Пролог
— Рьо-сан, будь ласка, заспокойтеся і послухайте уважно.
Це був дзвінок, що сповіщав про смерть батьків.
Щойно почавши другий курс університету, Рьо взяв академічну відпустку, повернувся до рідного міста і взявся за сімейний бізнес.
Проте Рьо ще нічого не тямив у справах, тож президентом став Сіге, колишній старший виконавчий директор, а Рьо — віце-президентом.
Усі працівники компанії були людьми, які гралися з Рьо ще змалку.
…Хоч він і був віце-президентом, платню отримував найменшу… тож нікого не дратував і потроху опановував роботу.
Минуло одинадцять місяців, настав березень.
— Рьо-сан, допомогти вам?
Сіге, президент, помітив, що Рьо працює за комп’ютером допізна, і звернувся до нього.
— Ні... це справа Молодіжного відділу...
Молодіжний відділ Торгово-промислової палати об’єднував лише молодих керівників, і для Рьо це був страшенний клопіт.
Ця організація є в кожному регіоні, об’єднує багато малих і середніх підприємств... Звісно, можна не бути членом, і для компанії Рьо це не має жодної вигоди.
Проте колись попереднього президента дуже просили вступити, тож компанія лишилася членом і тоді, коли президентом став Сіге.
Чесно кажучи, Рьо не мав проблем із власною компанією, але багато часу йшло на «зовнішні зв’язки».
— Сіге-сан, коли дивишся на це, у нас справді мало документів у компанії.
Рьо, готуючи документи, презентації та тексти для заходів Молодіжного відділу, захоплювався тим, як мало паперів у їхній фірмі.
— Так, так. Покійний президент казав: «Звіти на папері не потрібні». Час на їх підготовку — марнотратство. Писанина грошей не приносить і продажів не збільшує. Через неї падає продуктивність. Якщо папери забирають кілька годин із восьмигодинного робочого дня, з компанією щось не так. Краще витратити цей час, щоб знайти бодай одного нового клієнта, відточити майстерність чи придумати хоч одну ідею. Тому в нас звітують усно. Якщо начальник хоче щось дізнатися, він сам іде до працівника на місці — це головне правило.
Звичайно, у великих організаціях так не вийде, але у них усього 97 осіб, включно з керівництвом.
— «Працівники на місцях найкраще знають свою справу», тому багато повноважень у них.
— Це не просто. Коли щось трапляється, відповідальність несуть не лише працівники, а й керівники... і ми, керівництво.
Сіге посміхнувся з легкою іронією.
— Для керівництва важлива ця готовність. Саме тому немає відділу кадрів — це виключна компетенція керівництва. Розставляти людей означає брати відповідальність разом із ними, якщо щось піде не так.
Сіге усміхнувся.
— А тепер, Рьо-сан, оскільки ви надто стараєтеся, я мушу передати вам слова покійного президента.
— Не працюй до виснаження.
Голоси Рьо і Сіге злилися в один.
І обидва засміялися.
Звісно, це не було закликом до лінощів чи поблажливості до працівників.
Це було чисто з точки зору управління.
Помилки, невдачі, переробки — навіть при найбільшій уважності вони трапляються.
Але у більшості випадків є спільна причина.
Це — втома і відсутність запасу сил.
Переробки — це марнування часу, зусиль і матеріалів.
І щоб повернути все до початкового стану, потрібен ще час і сили.
Якби всіх цих марних утрат можна було уникнути — компанії це було б тільки на користь.
Звісно, є й аспект навчання на помилках, тож усе залежить від випадку.
Батько Рьо як керівник відкрито казав працівникам: «Не працюйте до виснаження». Тепер, сам ставши керівником, Рьо знову захоплювався ним, але ще більше його вражало інше: батько вмів вести справи, не виснажуючи людей.
— Фу...
Зітхнувши, Рьо сказав Сіге:
— Ваша правда: якщо працюватиму до виснаження, тато мене насварить.
— Саме так, Рьо-сан.
Сіге усміхнувся.
Зусилля важливі, але «втома» і «зусилля» — не одне й те саме.
— Піду додому і ляжу спати.
Рьо залишив офіс.
Від утоми його, мабуть, трохи хитало.
Проте світло на світлофорі було зеленим — це він перевірив.
Він правильно переходив пішохідний перехід — це теж було точно.
Але це не мало значення для вантажівки, водій якої заснув за кермом.
Рьо збили, і він сильно вдарився об землю.
Біль він уже не відчував.
Свідомість поступово згасала.
(Ох, це погано...)
Спочатку Рьо не відчував страху смерті, ані полегшення.
Лише ледь відчутний жаль невідомо за чим і крихта прикрості через те, що завтра йому мало виповнитися двадцять.
— Це потойбіччя?
Рьо опинився у світі, де все було білосніжним.
— Ви Міхара Рьо, так?
Із цієї суцільної білизни, немов виринувши з неї, постав чоловік.
Виглядав на двадцять п’ять років.
Спокійний, з довгим світлим волоссям, європейської зовнішності, можна сказати — красень.
У лівій руці тримав щось на кшталт планшета.
— Так, це я.
Рьо відповів, і чоловік усміхнувся.
— О, як добре. Ви — перший відвідувач за дуже довгий час.
Потім він трохи сумно додав:
— Міхара Рьо, ви загинули в аварії.
(Так і думав.)
Рьо почав пригадувати.
Він дійсно помер у ДТП.
— Так, пам’ятаю.
Рьо кивнув.
Чоловік, від сумного виразу перейшовши до посмішки, почав говорити.
Але багато з того, що він казав, Рьо не дуже розумів.
— Це частина системи, яку у вашому світі називають колесом перевтілень. Ви загинули на світовій лінії 7770777, де розташована ваша Земля, але іноді ми просимо когось перевтілитися або переміститися за межі своєї світової лінії. Цього разу обрали вас, Міхара Рьо.
— ...Що?
— Розумію, це складно. Просто кажучи, вам пропонують перевтілитися в інший світ, зберігши спогади.
Чоловік посміхнувся, думаючи, що це зрозуміло.
— О, це як перевтілення в інший світ... наче з роману...
— Так, саме так. Це зараз популярно навіть на Землі, тому пояснювати легше.
Рьо був вдячний за шанс жити знову.
Але у нього виникло одне питання.
Навіщо цей чоловік (чи хто він там) хоче його перевтілення?
— У мене є кілька питань.
— Звісно, задавайте.
Чоловік усміхався, чекаючи на запитання.
— Ви бог?
— Ні, я не бог. Якщо пояснювати звичними для вас поняттями, то я найближче до ангела.
(Зрозуміло. Ангел. Назву його Міхаель (псевдонім).)
Щойно Рьо так подумав, йому здалося, що брови Міхаеля (псевдонім) ледь-ледь сіпнулися. Рух був такий незначний, що міг і привидітися…
(Га? Він що, читає думки? Ну й нехай.)
Міхаель (псевдонім) усміхався, чекаючи наступного питання.
— Яка мета мого перевтілення?
— Вибачте, на це питання відповісти не можу.
Усмішка вмить змінилася винуватим виразом, і Міхаель (псевдонім) сказав:
— Рішення про ваше перевтілення ухвалювали не ми, а ті, кого ви щойно назвали богами. Тому мети нам не повідомили.
— Тоді що мені робити у світі перевтілення?
Міхаель знову посміхнувся.
— Живіть, як вам заманеться. Мені нічого не казали про якісь доручення чи місію для вас.
Живи, як хочеш.
Чудові слова!
Так, тоді заживу спокійним життям.
— Добре, я приймаю пропозицію перевтілення.
На цю відповідь Міхаель (псевдонім) розквітнув усмішкою.
Ця усмішка могла б підкорити багатьох жінок.
— Чудово. Тепер розповім про світ, куди ви перевтілитеся.
За словами Міхаеля (псевдонім), це світ меча і магії.
Порох там ще не поширений.
Планета за розміром і складом молекул така сама, як Земля.
Фізичні явища майже такі ж.
— Але там є магія, так?
Якщо є магія, то фізика там відрізняється від земної?
— Так, магія є. Але колись і на Землі була магія. Ну, через різні обставини тепер нею, здається, не користуються.
Для Рьо це стало неабияким потрясінням.
(На Землі теж була магія? Це як? Якісь оопарти? Але їх, кажуть, можна пояснити й без інопланетян чи давніх цивілізацій… Хоча в земних легендах і казках справді чимало чарівників і магії…)
— Ой, вибачте, здається, я вас заплутав. Але, як не крути, ваше перевтілення вже вирішене, тож думати про минуле Землі — тільки шкодити власному спокою.
— Так, ви праві.
Нема сенсу думати про те, що не змінити.
(Йти вперед!)
— Отже, цей світ ми умовно називаємо «Фі». Там приблизно п’ята частина людей може користуватися магією. У вас є схильність до водної стихії.
— Вода...
У творах про перевтілення чи переміщення в інший світ зазвичай вважається нормою, що можна користуватися магією.
(Але якщо вже за канонами… то хотілося б вогняну магію, яка, певно, найсильніша в атаці… або зручну магію землі… Так, створювати болото, щоб зупинити ворогів, чи миттєво зводити фортецю й змінювати хід бою — ось що хотілося б спробувати. А взагалі в історіях про перевтілення герой цілком міг би мати схильність до всіх стихій!)
— Е-е, а чи не можна, бува, змінити її на вогонь чи землю…
Уже вкотре за сьогодні Міхаель (псевдонім) винувато відповів:
— Вибачте, змінити не можна. Ваша схильність, Рьо-сан, належить до сфери «творення», а це прерогатива так званих «богів». Ми ж займаємося «управлінням», і це поза нашою компетенцією. Крім того, у Фі магічна схильність дається від народження, і набути її пізніше неможливо.
— Тобто я повинен усе життя жити лише з водною стихією?
Мабуть, на обличчі Рьо був написаний такий відчай, що Міхаель (псевдонім) квапливо додав:
— Так, але схильність до водної стихії для людини — це дуже добре. Де б ви не жили, вода потрібна завжди, а ви ніколи не матимете клопоту з тим, де її взяти. До того ж вісімдесят відсотків людей у Фі взагалі не можуть користуватися магією. Тож вам дуже пощастило.
(Дійсно. Для життя потрібні вода і сіль. У світі меча і магії навіть у містах зазвичай немає централізованого водопостачання. Тож не турбуватися про воду — це великий плюс.)
Міхара Рьо загалом був оптимістом.
— Можливо, водна магія також включає лікувальну, або має якісь властивості для відновлення?
— У Фі лікувальна магія належить до стихії світла.
— А, розумію...
Міхаель продовжував пояснювати.
У Фі існує шість стихій магії: вогонь, вода, вітер, земля, світло і темрява. А також безстихійна магія, що не належить до жодної з цих шести.
— Безстихійну магію, яка не належить до шести стихій, ви, можливо, ще й зможете колись опанувати… але шанс хіба що не нульовий. Чесно кажучи, сподіватися на це не варто. Краще розвивайте водну стихію, до якої у вас є схильність.
Дивлячись у планшет, Міхаель продовжував розмову.
— Ваша фізична витривалість трохи вища за середню. У Фі немає так званих систем рівнів чи навичок, тому найважливіше — наполеглива праця.
(Ну, середнє — це середина середини. Тобто я лише трохи кращий за середнього? Якщо не докладати шалених зусиль, я ж швидко загину…)
— Як же розвивати витривалість і магію?
— Люди у Фі і на Землі однакові, тож і здібності розвиваються однаково. На Землі ж тіло стає сильнішим що більше ним користуєшся, правда? Від силових вправ ростуть м’язи, від бігу міцнішають серце й легені. А в Африці люди з племен, які змалку постійно вдивляються вдалину, всі мають зір 5.0 і вище. І навпаки: ті, хто втратив зір і змушений покладатися лише на слух, усі починають чути краще. Тут так само: просто користуйтеся своїми здібностями якомога більше — і будете зростати.
Після кількох додаткових пояснень настав час дізнатися про побажання Рьо.
— Я хочу жити спокійно, у місці, де немає людей!
Міхаель глибоко кивнув і почав працювати з планшетом.
— Тоді місцем вашого перевтілення буде ліс Рондо. Ми підготуємо будинок і запас їжі на перші два місяці. За цей час навчіться полювати за допомогою водної магії. Навколо будинку чудовиська не підходитимуть — це щось на зразок бар’єра, за земними мірками радіусом приблизно сто метрів. А метрів за п’ятсот на південний захід від будинку є море, тож коли звикнете до водної магії, зможете добувати сіль із морської води. Успіхів вам!
— Зрозуміло. О, і ще одне: як взагалі користуватися магією?
Рьо поставив найважливіше питання в останній момент.
— Суть магії — це уявлення. Треба чітко уявляти образ. І з досвідом все вийде. Як і в будь-чому, спочатку не виходить, але з кількома спробами все вдається. Магія — те саме.
— Спробую. Дуже дякую за все.
Після цих слів тіло Рьо осяяло світло, і він зник.
На місці залишився лише Міхаель (псевдонім).
— Спокійне життя… Добре ж. Може, колись і я втілюся в тіло й заживу спокійним життям у якомусь світі.
Він поглянув на планшет і помітив, що щось пропустив.
— Ой… я ж забув сказати, що запас мани в нього вже чималий навіть за мірками Фі. Ну, поживе — то й сам помітить.
Але щось ще було.
— Прихована риса? Звідки? Востаннє приховану рису я бачив у неї — першої, чиє перевтілення я влаштовував… Десять тисяч років тому. Що ж це за риса?
Риса: вічна молодість.