Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

58. Гаразд

Минуло два тижні.

Експерименти з постачання магічної сили монстрам завершилися.

Бо я вже відчув, як регулювати постачання магічної сили.

Можна сказати, що експерименти з монстрами вдалося провести достатньо.

Відповідно, роботи для Бріджит більше не буде.

Тому я вирішив попросити її досліджувати зміни в екосистемах монстрів не лише навколо Істрії, а й у Санострії та інших країнах.

Мене турбує не лише поява рейфів, а й те, що поблизу стало більше сильних монстрів.

Герцог Балф, здається, вважає, що це триває вже кілька місяців і особливих аномалій не видно, тож усе гаразд.

Але мене це все одно турбує.

Бо є ймовірність, що це якось пов’язано з появою рейфів.

Поки що, оскільки полювання на монстрів завершено, я сказав Рафіні, що вона може повернутися до лицарських обов’язків…

Але вдень Рафіна, здається, все одно охоронятиме мене.

Вона сказала:

— У лікуванні хвороби лінощів людина, яка вміє користуватися магією, незамінна!

— Якщо крім Сіона ніхто не може вилікувати хворобу лінощів, то якщо щось станеться з Сіоном, буде вже пізно!

— Тож я захищатиму Сіона! Поки не вилікуємо хворобу лінощів!

Ось як вона сказала.

Дуже по-лицарськи, або ж просто лицар у чистому вигляді.

Тому коли ми пересуваємося, вона супроводжує мене.

У приміщенні, звісно, ми діємо окремо.

Далі — щодо заходів проти монстрів.

Появи рейфів досі не зафіксували.

Почалися розмови про зняття громових ліхтарів, і їх, здається, поступово зменшили.

Серед хворих на хворобу лінощів не було жодного випадку одужання.

Експерименти з легкими хворими потребують згоди родини, тож до цього етапу ще не дійшло.

Не міг же я сказати: «Дозвольте провести експеримент на вашій родині».

Але колись це знадобиться.

Перед тим я маю зробити те, що потрібно.

— …Гаразд.

Відповіла просто й одразу.

Роуз переді мною здивовано кліпає.

Я так само.

Я щойно попросив Роуз дозволити провести на ній експеримент з магічною силою.

Це вимагало сміливості.

Таке прохання навряд чи комусь сподобається, і я думав, що вона цілком може на мене розсердитися.

Але реакція Роуз виявилася не такою, як я очікував.

— Га? Т-ти справді згодна?

— Так. Нічого страшного.

— Н-ні, але ти розумієш? Я ж пояснив: перевіряти магічну реакцію на тобі — це значить, що невідомо, що може статися.

— Можливо, це загрожуватиме життю, чи не так?

— Можливо, я отримаю поранення, і невідомо, що станеться. Чи не так?

Вона відповіла так спокійно, що я розгубився.

У гостьовій кімнаті будинку пана Ґраста ми з Роуз вдвох розмовляли.

Через те, що більше нікого не було, стояла тиша.

— Так, але...

— Тоді все гаразд. Треба було сказати раніше.

— Не можу. Просити тебе наражатися на небезпеку заради лікування...

— Що ти таке кажеш.

— Небезпечно, так, але ж я не помру одразу?

— Це ж заради подруги, заради односельців, а зрештою — заради всіх хворих на хворобу лінощів у світі?

— Тоді немає потреби вагатися. Якщо я можу, то зроблю.

Щирий погляд.

Без вагань і без страху.

Перед її рішучою поставою я сам розгубився.

Не міг не подумати, яка ж вона сильна і правильна людина.

— Дякую. Дякую, Роуз.

— Подякуєш, коли знайдеш спосіб лікування.

— Тож що мені робити? Ця магічна сила? Це ж те світло, чи не так?

— Так. Спочатку дозволь пояснити. Магічна сила — це сила, потрібна для використання магії —

Я почав пояснювати про магічну силу.

Потім про магію.

Також докладно пояснив про хворобу лінощів.

Коли я показав магію насправді, Роуз особливо сильно здивувалася, але слухала з інтересом.

Адже раніше я показував Роуз лише очищення за допомогою магічної сили.

— Зрозуміло. Хоч усе це досить дивно, але я зрозуміла.

— Повністю прийняти, мабуть, знадобиться трохи часу...

— У будь-якому разі, це точно стосується лікування хвороби лінощів.

— Тож, влити цю магічну силу в мене і подивитися на реакцію?

— Так. Спочатку я вливаю магічну силу в Роуз.

— Роуз, просто розкажи якомога швидше і детальніше про те, що відбувається з тобою.

— Якщо болить, важко чи є дискомфорт, одразу скажи.

— Не терпи ні в якому разі. Головне — знати конкретні зміни.

— Зрозуміла. Це ж нескладно.

Роуз гордовито всміхається.

Чомусь вона трохи нагадала мені Рафіну.

— Тоді витягни руку.

— Так. Будь ласка.

Роуз простягнула руку, і я обережно її торкнувся.

— Хі-хі, а пам'ятаєш, якось ми з Сіоном трималися за руки, а Марі розсердилася.

— І таке було.

— От би знову отак поговорити.

— …Так. Ну що ж, починаємо.

— Я готова.

Я потроху передаю магічну силу Роуз.

Поступово збільшую обсяг магічної сили з 10.

Відчуваю тепло. Болю немає, тільки враження, ніби торкаюся чогось м'якого.

20. Змін немає.

30.

— Може, трохи гаряче. Але й усе.

— Ще трохи витримаєш?

— Не те що трохи — цілком нормально.

— Тоді продовжую.

— Так, будь ласка.

40. Роуз, здається, зосередилася, але не відкриває рота.

50. Те саме.

60. Те саме.

70. Те саме.

80. Те саме.

……90.

— Ну як?

— Рука така сама, а от тілу стало тепленько.

— Біль є?

— Ні. Навпаки, навіть приємно. Можеш продовжувати.

Я відпустив руку Роуз.

Більше за раз я не можу випустити магічної сили.

— Ні, це вже найбільше. Тобто, якщо навіть ненадовго дати найбільший обсяг магічної сили, людині, що має магічну силу, це, мабуть, не шкодить.

— А може, щоб зрозуміти, треба не ненадовго, а довше?

— Так. Якщо подумати, від миттєвої передачі магічної сили буде лише поверхнева реакція.

— Якщо магічна сила вичерпана, на постачання потрібен час.

— Тоді, мабуть, поки що краще постачати магічну силу потроху.

— На відміну від монстрів, людське тіло не обвуглюється, як з'ясувалося.

Завдяки синтезованій магічній силі вдається постійно підтримувати стан зібраної магії.

До того ж днів десять тому я чомусь навчився використовувати магію раз по раз.

Але причини не знаю.

Хай там як, тепер я можу застосовувати магію майже щосекунди.

Але між застосуваннями так мало часу, що не встигаю як слід зосередити магічну силу.

Мабуть, тому що не звик.

Якщо навчуся раз по раз зосереджувати її вправніше, то й послідовна магія не втрачатиме сили.

Уся річ — у замаху.

Хоча обсяг викиду магічної сили сам по собі не змінився.

— Тож спершу будеш постачати магічну силу потроху й довго, так?

— Так. Для першого разу, думаю, обмежимося десятьма хвилинами.

— Якщо все буде гаразд, поступово збільшуватиму і час, і кількість, — можна?

— Не заперечую. До речі, якщо будуть якісь побічні ефекти чи зміни, то які симптоми?

— Обвуглення тіла та опіки, мабуть.

— Якщо магічна сила — це щось на зразок життєвої сили тіла, то інших побічних ефектів, мабуть, майже не буде.

— Якщо щось буде не так, одразу скажи. Хай навіть найменша зміна.

— Не хвилюйся, я все як слід розповім.

— Дякую. І ще: цього разу я робив усе сам, а наступного попрошу, щоб був лікар Кол.

— Якщо щось станеться, він одразу допоможе, та й фахівець може помітити те, чого не помічу я.

— Хі-хі, зрозуміла. На Сіона, як завжди, можна покластися.

Роуз вишукано всміхнулася, і я всміхнувся їй у відповідь.

Справді, я дуже вдячний.

Вона була для мене дуже важлива й дорога.

І як подруга, і як помічниця.

Спадає на думку: а чи не використовую я її?

Не збираюся говорити красиві слова чи виправдовуватися.

Але мені не до того, щоб перебирати засобами.

Щоб врятувати сестру та хворих на хворобу лінощів.

Я шукаю будь-який спосіб.

Це найкращий шлях.

Так я думав.

Минуло ще десь два тижні.

Значних зрушень так і не було, а громові ліхтарі, видані солдатам в Істрії, вирішили забрати.