48. Тренування Амона
Оскільки зараз Золотий тиждень, ось додатковий допис.
Рьо й Амон перебували на другому рівні підземелля Руна.
Тут водяться вовкоподібні чудовиська, зокрема Малі Вовки.
— <Льоде, пронизай, крижаний спис 4>
Крижаними списами Рьо пришпилив задні лапи обох Малих Вовків до землі, тож вони не могли підстрибнути.
— Ха!
Амон кинувся на одного з них.
Малий Вовк відповідав здоровою передньою лапою і пащею.
Амон атакував і відстрибував назад, раз за разом, щоб не отримати ран, і поступово накопичував пошкодження вовка.
（Це дуже ефективно проти того, хто не може рухатися. Цікаво, як би він воював із суперником, який рухається…）
Кількома ударами Амон вивів з ладу обидві передні лапи вовка, а потім вколов йому в горло.
Другого вовка, чиї задні лапи теж були пришпилені крижаним списом, Амон переміг так само.
— Чудово!
— Так, дякую.
Амон відповів, і обличчя його почервоніло.
Вчорашнього разу було не так сильно, але одразу після перемоги він, здається, збуджується.
Рьо забрав магічний камінь із того вовка, якого першим убив Амон.
Це були п'ятий і шостий Малі Вовки, яких вони зустріли на другому рівні.
Перших чотирьох, як і вчорашніх мурах, Рьо пришпилив крижаними списами за всі лапи до землі, а Амон добивав їх.
Цих двох Рьо пришпилив за задні лапи до землі крижаним списом, і Амонові дозволив битися самому.
— Амоне, як вам? Наступного разу, може, один вовк? Оскільки той, хто не отримав жодного пошкодження, — складний суперник, спробуєте битися з вовком, у якого пошкоджена одна передня лапа?
Це вже більше схоже не на дослідження підземелля, а на бойовий тренінг Амона.
— Прошу!
— Гарна відповідь.
Кожен любить молодих людей, які сповнені завзяття і слухняні.
Рьо не був винятком.
Щоправда, Рьо на вигляд років вісімнадцяти-дев'ятнадцяти, тож цілком може вважатися «молодим»…
— Але, Рьо, ви впевнені?
— Га?
— Я дуже вдячний, що мені дають і досліджувати підземелля, і тренуватися в бою, але, мабуть, вам замало…
Амон запитав, промиваючи водою магічний камінь, який витягнув із вовка.
Зазвичай вода в підземеллі — річ цінна, але завдяки магу водної стихії її можна мати скільки завгодно.
— Не варто про це турбуватися. Бути сусідом по кімнаті й допомагати іншому стати сильнішим — це ж природно. До речі, Амонове мистецтво меча і його рухи схожі на Абелеві. Ви казали, що вчилися в колишнього авантюриста з села?
— Абеля?! Ах, так. Мене навчав дідусь Кіро. Хоча назвати його дідусем язик не повертається: він мав міцну статуру й досі працює на полі. Казав, що фехтування вивчав у великому додзьо в столиці, якоюсь відомою школою… здається, Г'юмською.
Вибачте, що не пам'ятаю докладніше, — з перепрошенням сказав Амон.
— Зрозуміло. Якщо добре засвоїти основи, ви станете дуже сильним. Абель саме таким і був. Ну, рушаймо далі.
Сказавши це, вони разом рушили вперед.
Як і вчора, вони йшли поруч.
— Рьо, гадаю, ви маг, але, мабуть, ви і на мечах непогано розбираєтеся?
— Колись мене навчав учитель, але я вчився самотужки, тож не можу сказати, що добре знаюся на мечі.
Сказавши це, Рьо мрійливо втупився вдалечінь.
У голові, вперше за довгий час, постала постать Дулахана, Короля фей.
— Це вражає! Крім магії ще й мистецтво меча… Ой? Але ж ви зазвичай не носите мечів, правда?
(Ще зовсім недавно ми ж про таке говорили…)
— Ось мій меч.
Сказавши це, він витяг Мурасаме з пояса, і з клинка постало крижане лезо.
— Щ-що… що це таке…
Очі Амона, широко розплющені, виглядали дуже кумедно.
Утім, це клинок із крижаним лезом, до того ж однобічний і вигнутий, тож радше катана. Але хто вперше таке бачить, поведеться так само, як Амон.
— Це меч, який мені подарував учитель, для магів водної стихії.
— Крижане лезо… Так, справді, без водної магії не створити й леза. Але такого я ще ніколи не бачив.
Саме тоді Рьо насторожився.
— Двоє Малих Вовків наближаються спереду.
— А, так!
Амон, який трохи захопився Мурасаме, витяг меч із піхов і зібрався.
— Отже, як я й казав, одному з них завдам шкоди передній лапі, а ви, будь ласка, битиметеся.
— Так!
— ＜Крижаний спис 2＞ ＜Водяний струмінь＞
Два крижані списи пронизали обидві задні лапи одного з Малих Вовків і прикули його до землі.
А водяний струмінь пробив ліву передню лапу другого Малого Вовка.
— Кяяяйн!
Малий Вовк із простреленою передньою лапою все ж стояв на трьох лапах і стримав натиск Амона, що наближався.
Маленький магічний камінь Малого Вовка зелений і малий, тож як чудовисько він, мабуть, належить до вітряної стихії, але далекобійної магії на кшталт повітряного розрізу він не вміє.
Так само, як і Яструб Вбивця, що належить до тієї ж вітряної стихії, він не здатен на магічний ривок зі швидкістю звуку.
Він «лесер» і водиться на другому рівні, тож не надто сильний.
Для Амона, щойно зареєстрованого авантюриста ранга F, один на один він — справжній суперник.
Утім, на поверхні тіл і Рьо, і Амона накладено надтонку Крижану броню.
На рухи в бою вона не впливає, тож Амон уже й забув про неї.
Для тренування це навіть краще, подумав Рьо.
Тактика Амона була в основному тією самою, що й щойно, коли він мав справу з Малим Вовком, якому задні лапи прибито до землі й який не міг рухатися.
Часті підходи й відскоки, удар і відхід.
Але оскільки Малий Вовк, навіть із простреленою лапою, може кинутися вперед, Амон частіше ухилявся вбік і назад.
(Ну звісно. Такий спосіб бою не дає великих ушкоджень. Хвилює хіба виснаження. Втім, витривалість може мати кожен, якщо серйозно бігати, тож це поправимо… До речі, я останнім часом не бігав…)
Коли Рьо жив у лісі Рондо, щоранку бігав… точніше, бігав і водночас тренував магічний контроль. Але відтоді, як він вийшов із лісу і почав мандрувати з Абелем, він перестав так робити, згадав Рьо.
Але в чотиримісній кімнаті ж можна когось розбудити, і поки він про це міркував, Амон уже переміг Малого Вовка.
— Чудовий бій.
Але він, мабуть, дуже втомився і стояв, спершись на меч.
— Амоне, сядьмо і відпочинемо.
Рьо одним ударом Мурасаме відтяв голову лесер-вульфу, якому прибито задні лапи.
Потім він ножем, виготовленим Міхаелем, дістав магічний камінь.
Магічний камінь з Малого Вовка, якого вбив Амон, теж витягнули й віддали Амону.
— Крижана стіна всебічна!
Крижану стіну поставили з чотирьох боків і зі стелі, і вийшов безпечний куб п'ять на п'ять метрів.
— Цю крижану стіну так просто не прорвати, тож давайте відпочинемо.
— Вибачте.
Амон сказав це, розкинув руки й ноги й упав горілиць. Дихання все ще було важким.
（Щоб бути певним, треба було б і на підлозі поставити крижану стіну… Ні, земля нерівна, тож крижана стіна не годиться… Крижана доріжка має певну міцність, може, підійде?.. Але ж вона «Айс», тобто холодна… Якщо покласти її на п'ять міліметрів нижче від землі, може, не буде так холодно?.. Хоча чи можна створити крижану доріжку під землею?.. Це треба перевірити, коли повернемося на поверхню）
Поки Рьо міркував над створенням крижаної доріжки, Амон, чиє дихання вже трохи вирівнялося, піднявся.
— Вибачте, я вже трохи можу рухатися.
Рьо бачив, що той говорить це, неабияк себе змушуючи.
— Ні, зараз не та ситуація, щоб напружуватися. Відпочиньте як слід. Для початку вам варто випити води.
Амон, як йому й казали, відпив води з фляжки.
Оскільки могло статися щось, через що вони розлучаться, кожен мав при собі спорядження для дослідження підземелля.
Наприклад, фляжку, зілля, протиотруту тощо.
— Фух.
Амон справді перевів подих.
— А ця крижана стіна дивовижна! Абсолютно прозора, правда ж? Я ніколи не бачив прозорого льоду. Він завжди білий, знаєте ж.
— Це через домішки й повітря, що містяться у воді. Якщо їх повністю прибрати, лід стане прозорим і без магії. А ця крижана стіна, створена магією, справді абсолютно прозора.
Рьо сказав це й засміявся.
І в сучасній Землі майже повністю прозорий лід теж виготовляють.
Домашнім холодильником чи навіть промисловим льодогенератором його не зробиш, але майстри, витрачаючи купу зусиль, роблять його протягом понад сорока восьми годин.
Наприклад, лід для льодяних скульптур виготовляють саме так.
На Землі те, на що йде стільки клопоту й часу, у «Фі» створюється миттєво… Магія — все-таки могутня річ!
— Водна магія така дивовижна!
Амон захоплено подивився на Рьо та крижану стіну.
（Ото ж, поступово, але я роблю внесок у підвищення статусу магів водної стихії）
Рьо кивнув про себе.
— Але ж у бою з рухливим супротивником так виснажуєшся…
Амон трохи засмутився.
— А в селі ви з чудовиськами не билися?
— Лише так: кілька на одного. Іншого досвіду не було.
Битися один на один і гамселити разом з кількома — нерви витрачаються зовсім по-різному.
— Бо ваш стиль бою, Амоне, швидко виснажує.
«Удар і відхід» звучить гарно, але означає лише часті рухи туди-сюди.
А це безперервна робота ногами, тож і втомлюєшся швидко.
— Ось як…
Амон знову трохи засмутився.
— Але якщо добре його опанувати, це стиль, у якому важко отримати серйозні поранення. Головне — вистачило б витривалості. А витривалість може набути кожен.
— Справді?!
Амон блиснув очима й подивився на Рьо.
— Просто бігайте без упину. Лише це допоможе кожному набути витривалості. Ви створите тіло, яке менше втомлюється. Це універсальна сила, що стане в пригоді за будь-яких обставин.
— Розумію!
— А для витривалості м’язів верхньої частини тіла, рук і плечей, допоможуть махи мечем. У селі вас цьому навчали, правда ж?
Не існує в усьому світі мистецтва меча, яке б обходилося без махів мечем і вправ з формами, скільки б ви не шукали.
— Так. Нас навчали щодня відпрацьовувати форми.
— Думаю, саме в тому й шлях до вдосконалення: старанно продовжувати щодня. Я якийсь час подорожував з Абелем, і навіть Абель вранці тренував форми.
— І Абель теж!
— Абель — геній меча, але й генії мусять працювати над собою.
— Я… думаю, що таланту до меча в мене немає.
Амон промовив низьким тоном. Він ще трохи похмурий.
— Амоне, найсильніший лицар, якого я знаю, на питання, що таке талант, відповідав так: «Талант — це здатність продовжувати». Наполегливість — це сила.
Амон рвучко підвів голову й подивився на Рьо.
— Амоне, невже ви не можете довго наполегливо працювати?
— Ні… Я буду! Я покажу!
Дивлячись на Амона, що поруч вигукував: «Зроблю! Зроблю!», Рьо кивав.
(Мотиватором бути… як же це непросто… Підбурювати людей… Ось така здібність мені б дуже придалася.)
Рьо, який так добре вміє підбурювати Абеля… Виявляється, світ дуже непростий.