55. Один день у місті Рун. Нижня частина
Минули чотири години бою, і нарешті хвилі ґоблінів почали рідшати.
Та майже в той самий час і стріли авантюристів, і стріли лицарського ордену були на межі вичерпання.
Усі ці стріли зібрали по всьому місту. Поповнити запаси було ні з чого.
Настав час злазити зі стіни й розв'язувати справу в ближньому бою.
— Попереду Червоні мечі та Біла бригада. Ґоблін-маги теж уже вийшли, тож будьте обережні.
Г'ю викрикує накази.
Ґоблін-маг — це ґоблін, який уміє накладати атакувальну магію.
Такий вид з'являється вкрай рідко.
— Червоні з Білими проклали дорогу, а групи рангу C і рангу D ринуться туди й розширять її.
— Майстре, північна стіна…
Г'ю подивився на північну стіну, на яку вказував працівник гільдії.
Лицарський орден відчинив двері, що ведуть униз, до внутрішнього боку стіни, і почав ближній бій із ґоблінами.
— Чорт. Лицарі вже витратили всі стріли? Гаразд, ідемо й ми. Хлопці, розтрощимо Великий потоп!
— Ооо!!
Авантюристи зустріли це гучними вигуками.
Вони розуміли, що це необхідно, але весь час лише стрільба з далекої відстані накопичила роздратування.
Зрештою, усе вирішує ближній бій!
Таких авантюристів було дуже багато.
Так само відчинили двері на південній стіні, і Червоні з Білими на чолі з Абелем і Фелпсом кинулися в гурт ґоблінів.
Абель не схрещував клинків: одним ударом він клав ґоблінів один за одним.
Фелпс косив ґоблінів на широкій площі, колючи списом і розмахуючи ним.
Воррен бив щитом по ґоблінах, а Шена пробивними вогняними списами прокладала шлях, яким просувалися Абель і Фелпс.
— Ґоблінів скоро не лишиться. Ідуть маги.
Ріхя подає вказівки.
І щойно хвиля ґоблінів урвалася, на них полетіла Вогняна стріла, випущена ґоблін-магом.
Це заклинання для атаки по площі, подібне до звукового меча з магії вітру.
Одна випущена вогняна стріла на льоту розщеплюється на п'ять і накидається на ворогів.
Три з них летять у Абеля, дві — у Фелпса.
Але тут Воррен виходить уперед Абеля і своїм величезним щитом відбиває вогняні стріли.
А Фелпс,
— Земле, стань щитом і захищай від лиха. «Глиняна стіна»!
Глиняна стіна заступниці лідера Шени, яка володіє двома стихіями — вогню й землі, — постала перед Фелпсом і так само відбила вогняні стріли.
Коло входу в підземелля, де стояли ґоблін-маги, змогли дійти лише ядрові загони Червоних мечів і Білої бригади.
Лицарський орден, який раніше перейшов до ближнього бою, не міг наблизитися й застряг.
Коли Абель помітив це, з входу в підземелля вийшов величезний ґоблін, і той впав йому в око.
— Ґоблін-генерал…
Ґоблін-генерал, як видно з назви «генерал», на відміну від інших ґоблінів, має надзвичайно високу бойову силу.
Лише авантюрист рангу B нарешті може битися з ним один на один…
Але…
— Три ґоблін-генерали…
Заступниця лідера Шена пробурмотіла.
Насправді Абель, який уперше чує цей голос, був здивований, але обертатися до Шени зараз не можна.
— Якщо ґоблін-генералів декілька, то…
— Ну, значить, десь у глибині є король.
На слова Фелпса, що звучали як перевірка, Абель відповів, як і передбачав.
Ґоблін-король… Його можна зустріти раз на кілька десятиліть і в Центральних країнах. Це мутант ґоблінів.
Збереглися навіть записи про те, як він, ведучи за собою десятки тисяч ґоблінів, знищував міста.
Ґоблінів цього разу теж було понад десять тисяч, тож спершу слід було припустити присутність короля… Але раніше в підземеллі ґоблін-король ніколи не з'являвся.
— Чесно кажучи, сили короля я не знаю. Поки не знаю, хочу встигнути покінчити з цими генералами до того, як він вийде.
— Згоден.
Абель і Фелпс переконалися, що думають однаково.
— Я з Фелпсом беремо по одному, а останнього візьмуть на себе всі інші.
За наказом Абеля почався бій із трьома ґоблін-генералами.
У ближньому бої і Абель, і Фелпс переважали генералів.
Але тут, як на зло, у потрібний момент прилітали закляття ґоблін-магів.
Через це генералам ніяк не вдавалося завдати смертельного удару.
Коли генерал заносить величезний меч, Абель не відбиває його мечем, а ухиляється.
А коли той відкривається, Абель з розмаху вгатив магічним мечем.
— Гішааа!
Крик генерала розлігся над полем бою.
Не тільки Абель, а й Фелпс із іншими тиснули на ворога.
(Добре йде.)
Але тут у наступну мить Абель відчув недобре і глянув на вхід у підземелля.
Там, перевершуючи навіть генералів, стояв гігантський ґоблін…
Той махнув рукою.
(Пропали!)
— Лягайте!
Ні Червоні мечі, ні Біла бригада, мабуть, не зрозуміли, що це означає.
Та ці люди вже пройшли крізь чимало пекла.
Усі миттєво впали на землю.
У ту ж мить три тулуби генералів розітнуло навпіл, а те, що їх розітнуло, промайнуло над головами авантюристів, які розпластались на землі.
(Та він хотів вбити нас разом із генералами!)
Абеля охопив страх.
Невидима атакувальна магія стихії вітру, повітряний розріз… Але те, що випустив король, було швидшим за повітряний розріз, різало з несхожою на нього силою і, на відміну від нього, обійшлося без промовляння заклинання.
(А може, це взагалі не магія? Він же просто махнув рукою… Так чи інакше, відступити на безпечну відстань ми не можемо.)
— Ми з Фелпсом кидаємося в атаку.
Сказавши це, Абель кинувся до короля.
Фелпс, не гаючи ні миті, теж рушив до короля.
Абель атакує зблизька, а Фелпс із середньої відстані, списом.
Король, із мечем і щитом, вів ближній бій у цілком традиційній манері.
Незвичайним було інше: вага кожного удару.
— Гух.
Абель мимоволі видихнув крізь зуби.
Меч був надто швидкий, Абель не встиг ухилитися і спробував відбити удар. Але від ваги клинка з горла знову вирвався звук.
Поки Абель стримував меч, Фелпс устромляв у короля спис і завдавав йому шкоди.
Спис, як і меч Абеля, світився червоним.
Магічний спис.
Серед бійців Червоних мечів і Білої бригади магічні мечі та списи мали лише Абель і Фелпс.
Тому Абель і сказав, що атакувати вони будуть удвох.
Імовірно, він розраховував, що звичайна зброя не пробиває.
Це вже відчувалося в бою з генералами, які стояли нижче за короля.
Удари Абеля та Фелпса ще проходили, але атаки інших не завдавали глибокої шкоди.
Якщо так, то з ґоблін-королем, вищою версією генерала, ця тенденція мала б стати ще сильнішою.
І так і сталося.
Звичайною зброєю шкіру ґоблін-короля не можна було пошкодити ані трохи.
Лишалося битися лише магічним мечем Абеля та магічним списом Фелпса.
Їхня перевага була невеликою: її легко міг звернути проти них один промах.
І помилка сталася.
Коли Абель шагнув уперед, нога ковзнула.
— Ох, лихо!
Він усе ж устиг опертися на одне коліно і не дав тілу повністю втратити рівновагу.
Але король відскочив назад, збільшивши відстань.
І змахнув рукою.
— Пригнися!
Абель крикнув і сам кинувся на короля.
— Абелю!
Здивувався Фелпс.
Але сам він уже лежав на землі.
Як же так…
— Мистецтво меча: Безтінь!
Абель виконав прийом мистецтва меча.
Безтінь дозволяє уникнути всіх далеких атак, включно з магічними, мінімальним рухом.
Завдяки цьому він ухилився від невидимої атаки короля.
Він опинився цілком у зоні удару.
— Бойова техніка: Повне пробиття!
Найкраще було б вразити горло або голову, але велетенське тіло короля не давало дістати туди.
Тому він вдарив знизу, в ділянку серця.
Та живучий король ще не падав.
— Це передбачено. Рін, стріляй, навіть якщо зачепиш мене!
— <Зливень куль>!
Рін, що ховалася в тіні щита Воррена, вимовила лише останнє ключове слово.
Понад сотня невидимих куль із вітру летить до Абеля й короля.
— Мистецтво меча — Безтінь.
І знову Мистецтво меча — Безтінь.
Абель ухиляється навіть від далекобійної магії союзників.
Але поранений король не може ухилитися.
— Ґуґя-а-а-а-а-а!
Це шкіра короля, на якій звичайна зброя не лишає жодної подряпини.
Але є виняток — Зливень куль, найвища з магії стихії вітру, яку називають майже невикористовною через надто довге промовляння заклинання.
Заради цього єдиного удару Рін відтоді, як злізла з оборонного муру, не випустила жодного заклинання.
Це майже одержимість.
Найвища атакувальна магія стихії вітру, майже неперевершена за пробивною силою.
Навіть король не міг такого витримати.
Безліч куль із вітру наскрізь пронизала тіло, і ґоблін-король помер.
Майже в той самий час, коли Червоні мечі та Біла бригада повалили ґоблін-короля, знищення ґоблінів на площі в різних її кінцях добігало кінця.