60. Академічна дослідницька група
Наступного дня плани Рьо з самого ранку пішли шкереберть.
Спочатку він збирався ще до полудня піти до Північної бібліотеки, але плани зламалися вже тоді, коли він спробував поснідати в їдальні гільдії.
— Уже закінчилося?
Він прийшов, як і завжди, близько сьомої ранку, але, як на лихо, сніданку вже не було.
— Вибач, Рьо. Ті, хто прибули з королівської столиці, з Академічної дослідницької групи чи як її там, забрали весь сніданок. Обід і все, що після, буде: я зараз піду на ринок і закуплю продукти. А вибачте всім іншим.
Шеф-кухар, який завжди весело порався біля плити в глибині кухні, винувато вклонився.
Шеф-кухар теж колишній авантюрист, на одне покоління старший за гільдмайстра, колись він був авантюристом рангу C.
Для молодих авантюристів він був кимось на зразок батька, який щодня готує смачну їжу.
Коли така людина схиляє голову, сперечатися з нею не випадає.
Більше того, ця «Академічна дослідницька група», через яку шеф-кухар змушений був вклонитися, уже в цю мить викликала найгіршу думку.
Академічна дослідницька група — це експедиція, яку з королівської столиці надсилають тоді, коли в королівстві сталося якесь лихо, щоб з'ясувати його причини, перебіг і подальші перспективи.
До її складу часто входять вчені Королівського центрального університету, дослідники Університету магії або навіть сам Королівський магічний загін.
Цього разу єдиний у Центральних країнах підземелля пережив Великий потоп уперше за десять років, та ще й такий масштабний, якого раніше не бувало, тож і група була безпрецедентно великою.
Королівський центральний університет, Університет магії, Королівський магічний загін та інші відрядили стільки людей, скільки могли.
Усього п'ять тисяч осіб.
Зазвичай академічні експедиції налічують близько п'ятдесяти, рідко сто людей.
А коли їх п'ять тисяч… місцеві готелі просто не витримали.
Тим, кому не вистачило місця, а це здебільшого найнижчий щабель групи, носії вантажів і охоронці, довелося ночувати просто неподалік міста, під відкритим небом.
— Що ви собі взагалі думаєте?!
Кабінетом гільдмайстра прокотився гнівний крик Г'ю.
Перед Г'ю стояли троє керівників цієї експедиції.
Ректор Королівського центрального університету Клайв Стейплз.
Головний професор Університету магії Крістофер Блатт.
Радник Королівського магічного загону Артур Беласіс.
Усі троє були фігурами, яких у столичних академічних колах називають великими.
Особливо багато значив той факт, що ректор Королівського центрального університету очолив експедицію особисто.
Клайв Стейплз мав вигляд і вченого, і високопосадовця.
Без сумніву, він був одним із найвидатніших людей академічного світу столиці.
Але Г'ю було до цього байдуже.
Він розумів, що з цими людьми краще не сперечатися, бо потім буде клопіт, але це вже занадто.
— Прибули й одразу конфіскували всі запаси гільдії авантюристів. А тепер вимагаєте зняти блокаду з підземелля, починаючи сьогодні? І ще й щоб авантюристи стали вашими охоронцями? Ну й апетит у вас! Годі вже знущатися!
Але гнів Г'ю, схоже, не справив жодного враження на жодного з трьох.
Клайв Стейплз дивився холодно, Крістофер Блатт позирав кудись убік, а Артур Беласіс, ніби йому все було байдуже, мовчки потягував чай, що йому подали.
— Майстре Макграсе, для цього дослідження Його Величність король призначив керівником експедиції міністра внутрішніх справ графа Гарольда Лоренса. Ми ж маємо повноваження від самого керівника, графа Гарольда Лоренса.
Макграс — це прізвище Г'ю. Повне ім'я: Г'ю Макграс.
Сказавши це, Клайв Стейплз дістав запечатаного листа і грамоту з повноваженнями та простягнув їх Г'ю.
— Грамота з повноваженнями…
Це буквально означало, що той, хто приніс грамоту, отримує повноту влади. Отже, ці троє стоять на одному щаблі з графом Гарольдом Лоренсом, а отже, і з королем, який його призначив, і ставитися до них зневажливо не можна.
І тоді Г'ю поглянув на запечатаного листа.
Сургучна печатка ставиться так: воском запечатують лист і прикладають до нього печатку, і за печаткою одразу видно, хто його надіслав.
Печатка, що її піднесли, належала міністру внутрішніх справ, графу Гарольду Лоренсу.
— Справді, тут написано, що вам слід надавати всіляке можливе сприяння.
— Добре, що ви розумієте.
Ректор Клайв, хоч і мав дещо холодний вигляд, відповів з усмішкою.
— Але є речі, які можливі, а є такі, які неможливі. Продовольче постачання від гільдії неможливе.
— Майстре Макґрасе, чи ви розумієте, що означає «надавати сприяння»?
— Клайве Стейплзе, ви розумієте, що означає «якомога більше»?
Їхнє взаємне змірювання поглядами перервав чийсь інший голос.
— Клайве, Г'ю, припиніть обидва. Ми — опора одного королівства. Щодо гільдійської їжі, Г'ю, безперечно, правий. Ми конфіскували їжу з їдальні гільдії, і за це я вибачаюся. Відтепер ми не заходитимемо до їдальні гільдії й не вимагатимемо від гільдії постачання їжі. Скажімо, домовимося, щоб їжу доставили з сусідніх міст Кайраді або Акре. Так буде добре?
Підсумувати розмову взявся, мабуть, найстарший із цих чотирьох, радник Королівського магічного загону Артур Беласіс.
Біла борода була довгою, а на плечі накинута сіра мантія мага. У руці він тримав великий посох.
З першого погляду видно, що він маг, справжній маг.
— Так… Дякую.
Артур Беласіс і досі входить до десятки найсильніших магів королівства.
Колись він і сам був авантюристом, тож посередництво такого старшого колеги з цього ремесла Г'ю, звісно, ігнорувати не міг.
— Гаразд. Якщо радник Беласіс так каже, то щодо їжі я поступлюся. Але зняття блокади з підземелля — тут я не можу поступитися. Адже якщо її не зняти, нам немає сенсу сюди приїжджати.
Ректор Клайв, однак, не поступився лише в питанні зняття блокади з підземелля.
— Ми не знаємо, що там діється. І вимагати зняти блокаду з такого місця…
Ректор Клайв заперечив так, ніби глузуючи з невеликого опору Г'ю, та й справді глузуючи.
— Але ж тому й досліджують, що не знають, що там відбувається? Для цього ж і є дослідницька група.
На це Г'ю не стримався і таки промимрив: «Гмммм».
— Гаразд… Але тим, хто йтиме в підземелля, доведеться ретельно пам'ятати про відповідальність за себе. Що б там не сталося, місто Рун, гільдія авантюристів і авантюристи не нестимуть жодної відповідальності. Щодо цього ви троє маєте підписати спільну письмову заяву.
— Ти… та як ти смієш!
— Якщо вам це не до вподоби, то блокаду з підземелля не знімемо!
Клайв і Г'ю знову змірялися поглядами.
— Клайве, тут нічого не вдієш, так і має бути. Г'ю, найняти авантюристів охоронцями й заплатити їм понад офіційну ставку, звісно, нічого не порушує? Вони ж авантюристи, їм треба заробляти.
Радник Артур, колишній авантюрист… Одну сторону прийняти, а другу змусити прийняти іншу.
Основи ведення переговорів були дотримані бездоганно.
Для Г'ю це, втім, тим прикріше.
— Гаразд. Щодо цього кожен авантюрист вирішуватиме сам. Але ось що прошу не забувати. Після Великого потопу відомостей про те, що зараз відбувається всередині підземелля, майже немає. Виникатиме те, чого ще ніхто не переживав, і це однаково стосується й чинних авантюристів. Прошу входити дуже обережно.
Так, на четвертий день після Великого потопу було вирішено зняти блокаду з підземелля.