3. Створення льоду
Четвертий день після прибуття у Фі.
Навіть прокинувшись вранці, Рьо так і не розгадав загадку крижаного списа.
Та все ж сьогоднішній ранок приніс ще більш нагальну проблему.
Це голод...
Якщо подумати, відколи він перевтілився, то не їв нічого, крім в’яленого м’яса.
І, здається, здебільшого тільки вдень.
Рьо не був ненажерою, але був здоровим дев’ятнадцятирічним юнаком.
Якщо їсти мало, відчуваєш голод.
Міхаель (псевдонім) приготував запаси їжі на два місяці, а він помре з голоду, бо так і не спромігся поїсти… Як тоді дивитися Міхаелеві (псевдонім) в очі, якщо зустрінеш його під час наступного перевтілення?
Спершу — до сховища.
За дверима було холодно, наче в морозильнику. Напевно, через те, що внутрішні стіни зроблені з льоду.
Можливо, це водна магія, але лід, який створив Рьо, починав танути, щойно він припиняв подавати ману.
Але лід на стінах сховища зовсім не танув.
Чи проходить сюди мана Міхаеля?
Або це втілення ще не відкритого Рьо рівня водної магії?
У будь-якому разі це дуже цікаво.
Колись хотілося б розгадати цю таємницю... Але спершу треба втамувати голод!
В'ялене м'ясо можна швидко з’їсти, але після чотирьох днів у Фі хочеться чогось іншого.
Так, справжнього смаженого м’яса!
У сховищі лежали заморожені туші звірів і чудовиськ.
Кролики, кабани, кури та інші... А також розібране на частини м’ясо.
— Це ж розібране м’ясо, правда? Думаю, Міхаель підготував це, щоб показати, як можна отримати їстівне м’ясо. Ось це я розумію — Міхаель справжній майстер.
Вдячний за таку підготовку, Рьо взяв дві, здається, кролячі стегенця.
— Обидва вони кам’яні від морозу. Чи розтануть вони? Було б добре, якби просто, вийнявши зі сховища, вони почали танути.
Тримаючи м’ясо в обох руках, Рьо вийшов зі сховища.
Поклав м’ясо у відро. Відро — справжній помічник!
Два шматки м’яса освітлювало сонце, що саме сходило.
Але вони зовсім не танули.
— Мабуть, як маг водної стихії, я мушу розморозити їх сам...
Він простягнув праву руку над одним шматком і почав уявляти.
Уявляв, як розриваються зв’язки між молекулами води, що оточують м’ясо.
— Га? Щось мене ніби відштовхує.
Зв’язки між молекулами не розриваються.
І це відчуття чітко відгукувалося в його свідомості.
— Можливо, це тому, що це не мій лід? Може, лід, створений Міхаелем, відштовхує мою ману?
Але здаватися — не варіант.
Бо без їжі не вижити.
До того ж, це ж те, що підготував Міхаель, тож не може бути, щоб його не можна було розморозити.
Адже Міхаель — справжній майстер, тож це можливо!
— Не поспішай.
Не розтоплювати все одразу, а спершу зосередитись на одному місці, розриваючи зв’язки молекул.
Потім перейти до сусідніх зв’язків, і ще далі, і ще...
Там, де зв’язки розірвані, лід перетворюється на воду.
Хвилин за п’ятнадцять одне кроляче стегенце нарешті розморозилося.
А друге, хоч і чекало стільки часу, навіть не починало танути.
— Магія Міхаеля вражає. Друге стегенце лишу замороженим для експерименту: цікаво, що буде, якщо смажити м’ясо просто в льоду Міхаеля.
Підготував у дворі дрова та чорну кору пальми.
І приніс сіль з кухні, яку, здається, теж підготував Міхаель.
До речі, єдина приправа, яку Міхаель підготував, — це велика кількість солі.
Нанизав розморожене стегно на гілку і посипав сіллю.
Потім створив звичну крижану лінзу.
Мабуть, далася взнаки практика: спочатку тільки заморозити воду забирало хвилин п’ятнадцять, а тепер він створював лінзу просто з повітря хвилини за дві.
— Починаю звикати.
Відчувати прогрес — це завжди приємно.
Цією крижаною лінзою він зібрав сонячне світло на чорній корі й розпалив вогонь.
Подмухав на жарину, щоб вона розгорілася, і переніс вогонь на дрова.
Втикнув гілку з м’ясом у землю біля вогню.
А заморожене м’ясо тримав над вогнем у руках.
Але воно навіть не почало танути.
— Доволі сюрреалістична картина…
Висновок: м’ясо, заморожене Міхаелем, не тане навіть від вогню.
Поки він робив цей висновок, м’ясо на гілці добре підсмажилося.
— Смачного.
Справжній повноцінний прийом їжі вперше за чотири дні.
Було так смачно, що аж сльози наверталися.
Рьо їв, плачучи.
Другий шматок замороженого м’яса розморозив і підсмажив так само, і відчув себе набагато краще.
Почав думати про справи на сьогодні.
Перш за все — крижаний спис... Чому він не летить, досі незрозуміло.
Відсутність відповіді означає, що бракує інформації.
Зазвичай, довгі роздуми не дають результату.
Тож краще спробувати щось інше і чекати, поки з’явиться потрібна інформація.
Час обмежений.
Створення льоду стало значно легшим.
Але чи можна це використовувати в бою з чудовиськами? Ймовірно, поки ні.
Від створення крижаного списа до його запуску проходить хвилина. Але він не летить.
Створення крижаної лінзи займає дві хвилини.
Обидва показники значно кращі, ніж на початку.
Але потрібно ще краще — ще швидше.
У бою з чудовиськами на кону життя.
Тут немає місця компромісам.
Треба довести створення до однієї секунди.
З таким висновком Рьо взявся до справи.
Він почав створювати різні форми льоду.
Наприклад, крижану бурульку, як крижаний спис.
Навіть двометровий крижаний спис.
Крижана плита, крижана колона, крижана стіна і так далі.
Він дбав про одну річ.
Створювати «твердий лід».
Навіть на Землі буває твердий лід, що повільніше тане.
Якщо видалити повітря з води, лід тане повільніше.
Для цього воду перед заморожуванням можна закип’ятити, щоб вигнати повітря.
А як зробити твердий лід, створюючи його магією?
Якщо заморожувати без повітря, лід буде твердим.
Тож він спробував заморожувати лід від центру до країв.
Зазвичай вода замерзає ззовні всередину, і повітря збирається в центрі, утворюючи бульбашки.
Але магія дозволяє заморожувати з центру назовні!
Це просте рішення, але, ймовірно, лід буде твердішим, ніж той, що створений бездумно.
Рьо в це вірив.
Вдень він їв звичне в'ялене м'ясо і продовжував створювати лід.
Створював лід правою рукою, лівою, а іноді навіть з-під ніг, уявляючи різні ситуації.
Захопившись роботою, він раптом помітив, що вже сутеніє.
— Потрібно прийняти ванну.
Поїсти, прийняти ванну й знову тренуватися в магії. Яке ж культурне життя!
Рьо був щасливий.
П’ятий день у Фі.
Сьогодні він вирішив повторити все, що вивчив.
Вранці, як і вчора, взяв кролячі стегенця зі сховища, підсмажив і з’їв.
Розморожування, розпалювання вогню, смаження, їжа — все йшло гладко.
Потім знову тренував створення льоду.
Після вчорашнього дня тренувань і крижаний спис, і крижану лінзу він уже створював за двадцять секунд.
Але це ще не бойовий рівень.
Звісно, крижаний спис не літає, тож у бою він марний, але хто знає, яка техніка врятує життя?
Створення льоду, мабуть, буде потрібним усе життя.
Він мріяв навчитися створювати його так легко, як дихаєш.
Рьо так і думав.
Крижаний спис, плита, колона, стіна...
Створював, розтоплював, знову створював — безупинно.
Повністю зосереджений.
Пообідав він, як завжди, в’яленим м’ясом.
І всю другу половину дня знову створював лід.
Він звів очі до неба, бо на щоку щось упало.
— Дощ...?
Перший дощ після перевтілення у цей світ.
— Фух, якраз гарна нагода піти у ванну.
У будинку, який підготував Міхаель, немає віконного скла.
Вікна є, але це просто отвори в стіні, і в дощ їх затуляють дерев’яними дошками, щоб не заливало.
У кімнаті немає ламп і вогню.
Повна темрява.
До вчорашнього дня це не було проблемою.
Після ванни він тренувався на вулиці, поки не втрачав свідомість від вичерпання мани.
Повернувшись у ліжко, він одразу засинав.
Вікна були відкриті, і кімнату освітлювало місячне світло, але він навіть не помічав цього.
Сьогодні, через дощ, вікна закриті, і місячного світла немає.
— Хоча тренуванням магії це не заважає.
Після ванни ліг у ліжко і повторював створення льоду, яке робив на вулиці.
Створений лід він не розтоплював, а розвіював парою в повітрі — так ліжко не промокне.
За ці два дні деякі форми льоду він уже створював менш ніж за п’ять секунд.
Щойно він це помітив, як настало й сьогоднішнє вичерпання мани.
Розвіявши крижаний спис, Рьо знепритомнів.
Увесь наступний тиждень Рьо присвятив створенню льоду.
Дванадцятий день у Фі.
Він нарешті навчився створювати крижаний спис майже миттєво — менше секунди.
Але крижаний спис досі не летить.
Проте тепер у нього з’явилася надія.
Надія на що?
Звісно, на те, що він зможе вийти за межі бар'єру.
Надія є, але підготовка ще не завершена.
Найголовніше зараз — забезпечити засоби для відновлення.
У класичних історіях про перевтілення в інший світ це, звісно, зілля.
Про рослини, які потрібні для зілля, було написано в «Довіднику рослин — початковий рівень».
Написати-то написали, але Рьо не був певен, що зможе зібрати решту інгредієнтів, крім рослин.
Та виходити за межі бар'єру без засобів для відновлення — це не просто безрозсудно, це надто нерозумно.
Є рослини, які, якщо їх розтерти й прикласти до рани, допомагають загоєнню, хоч і не так добре, як зілля.
Спочатку потрібно зібрати такі рослини всередині бар'єру.
Якщо вдасться — завтра можна спробувати вийти за його межі.
За «Довідником рослин — початковий рівень», найкориснішою для загоєння ран вважається рослина з промовистою назвою «трава ран».
Цю траву часто використовують прості мешканці, яким важко дістати зілля.
І ця «трава ран» росла прямо за будинком.
Вона росла там цілими заростями.
— Чудово! Іноді й такий легкий режим не завадить! От якби й Крижаний спис так само легко вирішував проблеми…
Ці слова могли б розлютити 80% мешканців Фі, які не вміють користуватися магією.
Ще однієї потрібної рослини — «трави-протиотрути», відвар якої знешкоджує отруту, — на жаль, усередині бар’єра не знайшлося.
Її доведеться шукати за межами бар'єру.
Отже, перша мета — знайти кресало і траву-протиотруту поза бар'єром.
Ще треба з’ясувати, чи вдасться взагалі полювати і добувати їжу.
Із фізичної зброї в Рьо є лише ніж, який підготував Міхаель (псевдонім).
Довжина леза двадцять сантиметрів — великий ніж, але для атаки доведеться дуже близько підходити до ворога.
Чесно кажучи, Рьо сумнівався, що зможе так ризикувати.
Краще тримати дистанцію.
— Довгий спис додає воїнам упевненості.
Володар демонів Шостого Неба теж так казав... мабуть.
Рьо вирішив зробити спис із ножем.
Але не за допомогою водної магії.
Він зробить фізичний спис.
Виглядав він як бамбук — адже це і був бамбук, обрізаний до потрібної довжини.
Цього вже було б достатньо, щоб назвати його бамбуковим списом, але ніж теж був, тож Рьо розщепив кінчик бамбука і вставив туди ніж.
Потім туго обмотав ліанами, щоб ніж не випав.
Наостанок, коли вийде за межі бар'єру, він підкріпить цей вузол льодом.
Звісно, це не шестиметровий спис, як у воїнів Оварі, а приблизно два з половиною метри — зручний для користування.
Ніхонґо, один із трьох знаменитих списів Японії, має 3,2 метра, Отеґіне — 3,8, а Тонбокірі — нібито понад два дзьо, тобто шість метрів… Новачкові на кшталт Рьо таке не під силу.
Можна було б використовувати крижаний спис як фізичну зброю, але в бою не знаєш, що станеться.
У критичній ситуації можна й не встигнути спокійно створити лід.
— Сьогодні відпочину, щоб завтра бути готовим вийти за бар’єр.
Він майже кожного дня використовував магію до повного вичерпання мани, а потім засинав.
Міхаель (псевдонім) казав, що чим більше користуєшся, тим сильнішим стаєш.
Ще одна причина — набратися досвіду і навчитися користуватися магією так само природно, як дихати.
Проте Рьо не знав, наскільки відновлюється мана за ніч, бо не було жодних числових показників.
Саме тому він хотів, щоб перед виходом за бар'єр рівень мани був майже повним, тож сьогодні вирішив трохи відпочити.
До заходу сонця він читав «Довідник чудовиськ — початковий рівень», їв смажене м'ясо, прийняв ванну і ліг спати.
Так він і зустрів ранок вирішального дня.