, не був незадоволений.
— Попереду Червоні мечі на чолі з Абелем, а також інші авантюристи, які вже в підземеллі, постійно передаватимуть інформацію. Її розвішуватимуть на дошці оголошень у гільдії, тож прочитуйте. Крім того, дослідницька група може найняти вас не для походу в підземелля, а для підтримки на поверхні. Ще гільдія, як завжди, пропонуватиме доручення. Наприклад, Біла бригада супроводжує постачання продовольства з навколишніх міст. Завдань багато, тож не хвилюйтеся.
(Ось як. Я й думав, чому їх не видно. Біла бригада, виходить, працює за містом.)
У пам'яті Рьо міцно засів яскравий образ лідера Білої бригади Фелпса.
Але Рьо не знав, що п'ятеро лицарів королівського лицарського ордена, яких Фелпс тоді осадив, зникли безвісти, і загін інспекторів відчайдушно їх шукає.
Якби знав, можливо, просто подумав би: «Їх, мабуть, прибрали».
Після кількох запитань і відповідей, коли здавалося, що більше ніхто не підніме руку, Рьо вирішив поставити своє питання.
— Гільдмайстре, у мене є питання про Великий потоп.
— Рьо? Що там?
— Мене цікавить, чи були магічні камені чудовиськ, яких ми здолали під час Великого потопу, зокрема ґоблін-короля та генерала, темними чи світлими?
Після запитання Рьо більшість авантюристів ніяково нахилили голови.
Хтось перезирнувся з сусідом і похитав головою.
Вони просто не зрозуміли, до чого він веде.
Але той, до кого звернулися, був іншим.
— Ах, точно, так і є. Рьо, ти правий! Якщо вже вони такі поважні зі своєю дослідницькою групою, то насамперед мали б над цим замислитися!
Один лише Г'ю збуджено кипів.
— А ці ж, бачте, жодна душа не прийшла перевірити!
Сказавши це, Г'ю помітив, що інші авантюристи не зрозуміли, до чого веде питання Рьо.
— Ой, ну так, це, мабуть, не проходять на вступному курсі. Втім, вам, як авантюристам, варто це знати.
Г'ю почав пояснювати.
— Магічні камені чудовиськ мають колір залежно від їхньої стихії: вітряні зелені, земляні жовті. Але в кольору є відтінки, «світлий» і «темний», і камінь чудовиська, що довго жило та набралося багато досвіду, темний.
Тут Г'ю зробив паузу й подивився кожному в обличчя, чи зрозуміли.
— Тож це й стосується питання Рьо. Якщо камінь у чудовиська, яке вбили під час Великого потопу, темний, значить, воно довго жило в підземеллі. А якщо світлий… тоді все складніше. Тоді чудовисько піднялося не з нижніх шарів підземелля, а щойно з'явилося. І цей ґоблін-король, генерал чи мейдж, як і всі інші, мали світлі камені.
Г'ю почекав, поки його слова дійдуть до кожного.
— Отже, ті королі не жили довго в нижніх шарах підземелля. Вони з'явилися нещодавно. Чи створило їх підземелля, я не знаю, але принаймні до недавнього часу їх точно не було.
Ніхто не промовив ані слова.
— Є версія, що підземелля саме породжує чудовиськ. Але навіть якщо так, звідки взялася та сила, щоб за такий короткий час створити стільки чудовиськ… ось у чому питання.
Колись, коли Рьо жив у лісі Рондо, він замислювався над одним питанням.
Звідки береться вода, яку він створює магією?
Тоді він згадав формулу Ейнштейна «E=mc²».
Вона каже, що з матерії можна отримати енергію.
Але ж вона означає, що й з енергії можна створити матерію.
Якщо підземелля створює чудовиськ, тобто матерію, то звідки береться «величезна енергія», потрібна для цього?
Якщо Великий потоп створює велику кількість чудовиськ, то звідки взялася ця неймовірна енергія?
(Чим більше думаєш, тим менше розумієш. Для таких випадків є лише один вихід: не думати!)
— Ну от… Отже, відповідь така: камені ґоблін-королів були світлими.
Після пояснення в аудиторії заняття закінчилося.
Г'ю повернувся до свого кабінету і пив чай.
— Уф. Хоч би тепер місяць минув без клопотів…
Він вимовив це вголос, але в душі знав: щось знову піде не так, обов'язково піде… Г'ю так і думав.
З цим він давно змирився.
— Однак Рьо має гостре око. Порівняно з цими дослідниками, які й не думають перевіряти самі, він, мабуть, куди краще підходить для розслідування. Недарма Абель його так опікає!
Рьо й гадки не мав, але його оцінка тим часом непомітно зросла.
Рьо почав сумніватися щодо відтінків кольору магічних каменів ще під час подорожі з лісу Рондо, бо саме Абель розповідав йому про це.
Казав, що магічні камені чудовиськ, які довго жили й набули великого досвіду, мають темний, насичений колір.
— Якби колір каменів був темним, це було б нескладно. Адже тоді вони походили б з глибоких шарів, з тридцять дев'ятого шару й нижче, де ще ніхто не досліджував. Але колір був блідим. Понад тридцять тисяч чудовиськ з'явилися зовсім недавно… Таке можливо? Але іншого пояснення немає.
Досягнувши цього, Г'ю схопився обома руками за волосся й розкуйовдив його.
— Не знаю! І не відаю! Розбиратися в цьому — не моя робота!
Сказавши так, він подумки перебрав сьогоднішній розклад.
— Далі — звіт прикордонному графу. Заодно варто порадитися з Невілом Блеком, щоб у разі чого він зміг підняти лицарський орден.
Невіл Блек — командир лицарського ордену прикордонного графства Рун.
Саме він під час Великого потопу керував обороною північного муру, і навіть на думку Г'ю, він був дуже здібним чоловіком.
Здібний, але й дуже полюбляв випивку, тож…
— Із собою треба взяти випивки… Цей односолодовий віскі, витриманий тридцять років, якраз для такого випадку. Саме для таких випадків його й варто витрачати.
Звісно, адже це їхня робота, і вони виконають її як професіонали, навіть без жодних гостинців.
Це він розуміє.
Але це лише та половина людини, що відповідає за «розум».
Коли ж і друга половина, «почуття», буде на твоєму боці, тоді вже ніщо не завадить.
Якщо одна пляшка може перетягнути його на свій бік, це дешево.
Якби це була сучасна Земля, це, можливо, вважалося б хабарем, але у Фі це не проблема.
До того ж тут — «глухе прикордоння».
Це не хабар, а мастило, щоб справи йшли гладко.
Такі дрібниці часом стають вирішальними для того, чи добре складуться людські стосунки.
Г'ю це знав.