62. Повідомлення гільдії
Оскільки зараз Золотий тиждень, це додатковий допис.
Поки Рьо проводив щасливі години в Північній бібліотеці, у лекційній залі на третьому поверсі гільдії авантюристів панував розгардіяш.
— Я не можу з цим погодитися! Чому нами мають помикати такі люди?!
— Відібрали в нас їжу, а тепер якими очима пропонують нас найняти?
— Після Великого потопу підземелля з'єднане з іншим світом, так? Туди я не хочу йти.
— Розпорядження держави? Ми не державні раби!
— Хочуть — нехай самі й лазять. Нам байдуже.
— Але, чесно кажучи, гроші не завадять…
Останню думку було сказано так тихо, майже пошепки, що її ледь чути; навколишні авантюристи зиркнули так, що мовець не довів речення до кінця.
Це було не стільки обговорення, скільки прилюдний вияв невдоволення авантюристів: усі галасували одночасно.
Ранком звістка про те, як дослідницька група конфіскувала їжу з їдальні гільдії, стала відома більшості авантюристів. Новини в таких місцях поширюються швидко.
Через це дев'ять із десяти були налаштовані «проти дослідницької групи».
Г'ю, який скликав збори як гільдмайстер, добре розумів настрій авантюристів.
Він також розумів, що на прохання допомогти дослідникам, які забрали їхню їжу, ніхто не відповість із радістю.
Проте за посадою він мусив донести рішення, яке вже ухвалено.
— Я вас розумію. Справді розумію. Тому допомога дослідницькій групі — лише доручення. Якщо умови не до душі, його можна не брати. Це ж основа для авантюриста, правда?
Чесно кажучи, Г'ю досі заперечує проти того, щоб його цінних авантюристів посилали в підземелля в цей час.
До того ж разом із ними підуть ті науковці-фанатики.
Вони без вагань заявляють, що дослідження важливіші за життя товаришів, а інколи й за власне.
Г'ю щиро хотів би, щоб місяць минув спокійно і нічого не сталося.
— Зайве казати, що авантюрист відповідає сам за себе. Коли на кону життя вашої партії, не беріться за завдання поспіхом.
Багато авантюристів, почувши це, кивнули.
— Але одне скажу наперед: якщо інший авантюрист узяв завдання, то цькувати його як зрадника я не дозволю. Зрозуміло?!
Авантюристам, які прийняли завдання, від тих, хто відмовився, безсумнівно доведеться вислухати чимало.
Саме тому Г'ю і сказав це прямо.
І тут же долучився голос, що підкріпив його слова.
— Гільдмайстре, я хотів би дещо сказати всім. Можна?
Руку підняв Абель.
— Абелю? Говори.
— Ми, «Червоні мечі», підемо в підземелля як охорона Королівського магічного загону.
Коли зміст слів дійшов до присутніх, серед авантюристів пішов ще більший гомін.
— Це прохання від старого знайомого, тож відмовитися ми не можемо. Королівський магічний загін, хоч і складається переважно з дослідників, є найсильнішою бойовою силою серед усієї дослідницької групи. Це люди, які звикли бувати на полі бою. Тож, ймовірно, вони рухатимуться вниз найшвидше з усіх. Інформацію я щоразу передаватиму до гільдії, тож прошу використовувати її з розумом. Це все.
（Звісно, Абель. Тепер тим, хто бере завдання, мабуть, уже не доведеться терпіти закиди.）
Г'ю був вражений тим, як влучно Абель обрав момент для розкриття інформації.
Крім того, він розумів, що інформація від «Червоних мечів» надалі буде дуже корисною.
— Зняття блокади з підземелля відбудеться завтра о сьомій ранку. Інформацію будемо регулярно вивішувати на дошці оголошень гільдії, тож прошу кожного ознайомлюватися. Все. Розходьтеся.
Повернувшись до кабінету гільдмайстра, Г'ю викликав реєстраторку Ніну.
— Ніно, завтра з авантюристами класів E та F проведу роз'яснення. Організуй, будь ласка, щоб о дев'ятій вони прийшли в лекційну залу.
— Їм також дозволити спускатися в підземелля?
— Ні, це виключено. Нагадай їм, що їхній час настане лише через місяць.
Того ж вечора Рьо сидів на дивані біля стійки гільдії.
Незабаром мали повернутися троє з десятої кімнати з покинутих копалень села Лусеї на захід від Руна.
Півдня туди, пів дня копати магічну мідну руду і ще півдня назад.
Тоді до Рьо підійшла жінка. Це була реєстраторка Ніна.
— Пане Рьо, Нільс та його друзі ж мають повернутися сьогодні?
— Так, саме так.
Хоча завдання взяли не через гільдію, Ніна знала дату їхнього повернення. Це вся вона.
— Завтра о дев’ятій ранку гільдмайстер проведе роз’яснення про підземелля для груп класів E і F. Тож, будь ласка, передайте їм, щоб приходили до лекційної зали.
— Зрозуміло. Передам.
Рьо кивнув. Але на цьому розмова не закінчилася.
— Пане Рьо, ви ж не були на сьогоднішньому роз’ясненні?
— Роз’ясненні?
— Так, сьогодні гільдмайстер пояснював основи підземелля лідерам груп класу D і вище, але…
— Вибачте, я не знав…
Рьо відчув себе так, ніби його відчитують.
— Ну, таке буває. Пане Рьо, ви хоч і маєте ранг D, але зареєструвалися не так давно, тож гадаю, добре було б, якби завтра ви послухали разом із Нільсом та іншими.
— Зрозуміло. Я теж прийду.
— Дякую.
Ніна привітно усміхнулася і повернулася за стійку.
Невдовзі після цього троє з десятої кімнати повернулися до гільдії, геть виснажені.
— Нільсе, Ете, Амоне, з поверненням.
Вони були страшенно втомлені, але на їхніх обличчях так і читалося: справу зроблено.
— Рьо, ми таки це зробили!
Нільс ледь не впав, але Рьо не дозволив йому цього.
— Нільсе, експедиція триває, доки ви не дійдете до своєї кімнати.
Після цих слів він повів трьох до десятої кімнати.
Щойно вони дісталися кімнати, всі троє буквально попадали на ліжка.
Ет і Амон були настільки виснажені, що від самого приходу не могли вимовити жодного слова.
Рьо на всякий випадок налив у їхні кухлі смачної води й подав.
Потім він терпляче чекав, поки троє вип’ють.
— Ф-ф, смачно. Гаразд, оскільки Ет з Амоном надто втомлені, щоб говорити, доповім я.
Нільс дістав із сумки дві магічні мідні руди розміром з кулак.
— Ось замовлення, магічна мідна руда. Пощастило, дві шматки розміром з кулак.
— О, це чудово!
Рьо по черзі оглянув обидві руди і переконався, що це справді магічна мідна руда.
— Щодо винагороди… їх дві, тож, може, можна трохи додати?.. Ні, ми ж сусіди й до того ж колеги-авантюристи, тому я не збираюся вимагати…
— Звісно. Ви перевершили очікування і отримали більше, ніж сподівалися, тож доплата цілком заслужена. З урахуванням усіх витрат пропоную дві руди за 900 000 флоринів. По триста тисяч на кожного, як вам?
— Т-триста тисяч… тридцять золотих…
Нільс вигукнув від подиву, а двоє інших від виснаження й подиву не змогли вимовити ні слова.
— Не підходить, мабуть? Більше вже буде непросто…
— Ні, звичайно, ми згодні. Згодні ж, Ете й Амоне?
На запитання Нільса Ет і Амон кивнули не раз.
— Чудово, домовилися. Тоді, як підемо до гільдії, я переведу з свого рахунку на рахунки кожного з вас по триста тисяч флоринів. Перевірте, будь ласка. Справді, дуже дякую вам за працю.
Сказавши це, Рьо встав і ввічливо вклонився всім трьом.
Навіть із близькими людьми в таких випадках важливо дотримуватися етикету, і це справді цінне.
— Та що ти, це нам слід дякувати. Адже це ти дав нам заробити, тож вдячні маємо бути ми.
Нільс теж нахилив голову. Сидячи. Встати сил у нього не було.
— Ах, так, ще треба дещо сказати всім трьом.
Коли троє нарешті трохи оговталися від виснаження й могли піднятися з ліжок, Рьо немов згадав і сказав.
— Із завтрашнього дня, кажуть, з підземелля знімуть блокаду.
— Що?!
Звісно, здивуватися було від чого.
Щонайменше місяць підземелля мали закривати, таке оголошення було перед їхнім виходом.
Минуло лише два дні, а блокаду вже знімають…
— Утім, це робиться для того, щоб Академічна дослідницька група, яку з королівської столиці прислано вивчати Великий потоп, змогла зайти в підземелля. Загалом у підземелля можуть заходити авантюристи, найняті групою для охорони тощо. І це лише для груп рангу D і вище.
— Академічна дослідницька група… Невже вона вже тут?
Ет, якому нарешті повернувся голос, прошепотів.
— Отже, для рангу D і вище нам туди не можна.
— Нічого не вдієш, правда ж.
Нільс засмутився, а Амон погодився, що інакше ніяк.
— Отже, пояснення для груп рангу D сьогодні вже було, а для рангів E і F — завтра о дев’ятій ранку, велено прийти в лекційну залу. До речі, я сьогодні теж не знав і не прийшов, тож мене попросили бути на завтрашньому.
Криво усміхаючись, Рьо пояснив.
— Як це не був? Рьо, та що ж ти робив…
— У бібліотеці, весь час щось досліджував.
Рьо згадав, як провів час у бібліотеці, і усміхнувся.
— Та ти наче на відпочинку…
— Ось у чому різниця між рангами D і F…
Нільс і Амон промовили трохи втомлено.
Ет, дивлячись на всіх трьох, тихо хихикав.
Ось така вона, звична десята кімната.