10. Яструб Вбивця II
Наступного дня після того, як йому вдалося запустити крижаний спис, Рьо, як завжди, вирушив на полювання до Східного лісу.
Тепер він умів запускати крижаний спис.
Чесно кажучи, навіть проти Великого Кабана він міг би здобути повну перемогу.
Так він і думав.
Він був сповнений упевненості.
Ніколи ще він так не впадав у самовпевненість.
Але на Рьо напав не Великий Кабан.
Спереду й ззаду летіли невидимі повітряні розрізи — атакувальна магія стихії вітру.
— І одного вистачало! <Крижана стіна всебічна>
Довкола Рьо — спереду, ззаду, ліворуч і праворуч — постали крижані стіни завширшки метр і заввишки два й захистили його від прямих влучань повітряних розрізів.
У правій руці Рьо стискав передню половину бамбукового списа з ножем — спис переламався посередині.
Задня половина, аж до п’ятки, вже кудись відлетіла.
Крижана стіна була прозорою, тож можна було бачити крізь неї.
Попереду, за крижаною стіною, летів Яструб Вбивця.
Одноокий Яструб Вбивця.
Саме той, перед яким Рьо колись був готовий померти.
А позаду Рьо летів ще один Яструб Вбивця.
Обидва тримали дистанцію і атакували лише повітряними розрізами.
І що найнеприємніше, один із них завжди заходив Рьо в мертву зону й атакував звідти.
Здебільшого ролі розподілялися так: спереду — одноокий Яструб Вбивця, а в мертвій зоні — новачок, який приєднався сьогодні.
Після третього повітряного розрізу передня крижана стіна тріснула.
У ту ж мить із лівої руки Рьо до одноокого метнулися незліченні водяні цівки.
(<Водяний струмінь 32>)
Але той, завдяки невідомо якій аеродинаміці, миттєво зсунувся вбік і вийшов із зони ураження.
Тим часом крижана стіна позаду, що захищала Рьо, також тріснула після третього повітряного розрізу ззаду.
Чесно кажучи, Рьо все ще важко дихав.
Він бігав, ухиляючись від атак з обох боків і намагаючись контратакувати.
Але якщо від атак ворогів він ще якось ухилявся, то від його власних атак ті, як завжди, ухилялися всі до одної.
Щоб відбити повітряний розріз, від якого не встиг ухилитися, він пожертвував списом, а тепер сховався за крижаними стінами, як черепаха в панцирі, щоб віддихатися. Але стіна тріскалася після трьох повітряних розрізів.
Кожного разу, коли крижана стіна тріскалася, він робив одну контратаку і відновлював її.
— Хочу втекти, але… коли затисли спереду й ззаду, тікати нікуди…
Новачок точно заходив Рьо за спину, у мертву зону, атакував звідти й водночас відрізав шлях до відступу.
Чесно кажучи, Рьо не знав, скільки у нього ще мани.
Якщо продовжувати в тому ж темпі — крижана стіна і водяний струмінь по черзі — він міг би протриматися близько доби, але втома накопичувалася.
«Втома породжує помилки».
Боротьба з утомою, якої не уникнути.
І якщо зробиш помилку — помреш.
А це ще більше виснажує.
— Що ж робити?
Рьо знову створив крижані стіни і почав оцінювати ситуацію.
Досі він показав ворогам лише крижані стіни й водяний струмінь із руки.
І вже знав, що навіть від залпу з 32 водяних струменів вони ухиляються.
Цього разу перемога — не вбити ворогів, а сховатися за бар’єром.
Для цього, можливо, достатньо завдати їм ушкоджень, як минулого разу, і змусити відступити.
— Виманю їх, — пробурмотів Рьо.
Щойно він це промовив, передня й задня крижані стіни тріснули одночасно.
Не гаючи ні миті, Рьо випустив в одноокого <Водяний струмінь 16>.
І кинувся бігти.
Звісно, одноокий Яструб Вбивця ухилився від водяних струменів.
Рьо, біжучи, витягнув ліву руку вперед, готуючись до магічної атаки.
Але тієї ж миті впав.
На Рьо, що впав, кинувся новачок Яструб Вбивця.
Мабуть, йому вже уривався терпець від нескінченного обміну крижаними стінами й повітряними розрізами.
Він мчав так, ніби кричав: «Ти мій!»
Але це було саме те, що хотів Рьо.
Упавши, Рьо одразу перекотився ліворуч і ухилився від атаки новачка ззаду.
А тоді виставив укорочений удвічі бамбуковий спис із ножем назустріч новачкові, що після атаки опинився зовсім поруч.
Точніше, хотів виставити — але зупинив спис і ще раз перекотився ліворуч.
Ледь устиг.
Одноокий Яструб Вбивця кинувся туди, де щойно був Рьо.
Наче розгадав пастку Рьо.
І, не зупиняючись після атаки, проскочив далі.
Мабуть, засвоїв урок минулої сутички.
Тим часом новачок повернувся в повітря.
— Ґіієііііеееґіґюе!
Одноокий, здається, сварив новачка.
Може, казав: «Не розслабляйся».
І знову одноокий зайняв місце перед Рьо, а новачок — у мертвій зоні, позаду.
Обидва трималися приблизно за двадцять метрів від Рьо.
Рьо не відводив погляду від одноокого і повільно піднявся.
— <Крижана стіна всебічна зі стелею>
Рьо здалося, що новачок посміхнувся.
Ніби казав: «Щойно ледь не попався, а він знову за своє».
(Новачку, ти вже мертвий, — хотілося сказати вголос, але одноокий надто тямущий, тож промовчу… Ти ж завжди займаєш саме ту точку відносно мене, правда?)
Щойно Рьо так подумав,
на новачка згори посипався дощ крижаних списів.
Аж двісті п’ятдесят шість.
Сяйливий крижаний дощ сипався в радіусі тридцяти метрів довкола новачка.
— Ґііааааааа!
Новачок спробував ухилитися, але зона була надто велика.
Кілька списів поранили йому крила й збили на землю.
Усі ці списи Рьо створив високо в повітрі, і вони просто падали вниз.
Бо хоч запускати крижаний спис Рьо вже вмів, свідомо керувати він міг лише одним.
І цей один уже чекав напоготові за крижаною стіною.
— Пуск.
Спис без промаху пронизав шию новачка, якого збило на землю.
— Ґуааааааааа!
Кричав одноокий Яструб Вбивця.
В очах, якими він дивився на Рьо, палала та сама ненависть, що й тоді, — ні, ще більша.
Вони дивилися одне на одного лише кілька миттєвостей.
Одноокий Яструб Вбивця розвернувся й полетів геть.
— Фух… якось вижив. А цей дощ із крижаних списів згори — наче «Спадні списи світла», виглядає круто. Так, зроблю його одним із коронних прийомів.
Бій був такий важкий, що Рьо вже готувався до смерті, але все добре, що добре закінчується.
Рьо вижив у сутичці з давнім ворогом, Яструбом Вбивцею, але чітко побачив, над чим треба працювати: фізична сила й витривалість тіла.
На початку бою він набігався, і щоб віддихатися, знадобилося чимало часу.
Цього разу одноокий уперто атакував здалеку, і Рьо вдалося виграти час за крижаними стінами, але так буде не завжди.
— Витривалість — це важливо.
Рьо сказав це вголос, чітко.
Наступного дня його розпорядок трохи змінився.
Насамперед, прокинувшись, він робив розтяжку — пів години, ретельно.
Гнучкі м’язи захищають від травм.
Рьо не був гнучким від природи, але знав: якщо робити розтяжку щодня, результат буде в кожного.
Потім сніданок.
Сніданок — основа дня. Їсти треба добре.
Поївши, він, поки шлунок заспокоювався, читав або тренував магію.
Десь за пів години — біг по периметру бар’єра. Ходьба. І ходьба, ходьба…
Він біг, створюючи в руках то лід, то воду, — тобто чаруючи на ходу… а втомившись, переходив на ходьбу.
Після обіду, раз на два дні, він вирушав на полювання за бар’єр — до Східного або Північного лісу.
Відтоді він більше не зустрічав одноокого Яструба Вбивцю.
Але Рьо розумів, що колись їм доведеться звести рахунки.
Це не питання логіки.
Це просто так має бути.
Після полювання він знову тренував магію.
У дні без полювання теж тренував магію.
Перед ванною він робив тисячу махів мечем.
Не бейсбольною битою.
Замість бамбукового меча він брав зрізаний бамбук, підганяв вагу льодом і відпрацьовував махи.
Рьо ходив у додзьо кендо з першого класу до зими дев’ятого класу.
Отак, більше для розваги.
Він ніколи не брав участі у змаганнях.
Друзі в середній школі ходили на шкільні гуртки, а Рьо після уроків одразу йшов додому, а в понеділок, середу й п’ятницю — на кендо в районний будинок бойових мистецтв.
У будинку бойових мистецтв навчали лише до кінця середньої школи.
Перед старшою школою йому радили тренуватися далі в управлінні поліції префектури, але він відмовився.
Кендо він не те щоб не любив, але віддаватися йому настільки серйозно не хотів.
Він не був поганим спортсменом — любив дивитися і грати у бейсбол, футбол, баскетбол.
Але жоден не захоплював його по-справжньому.
За все своє життя Рьо так і не захопився нічим по-справжньому.
Докладати зусиль він не цурався. І цінність їх розумів.
Тож якщо хотів щось спробувати — пробував.
Старанно працював.
І зрештою в нього виходило.
А після того — ні, інтерес не зникав, але до межі він ніколи нічого не доводив.
Рьо зовсім не геній.
Та все ж більшість справ, за які брався більш-менш серйозно, він опановував достатньо, щоб бути задоволеним.
Але в цьому світі й це почало змінюватися.
Змінила Рьо — «магія».
Можливо, навіть на краще, що в нього не було вчителя.
І що не було жодних книжок про магію — теж, можливо, на краще.
Уперше в житті Рьо по-справжньому захопився — магією.
Легко нічого не виходить.
Незрозумілого — гори.
Але саме це й добре.
А щоб розкрити цю магію, бракувало ще багато чого.
Через брак витривалості він ледь не загинув.
Бамбуковий спис переламали навпіл, і Рьо гостро відчув, що бракує техніки.
Витривалість набувається бігом. Кожен може її розвинути, просто бігаючи.
Методика вже давно відпрацьована на Землі.
Але є одна річ, про яку треба пам’ятати.
Це стресові переломи.
Можуть зламатися кістки нижче коліна… Треба вживати кальцій… а молока, з якого він засвоюється найкраще, під рукою немає.
Отже, доведеться їсти дрібну рибу разом із кістками... З часом це, напевно, стане нормою.
Чи є спосіб запобігти стресовим переломам, окрім їжі?
Звісно, є.
Це розтяжка.
Яка ж універсальна користь від розтяжки!
Тож поки що — біг, а втомився — ходьба. Але не зупинятися. Іти далі.
Щоб зміцнити серцево-судинну систему, треба не припиняти рух.
Розтяжка, біг і ходьба.
Якщо просто продовжувати це робити, витривалість з’явиться у будь-кого.
Але є й інша проблема — техніка володіння бамбуковим списом.
Але від цього доведеться відмовитися.
Зрештою, бамбуковий спис із ножем він узяв, щоб добивати здалеку.
Як орудувати списом, він не бачив навіть у відео.
Тож що ж робити?
А от кендо він займався.
Останні п’ять років він не брав бамбукового меча до рук… але дев’ять років до того тіло ще пам’ятало.
Мистецтво меча і кендо — це різні речі.
Так, мабуть, це правда.
Але кендо не виникло нізвідки.
Його коріння безперечно лежать у мистецтві меча.
Отже, Рьо не треба нічого надскладного.
Досить простежити у зворотному напрямку шлях, яким мистецтво меча перетворилося на кендо.
Легко не буде, але він зможе.
Ну, а якщо ні — то теж не біда.
Зрештою, меч йому потрібен, щоб краще використовувати магію.
Головне — водна магія, адже Рьо — маг водної стихії.