23. Облаштування рисового поля

Рьо зовсім не весь час тільки те й робить, що воює.

Авжеж, адже мета його перебування тут — «спокійне життя».

«Спокійне життя, у якому постійно трапляються бої пліч-о-пліч зі смертю».

Якби гасло було таким, навряд чи комусь спало б на думку їхати в глушину заради неквапливого життя.

Передусім прянощі: зібраний перець він висушив і нарешті довів до ладу чорний перець.

У м'ясних стравах річ украй корисна.

А ще перець, засолений або висушений заморожуванням, іноді називають «зеленим перцем».

У Південно-Східній Азії його кладуть у смажені страви, а Рьо зробив зелений перець засолюванням.

Бо коли він спробував сушити заморожуванням, вийшла просто сушня…

Відбулося лише «сушіння»… «заморожування» було проігноровано, і в результаті вийшов звичайний сухий продукт.

Та найбагатшим здобутком були, мабуть, фрукти.

Схожий на інжир «ітідзуку», «ріндо», який і на вигляд, і на смак — чистісіньке яблуко, і нещодавно знайдене «манго», що було достеменним манго.

Усе це згадувалося в «Довіднику рослин - початковий рівень».

Але траплялися й фрукти, яких там не було.

Папая, мушмула і, уявіть собі, кавун!

Те, що папая й мушмула ростуть дикими, ще можна зрозуміти, але щоб кавун плодоносив у дикій природі…

Він був менший за будь-який сорт, бачений у Японії, солодощі майже не мав, та й зовні, доки не розріжеш, скидався радше на диню-гарбуз… але розрізав — а всередині та сама червона м'якоть.

Коли Рьо розрізав його й побачив червону м'якоть, він розчулився до сліз.

Щоправда, через відсутність солодощі він пролив сльози вже іншого ґатунку.

Однак у його спокійному житті була одна велика проблема.

Досі йому не вдалося знайти жодної трави-протиотрути.

Якщо після стількох пошуків її немає, то, мабуть, тут просто інша рослинність.

Хоча запису на кшталт «добре росте в холодних краях» він не бачив…

Можливо, вона не росте тому, що в лісі Рондо надто тепло — клімат тут, можна сказати, вічне літо.

І те саме, як він і побоювався від початку, стосувалося соєвих бобів.

Соєвих бобів він теж не знайшов.

Соєвий соус йому вдалося замінити рибним.

Він дещо відрізняється від того соєвого соусу, який Рьо їв у Японії, але різниця така, що «якщо пошукати по всій країні, то десь напевно й такий соус роблять». Тож жодних проблем.

А ось із місо нічого не вдієш.

Якщо соєвих бобів не дістати, то місо вже… Рьо подумки махнув на нього рукою.

І нарешті — рис, основа харчування.

У Рьо саме тривав один проєкт.

Назва проєкту: План облаштування рисового поля в лісі Рондо.

Як і випливає з назви, суть у тому, щоб облаштувати рисове поле й вирощувати рис.

Той самий план, за який він одного разу вже брався — і зазнав невдачі.

Той план, у якому через відсутність магії стихії землі та знарядь для створення рисового поля він пробував сипати з неба крижані списи, а потім підривати їх, наче паровий вибух, щоб якось розчистити землю…

Тоді він зазнав цілковитої поразки й відклав питання на потім… але рано чи пізно з ним доведеться зустрітися віч-на-віч, бо обійти його неможливо.

І час зустрітися з ним настав саме сьогодні.

Спершу він відміряв майже впритул до бар'єру квадратну ділянку шістдесят на шістдесят метрів.

По кутах устромив крижані списи й спробував з'єднати їх ліанами.

Щось на кшталт шнура-рівня, який використовують замість нитки для проведення горизонтальної лінії…

Саме так: усе, що всередині цих ліан, стане рисовим полем.

Орієнтовний порядок облаштування рисового поля такий…

Спершу розпушити землю, подрібнити її на дрібні грудки, довести до стану, схожого на город.

Потім подати воду й зволожити весь майбутній город.

На цьому етапі дно ґрунту ще ніби дірчасте, тож скільки води не наливай, вона, по суті, не затримується.

А далі, поступово додаючи воду, трактором чи волами перемішують землю — точніше, багнюку з водою, — і дірки на дні поступово забиваються. Якось так.

Минулого разу, коли він тільки планував, усе зайшло в глухий кут уже на першому етапі — на «розпушуванні землі».

— Я вже не той, що раніше!

Цього разу все тіло Рьо аж бриніло бойовим запалом.

— <Крижана стіна>

Він обгородив увесь простір усередині ліан крижаною стіною.

І почався бенкет води та криги.

— <Крижаний спис 256>

Крижані списи один за одним виникали на висоті сорока метрів і звідти вільно падали на ділянку майбутнього рисового поля.

Щільне й швидке безперервне бомбардування.

Якщо одного списа мало — то просто вжени їх туди побільше!

Ось таке рішення грубою силою.

Звісно, він і не думав, що самим цим усе вирішиться.

— <Водяний струмінь 128>

Надтовсті водяні струмені теж били один за одним, розбиваючи грудки землі на дрібні крихти.

Крижані списи, що сипалися з неба, і водяні лінії, що шмагали зблизька.

Якби дивитися здалеку, видовище, певно, здавалося б доволі казковим.

Але насправді це було… земля, земля, земля, що здіймалася вгору…

Земля злітала — і тут же дробилася водяними лініями.

Ця картина тривала хвилин із десять.

Кілька сотень заклинань поспіль виявилися серйозним навантаженням навіть для Рьо.

Він опустився на одне коліно, відновлюючи дихання.

Навіть на чудовиськ він ніколи не обрушував такої хвилі атак.

Втім, таке можливе, мабуть, лише проти землі, яка не рухається.

«Земля в місці бомбардування вивернута» — такий вислів часто трапляється у фронтових репортажах; так само й на майбутньому рисовому полі Рьо від первісної землі не лишилося нічого.

Вивернута, роздроблена, перемішана так, ніби трактор перевернув верхній і нижній шари ґрунту.

— Ага, десь так і має бути.

Перший етап завершено.

Далі — залити воду й зволожити всю землю.

На рисових полях, де проведено меліорацію, як у Японії, подекуди досить відкрутити кран — і води буде скільки завгодно.

Щоправда, за це десятиліттями, з покоління в покоління, практично вічно сплачують внески на утримання меліоративної системи.

Ну і, звісно, окрім цього, ще й внески до водного товариства.

І все ж можливість не хвилюватися через воду — для землеробства річ украй цінна.

Бо в усі часи й у всіх краях голод найчастіше ставався саме через «нестачу води».

А тут стоїть чоловік, здатний безплатно й будь-коли подати воду.

Яка ж це дивовижна річ!

Поза всяким сумнівом, справжнє покликання мага водної стихії — землеробство!

— Зробімо все одним махом. <Злива>

<Злива>, якою він миттєво змив отруйний туман Кайт-змія і якою часто поливав ітідзуку та інші рослини в саду.

Коли ж вона обрушилася на ділянку шістдесят на шістдесят метрів, видовище вийшло, прямо скажемо, брутальне.

Це брутальне видовище тривало хвилини дві.

Самого цього вистачило, щоб земля перетворилася на суцільне багно.

Трохи, зовсім трішки, назбиралося й води.

Але ця вода, якщо її залишити, швидко просочиться під землю, і поле знову стане звичайним городом.

Зазвичай на цьому етапі беруть трактор і перемішують землю з багном.

Але в Рьо нічого такого не було.

Утім, і без трактора все буде гаразд!

— <Дворівнева крижана стіна>

Звичайна крижана стіна має два метри заввишки, а <Дворівнева крижана стіна> — удвічі вища, чотири метри.

Зрозуміло, це на той випадок, щоб бризки багна нікуди не розліталися.

— <Крижаний спис 256>

Нижче, ніж минулого разу, — на висоті близько тридцяти метрів — один за одним виникали крижані списи й падали на майбутнє рисове поле.

Задум був той самий.

Немає трактора — то просто вгати туди купу списів!

Час від часу він промовляв <Злива>, поповнюючи воду, і далі бив крижаними списами, перемішуючи багно.

Темп був значно спокійніший, ніж під час розорювання, і так Рьо безперервно гатив крижаними списами впродовж півгодини.

Наскільки дно, що пропускало воду, тепер ущільнилося, Рьо не знав.

Та багно, схоже, стало доволі дрібнозернистим.

Наостанок треба вирівняти поверхню багна під водою по горизонталі.

Інакше, коли висадиш розсаду й заллєш поле водою, подекуди саджанці повністю зникнуть під водою.

Боронування затопленого поля, а потім вирівнювання поля перед садінням — украй важливі роботи, які виконують перед висадкою розсади.

— Так, це важливо для розсади… Стривай? Розсада…?

Рьо остовпів.

— Розсада… я її не підготував…

Так, за правилами, ще до підготовки рисового поля треба близько місяця десь-інде, окремо від поля, вирощувати з рису-сирцю розсаду.

Але… Рьо жодної розсади не приготував.

Він знесилено впав на коліна й похнюпився.

Уся сьогоднішня робота над рисовим полем виявилася цілком марною.

— Н-ні, адже я переконався, що можу підготувати рисове поле, тож це не зовсім даремно. Так, не даремно… напевно, не даремно… хочеться вірити, що не даремно.

Похнюплений Рьо ще довго не міг підвестися.

А згодом, коли минуло вже чимало днів… Рьо знову зіткнувся лицем до лиця зі своєю долею.

Утретє — і востаннє…