Маг води

9. Обробка деревини

— Рис у мене є, тож тепер хочеться приготувати місо-суп... але, мабуть, це навряд чи вдасться.

Рьо раніше, враховуючи різні обставини, припустив, що цей дім розташований десь між екватором і Північним тропіком.

І це підтверджувалося тим, що він знайшов перець і дикий рис.

Отже, щоб приготувати місо-суп, потрібна одна дуже важлива річ.

Звичайно, це — «місо».

Для приготування місо потрібні соєві боби.

Але соєві боби походять із Японії та інших країн Східної Азії.

А в лісі Рондо для них надто спекотно.

До того ж, вологість висока.

Соєві боби краще ростуть на добре дренованих ґрунтах... Тому, коли сіють соєві боби, роблять високі гряди, щоб вода не застоювалася.

З огляду на ці умови, тут, мабуть, вони не ростуть у дикій природі.

— Ну, нічого не поробиш. Уже щастя, що є рис.

Для звичайного життя бар'єр навколо дому радіусом сто метрів — цілком достатньо.

Але якщо робити тут рисове поле... місця буде замало.

— Доведеться робити рисове поле поза бар'єром. І тоді, мабуть, доведеться рубати дерева і розчищати землю... чи не так?

Швидке розчищення за допомогою магії чи меча...

— Ні, водяний струмінь поки що не може різати дерева.

На Землі для рубки дерев використовують бензопилу.

У лісопильнях великі круглі пилки розпилюють деревину.

— Може, якщо зробити не водяний струмінь, а обертову пилу з води, її можна буде використовувати як далекобійну атаку?

Він уявив: на правій долоні з’являється кругла пила радіусом сантиметрів десять і починає обертатися.

— <Водяна пила>

З’явилася кругла пила з води, що оберталася, — точно як він уявляв.

— Лети!

Плеск.

Щойно пилка полетіла з руки, вона впала на землю.

— Ах...

Він опустився на коліна і схилив голову.

У такій позі Рьо залишався нерухомим близько десяти секунд.

Потім, не змінюючи пози, промовив:

— Розберемо процес по кроках.

Він створив воду.

Потім змусив воду обертатися.

Запустити.

— Так, три кроки. Третій крок поки що не виходить.

Він дивився вниз, але раптом підвівся.

— Ще не час. Ще не кінець.

Кинувши фразу, наче якась Червона Комета, Рьо підійшов до дерева за межами бар’єра.

І знову почав заклинати.

— <Водяна пила>

Цього разу він не запускав пилу, а, тримаючи її на долоні, приклав до стовбура.

Вжжжжж!

Пилка різала стовбур із швидкістю, як у бензопили.

— Можна використовувати для обробки деревини.

Хоча, навіть якщо щось вирізати, клею чи цвяхів немає...

— Хіба що з’єднувати деталі в замок без цвяхів… ні, не вийде.

Робота з деревом здається складною.

— Обертальний рух...

Рьо раптом зупинився.

— Гей, щось тут не так, правда?

В його голові сплив образ крижаного валика, яким він обробляв шкіру Малого Кабана.

— Процес крижаного валика...

Він збирає молекули води з повітря.

Потім заморожує їх.

І обертає заморожений валик.

— Три кроки... так, вони виконуються. Чому ж тоді не виходить?

Щось суттєво не так.

— <Крижаний спис>

У правій руці з’явився крижаний спис.

— Обертайся на місці.

Він обертався, немов куля, що летить.

— Пуск.

Свист — плюх.

Як завжди, спис упав на землю.

Але цього разу Рьо не впав.

У лівій руці він створив довгасту крижану посудину й наповнив її водою.

Потім до цієї води

— <Крижаний спис>

З’явився крижаний спис, злитий із крижаною посудиною.

— Пуск.

Разом із посудиною спис стрімко полетів уперед.

Він зробив глибокий вдих, заспокоївся.

— Усе гаразд, я можу його запустити. Я вже не той, що колись.

Це було майже самонавіювання, але дуже важливе.

Адже треба розбити закостенілі уявлення, що заважали йому застосовувати магію.

Він уявив у голові:

Створення крижаного списа.

Як спис вилітає з правої руки.

Повторював це багато разів, аж поки не бачив це як ілюзію перед собою. Чітко уявляв.

— <Крижаний спис>

Знову з’явився крижаний спис на кінчику правої руки.

— Пуск.

Він полетів уперед із чудовою швидкістю.

— Виходить, не знаю коли, але принаймні ще до того, як я вичиняв шкіру, я вже вмів його запускати.

У магії найважливіше — уява.

І це може бути як на користь, так і на шкоду.

Отже, у голові Рьо засіла думка: «Крижаний спис не летить».

Звісно, у перші дні після перевтілення запустити його він ще не міг.

Але завдяки подальшим тренуванням непомітно для себе навчився.

Проте думка «не вийде» йому заважала.

Це можна назвати ментальним блоком.

— І всі мої муки — заради чого… Але ж це неабияка сила, яку я тепер маю. Я переміг!

Наступного дня Рьо опинився в безвихідній ситуації.