Маг води

53. Одного дня в місті Рун

— Н-Ніно…

— Ой, Нільсе та ви всі, з поверненням! Сьогодні ви рано повернулися.

— Ви-ви, як завжди, в-вро… вро-вродлива… гх…

Нільс, що запинався і ледве не зазнав краху, отримав легкий удар ребром долоні по потилиці, і Ет змусив його замовкнути.

— Ми повернулися раніше, бо на п'ятому шарі з'явився ґоблін-лучник.

Із цими словами Ет показав Ніні магічний камінь, витягнутий з ґобліна-лучника.

Магічні камені ґоблінів і ґоблінів-лучників відрізняються лише незначно за розміром.

Та Ніна, реєстраторка з бездоганним оком, одразу зрозуміла, що камінь, який виклав Ет, належить не звичайному ґобліну, а ґобліну-лучнику.

— Справді, це магічний камінь ґобліна-лучника. Повідомлень про п'ятий шар за останні роки не було. Одразу доповім гільдмайстеру, а ще напишу попередження на дошці оголошень. Дякую, що повідомили.

Сказавши це, Ніна вийшла з-за стійки і пішла доповідати гільдмайстеру.

— А, Ніно…

Нільс усе ще стояв, мов заціплений.

— Ех… Нільсе, ходімо. Треба ж здати магічні камені.

Сказавши це, Ет разом з Амоном потягнув Нільса до віконця викупу магічних каменів.

У двері кабінету гільдмайстра постукали.

— Заходьте.

— Дозвольте увійти.

Гільдмайстер Руна Г'ю Макграс, як завжди, боровся з паперами.

Велетень із суворим обличчям здавався людиною, далекою від паперової роботи, але це велике непорозуміння.

Адже гільдмайстер авантюристів найбільшого міста на окраїні королівства просто не може бути безпорадним у паперах.

Без здатності опрацьовувати документи на рівні, вищому за звичайний, ця величезна організація не трималася б.

— Майстре, є доповідь. Щойно партія F-рангових авантюристів Нільса, Ета й Амона повідомила на стійці про зустріч з ґоблін-лучником на п'ятому шарі підземелля.

Ніна почала доповідати, попри те що Г'ю досі дивився в документи і навіть не подавав їй знаку.

Але так роблять усі працівники гільдії авантюристів Руна.

Адже Г'ю так і наказав.

— Ґоблін-лучник на п'ятому? Вони ж мають водитися на десятому й нижче, правда?

— Так, саме так.

Він відклав папери й підвів погляд на Ніну, яка стояла перед ним.

— Може, це ознака змін. Які B-рангові партії зараз у місті?

— Червоні мечі і Біла бригада.

— У Білій бригаді є Фелпс і їхній основний загін?

— Так, вони повернулися з експедиції позавчора, тож, мабуть, ще тут.

Ніна відповіла без вагань.

— Добре, покличте і червоних, і білих. Через годину тут, у кабінеті, дам їм завдання.

— І бригада там буде? Не люблю я їх…

— Годі вже. Ти ж із ним знайомий з дитинства, правда?

— Ох, Абелю, знову ниєш. Хоч трохи б брав приклад з Воррена.

— …

Це коридор перед кабінетом гільдмайстра.

Абель, Ріхя, Рін і Воррен йшли до кабінету гільдмайстра за його викликом.

— Ох…

Абель коротко зітхнув і постукав у двері кабінету.

— Заходь.

— Дозвольте зайти.

Сказавши це, Абель увійшов до кабінету.

Там, як і очікував, були гільдмайстер Г'ю, лідер «Білої бригади» Фелпс і його заступниця Шена.

— Привіт, Абелю.

Фелпс привітно озвався.

Зріст сто дев'яносто сантиметрів, майже як у Абеля, але статура стрункіша.

Двадцять чотири роки, білявий, блакитноокий і красень.

Його популярність неймовірна.

Абель користується великою популярністю і серед чоловіків, і серед жінок, але Фелпс має надзвичайно високу популярність серед жінок.

Звісно, чоловіки його не ненавидять… це лише чоловіча заздрість.

Через зовнішність і популярність серед протилежної статі він є об'єктом заздрості для інших чоловіків, та як авантюрист він без винятку користується повагою.

Адже він досі зробив для цього достатньо.

— Доброго дня, Фелпсе.

Абель привітався з кислим виразом обличчя.

— Ти завжди так вітаєшся, Абелю.

Посміхаючись, сказав Фелпс.

Коли «Червоні мечі» зайняли місця, Г'ю розпочав мову.

— Дякую «Червоним мечам» і «Білій бригаді», що прийшли разом. Думаю, посланець коротко пояснив вам суть. На п'ятому шарі підземелля підтверджено ґобліна-лучника.

— Майстре, наскільки достовірна ця інформація?

— Сто відсотків. Троє авантюристів рангу F перемогли групу з трьох істот, включно з лучником, і принесли магічні камені. На реєстрації підтвердили, що один із них є каменем лучника.

На підтвердження Фелпса Г'ю відповів: сто відсотків.

— Полювати на групу з лучником з рангом F, це добре обіцяє. Чекаю, що з них вийде.

Абель сказав з явним задоволенням. Талановиті молодші колеги є опорою для старших, і це тішить.

— Лідер Нільс добре міркує. Він стане авантюристом, який тримається довго.

Г'ю беззастережно поручився.

— Нільс? Невже ці троє є сусідами Рьо по кімнаті?

— Так, Нільс, Ет і Амон є сусідами Рьо по кімнаті. Оце так, ти їх знаєш, Абелю?

— Ну, ми лише раз трохи поговорили…

（Якщо вони знають, наскільки важливо вижити, то з них вийдуть добрі авантюристи.）

Згадуючи, як вони зустрілися в їдальні, Абель тихо посміхнувся й ледь кивнув.

— Зрозуміло. Інформація підтверджена. Тож що саме від нас вимагається?

Фелпс підштовхнув до суті.

— Я прошу «Червоні мечі» і «Білу бригаду» спуститися до підземелля й перевірити, чи є «Великий потоп».

Щойно прозвучало слово «Великий потоп», як усіх присутніх пройняла напруга.

«Великий потоп» це явище, що трапляється в підземеллі Руна раз на кілька років: вибухове зростання кількості чудовиськ.

Ознака цього в тому, що чудовиська, які мали б водитися глибше, кілька разів з'являються на верхніх шарах.

Втім, як солдати-мурахи іноді трапляються на першому шарі, так і мурахоподібні чудовиська можуть прокопати в підземеллі вертикальні ходи й вийти на верхні шари.

Тому повідомлення про появу солдатів-мурах на першому шарі надходили вже півроку, але їх ніхто не пов'язував із Великим потопом.

Але цього разу це ґоблін-лучник.

Той, хто мав би водитися на десятому шарі або глибше, знайдений на п'ятому.

Цілком можливо, що це передвісник Великого потопу.

До того ж від попереднього Великого потопу минає вже майже десять років.

Нині він може початися будь-якої миті.

— Винагорода: сто золотих монет авансом, двісті кожному після повернення.

— Гільдмайстре, перепитаю ще раз: «з'ясувати, чи він стався»? Так?

Абель уточнив завдання.

— Так, з'ясуйте, чи він стався.

— А якщо стався?

Тепер Фелпс уточнив подальші дії.

— Якщо підтвердиться, негайно повертаємося на поверхню і доповідаємо. Я сам буду в передовому посту. Вхід до підземелля залишимо, а на поверхні організуємо оборону з використанням подвійного муру; гільдія та лицарство маркграфства діятимуть разом. Я вже доповів маркграфу про це завдання та план оборони.

Почувши це, усі ще більше напружилися.

Адже те, що план оборони вже доповідено маркграфу, означає: Г'ю вже певен, що Великий потоп справді стався.

— Завтра до полудня вас відправлять у підземелля. Ймовірно, післязавтра всім авантюристам Руна доведеться чекати в гільдії. На дошці оголошень у гільдії вже вивішено повідомлення: з завтрашнього дня дослідження підземелля заборонено. Звісно, і в передовому посту біля входу з завтрашнього дня спуски до підземелля теж припиняться.

Г'ю вжив усіх можливих заходів.

Суворий на вигляд велетень, що, може, й думає лише м'язами, але Г'ю є гільдмайстром Руна та колишнім авантюристом рангу A.

Мізки в нього теж мусять бути першокласними, інакше тут не втриматися.

— Червоні мечі, Біла бригада, чи приймете це завдання?

— Так, Червоні мечі приймають завдання.

— Біла бригада приймає завдання.