Маг води

30. Людина-ящір

— Отже, на обід — птиця, засмажена по-розбійницьки, і присмажені кабанячі щічки.

Обидва — смажене м'ясо...

— Абелю, чорний перець має ще й властивість відновлювати сили, тож їж досхочу.

— О-о, гаразд.

Рьо із задоволенням смакував давно не їжене пташине м'ясо.

Порівняно з кроликами чи кабанами, пташині чудовиська трапляються досить рідко.

Хоч Абелеві теж дещо не давало спокою, але їсти, коли є можливість, — обов’язкова навичка авантюриста.

Спочатку треба добре поїсти.

Довгий час на галявині лунав лише звук їхнього жування.

До кінця трапези Абель, який був досить виснажений двома прийомами «Мистецтва меча», відчув, що втома відступає.

Випивши підготовлену Рьо воду, обидва зітхнули з задоволенням.

— Якби зараз була передвечірня пора, я б уже хотів тут розбити табір, настільки я задоволений.

Рьо посміхнувся з іронією.

— Ти ж маєш швидко приєднатися до товаришів, правда?

— Та все ж, дорога, мабуть, займе кілька тижнів. Поспішати марно.

— Звісно, ми не знаємо, скільки це займе часу. Але ще можна пройти півдня, тож рушаймо.

Сказавши це, Рьо підвівся.

— Ну, що ж, не залишилось вибору.

Абель теж підвівся.

— Та стривай, це ж ми йдемо, щоб довести тебе до товаришів…

— Слухай, Рьо, про ту битву...

Як завжди, Абель ішов попереду, а Рьо — позаду.

Оскільки ліс був густим і можна було загубитися, Рьо йшов одразу за Абелем.

— Так, що трапилось?

— Як ти відбив атаку Яструба Вбивці? Там же була невидима вітряна магія і блискавична атака, яку неможливо побачити і встигнути відреагувати.

Абель дивився вперед і, йдучи, звернувся до Рьо.

— Я використав водну магію — заклинання <Крижана стіна>, яке створює стіну з льоду.

— Ого, існує така магія?

— Абелю, обернись назад, будь ласка.

Абель обернувся, як його попросили.

Нічого особливого — Рьо був поруч, на відстані витягнутої руки. Але щось здавалося дивним.

— Гм? Це...

Тук-тук.

Абель постукав по «Крижаній стіні», ніби по дверях.

— Вона надзвичайно прозора.

— Так, її важко помітити.

(Отже, Яструб Вбивця розбився об цю прозору стіну.)

— Водна магія справді вражає. Мені не доводилося зустрічати її користувачів, тож я мало що про неї знаю.

Абель знав магів вогню, вітру, землі та світла. Їх було чимало, але водної і темної магії серед знайомих не було.

Темна магія — рідкісна, майже не зустрічається навіть у Центральних країнах. А водна...

— «Магія води для бою не годиться», — казав він, а виявляється, ще й як годиться. От старий хрін, зустріну — все йому висловлю.

— Гм? Абелю, ти щось сказав?

— О, ні, це була просто розмова сам з собою, не звертай уваги.

У Рьо була одна річ, яка його турбувала.

Це стосувалося чудовиська в лісі за майданчиком, де він бився з Яструбом Вбивцею.

Принаймні, це було чудовисько, з яким Рьо раніше не зустрічався.

Коли почалася сутичка між Рьо і Яструбом Вбивцею, це чудовисько так і не вийшло на майданчик, а повернулося назад.

За відчуттями, воно не було дуже великим.

Власне, вони проходили якраз там, де воно, мабуть, було, але зламаних дерев не видно. Якби чудовисько було велике, дерева б тріщали й ламалися — ліс тут густий.

(Ну, все одно марно над цим думати.)

Якщо думати про щось марно — не варто думати.

Одна з улюблених навичок Рьо.

— Здається, звідти чути якийсь звук, — прошепотів Абель Рьо.

Рьо кивнув у відповідь.

Пройшовши трохи далі, ліс закінчився, і попереду розкинулося болото.

І, на відміну від болота Дулахана... там були люди-ящери.

— Людина-ящір... — знехотя промовив Абель.

Він насупився.

Люди-ящери живуть зграями.

Отже, ймовірно, в глибині болота є їхнє поселення.

— Люди-ящери... це чудовиська, які живуть зграями в болотах, коли дорослішають, скидають хвіст і використовують його як спис. Вони не можуть спілкуватися з людьми і нападають на них без жодних причин, бо людські нутрощі — один з їхніх улюблених ласощів.

Абель здивовано подивився на Рьо і сказав:

— Ти добре обізнаний. Що, бився колись із людьми-ящерами?

— Просто читав у книзі «Довідник чудовиськ - початковий рівень», яка була вдома. Ніколи не бився з ними.

Рьо похитав головою у відповідь.

— Люди-ящери не користуються магією, але в болотах вони дуже небезпечні. І, оскільки вони зграями, їх завжди багато. Краще обійти це місце.

Звісно, Рьо не мав нічого проти.

І вони обидва рушили на захід — з підвітряного боку.

Пройшовши значну відстань, відійшли від болота і знову пішли на північ.

Чесно кажучи, вони не знали, наскільки велике болото, але обидва хотіли триматися від нього якомога далі.

Але їхній план швидко розвалився.

— Абелю, здається, люди-ящери нас помітили.

— Серйозно? Тоді зустрінемо їх тут.

Ліс був густим, але принаймні це не болото, тому один ящір не повинен бути надто небезпечним.

— Абелю, не звертай уваги на мене, просто бийся як слід, гаразд?

— О-о, не перенапружуйся. Використовуй ту стіну, що ти зробив раніше.

Абель відчував, що з Рьо все буде гаразд.

(Він же жив тут один у цьому лісі. Я просто маю вбивати ворогів попереду, відволікати їх і не давати їм дістатися до нього!)

Поки він думав так, попереду з’явилися передові люди-ящери.

— Оскільки ми не знаємо, скільки ворогів, я збережу свої бойові прийоми.

Він сам увірвався вперед і провів мечем горизонтальний розріз. Цим ударом він поклав людину-ящера.

Потім одразу ж зробив цукі в бік ворога справа і знищив другого.

Далі Абель, не дозволяючи себе оточити, рухався спритно і без жодних проблем ліквідовував людей-ящерів.

Навіть без застосування бойових технік Абель був відмінним мечником.

(Вражає, Абелю. Ані найменшої небезпеки. Це не самоук — це відточені рухи людини, яку змалку як слід навчали…)

Рьо щиро захоплювався.

Перед ним був справжній майстер, який пройшов безліч тренувань і доклав неймовірних зусиль.

Та навіть Абель не встиг перехопити всіх — двоє ящерів кинулися до Рьо.

— Все буде гаразд!

Рьо крикнув Абелю.

Абель кинув швидкий погляд на Рьо і одразу взявся за ворогів, що оточували його.

— <Крижаний спис 2>

Два крижані списи, випущені з рук Рьо, точно влучили в лоби людей-ящерів.

— Здається, я давно не використовував «Крижаний спис».

Коли здавалося, що бій ось-ось закінчиться, з’явилася нова, незвична загроза.

— Абелю, серед людей-ящерів наближається щось велике.

— Що?

Не припиняючи знищувати ворогів, Абель подивився у бік, звідки наближалося нове створіння.

Це було велике створіння...

— Король ящерів! Чому він теж тут? Хай відпочиває в глибині поселення!

Король ящерів — це єдиний у поселенні «старший» серед людей-ящерів.

Він не є еволюційно вищим видом, а радше керівником, схожим на «короля» чи «старосту» в людському світі.

Проте Король ящерів має більші розміри і значно вищу бойову міць.

Саме такі особини стають Королями.

— Залишилось чотири і Король. Це вже складніше.

— Абелю, займися Королем. Я ж магією доб’ю решту.

— Та в тебе ж немає посоха...

— <Крижаний спис 4>

Чотири крижані списи, випущені з рук Рьо, влучили в лоби чотирьох людей-ящерів, окрім Короля.

— Що?

Абель був приголомшений.

— Щойно полетіло чотири списи… Але ж Рін колись казала, що магії, яка стріляє кілька разів поспіль, не буває… Чи у водній магії вона є? Чи це не постріли поспіль, тож можна? Га?

— Абелю, Король ящерів наближається!

Слова Рьо повернули Абеля до реальності.

— Подумаємо потім. Спочатку треба вбити Короля.