22. Знову до моря

Завдяки двобоям із Дулаханом він набув упевненості в бою на мечах… хоч навіть у найкращому випадку досі влучає лише раз на день.

І все ж упевненість з'явилася.

Є в нього й упевненість, що магічний контроль суттєво покращився… хоча <Заморожування крові> досі жодного разу не вдалося.

Утім, невідомо навіть, чи воно взагалі може вдатися.

Хай там як, Рьо вирішив перевірити, наскільки він виріс.

Це був шлях, якого аж ніяк не обминути.

Відтоді, як його тоді знепритомнили, Рьо жодного разу не заходив у море.

Сіль він добував, набираючи морську воду з берега й випаровуючи її, але під воду не спускався.

А коли вже дуже кортіло риби, обходився річковою.

Так, шлях, якого не обминути, — це бій під водою.

Боротьба за магічний контроль із Приманковою кулею… і в ній треба перемогти!

Так, тоді він таки розметав Приманкову кулю.

Але ж у плані магічного контролю він не міг нічого вдіяти й урятувався лише раптовим ударом.

А щоб жити далі у Фі, такого замало.

Щоб здобути впевненість, зрештою, лишається тільки накопичувати досвід успіхів.

Рьо стояв на скелястому березі й пильно вдивлявся у воду.

Вигляд той самий, що й минулого разу, зброя — лише бамбуковий спис з ножем у правій руці.

Разом із пов'язкою на стегнах і сандалями він лишив на березі й отриманий від Дулахана ніж… точніше, крижаний меч, що зветься «Мурасаме» (назву дав Рьо).

Він принципово хотів те саме спорядження, що й минулого разу.

— Ну, вперед!

Він пірнув і одразу ж простромив бамбуковим списом рибу, що опинилася поруч.

Милуватися краєвидами, як минулого разу, він не збирався.

Відтоді він тренувався ще більше, витривалість зросла, а з нею й об'єм легень, та все одно часу на дії в нього було щонайбільше п'ять хвилин.

Імовірно, це і є межа людських можливостей…

Тоді краще якомога швидше перейти до бою.

Тієї ж миті, коли він проштрикнув рибу, світ навколо змінився — як і минулого разу.

Спереду насувалася — знову ж таки, як і минулого разу — Приманкова куля.

Усе за планом.

І Рьо переконався, що опинився в ситуації, коли ні руками, ні ногами не може вхопитися за воду.

(Добре, тоді відберу контроль над морською водою навколо рук і ніг.)

Коли він просто трохи уявив це, його «відкинуло».

Але Рьо, який здобув незрівнянно сильніший, ніж раніше, магічний контроль, варто було додати лише трохи більше мани до уяви — і руки й ноги знову змогли вхопитися за воду.

(Чудово! Тепер моя черга.)

Тепер ходив Рьо.

Він уявив у голові: морську воду, в якій перебуває Приманкова куля, Рьо контролює повністю, на власний розсуд, і чудовиська, з яких вона складається, не можуть поворухнутися.

(<Світ — мій>)

Щойно він промовив це подумки, Приманкова куля почала викривлятися.

Чудовиська, що її складали, втратили контроль над власним положенням і рухами.

(А може, їх ще й заморозити вдасться? <Крижана труна>)

Перекручена Приманкова куля вкрилася кригою.

Замерзли не самі чудовиська, з яких вона складалася, а морська вода навколо них.

На суші колись він не міг заморозити воду ближче ніж за десять сантиметрів від тіла чудовиська, а тепер навіть проти чудовиськ, які, схоже, добре володіли водною магією, він здатен був скувати кригою все довкола.

Рьо був украй задоволений таким результатом.

Навіть не змахнувши бамбуковим списом, він повністю знешкодив Приманкову кулю.

Виключно завдяки силі магічного контролю, який він стільки тренував.

Тож і не дивно, що він із запізненням помітив, як просто перед ним з'явився велетенський кальмар.

Минулого разу він так само розслабився одразу після перемоги — і креветка його знепритомнила; цього разу все повторювалося за тією самою схемою.

Так, тут уже нічого не вдієш.

Велетенський кальмар… на Землі такого, мабуть, назвали б легендарною істотою — Кракеном.

Завдовжки сорок метрів.

Але реакція одразу після того, як він помітив ворога, стала швидшою.

(<Крижана стіна 5 шарів>)

Щойно вона виникла, щось врізалося в неї — і Крижана стіна розлетілася на друзки.

(Крижану стіну на п'ять шарів — з одного удару?!)

Такого він справді не очікував.

(<Крижана стіна 5 шарів>)

Він виставив три поспіль.

Але цього разу їх зривало просто в мить створення — і вони зникали.

Кракен з неймовірною легкістю відбирав у нього контроль над Крижаними стінами, сплетеними завдяки тренуванням і ще раз тренуванням магічного контролю.

(<Крижана труна>)

Тим самим площинним заклинанням заморожування, що хвилину тому цілком скувало Приманкову кулю, він спробував заморозити воду навколо Кракена.

Але крига виникла лише на мить — і одразу розсіялася, знову ставши звичайною морською водою.

Кракен перехопив контроль…

(Це нереально. Тікаймо. <Водяний струмінь 32>)

Вистріливши водяними струменями з підошов, він здійснив екстрену евакуацію.

Навіть Кракен, схоже, такого не передбачав.

Втеча вдалася.

Він поспіхом узувся в сандалі, схопив настегнову пов'язку й Мурасаме — і, мов заєць, щодуху помчав до дому.

Віддихатися нарешті вдалося лише тоді, коли він опинився всередині бар'єру.

— Море — це страшно…

— Я знову програв Кракену, який вигулькнув після бою, але Приманкову кулю розбив ущент. Так, я безперечно виріс. Просто трохи зарано зустрівся з Кракеном. Це явно бос, з яким треба зустрічатися, ставши трохи сильнішим.

Рівень магічного контролю там був геть іншим, ніж у якоїсь Приманкової кулі, — це відчувалося хоч-не-хоч.

А отже, підняти магічний контроль ще вище й вище цілком можливо… напевно.

— Усе ж таки треба тренуватися ще більше. Досі була п'ятиярусна пагода, а відтепер нехай буде Токіо Скайтрі.

Десь він глибоко помилявся, але разом з усім цим він і був Рьо.