2. Поводження з водою
Здобувши завдяки водневим зв’язкам перемогу невідомо над чим, Рьо поставив собі нову вершину — «гарячу воду».
Втім, це, мабуть, буде просто.
Рьо був упевнений у своєму успіху.
Адже він уже створював лід, зупиняючи коливання молекул води H₂O, тож тепер потрібно зробити навпаки.
Інакше кажучи — збільшити коливання молекул води.
Колись Рьо вже робив щось подібне — для шкільного літнього дослідження. Звісно, без магії…
Він наповнював термос водою, закривав кришкою і довго струшував!
Після приблизно двох тисяч струшувань температура води піднялася майже на градус.
Примусове збільшення коливань молекул води підвищує її температуру.
Отже, успіх уже гарантований.
Спершу він взяв у руки відро — предмет, який часто використовує.
(<Потік води>)
Заклинання він вимовив подумки, без промовляння. Треба тренуватися, щоб уміти і з промовлянням, і без.
Як і коли створював крижану лінзу, він підготував близько десяти сантиметрів води.
Потім простягнув над водою руки й уявив саму молекулу H₂O.
І почав їх коливати!
...
— Гм?
Відро з водою не змінилося, пари не з’явилося, і гарячої води не було.
Навіть зануривши руку у воду, він не відчув жодної зміни температури.
— Чому?
Можливо, уявлення про молекули H₂O було недостатньо чітким?
Він спробував уявити все більш детально і знову коливати.
— Все одно не стає тепліше.
Адже процес має бути протилежним тому, як він заморожував воду.
— Що ж я тоді робив ще...
Він намагався згадати свої дії.
— А, перед тим як зупинити коливання молекул, я з’єднав їх водневими зв’язками. Треба зробити це навпаки.
Знову простягнув руки над відром і почав уявляти.
Розірвати водневі зв’язки між молекулами, щоб вони вільно рухалися.
І уявити, що кожна молекула коливається.
Пш-ш-ш!
Раптом із відра, наче з гейзера, вирвався стовп гарячої води.
— Гаряче!
Рьо ледве встиг ухилитися від гарячої води, що падала з висоти.
Опіки були б небезпечними, адже водна магія не має лікувальних властивостей...
Проте, схоже, йому вдалося створити «гарячу воду».
Але на практиці було страшнувато одразу випробовувати цю нестабільну «техніку нагрівання води» (як назвав її Рьо) у ванні.
Якщо кам’яна ванна трісне — це буде справжня біда.
Отже, що робити далі?
У такі моменти рішення одне.
— Тільки практика!
Потрібно підвищувати майстерність.
Вчитися на помилках і успіхах.
І поступово вдалих спроб стає дедалі більше.
А що частіше щось вдається, то міцнішає віра у власні сили.
Обідав він, як і вчора, в’яленим м’ясом із комори — чомусь лише воно в морозильній коморі не замерзло, — і раз у раз створював воду та нагрівав її.
Сонце вже хилилося на захід — мабуть, була десь третя по обіді за земним часом.
Раптом Рьо стало зле, голова закрутилася, і він не зміг стояти.
— Втрачаю свідомість...
Це був його перший випадок вичерпання мани.
Випивши трохи щойно створеної води, він ледве дійшов до спальні і впав, втративши свідомість.
Третій день у світі Фі.
— Висновок з учорашнього: витрачати ману до кінця — лише після ванни.
Рьо навіть проговорив це вголос, щоб краще запам’ятати.
Він відчував дискомфорт через те, що вчора ліг спати, не прийнявши ванну.
Що й казати — колишній японець.
У нього з’явилася нова думка.
— У мене ж є лише той одяг, що на мені.
Адже у будинку, який підготував Міхаель (псевдонім), немає запасного одягу.
— Цікаво, а що ж носив Міхаель?
Щось на кшталт тоги давньоримського аристократа?
У будь-якому разі, у цьому будинку немає великого шматка тканини.
Ну, хіба що одна — та, що служить простирадлом на ліжку.
Але вона потрібна для сну!
— Хоча ніхто не дивиться, можна й зовсім без одягу.
Але навіть на малюнках Адама і Єви їхні статеві органи прикриті листям...
— Мабуть, коли вполюю тварину, зроблю зі шкури пов’язку на стегна.
Рьо ніколи не був надто вибагливим у питаннях одягу.
Отже, питання з одягом хоч трохи вирішене (чи ні?).
Вогонь, вода, їжа — усе є.
Тепер настав час перейти до наступного кроку.
А саме — атакувальна магія водної стихії!
Запасу їжі в коморі вистачить на два місяці.
До того часу треба навчитися виходити за межі бар’єру і добувати їжу.
Поки що у нього є лише ніж, який залишив Міхаель.
Рьо не був відомим ножовим майстром на Землі, тож він не впевнений, що зможе полювати на тварин чи чудовиськ лише ножем.
Навіть звичайного кабана на Землі важко вбити одним ножем...
А тут, у лісі Фі, де водяться чудовиська, намагатися вижити з одним ножем — це справжнє безумство.
Отже, єдина зброя Рьо — це магія водної стихії.
— Було б добре вміти робити лук і стріли й стріляти, але звідки б у мене таке вміння.
Вчора, створюючи крижану лінзу, він думав, що колись зможе створювати, скажімо, крижаний спис.
Але поки що це нереально.
Навіть створення льоду з води займає кілька хвилин — робити спис і кидати його просто неможливо.
Чи взагалі можна кинути створений лід?
Заклинання «Вода» і «Потік води» просто випускають воду, яка падає вниз.
Отже, спершу треба навчитися робити щось на кшталт водяної кулі.
Він витягнув праву руку вперед і уявив у голові.
Водяну кулю розміром із голову, що вилітає з правої руки.
— <Водяна куля>
Плюх!
Як і уявляв, водяна куля розміром із голову вилетіла з правої руки і полетіла вперед.
Швидкість була приблизно як пас у баскетболі.
Вона пролетіла близько десяти метрів і впала на землю.
— Ого!
Рьо аж підстрибнув від радощів: перша атакувальна магія (?) вдалася!
Він націлився на дерево приблизно за сім метрів і знову випустив кулю.
Бух… Хлюп!
Дерево намокло.
— Так, я відразу зрозумів, що це не має атакувальної сили.
Сказавши це, Рьо впав на коліна, уперся руками в землю й похнюпився. Поза відчаю.
— Але у мене є козир у рукаві!
Він швидко підвівся і голосно заявив.
— Якщо водяна куля не працює, то випущу водяний струмінь!
Про водяний струмінь на Землі кажуть, що немає такого, чого б він не розрізав.
Хоча насправді він не ріже, а «знімає» матеріал водою.
Колись Рьо вивчав водяні струмені по роботі й був певен: саме це — головна атака водної стихії.
Він витягнув праву руку вперед і уявив.
З пальців вилітає тонкий швидкий потік води.
Вода стискається з усіх боків, щоб зробити струмінь максимально тонким.
— <Водяний струмінь>
Цюр-цюр.
Тонка цівка, лише трохи сильніша за <Потік води>.
Але, напевно, він нічого не поріже.
Знову впавши на руки й коліна, Рьо поринув у відчай.
— Програв...
Здається, він програв чомусь...
— Треба заспокоїтися.
Він знову жував в’ялене м’ясо зі сховища, як і вчора на обід.
(Нема чого поспішати. Я вже навчився нагрівати воду, хоч і після півдня тренувань. Значить, якщо тренуватися, водяний струмінь теж стане сильною зброєю. До того ж я вже вмію створювати лід — це теж стане в пригоді в бою з чудовиськами, хоч поки я не знаю, як його застосувати.)
— Тільки практика допоможе. Зусилля не зрадять!
Він занурився у тренування водяного струменя.
До другої години дня за земним часом він зміг зробити струмінь сильнішим за звичайний «Потік води», але далі — максимум як шланг для миття авто.
Рьо раптом усвідомив:
— Сьогодні я точно маю прийняти ванну.
Тож — у ванну. Час показати, чого він навчився за вчорашні півдня тренувань.
— <Води доверху>
За десять секунд ванна наповнилася водою.
Він навчився контролювати кількість створеної води.
Це був результат магічного контролю, здобутого після півдня тренувань і падіння від втоми.
Наступним кроком було перетворення цієї води на гарячу.
Але Рьо не хвилювався — він здобув упевненість під час вчорашніх вправ.
Він простягнув праву руку над ванною й почав уявляти.
Молекули води вільно рухаються і кожна коливається.
Він робив це над половиною води у ванні, щоб не перегріти її.
Періодично занурював руку у воду, регулюючи температуру.
...
І нарешті вода стала ідеальної температури.
— Ура!
Зусилля Рьо були винагороджені.
— Втома — ворог успіху. Не працюй до виснаження.
Це була улюблена фраза батька Рьо.
Правдива, але дуже складна для виконання.
Він повільно занурився у теплу воду і почав обдумувати ситуацію.
Водяний струмінь поки що не підходить для атаки.
Створення льоду займає кілька хвилин, і треба перевірити, чи можна робити лід прямо з повітря.
(А все ж хотілося б крикнути «Крижаний спис!» — і щоб полетів справжній крижаний спис.)
Чоловіки люблять усе, що виглядає круто.
(Спершу треба краще розібратися у магії льоду і навчитися швидше створювати лід — це допоможе у бою з чудовиськами.)
Після ванни Рьо вийшов у двір, щоб попрактикуватися.
— Спробую створити лід просто з повітря. <Крижана лінза>
Між долонями почала утворюватися крижана лінза — така сама, як та, що допомогла розпалити вогонь. На неї пішло близько п’яти хвилин.
— Можна створювати лід з повітря, але це займає багато часу.
На відміну від вчора, тепер він робив це без відра — великий прогрес, хоча Рьо цього не помічав.
Поки він підтримував подачу мани, лінза не танула. Як тільки припиняв — танула, як звичайний лід.
— А чи можна змусити цю лінзу полетіти?
Свист — плюх.
Він кинув лінзу силою руки, і вона впала по дузі.
— Гаразд, тепер я зрозумів, що вона не летить. Адже це ж крижана лінза, тому логічно, що вона не літає!
А те, що в душі він засмутився, — звісно, таємниця.
Отже, наступне — нарешті... крижаний спис.
— Ось воно, справжнє атакувальне заклинання з льоду!
Спершу важливо чітко уявити образ.
Він уявив крижану бурульку завдовжки сантиметрів тридцять.
— <Крижаний спис>!
Порівняно з крижаною лінзою, яку він створював уже вдруге, це забрало значно більше часу.
Минуло десять хвилин, потім п’ятнадцять, і нарешті спис набув форми.
— Добре, все як уявляв. Тепер лети!
Свист — плюх.
— Ох...
Він кинув спис силою руки, і той, описавши параболу, впав на землю.
— Я ж уявляв, що він полетить... Можливо, цього замало?
<Водяна куля> вилітала з руки і долітала приблизно на десять метрів.
То чому ж <Крижаний спис> не летить?
— Можливо, Крижаний спис важчий? Ні, водяна куля теж приблизно розміром з голову, тож вага, мабуть, приблизно однакова. Хмм, не розумію. Спробую кілька разів, можливо, щось зрозумію.
— <Водяна куля>!
Час від виголошення заклинання до випуску скоротився завдяки повторним тренуванням.
Першого разу на це йшло секунд п’ять, а після кількох десятків спроб він навчився випускати кулю приблизно за секунду.
Дальність польоту теж збільшилася порівняно з початковими десятьма метрами.
А от сила... залишилася такою ж, як і спочатку.
— Фух. Я вже досить вправний. Хоча з водяною кулею з самого початку все було добре. Тепер, враховуючи це, спробую Крижаний спис. Уявлю, що випускаю його з правої руки, як водяну кулю.
Перевівши подих, він вимовив заклинання.
— <Крижаний спис>!
Свист — плюх.
Як тільки спис вилетів з правої руки, він упав на землю.
— <Крижаний спис>!
Свист — плюх.
Скільки разів він не пробував — результат той самий.
— Час створення списа значно скоротився, але чому він не летить?
Скільки десятків Крижаних списів він випустив — не злічити.
Час від створення до випуску скоротився приблизно до однієї хвилини.
І тоді настав момент.
— Ох, здається, я ось-ось знепритомнію.
Знову вичерпання мани, як і вчора.
Хитаючись, Рьо якось дістався до ліжка й знову знепритомнів.