49. Південна бібліотека
Наступного дня була неділя.
Спускатися в підземелля два дні поспіль таки не варто, тож Амон одразу взявся тренуватися.
Рано вранці, перед сніданком, він махав мечем, а після сніданку цілий ранок бігав по відкритому тренувальному майданчику Гільдії авантюристів.
Звісно, сил у нього ще не так багато, тому бігав він повільно.
Але він ніколи не зупинявся: іноді переходив на крок, та все одно продовжував рухатися.
Колись так само робив і Рьо в лісі Рондо.
Завзяття наймолодшого добре вплинуло й на старших.
Побачивши, як бігає Амон, Нільс і Ет теж почали бігати.
Щоправда, Ет, жрець без жодної витривалості, одразу відстав…
До речі, серед них Рьо не було.
Побачивши безмежну витривалість Рьо, вони, навпаки, могли б утратити охоту!
Втім, Рьо не про товаришів так дбав — просто йому хотілося зайнятися іншим.
А саме — дізнатися більше про алхімію.
У місті Рун є по одній великій бібліотеці на півдні та на півночі.
У Південній бібліотеці, неподалік Гільдії авантюристів, багато книжок для широкого загалу й для початківців.
Рьо чув про це, тож вирішив спершу навідатися до Південної бібліотеки.
Перед бібліотекою була велика площа, а поруч стояла досить велика книгарня.
（Саме тому, що бібліотека не видає книжок додому, така торгівля можлива: шукаєш книжку в бібліотеці, а купуєш у сусідній книгарні… На Землі такий спосіб торгівлі був би немислимим）
Вхід до бібліотеки коштував дві тисячі флоринів.
Якщо нічого не накоїти, на виході повертають половину, тобто тисячу флоринів.
Ця бібліотека була надзвичайно велика.
Мабуть, завбільшки з критий бейсбольний стадіон, куди його колись водили ще на Землі.
— Це… Мені здається, самому тут не знайти.
Він повернувся до стійки й спитав, де полиці з початковими книжками з алхімії.
— Будь ласка, сюди.
Сказавши це, жінка, що працювала біля стійки, — схоже, бібліотекарка, — повела його за собою.
Потрібні полиці, схоже, були далеко від стійки.
Йшли вони добрих п'ять хвилин, перш ніж нарешті дісталися.
— Якщо ви зовсім новачок, раджу спершу прочитати оцю книжку і ось ту. А з початкових рецептів, мені здається, підійде оцей.
Сказавши це, бібліотекарка знайшла для Рьо три книжки.
«Основи основ алхімії»
«Вперше про алхімію»
«Алхімія. Перша збірка рецептів»
Автором усіх трьох був Ніл Андерсен.
Рьо подякував і сів з усіма трьома книжками на вільне місце.
Та що там вільне місце — відвідувачів тут узагалі було небагато.
«Тисяча флоринів» — сума немала для простого люду.
－Спільне для всієї алхімії: у ній завжди використовують магічний круг або магічну формулу.
－Чим малювати магічний круг — не має значення.
－Магічний круг вмикається лише тоді, коли крізь уже намальований круг пропустити ману.
－Магічний камінь і магічний круг чудово поєднуються: якщо їх з'єднати, магічний круг працюватиме без подачі мани від людини.
І таке інше.
До речі, «магічну формулу» використовують, лише починаючи з вищого рівня, тож поки що вона, схоже, не знадобиться.
«Основи основ алхімії» і «Вперше про алхімію» призначені для початківців, тож у них з теоретичного боку пояснювалося, чому алхімія взагалі можлива, що їй вдається добре, а що — погано.
«Алхімія. Перша збірка рецептів», оскільки це збірка рецептів, містила й кілька простих магічних кругів, придатних для алхімії.
Наприкінці збірки було також кілька рецептів зілля й магічні круги до них.
Втім, там були й застереження.
«Через високий ризик вичерпання мани магам, які ще не стали досвідченими, цього не виконувати».
（Ах, ось чому так мало людей готують зілля самостійно…）
Скільки мани має досвідчений маг, Рьо не знав, але якщо на одну пляшку зілля йде стільки мани, авантюристові, певно, природно вирішити: «простіше купити».
（Ну, для тренування алхімії краще робити те, що знадобиться в підземеллі, а не те, що не потрібно）
Порадувало й те, що там був рецепт протиотрути.
Зілля можна готувати кількома способами, і серед них є рецепти з матеріалів, які легко знайти в підземеллі.
（На поверхні їх важко дістати, а в підземеллі такі матеріали можна зібрати вже до п'ятого рівня. Може, мені пощастило）
Рьо вже вирішив, що, вийшовши з бібліотеки, купить у сусідній книгарні «Алхімія. Перша збірка рецептів».
Але раз уже заплатив дві тисячі флоринів за вхід, хотілося ще дещо пошукати.
Зрештою Рьо вийшов із бібліотеки лише через дві години.
Він одразу пішов до сусідньої книгарні й побачив, що там продається «Алхімія. Перша збірка рецептів».
Але… ціна сто тисяч флоринів… десять золотих монет…
（Дорого… Ну, це ж книжка, мабуть, так і має бути… Але грошей однаково не вистачає）
Становище було скрутне. Рьо думав, що робити, і раптом йому спала на думку одна річ.
（Гільдмайстер казав, що один із каменів викупить володар міста, тож гроші за нього мали надійти одразу… Може, вони вже там?）
Так подумавши, Рьо пішов до Гільдії авантюристів. Йти треба було всього на один квартал на північ.
Якщо коротко, на рахунку Рьо лежала така сума, що він аж здивувався.
Виручка за магічний камінь вайверна.
Схоже, ще довго працювати заради грошей не доведеться.
Не треба гарувати заради грошей… як чудово це звучить!
Можна жити, займаючись тим, що любиш… Хай живе вайверн!
Тож, узявши близько п'ятнадцяти золотих монет, Рьо пішов до книгарні.
Але, вийшовши з гільдії, він дещо помітив.
（О? Щось наче потемніло?）
Сонце світить.
Світить, але здається, що поступово темніє.
（Це, мабуть, сонячне затемнення…）
Люди на вулицях міста Рун теж трохи стривожено дивилися на небо.
Коли Рьо дійшов до площі перед бібліотекою, сонце повністю сховалося за місяцем.
І тоді світ змінився.