1. Спокійне життя
— Перша стеля…
Перша фраза в новому житті... майже класика... хоч і трохи інша.
Але класика — це важливо.
Це не розкішне ліжко з балдахіном...
Якби був балдахін, то стелі взагалі не було б видно…
За мірками сучасної Японії, це, звичайно, досить убоге ліжко.
Дошки, на них солома, а зверху просто один шматок тканини.
Проте, якщо уявити собі культуру Європи до Відродження, це можна вважати досить пристойним. Адже це не маєток знаті.
Одяг той самий, що й у момент смерті на Землі. Взуття теж. Більше нічого з собою немає.
Рьо зліз із ліжка і спершу оглянув будинок.
Спальня, вітальня, кухня і ванна кімната.
— Ванна?!
Він ніколи не чув, щоб у Європі до Відродження були ванни.
— Ну, за римських часів були великі лазні, тож, мабуть, чом би й ні. Для японця це просто подарунок… А, мабуть, Міхаель (псевдонім) зробив її, бо я японець. Міхаель (псевдонім)… от хто знає свою справу!
Хоча чи Міхаель (псевдонім) справді чоловік — невідомо.
Утім, Рьо дуже помилявся: у середньовічній Європі теж були громадські лазні.
Щоправда, уявлення про гігієну тоді були вкрай слабкі, і самі ці лазні ставали розсадниками заразних хвороб — інакше як іронією це не назвеш.
На столі у вітальні лежали дві книги і один ніж. Поруч — листок паперу.
«Їжа — у коморі надворі. Там морозильна камера, тож продукти не зіпсуються. Міхаель (псевдонім)»
— Таки читав мої думки…
Таких тямущих людей краще не мати за ворогів.
Книги не були важкими томами з університетської бібліотеки, а звичайними, як після розвитку друкарства на Землі.
— Книги? Не пергамент, а папір? Отже, у цьому світі є папір.
«Довідник чудовиськ — початковий рівень».
«Довідник рослин — початковий рівень».
— Це…
Отже, класичної навички «оцінки» в цьому світі немає.
— Він, звісно, казав, що тут немає системи рівнів і навичок…
Обидві книги містили досить зрозумілі ілюстрації.
Це було дуже корисно.
Ніж мав лезо завдовжки сантиметрів двадцять і був досить міцний.
Якби на безлюдний острів можна було взяти лише одну річ, що б ти взяв?
Класична відповідь — ніж.
— Класика — це шлях королів! Класика — понад усе!
Рьо заткнув ніж за пояс.
Навколо не було нічого особливого.
Він відкрив двері, що вели назовні.
Перед очима засяяло яскраве сонце.
Навколо будинку розстелився килим із трави.
Попереду — ліс.
Густий, непроглядний ліс — углиб нічого не видно.
І в іншому напрямку був схожий ліс.
Але далі за ним — мабуть, дуже далеко — виднілася гора, що сягала самого неба.
Місцевість, куди він потрапив, здавалася теплою, але вершину гори вкривав сніг.
— Цікаво, чи живуть там дракони… Так, краще туди не потикатися.
Рьо твердо пообіцяв це вголос.
Він ще не відчував голоду.
А отже, є справа, яку треба зробити.
Ні, раз уже він потрапив у світ меча й магії, є дещо, що він неодмінно хоче спробувати.
Так, спробувати використати магію.
— Я можу користуватися лише водною стихією. А в магії головне — уява.
Він інтуїтивно простягнув праву руку вперед.
Уявляючи, що з кінчиків пальців тече вода, він промовив заклинання.
— <Водо, прийди!>
Цюр.
З правої руки вилилася вода — десь зо склянку — і впала на землю.
Перша спроба магії!
Збоку це, звісно, виглядало вкрай жалюгідно, але то вже інша річ.
Рьо тремтів від захвату, що йому вдалося.
— Світ, де справді існує магія…
Від радощів Рьо знову й знову повторював заклинання.
— <Водо, прийди>
— <Водо, прийди>
— <Водо, прийди>
...
— Міхаель (псевдонім) казав, що головне — уява. Може…
Він знову уявив воду, що тече з руки.
— <Вода>
Знову з руки випала склянка води і впала на землю.
— <Вотер>
Знову те саме — склянка води впала на землю.
Тепер він промовив заклинання подумки, не вимовляючи вголос.
(<Вода>)
І знову вода з руки впала на землю.
— То вголос казати не обов’язково. А я ж так мріяв про ефектні заклинання…
Чоловіки в будь-якому віці хворіють на синдром восьмикласника.
— Ой, треба ж було набирати воду у ванну. Змарнував стільки води.
Він швидко пішов у ванну кімнату.
І продовжив тренуватися у водній магії.
— На «воду» виходить десь склянка. А хотілося б, щоб вода текла без упину. Стільки, щоб наповнити ванну.
Ванна була кам’яною і досить розкішною.
Найближче — купіль просто неба при номері в дорогому рьокані з гарячими джерелами.
Наповнити її лише за допомогою заклинання «вода» було б складно.
— Якщо вода має текти без упину, то це, звісно, кран. Ні, стоп, це ж ванна. А для ванни потрібна не вода, а гаряча вода. Так, спробую гарячу.
Він уявив у думках гарячу воду.
Щоб краще уявити, промовив заклинання вголос.
— <Гаряча вода>
З руки знову випала склянка води, яка впала у ванну.
Так, це була не гаряча вода, а звичайна.
— Га? Може, треба уявляти чіткіше?
Він знову уявив гарячу воду і промовив заклинання.
— <Гаряча вода>
Знову склянка води впала у ванну.
Знову не гаряча вода, а звичайна.
— …Гаразд, на сьогодні з гарячою водою все. У лісі Рондо досить спекотно, можна й холодну ванну.
Рьо зовсім не цурався старань.
Але він також знав, що іноді треба вміти відмовитися.
Адже з першого разу не все виходить.
— <Потік води>
Він уявив, що його рука — це кран, і з неї безперервно ллється вода.
— Так, так, непогано.
Хоча з гарячою водою не вийшло, але з першого дня вдавалося постійно випускати воду — це великий успіх.
Принаймні тепер є питна вода і холодна ванна.
Серед щоденних проблем залишалася одна велика...
— Таки вогонь…
Адже для приготування їжі, обігріву і, можливо, для переходу від холодної до гарячої ванни потрібен вогонь.
Добре було б мати магію вогню… але в цьому світі про таке годі й мріяти.
Рьо доведеться все життя користуватися лише водною магією.
— Як же добути вогонь…
Перший вогонь людства, кажуть, з’явився від блискавки або Прометей його приніс... Але це наразі недосяжно.
— Якби було кресало, було б найпростіше.
Огляд показав, що в будинку кресала немає.
Якщо вдарити сталлю ножа об кремінь, мають полетіти іскри.
Колись він збирався пошукати кремінь на найближчих скелях чи біля річки… але не раніше, ніж трохи призвичаїться до тутешнього життя.
Адже якщо в радіусі ста метрів від будинку чудовиська не підходять, то за цими межами вони водяться.
Тож виходити за межі бар’єру треба з належною підготовкою.
Принаймні доти, доки не стане ясно, що водною магією він бодай якось здатен битися…
Отже, поки що треба шукати інші способи розпалити вогонь.
Один із способів — терти тверду і м’яку деревину, щоб отримати тепло від тертя.
— Але я зовсім не уявляю, що в мене вийде…
Нарешті наповнивши ванну, Рьо вийшов надвір.
Він обережно збирав дрова, щоб не виходити за межі бар’єру.
Також збирав матеріали для розпалювання.
Розпал — це легкозаймисті матеріали, які допомагають запалити вогонь, наприклад суха трава, подрібнена на дрібні шматочки.
Поруч росло дерево, схоже на пальму, з якого він зміг отримати чорну кору, схожу на волокна пальми — це було вдалим.
— Так, пам’ятаю, бачив таке у відео.
Ось і весь його досвід виживання.
У будинку, який підготував Міхаель, була піч.
Він зібрав достатньо дров для приготування їжі.
Для тертя він вибрав гілки сосни і дуба.
— Почали!
Навіть диму не було.
Рьо старався.
Минула година… дві… і він здався.
— Для початку треба перевірити запаси їжі.
Іноді треба вміти приймати реальність.
Відмовившись від розпалювання вогню, Рьо пішов до зовнішнього сховища.
Сховище виглядало як звичайна невелика будівля.
Відкривши двері, він відчув прохолоду.
— Це водна магія? Стіни з льоду? Мабуть, це і є крижана комора.
Це, мабуть, зробив Міхаель. Можливо, колись і Рьо зможе таке творити.
На другий день у Фі Рьо прокинувся разом зі сходом сонця.
Він уже мав ідею, як здобути вогонь.
Але для цього треба краще опанувати водну магію.
Міхаель казав, що фізичні закони на Землі і у Фі майже однакові, і молекулярний склад теж.
Звісно, у Фі є магія, а на Землі — ні, але колись і там вона існувала.
Молекула води — H₂O. Напевно, у Фі так само.
Він взяв відро з ванної кімнати.
«<Потік води>».
Відро наповнилося водою глибиною близько десяти сантиметрів.
Тепер треба заморозити цю воду, зробити лід.
Він уявляв, як вода стискається і перетворюється на лід.
— Замерзай!
Але нічого не виходило.
— Хмм, це складно... Але треба навчитися робити лід... Мабуть, це стане моєю зброєю. Хотілося б спробувати магію крижаного списа.
Можливо, просто стиснути воду недостатньо. Потрібно уявляти, що одночасно відбираєш тепло.
Так він повторював різні спроби і помилки.
Після кількох спроб нарешті на поверхні води з’явилася крижана плівка.
Та вона не хотіла міцно застигати.
Тепер він уявляв у голові молекули H₂O у центрі води дуже детально.
Існує два механізми, як лід накопичує тепло.
Перший — це коливання молекул.
Другий — запасання тепла через зміну сили зв’язків між молекулами води, так звана конфігураційна ентальпія.
Молекули H₂O з’єднуються між собою.
Атом кисню O однієї молекули зв’язується з атомом водню H сусідньої.
В уяві він відтворював явище, яке називається водневим зв’язком.
Одночасно він зупиняв коливання молекул.
Температура речовини пропорційна амплітуді коливань її молекул.
Інакше кажучи, «температура» — це показник інтенсивності коливань молекул.
Чим більші коливання, тим вища температура; чим менші — тим нижча.
Стан, коли коливання всіх атомів і молекул майже зникають, — це і є абсолютний нуль, мінус 273,15 градуса.
Саме тому за фізичними законами не існує температури нижчої за абсолютний нуль.
В уяві він зобразив, як коливання молекул H₂O зникають.
Тієї ж миті вода у відрі цілком перетворилася на лід.
— Є, вийшло! …Вийти-то вийшло, але лід не витягти з відра.
Потрібно трохи змінити форму льоду.
Він тримав обидві руки над льодом і уявляв, як поступово обточує його навколо.
Потім витягнув лід з відра і взяв у руки.
Це був шматок льоду діаметром близько 25 сантиметрів і товщиною 10 сантиметрів.
Він тримав його в обох руках і уявляв, як змінює форму: товстіша середина, тонший край, формуючи опуклу лінзу.
Після приблизно тридцяти хвилин роботи форма його повністю влаштувала.
— Ха-ха-ха, я переміг! Причина успіху — водневі зв’язки!
З ким саме боровся Рьо — ніхто не знає.
Водневі зв’язки — це зв’язки між молекулами води, але, наприклад, вони ж утримують разом подвійні спіралі ДНК.
У школі вивчають, що аденін (A) і тимін (T), гуанін (G) і цитозин (C) з’єднуються водневими зв’язками, утворюючи дволанцюгову структуру.
Водневі зв’язки — це диво!
Тепер він зібрав сонячне світло за допомогою крижаної лінзи і підпалив чорну кору пальми.
Використовувати лід, щоб розпалити вогонь — це щось майже гріховне.
Рьо боявся, що лід розтане, але, схоже, поки в нього вливати ману, він не тане.
Можливо, це різниця між природним льодом і тим, що створений магією.
Яскраве сонячне проміння і чимала крижана лінза.
З їхньою допомогою менш ніж за дві хвилини кора пальми зайнялася.
Нарешті Рьо навчився розпалювати вогонь.
— Магія справді зручна штука.
Три основні складові виживання — вогонь, вода і їжа — дві перші він отримав за допомогою магії.
Щоправда, для вогню він, хоч і з магією, вдався ще й до доволі первісного способу…
— Цікаво, звідки береться ця вода? Мабуть, з вологи в повітрі...
Ліс Рондо має теплий клімат, навіть можна сказати субтропічний, з високою температурою і вологістю.
Це означає, що в повітрі багато вологи.
Саме тому навіть початківець у водній магії, як Рьо, міг одразу викликати воду.
Так він і думав.
На Землі навіть у пустелі вологість становить кілька відсотків.
Отже, навіть у сухому повітрі пустелі є волога.
Якщо вміти її витягувати — магія справді дуже корисна.
Але що, якщо це не все?
Що, якщо він не просто витягує воду з повітря, а створює її з нічого?
Звісно, з нічого нічого не виникає.
Точніше, «нічого» означає відсутність матерії, але енергія все одно існує.
Міхаель (псевдонім) казав, що фізичні явища на Землі і у Фі майже однакові.
Тому Рьо вважав, що фізичні формули, які працюють на Землі, мають діяти і у Фі.
Сьогодні навіть звичайні люди знають знамениту формулу Ейнштейна.
E = mc²
E — енергія, m — маса, c — швидкість світла.
«Енергія дорівнює добутку маси на квадрат швидкості світла».
Простіше кажучи, з матерії можна отримати енергію.
Прикладами є атомна енергетика та атомна бомба.
Але варто звернути увагу на знак «=».
Як у математиці, ліве і праве боки рівності рівні — вони еквівалентні.
Отже, якщо можна отримати енергію з матерії, то можна і створити матерію з енергії.
Звісно, навіть у XXI столітті на Землі технологія створення матерії з енергії не розвинена.
Щонайбільше — народження пар частинок, наприклад електронів.
Адже навіть з одного грама матерії виділяється величезна кількість енергії.
Отже, навіть контролюючи величезну енергію, можна створити лише близько одного грама матерії.
Наскільки це багато?
Вважають, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, перетворила в енергію близько 0,7 грама маси.
Тобто навіть якби всю енергію перетворити назад у матерію, вийшло б лише 0,7 грама.
Але у Фі є магія — дуже зручна річ.
Можливо, у глибині магії приховані способи створення матерії з енергії.
Це пов’язано з таємницею створення Всесвіту, коли з нічого виникла матерія.
Мрії розширюються!