Глава 60.2
Оскільки глава 0060 вийшла задовгою, я розділив її на дві частини.
Оскільки зараз Золотий тиждень, це додаткова публікація.
Рьо, який пропустив сніданок у їдальні гільдії, блукав вулицею в пошуках місця, де можна поснідати.
Коли підземелля було відкрите, на вулиці, що веде до входу в підземелля в центрі міста, стояло безліч кіосків з їжею, але після Великого потопу, коли його закрили, їх залишилося лише кілька.
Причина в тому, що авантюристів поблизу підземелля стало менше і продажі впали, але ще більшою мірою скоротилося постачання м'яса чудовиськ із підземелля.
На четвертому і п'ятому шарах м'ясо не можна використовувати через ґоблінів, але з інших шарів до десятого добували досить смачне м'ясо.
А тепер, коли підземелля закрите, навіть ті небагато кіосків, що ще працюють, у цей час навіть не встигли підготуватися.
Тож Рьо шукав ресторанчики вздовж вулиці, але й вони досі зачинені.
— Це що… невже без сніданку?..
Сніданок — річ важлива.
Енергія на весь день — від сніданку.
Без їжі не протягнеш!
Так міркуючи і шукаючи відчинене місце, він опинився перед Золотою хвилею.
Тут відбулося свято на честь повернення Абеля, де Рьо напився до безтями.
Смак гарантовано добрий.
А ще це було постійним пристановищем Абеля та Червоних мечів.
Зайшовши з вулиці, одразу бачиш стійку портьє. Праворуч же розташована їдальня.
— Як це… Червоних мечів уже немає?
— Так, щойно… приблизно тридцять хвилин тому вони вийшли всією партією. Номер вони не звільняли, тож, думаю, це не далеке завдання…
У стійки господиня і якась гостя розмовляли.
Гостя була такого ж зросту, як Рін, у такій самій чорній магічній мантії і з таким самим великим посохом.
Судячи з голосу, це дівчинка, ще не повнолітня.
Але дівчинка, почувши, що Червоних мечів немає, помітно засмутилася.
— Може, якщо піти до гільдії авантюристів, там їх можна застати?..
— Так, можливо, ви маєте рацію.
Сказавши це, господиня помітила Рьо, що щойно зайшов.
— Ой, Рьо, ласкаво просимо!
На цей голос дівчинка різко обернулася і подивилася на Рьо.
Вона підбігла до Рьо, вхопилася за його руку і сказала.
— Братику!
— Братику?!
Почувши поклик дівчинки, господиня здивовано скрикнула.
— Ні, ну що ви, це помилка.
Може, її сприйняли за сестру, яку брат колись загубив, але Рьо, звісно, бачив цю дівчинку вперше.
— Братику, ви ж авантюрист? Мені негайно потрібно до гільдії авантюристів. Будь ласка, відведіть мене.
— Е…
Чи ж поснідає Рьо нарешті?..
Звісно, можна було б проігнорувати прохання дівчинки і з'їсти смачний сніданок у Золотій хвилі, але Рьо від природи добрий.
Тому він повів чарівницю тією самою головною вулицею, якою щойно прийшов, тепер у зворотному напрямку.
— Як я вже казав, гільдія знаходиться на півдні, якщо йти цією вулицею…
— Так, але якщо я проґавлю, справа закінчиться лихом. Я щойно приїхала до цього міста і справді не знаю, де право, а де ліво.
Чарівницю звали Наталі.
Вона належить до Академічної дослідницької групи, приписана до Королівського магічного загону, і каже, що вчора ввечері прибула з королівської столиці.
Королівський магічний загін розмістився в кількох будинках довкола Золотої хвилі, але Наталі, як виявилося, зупинилася саме в Золотій хвилі.
— Учитель мого вчителя, тобто великий майстер, доручив мені передати листа безпосередньо Абелю з Червоних мечів. Тому я й прийшла до гільдії авантюристів…
— Розумію, у вас тут чимало клопоту.
Поки вони так розмовляли, двоє дісталися гільдії авантюристів.
Час вибрали напрочуд влучно, можна сказати.
Щойно вони прибули, з гільдії вийшли Абель та інші учасники Червоних мечів.
— Абелю, як добре, що ви тут.
— Рьо, що сталося?
— Ця юна пані хоче передати вам дещо, Абелю. Не хвилюйтеся, це не фанатський лист.
— Не знаю, що таке фанатський лист, але чи мені тільки здається, що мене щойно страшенно зневажили?
Абель сказав це і глянув на Наталі.
— Е-е, ось це від вчителя Іларіона з королівської столиці.
Сказавши це, Наталі передала Абелю один лист, запечатаний воском.
Почувши, що лист від Іларіона, здивувався не лише Абель, а й маг стихії вітру Рін.
— Думаю, краще прочитати тут. Ходімо в їдальню, сядемо й прочитаємо. Рьо і ти теж… е-е…
— Наталі.
Почувши ім'я Наталі, Рін ще більше здивувалася, але ніхто з присутніх цього не помітив.
— Так, Наталі теж. Можливо, доведеться передати відповідь.
Сказавши це, шестеро: Червоні мечі, Рьо і Наталі, зайшли до їдальні гільдії.
Втім, зараз в їдальні немає жодної їжі…
Абель, прочитавши лист від Іларіона, почухав голову і передав його Ріхя.
Тим часом Рін почала розпитувати Наталі.
— Ти Наталі Шварцкоф?
— Так, це я…
— Шварцкоф… Це ж велика майстриня водної магії…
Договоривши, Рін трохи задумалася.
（Маг води… Вперше в житті зустрічаю когось із водною стихією, окрім себе…）
Рьо, якщо чесно, всередині трохи зрадів, і це, звісно, таємниця.
— Мої власні здібності в магії ще дуже слабкі. Щодня стараюся вдосконалюватися.
Сказавши це, Наталі опустила очі.
Лист від Іларіона перейшов від Ріхя до Воррена, а потім до Рін.
— Ось як…
Чи були короткі слова Рін сказані Наталі, чи стосувалися вони листа, Рьо так і не зрозумів.
— Тобто нам треба допомогти королівському магічному загону увійти до підземелля.
— Підземелля? Але ж його закрито?
Рьо висловив очевидне запитання.
— Так. Про це, кажуть, домовлятимуться високі чини з дослідницької групи. Гільдмайстер теж врешті-решт мусить дати дозвіл, адже групу прислала держава. Тоді група, звісно, найматиме авантюристів, які добре знають підземелля. Тож лист — це спосіб заздалегідь закріпитися, поки ніхто не випередив.
Сказавши це, Абель набув ще більш занепокоєного вигляду, ніж раніше.
— Якщо Абель має такий вигляд, то підземелля після Великого потопу, мабуть, дуже небезпечне?
— Наполовину правильно. Загалом після Великого потопу спускатися в підземелля взагалі заборонено. Ця традиція виникла десятки років тому, коли з підземелля після Великого потопу не повернулася група рангу A. Причому не просто рангу A… їхній лідер був нелюдським мечником, якого казали, що він може дійти до рангу S. І навіть він не повернувся, тож звідси й пішла ця традиція.
— Та це ж кепсько… А чому наполовину правильно?
— Те, що група рангу A не повернулася, теж входить до цього. Досі ніхто не знає, що відбувається в підземеллі після Великого потопу. Наполовину причина в тому, що не хочеться лізти туди, де не розумієш, що відбувається.
Сказавши це, Абель знизав плечима.
（Ну, тоді туди краще не наближатися, це точно.）
Рьо твердо вирішив, що деякий час близько до підземелля не підходитиме.