Маг води

32. Гніздо големів

Вони йшли вздовж стіни.

Приблизно через дві години ходьби стіна почала поступово знижуватися.

— Стіна стає нижчою, але вилізти на неї все одно не вийде, правда ж?

— Важко сказати. Не варто поспішати: якщо йти далі в тому ж напрямку, то якось вийде.

Висота стіни зменшилася приблизно до тридцяти метрів, але видертися на неї все одно здавалося важко.

(Ніби її вирізав гігантський лазер. Може, маг світла міг би володіти таким заклинанням?)

На це питання, що промайнуло в думках, ніхто не відповів.

Навіть якби його вимовили вголос, відповісти все одно не було б кому.

Так вони пройшли ще близько години, і раптом стіна зникла.

— Нарешті стіна закінчилася.

— За стіною не ліс, а луки.

Подекуди височіли кам'яні брили заввишки з метр, а в усьому іншому, як і казав Рьо, аж до обрію розстелилися луки.

Після густого лісу, крізь який вони йшли до стіни, це була велика зміна.

— Видно далеко, але що тут скажеш. Все одно нам лишається тільки йти на північ.

— Тоді ходімо.

Вони ступили на луки і пройшли близько півгодини.

Дзень!

Абель, що йшов попереду, на ходу вихопив меч і, не зупиняючись, розрубав щось, що летіло в його бік.

— …Камінь?

Пробурмотів Абель.

Після цього спереду на Абеля посипалося каміння завбільшки з великий палець.

Він ухилявся або відбивав їх мечем, а сам напружено вдивлявся вперед.

Стало видно, що каміння летить із брили заввишки близько двох метрів.

— <Крижана стіна>!

Перед Абелем постала крижана стіна, створена Рьо.

Тепер, коли каміння не могло до нього долетіти, Абель уважніше вдивився вперед.

— Рьо, це погано. Схоже, ми потрапили в гніздо големів.

— Так у големів бувають гнізда?

Рьо, що стояв позаду, теж підбіг до Абеля.

— Так авантюристи називають місце, де големи з'являються масово. Схоже, тут саме такий випадок. Я сам теж уперше з цим стикаюся.

Знати щось із книжок — одне, а коли доходить до бою, самих знань часто буває замало.

— Оце, схоже на скелю, і є кам'яний голем?

— Так, саме він.

— Я думав, що голем має руки й ноги, як людина…

Це знання Рьо із Землі.

Втім, історичних свідчень того, що на Землі справді жили големи, не існує.

«Голем» спершу був рухомою глиняною фігурою з переказів юдаїзму.

Утім, ідея оживити землю, вдихнувши в неї душу, або створити людину з глини є в міфах багатьох народів світу, тож, можливо, колись на Землі теж були големи…

— Так, ті, яких рухають алхімією та подібними засобами, мають саме таку форму. Я чув, що в західних країнах є держави з гвардією големів. Але природні големи бувають різних форм, тож тутешні просто такі кам'яні.

Щойно Абель це вимовив, він різко обернувся і одним ударом меча розрізав повітря позаду себе.

Дзень.

З тилу теж полетіло каміння големів.

— <Крижана стіна>

Так само й позаду Рьо створює Крижану стіну.

— До речі, там, де ми проходили, теж було таке каміння. Може, воно прокинулося?

— Заманили, а тепер беруть у кліщі. Купа землі, а мізки працюють.

— А ці големи, їх можна мечем покласти?

До речі, у «Довіднику чудовиськ - початковий рівень» про големів не було жодного слова, тож Рьо про них не знав нічого.

— Не пробував, тож не знаю.

— Ну, так і є.

— Ну, може, це теж корисний досвід. Схожу вдарю он того, найближчого. Рьо, ти тут стій.

Сказавши це, Абель вийшов з-між Крижаних стін спереду й ззаду і побіг до кам'яного голема, що наближався справа попереду.

Так, кам'яні големи й справді схожі на «скелі», але вони потроху наближалися.

(Каміння, значить, звичайним водяним струменем не розрізати. Абразивним, мабуть, вийде… але ж не миттєво, тож хто його знає… Спробую потім.)

Поки Рьо таке міркував, Абель кинувся з мечем на одного з кам'яних големів.

— Бойова техніка: Повне пробиття!

Підскочивши, він активував бойову техніку і проколов голема мечем.

Чвак!

Магічний меч, напарник Абеля, разом із дією бойової техніки пронизав тіло кам'яного голема.

Пронизавши, одразу ж протягнув клинок убік.

Звичайна істота від такого вмерла б, але в голема місця розрізу самі відновлюються.

— Чорт!

Абель ногою звалив голема, що відновлювався, і рушив до Крижаної стіни.

Він думав: хоч трохи б виграти час, поки ті не почнуть кидати каміння.

Якщо під час бігу в спину прилетить камінь, ухилитися буде непросто.

Мабуть, перевернутий голем не міг кидати каміння, тож Абель благополучно повернувся до Крижаної стіни.

— Нічого не вийде, відновлюється, зараза.

— Так, я бачив. Големи, що зараз рухаються, включно з тим, якого атакував Абель, — сім спереду й п'ять позаду.

— Разом дванадцять… Тікати бігом не вийде, тут занадто все видно.

— Тікати не вийде. Гм, є одна атака, яку я хотів би спробувати. Можна?

Сказавши це, Рьо подивився вгору.

— Я все одно зайшов у глухий кут. Вирішуй ти.

— Тоді. <Крижана стіна 10 шарів>

Коли Рьо промовив заклинання, на висоті сорока метрів над големами створилася Крижана стіна, «паралельно до землі».

І вона впала.

Оглушливий гуркіт, і земля з травою злітають у повітря на кілька метрів.

Рьо й Абель не постраждали, бо їх захищала оборонна Крижана стіна, а от місце, куди впала Крижана стіна 10 шарів, було спустошене.

Звичайно, від кам'яних големів, що стояли під ударом, не лишилося й шматочка.

Схоже, заодно зачепило двох големів, що там стояли.

— Зброя на масі, страшна річ.

Так, те, що зробив Рьо, нічого особливого не становить.

Він просто створив Крижану стіну в небі й скинув її вниз.

Я зробив її з десяти шарів, бо подумав, що десять шарів буде важче…

Спершу крижаний спис із неба, тепер це. Може, Рьо просто любить піднімати щось угору, а потім кидати вниз.

З Рьо все гаразд, а Абель стояв приголомшений і не міг поворухнутися.

Його «перезавантаження» тривало, здається, близько п'яти секунд.

— Р-рьо… що це взагалі було?

— Ось, бачите оцей лід перед нами? Я створив його в небі, а потім просто скинув вниз. Дуже просто, але ж вийшло, правда?

Рьо усміхнувся, щоб заспокоїти Абеля.

Ефект вийшов сильніший за очікуваний, ніби від важкої зброї, але краще було зберегти вигляд, ніби все пішло за планом. Так вважав Рьо.

— Схоже, двох я вже звалив, але інших завалю так само.

Сказавши це, Рьо один за одним створював Крижані стіни 10 шарів у небі, скидав їх вниз і пресував ними големів об землю.

Рьо помітив одну річ.

Той кам'яний голем, якого Абель звалив ногою, був єдиним, що відтоді не рухався.

— Абелю, одинадцять я вже завалив.

— Одинадцять? Га? Хіба їх не дванадцять було?

— Так, той, якого ви спершу звалили ногою, просто завмер.

Сказавши це, Рьо показав пальцем на голема, якого звалив Абель.

— Справді… він не рухається.

Рьо прибрав захисні Крижані стіни, і вони разом підійшли до голема, що лежав на спині.

Абель тицьнув кінчиком меча в голема, але той не відреагував ніяк.

— Чому ж він не рухається…

— Мабуть, він зупинився через ваш страшний удар ногою, Абелю. Вам варто кинути мечі й стати грепплером!

— Що за грепплер? І взагалі, удар у мене був не такий уже страшний.

Удар Абеля не завдавав шкоди, а скоріше валив супротивника з ніг.

Він штовхав підошвою, тож найближче це до так званого кенка-кіка з професійного реслінгу.

Проти людини такий удар у сонячне сплетіння, мабуть, дав би ефект, але цьому кам'яному голему такий кік шкоди не завдасть.

— Може, справа в…

Рьо присів і уважно оглянув нижню частину кам'яного голема, ту, що раніше торкалася землі.

Він припустив, що голем отримує якусь енергію із землі і приймає її лише через нижню частину.

Основою для цієї думки стало безпровідне заряджання смартфонів.

Якби таку технологію вбудувати в підлогу чи стіни будинку, не знадобилися б розетки для побутової техніки. Ця думка не давала Рьо спокою ще на Землі, і тепер, дивлячись на голема, що перевернувся й завмер, він згадав про неї знову.

У голема справді щось було.

— Абелю, гляньте сюди.

Рьо показав Абелю ту частину голема.

— Це… магічний камінь?

З тієї частини, що раніше стикалася із землею, було видно лише трохи жовтого магічного каменя.

— Може, витягнемо його з голема?

— Так. Але кам'яний голем міцний. Мій Повне пробиття, може, й візьме, але…

— Не хвилюйтеся, це займе трохи часу, зате для водної магії є ідеальне заклинання. <Абразивний струмінь>

Абразивний струмінь, який я вважав непридатним для того, щоб звалити кам'яного голема, якраз підходить для розбирання, де час не має значення.

Оскільки невідомо, наскільки великий магічний камінь сидить усередині, вони обережно збивають навколишню породу.

Через десять хвилин магічний камінь вдалося витягти.

Рівно завбільшки з долоню, жовтий магічний камінь.

— Це… досить великий.

Навіть Абель, який стільки разів валив чудовиськ і витягав безліч магічних каменів, був вражений.

Цінність магічного каменя визначається розміром, кольором і насиченістю.

Чим більший, тим цінніший. Загалом сильніші чудовиська мають більші камені.

Колір відповідає стихії в магії: вогонь — червоний, вода — синій.

А насиченість, як правило, залежить від того, скільки часу чудовисько прожило відтоді, як народилося, і від досвіду, який воно набуло. Чим більше досвіду, тим насиченіший колір, а чим він насиченіший, тим цінніший камінь.

— Розмір бездоганний. Колір жовтий, отже стихія землі. І насиченість дивовижно висока. Мабуть, довгий час тут знищувало чудовиськ, які сюди заходили.

Абель, розглядаючи магічний камінь голема, промовляє.

— Ого, це наш сьогоднішній трофей. Будь ласка, забирайте його ви, Абелю.

— Я?

— Так. У моєму одязі немає кишень.

— Е-е, гаразд.