24. Фінальний бій з Яструбом Вбивцею
Як завжди, Рьо вирушив до Східного лісу по м'ясо — і саме там воно постало перед ним.
— <Крижаний щит>
Рьо відчув, як спереду летить невидима атакувальна магія стихії вітру, і відбив її Крижаним щитом.
Та й супротивник, вочевидь, аж ніяк не збирався вбити його одним ударом.
Воно з'явилося.
Праве око затягнулося…
— Той самий Яструб Вбивця? Ні, як на нього, колір надто вже чорний, а головне — хіба він не більший, ніж тоді, коли я бачив його востаннє?..
Так, це був той Яструб Вбивця, з яким Рьо вже двічі бився на смерть.
Першого разу він вибив Яструбові Вбивці праве око.
Другого разу — здолав істоту, що була, схоже, учнем Яструба Вбивці.
Для Рьо це був супротивник, поряд із яким він уперше усвідомив смерть.
І не раз, а двічі.
Обидва відчували: їх пов'язує доля.
Але тиск, що йшов від нього, був не таким, як раніше.
Як і зовнішність, змінилася… чи то присутність, чи то велич…
Здавалося, воно огорнуте чимось зовсім іншим, ніж досі.
— Поза сумнівом, воно значно сильніше. Можливо, пройшло еволюцію чи щось подібне? У будь-якому разі втекти воно мені не дасть — та я й не збираюся тікати! <Крижана броня>
Невидиме, але щось летіло від Одноокого просто на Рьо.
(Посилений повітряний розріз? <Крижана стіна 5 шарів>)
Та Крижана стіна 5 шарів розлетілася на друзки з одного удару.
А далі на Рьо посипалися повітряні розрізи один за одним.
Невидимі атаки Рьо ухилявся.
І, ухиляючись, ні на мить не випускав Одноокого з поля уваги.
Знову і знову, настирливо, Одноокий повторював атаки з дистанції.
І всі їх Рьо уникав.
Ця рівновага тривала, мабуть, хвилини три.
Випустивши черговий повітряний розріз, Одноокий водночас зник.
(<Крижана стіна 10 шарів>)
Ще потужніша версія захисної Крижаної стіни 5 шарів.
І саме туди, разом із повітряним розрізом, врізався Одноокий.
— Нищівний прорив! От же ж ці володарі магії вітру, яка заздрісна техніка!
Таке під силу лише чудовиську… людині-магу стихії вітру такий прийом, мабуть, не вдався б…
Коли Крижана стіна зупинила натиск Одноокого —
(<Крижаний спис 16>)
Із землі в Одноокого вдарили крижані списи.
Але Одноокий, немов ігноруючи закони аеродинаміки, миттєвим ривком убік ухилився від них.
І тут-таки вгатив правим крилом по Крижаній стіні 10 шарів — наче боксерським правим хуком.
— Погано!
Рьо рефлекторно присів.
Шурх!
З різким свистом крило розірвало Крижану стіну й пронеслося просто над головою присілого Рьо.
— То ти й у ближньому бою вправний...
Від моторошної гостроти цього крила по спині Рьо скотився холодний піт.
Одноокий одразу ж узявся тиснути, розстрілюючи його повітряними розрізами з близької відстані.
Рьо відбивався, безперервно створюючи Крижані стіни.
Звісно, Рьо не збирався закінчити цей бій у суцільній обороні.
Непомітно він уже створив у повітрі шістнадцять крижаних списів.
Вертикальне падіння просто згори.
Швидкість далекобійної атаки плюс прискорення вільного падіння — найшвидші крижані списи.
Але навіть їх Одноокий примудрився уникнути.
Просто відскочив назад, ніби легко ступив крок назад.
Вигляд у нього був такий, ніби він казав: «Цей прийом я вже бачив».
Так, справді, саме крижаними списами згори Рьо колись добив учня Одноокого.
Але ж тепер швидкість списів була зовсім інша, ніж тоді...
Доведеться починати спочатку.
І тієї ж миті аура Одноокого змінилася.
Водночас зникли і Крижана стіна, і Крижана броня, що огортала Рьо.
— Тьху! <Крижана броня>
Він вимовив заклинання, але броня не створилася.
— Він відібрав контроль?!
Рьо поспішно спробував повернути собі магічний контроль... але щось було не так.
Так, не було того відчуття «відкинутості», яке завжди виникало в таких випадках.
Якщо пригадати, то навіть коли контроль відбирали Приманкова куля чи Кракен, він принаймні міг «створювати» Крижані стіни й таке інше.
Просто вже створене в нього забирали.
Але цього разу неможливим було саме створення.
Наче магії як такої взагалі не існувало.
Або ж наче саму магію було зведено нанівець.
— Невже нейтралізація магії...?
Чи існує таке взагалі, він не знав.
Але таке пояснення пасувало найкраще.
А якщо так — справи кепські.
(<Водяний струмінь 16>)
Як і слід було очікувати, водяні струмені не створилися.
— Еволюціонував і отримав таку паскудну штуку...
Принаймні в статті про Яструба Вбивцю в «Довіднику чудовиськ — початковий рівень» не було жодного слова про «нейтралізацію магії».
А тим часом Одноокий щось накопичував.
(Знову якийсь новий прийом... напевно, щось небезпечне з вітряної магії... вітряної? Ні, невже...)
Чи то випадково він глянув угору й миттю випустив з правої руки бамбуковий спис з ножем, чи то спрацювало бойове чуття, відточене щоденними двобоями з Дулаханом.
Тієї ж миті небо спалахнуло, і вдарила блискавка.
Блискавка влучила не в Рьо, що встиг відскочити, а в бамбуковий спис, який лишився стояти.
Утім, Рьо, що був зовсім поруч, відкинуло ударною хвилею.
Та він одразу ж підвівся.
Бо варто було показати бодай найменшу шпарину — і Одноокий кинеться в атаку.
Мабуть, той побачив, як Рьо хитнувся, коли зводився на ноги.
А ще, можливо, вирішив, що магія запечатана, а зброї немає.
Або ж блискавка від початку й призначалася для того, щоб як не вбити, то бодай позбавити зброї.
Одноокий ринувся вперед.
Рьо перекотився ліворуч, ухиляючись від атаки, і висмикнув з-за пояса Мурасаме.
Просто на висмику він створив крижане лезо й махнув горизонтально в бік Одноокого.
Навіть Одноокий, схоже, здивувався. Він відскочив назад трохи далі, ніж зазвичай.
Але, хоч і здивувався й відскочив, далі не відступив.
Він мав намір вирішити все в ближньому бою.
Для Рьо це було саме те, чого він і бажав.
Якщо магія запечатана, іншого шляху вижити, окрім ближнього бою, немає.
До того ж, попри те, що всю магію було заблоковано, Мурасаме чомусь усе ж створював крижане лезо.
Чому так — загадка, але зараз не час про це думати.
У Одноокого є хук, що розрізає навіть Крижану стіну 10 шарів.
І невідомо, що ще він приховує.
Треба загострити всі нерви до краю.
Так, як під час боїв із Дулаханом.
Та варто було так подумати — і все напруження зникло.
Це ж те, що він робить щодня.
Як завжди, він став у середню стійку, вістрям до супротивника.
Мить нерухомості — і…
Одноокий, зависнувши в повітрі просто перед Рьо, завдав правого хука, тоді лівого.
Рьо ретельно приймав їх на Мурасаме.
Не ухилявся — саме приймав.
Таки так: хук Одноокого, що розтинає навіть Крижану стіну 10 шарів, крижане лезо Мурасаме витримувало повністю.
Не те що не ламалося — навіть не щербилося.
З-поміж дзьоба щось полетіло просто в очі Рьо.
Рьо ухилився, різко хитнувши головою. Схоже, щось на зразок повітряного розрізу.
Отже, він може випускати це не лише крилами, а й дзьобом.
Утім, замислюватися над цим він не став.
Якщо думка загрузне в чомусь одному, перестанеш бачити те, що бачити конче необхідно.
Ближній бій Одноокого був доволі-таки клопітким.
Хуки справа і зліва, повітряний розріз із дзьоба, а на додачу кожна пір'їна летить, наче сюрікен.
Самі пір'яні сюрікени не такі вже й швидкі, але головне — у ближньому бою в супротивника побільшало способів атаки… вже саме це створює чималий клопіт.
Якби Рьо не зосередився цілком на обороні, його б зламали дуже швидко.
Та хоч атаки, включно з пір'яними сюрікенами, й були розмаїтими, пробити захист Рьо їм не вдавалося.
Атака Одноокого, оборона Рьо — так триває від самого початку ближнього бою.
Чи то нездоланний захист нарешті вивів його з себе — правий хук Одноокого став хоч трохи розмашистішим.
Рьо скористався цим.
Він прийняв правий хук Одноокого трохи раніше, ніж зазвичай, — у тій точці, де сила удару ще не встигала вкластися повністю, — і відбив його назад.
Одноокий утратив рівновагу, і Рьо горизонтальним змахом рубонув у бік його шиї.
Той відсахнувся далеко назад — Рьо ступив уперед слідом і зробив укол.
Одноокий відхилявся ще далі й у відчаї випускав із дзьоба повітряні розрізи, та Рьо відбивав їх вістрям Мурасаме й колов — вдруге, втретє, без зупину.
Проте від усього цього Одноокий ухилився.
Коли той повністю відхилився від потрійного уколу, Рьо навмисне на якусь мить послабив натиск.
І тоді, наче це було єдине правильне рішення, Одноокий цілив лівим хуком у голову Рьо.
Рьо не став його блокувати.
Відставлену назад ліву ногу він посунув ще на півкроку назад.
Ухилився самою роботою ніг і перенесенням ваги.
А далі, переносячи вагу з лівої ноги на праву, широко ступив правою вперед, відпустив Мурасаме правою рукою й випростав ліву.
Укол однією лівою рукою.
Ліва рука, що тримала Мурасаме, відчула певний, безпомилковий опір.
Укол точно пробив місце під дзьобом — те, що в людини зветься горлом.
Рана була безумовно смертельною.
Упавши на землю й випльовуючи кров із дзьоба, Одноокий усе одно не зводив очей із Рьо.
У тому оці все ще жевріла незгасла ненависть.
— Авжеж. Я ж той, хто забрав твоє око й життя твого учня. Хіба можна змиритися з поразкою лише тому, що бився з усіх сил?
Рьо підходив ніби недбало, але пильності не втрачав.
— Принаймні я завдяки зустрічі з тобою став сильнішим. Я вдячний тобі за те, що ти став поштовхом до мого зростання. Щоб повернути свій борг і помститися за учня, ти навіть еволюціонував. На знак пошани до цієї гордої постави — я завдам тобі останнього удару.
Того дня одна доля добігла кінця.