Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

9. Дослідження магії. Аналіз 2

У своїй кімнаті. Останнім часом я майже не виходжу з неї.

Форель, яку тримав у відрі, я випустив назад у озеро, і тепер я один у своїй кімнаті.

Я завмер із заплющеними очима.

Після деякого часу широко відкрив очі і закричав.

— Вогняна куля! Удар блискавки! Вітряний порив! Крижана буря!

Не вийшло.

Знову нічого не сталося.

— З безодні прийди, істото, змішана з темрявою і світлом, явися!

Закликати щось я не міг.

Навпаки, не було жодних ознак вивільнення магічної сили.

Тіло не було гарячим, і не світилося.

— Так, я знав. Саме так і є.

Магія не активувалась.

Я це передбачав. Це був природний результат.

Але я вважаю, що спробувати — це важливо. Так.

Отже, точно магія не спрацьовує.

Потрібно твердо стояти на землі.

Ще навіть не ясно, чи існує магія.

Але я відкрив щось близьке до неї.

Не поспішати, рухатися поступово.

Я заспокоююся і намагаюся увійти в стан медитації.

Як випустити магічну силу?

Ще не зовсім розумію.

Почну з основ — медитації, як у манзі чи романах.

Насправді магічна сила була, і тіло світилося.

Залишилось лише з’ясувати умови активації.

Отже, я почав з медитації.

Близько години я заспокоював розум і концентрувався на руках і тілі.

Так, нічого не сталося.

Це теж було очікувано.

Враховуючи обставини, коли я міг випустити магічну силу, медитація зовсім не має значення.

Схоже, доведеться просто пробувати.

Раптом двері різко відчинилися.

— Сіоне! Ти тут? Ось ти де!

— Сестро, стукати ж треба.

— Що таке? Тобі є чого соромитися?

Ще ні, але з віком таке з’явиться.

І не роби, як ті безтактні матері.

Кажу, а вона не слухає, ця сестра.

— Саме час. Сестро, сідай ось тут.

— Я прийшла сказати, що час для солодощів... але, гаразд.

Марі сідає поруч зі мною, як я і просив.

Я сиджу на ліжку.

Я серйозно дивлюся на сестру.

— Ч-чого це ти так пильно дивишся?

— Сестро, я тебе люблю.

Я сказав це, не втрачаючи щирості.

Висловив свої почуття прямо.

Це була правда.

Не як до іншої статі, а як до родини.

Марі миттєво почервоніла, її світла шкіра стала яскраво-червоною.

— Ч-ч-ч-чого ти раптом таке кажеш...?!

Раптом моє тіло почало світитися.

З’явилося м’яке світло, яке через кілька секунд зникло.

— Ого, справді, коли зізнаюся, магічна сила вивільняється.

Що це означає... Може, вона реагує тільки на зізнання?

Ні, ні, це ж надто абсурдно. Тоді ж...

— ...Гей, Сіоне?

Поки я думав, помітив, що Марі дивиться на мене суворо.

Ой, це погано.

Це обличчя, коли вона дуже зла.

Я скривився і відповів.

— Ч-чого бажаєте, сестрице?

— Ти ж зробив із мене іграшку, так?

— Н-ні, не робив!

— Посміявся з мене, так?

— Ні, ні, ні, ні!

Вона злісно насупила брови, виглядаючи як демон.

Я наробив дурниць.

Але, подумавши, зрозумів, що вона має право злитися.

Коли справа стосується магії, я стаю вузькозорим.

— Н-ну, раніше ж, коли я залицявся, магічна сила вийшла…

— Ти брехав? Скажи?

— Ні, це правда. Чесно!

— Справді?

Її обличчя, що було гнівним, миттєво пом’якшало.

О, яка ж вона простенька.

— Так, це правда.

— О-о-о, тоді я, мабуть, пробачу тебе. Хе-хе.

Так, вона мила.

Так і кортіло погладити її по голові, але я стримався.

Адже вона має гідність старшої сестри. Якщо ставитися до неї як до дитини, вона розсердиться.

Ну, я ж таки її молодший брат.

Хоча насправді я старший.

— І що ти зрозумів?

Марі не зневажає мене, а слухає серйозно.

Вона навіть вірить, що магія справді існує.

Марі — моя союзниця. У будь-який час.

Тож я теж маю бути на її боці.

— Гм, здається, коли зізнаєшся, магічна сила вивільняється.

Але, мабуть, це не обов’язково трапляється лише під час зізнань.

— Що це означає?

— Зараз спробую.

— З-знову зізнаватимешся?! П-почекай, я ж іще не готова…

— Ні, ні, я цього не робитиму.

— ...Не робитимеш, так?

Вона почервоніла, а потім одразу засмутилася.

Її мінливий вираз дуже милий, але зараз треба зосередитися.

Коли зізнаєшся, ти не лише передаєш почуття іншому, а й усвідомлюєш їх у собі.

Тобто, це сильні емоції.

І це можуть бути не лише почуття любові, а й інші емоції.

Тож я уявив собі гнів.

У житті людини багато приводів для злості.

Гнів. Обурення.

...Але ні, нічого не вийшло.

Згадав, що я майже не пам’ятаю, щоб сильно злився.

Правильно. Не обов’язково мають бути негативні емоції.

Позитивні. О, саме те.

Радість, очікування, хвилювання, щастя — ось які почуття треба вкласти.

«Я можу чарувати». Зосереджуся на цій думці.

Я уявив, як магічна сила наповнює моє тіло, супроводжуючи це радістю.

Тепло і світло.

Уявляю, як вони народжуються в моєму тілі.

Я тримав цей образ кілька хвилин.

Сестра мовчки спостерігала за мною.

І раптом.

Я відчув, як тепло поширюється від серця.

Поступово воно розходиться по всьому тілу.

Це не схоже на втому від високої температури чи на неприємну спеку влітку.

Це було ніжне, приємне тепло, що наповнювало моє тіло.

Моє тіло світилося.

— В-воно вийшло!

— В-воно світиться!?

Як тільки ми з сестрою зустрілися поглядами на кілька секунд, світло зникло.

Схоже, якщо відволіктися, викид магічної сили припиняється.

— Ти ж свідомо це зробив, правда?

— Т-так! Вийшло! Хоча це було просто світло!

— Н-ну, це все одно круто! Хоч і просто світилося!

Тіло просто світилося. Ніякої користі, ніякої практичної цінності.

Але це було явище, яке не вкладається в звичайне розуміння.

Тут було доведено існування магічної сили.

Воно виникло десь глибоко в тілі, близько до серця.

Раптом я згадав про електричного вугра.

Вони мають так зване чуття сприйняття електрики й можуть відчувати електричне поле.

І всередині тіла у них є спеціальний орган, що виробляє електрику.

Можливо, у людських тілах цього світу є щось подібне — «чуття сприйняття магічної сили» чи «орган вироблення магії».

Поки що я вирішив назвати цей стан викиду магічної сили «станом магічного наповнення».

Насправді, просто наповнене магією тіло не має жодного ефекту.

Світло є, але воно не має значення.

Бо саме світіння не впливає на світ навколо.

Деякі люди його навіть не бачать.

Тобто лише деякі істоти здатні бачити ці світні згустки магічної сили.

І хоч воно світиться, світло не відбивається від предметів.

Це природно, бо його не можна сприйняти.

Через цю особливість навіть скупчення магії не може стати джерелом світла, що освітлює навколишнє.

Отже, хоч і можна перебувати в стані магічного наповнення, освітлити темряву воно не здатне, тож це марно.

Можливо, це допоможе комусь здалеку помітити твою присутність.

Хоча скупчення магії, що виникає під час шлюбної поведінки форелі, теж не має великого впливу.

Це просто спосіб спілкування.

Щось на кшталт павича, що розпускає хвіст і танцює.

Лише люди з певними здібностями можуть відчути легке тепло і дотик.

У будь-якому разі.

Я досягнув бажаного результату власною волею.

Просто світитися. Це все, але я був неймовірно щасливий.

— У-хе-хе-хе, я зміг використати магію!

— …У тебе дуже дивний вираз обличчя.

Я розпливався в усмішці й не переставав моторошно хихотіти.

Бо я був щасливий.

Я зміг використати ту магію, про яку мріяв усе життя.

Правда, це ще не була справжня магія, а просто викид магічної сили.

Але цього було достатньо, щоб сподіватися, що колись я зможу користуватися магією.

До того ж я створив явище, яке не піддається науці, щось нереальне.

Навіть якщо це не так вже й важливо, я не міг стримати свого піднесення.

Мені було так радісно, що я просто не міг заспокоїтися.

Адже я мріяв про це все своє життя.

— Ухихи, хи-хи.

— Хи-хи, дивний сміх. Але я вперше бачу тебе таким щасливим, Сіоне. Це чудово.

— Так! Хи-хи, я справді радий, ухихи.

Мене погладили по голові, ніби заспокоюючи.

Марі посміхалася ніжно, а я — з дивною посмішкою.

Там існувала якась незрозуміла атмосфера.

Та все ж і я, і Марі відчували справжнє щастя.