20. Магічний контроль
Рьо прокинувся.
Так, він не загинув.
Непритомним він пробув лише кілька секунд — найімовірніше, одну-дві.
Це можна було зрозуміти з того, що бамбуковий спис, який він випустив із рук, коли знепритомнів, і досі був просто поруч із ним.
Чому він живий?
Цього він до пуття не розумів, але зараз думати про це не час.
Креветка, що ховалася за тим каменем, тепер стояла віч-на-віч із крабом.
Здавалося, Рьо вже зовсім не цікавив їх.
Рьо простягнув руку, схопив бамбуковий спис і, використовуючи рух водяним струменем, яким утікав від Приманкової кулі, одним ривком піднявся до поверхні.
Вилетів із води просто в повітря й незграбно приземлився на берег.
Поспіхом узувши сандалі й схопивши пов'язку на стегна, він кинувся бігти до дому, наче заєць від погоні.
Віддихатися він зміг лише тоді, коли опинився всередині бар'єру.
— Цього разу я таки вижив…
— І все ж… який же я слабкий… Маг водної стихії, а в нього відбирають контроль над водою.
Рьо був пригнічений.
Узагалі те, що хтось здатен перехопити магічне породження супротивника, було для нього цілковитою несподіванкою.
— Напевно, перехопити може лише той, хто володіє магією тієї ж стихії… але якщо хтось здатен підпорядкувати собі й творіння іншої стихії, це справжня загроза…
Питання про інші стихії можна було поки що відкласти, але одне стало зрозуміло: вміння підпорядковувати собі магічні породження, створені кимось іншим, доведеться опанувати.
Інакше в нього, як і сьогодні, безкарно відбиратимуть його творіння… так, як одну за одною зривали з нього Крижані стіни.
Звісно, головна мета — не дати супротивникові перехопити контроль… але, чесно кажучи, він гадки не мав, як цього досягти.
Рьо для зручності називав це «магічним контролем», але що саме цей «магічний контроль» означає конкретно, він, відверто кажучи, досі до ладу не розумів.
З власного досвіду першим згадувався випадок, коли він розморожував заморожене м'ясо, створене Міхаелем (псевдонім), і його магію відштовхнуло.
А другим — сьогоднішній підводний бій із Приманковою кулею.
Морська вода біля рук і ніг, яку, схоже, тримали під контролем чудовиська.
Ось другий приклад.
В обох випадках, коли Рьо намагався накласти магію, її відкидало.
І в голові Рьо чітко відлунювало саме це відчуття — «відкинуто».
Як же він тоді розморозив м'ясо Міхаеля (псевдонім)?
— Я ніби зосереджував ману лише в одній точці й розривав зв'язок між молекулами. Потім сусідній зв'язок. Потім наступний. І наступний. І там, де зв'язки розривалися, лід перетворювався на воду. Здається, так.
Нічого особливого він не робив — просто, мабуть, вкладав більше мани, ніж звичайно, і по одному, на молекулярному рівні, розплітав накладену Міхаелем (псевдонім) магію…
У випадку із замороженим м'ясом Міхаеля (псевдонім) він мав певну внутрішню впевненість: «Це приготував Міхаель (псевдонім), отже, розморозити точно вдасться», — і завдяки цій вірі зміг зосередитися.
Із сьогоднішнім підводним боєм усе було інакше від самих основ.
По-перше, навіть якби він зосередився, невідомо, чи вдалося б розплести.
Не маючи впевненості в успіху, довелося б по одному, можливо, на молекулярному рівні, виконувати якусь роботу… і то в розпал бою.
Це просто неможливо.
Неможливо, звісно… але раз існують чудовиська, здатні підпорядковувати собі чужу магію, він мусить здобути силу, щоб їм протистояти.
Від цього безпосередньо залежить його життя.
То як же цього навчитися?
Мабуть, і далі вдосконалювати майстерність у роботі зі зв'язками та коливаннями на молекулярному рівні — слушний шлях.
Чи є щось іще…
Так, існує класичне тренування того, що називають «магічним контролем» або «контролем мани».
Якщо йдеться про магію землі — то це, скажімо, виготовлення фігурок.
— Ех, магія землі… І чому ж водна магія…
Трава в сусіда завжди зеленіша.
— Ну добре, тоді виліплю з льоду Токійську вежу.
Він бачив таке в якомусь аніме.
Там цим займався слайм!
— Що ще варто розкласти по поличках… Та креветка, мабуть…
Рьо здавалося, що він десь її вже бачив… але пригадати не зміг.
— Ага, не знаю. Відкладаємо.
Уміти перемикатися — важливо.
— Залишається ще причина, чому я не загинув… Чому ж? Невже пані креветка вдовольнилася тим, що просто вирубила мене? Та ні, це вже надто зручне тлумачення.
Власне, тоді Рьо відчував, що проти нього ополчилося все море.
І, схоже, це відчуття його не обманювало.
З того, що одразу після Приманкової кулі на Рьо напала креветка, найлогічніше припустити: серед морських мешканців існувало спільне розуміння — «Рьо є ворогом».
Звісно, це була цілком заслужена кара за те, що Рьо, не подумавши, вбив під водою щось схоже на морського ляща.
І ось «ворог усього моря» Рьо втратив свідомість від креветчиної бульбашки… чи що то було.
А це означає, що аура, присутність, яку він випромінював, та й сама його свідомість — зникли.
Можливо, саме тієї миті він став істотою «знешкодженою, що вже не є ворогом». Якщо так, то все повернулося до звичного стану — без «ворога всього моря» на ім'я Рьо, — і між креветкою та крабом розгорнулася звичайна боротьба за виживання. Таке припущення цілком можливе.
— Хм-м, не певен, але, мабуть, так воно й було. Хоча тут справді можна сказати лише одне: мені страшенно пощастило… Наступного разу такого не буде.
Надто багато всього ще потрібно відточити.
Здолавши двох Великих Кабанів і довівши водяний струмінь до практичного рівня, він, напевно, трохи запишався.
Морські чудовиська добре втовкмачили йому, що з таким рівнем ще далеко до чогось путнього.
Саме так Рьо вирішив це сприймати.
Вічно хнюпитися — не діло!
Від наступного дня він бігав, водночас тренуючи магічний контроль.
Ну, у цьому плані мало що змінилося порівняно з попереднім.
На бігу він то ліпив з льоду Токійську вежу завбільшки з долоню, то, навпаки, зводив з льоду велетенську п'ятиярусну пагоду в центрі кола, по якому бігав.
Крім того, під час полювання Рьо провів невеличкий експеримент.
Піддослідним став Малий Кролик, якого потім мали смачно з'їсти.
У людини приблизно шістдесят відсотків тіла — це вода.
У чудовиськ так само.
Залежно від виду чудовиська є відмінності, але загалом вода становить десь від п'ятдесяти до сімдесяти відсотків.
А якщо так, то Рьо, маг водної стихії, подумав: чи не зможе він напряму керувати тією «водою» всередині тіла чудовиська?
Він уявив це в голові.
Воду в тілі Малого Кролика, що стрибав просто перед ним, — а конкретніше, кров, що тече його жилами, — заморозити.
— <Заморожування крові>!
…
Відбито!
Так само, як тоді, коли він намагався розморозити заморожене м'ясо Міхаеля (псевдонім).
І так само в голову Рьо надійшов відгук: «відбито».
— Це можна використати як тренування.
Відтоді, полюючи на кроликів і кабанів, він узяв собі за правило спершу тренувати заморожування крові, а вже потім добивати здобич.
Щоправда, Заморожування крові досі жодного разу не вдалося.
Навіть кров, що витекла з тіла, заморозити не виходило.
Але варто було самому чудовиську загинути — і заморожування вдавалося.
У такому разі можна було заморозити навіть усе тіло чудовиська цілком.
А як продовження цього експерименту: чи не можна заморозити чудовисько, поки воно ще живе?
Точніше кажучи, чи можливо заморозити молекули води в повітрі навколо чудовиська?
Якщо казати відразу про результат — Рьо цього не зміг.
Простір за десять сантиметрів від чудовиська заморозити вдавалося, але щойно він брався за молекули води ближче — його «відбивало».
Тобто повітря приблизно до цієї межі, можливо, перебуває «під контролем» чудовиська.
Щось на кшталт особистого простору?..
Колись він прошив голову Великого Кабана незліченними водяними струменями, створеними з близької відстані, — але тоді постріл ішов приблизно з тридцяти сантиметрів, тому, вочевидь, і вдався.
Що більше різного він пробував, то більше прояснювалася магія. І керування цією магією.
— Треба знати ще більше, ще більше.
Так Рьо поклявся собі в душі.