Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

56. Міст до надії — це форель?

Сьогодні оглядів із Колом немає — вихідний.

Бо лише раз на тиждень можна оглянути пацієнтів із легкою формою хвороби лінощів у тій лікарні.

Якби пацієнти з легкою формою лежали в лікарні пана Альфонса, то можна було б дещо робити.

Чи то випадково, чи то через домовленість, але легкі пацієнти є лише в тій лікарні.

Тому й експериментувати можна лише раз на тиждень.

Звичайно, ніяких ризикованих експериментів, лише те, що точно безпечне.

Проводити досліди, ніби пацієнти — піддослідні кролики, не можна.

Максимум — торкнутися невеликою кількістю магічної сили, майже як легка діагностична пальпація.

Оскільки реакцію видно, це дуже цінний експеримент.

Можливо, колись попрошу родичів пацієнтів дозволити провести лікувальні досліди, але не зараз.

Насамперед треба отримати певні результати на монстрах.

Тоді, можливо, вдасться знайти безпечний і дієвий підхід до легких пацієнтів.

Якби вже забажати розкоші, то хотілося б провести досліди на здорових людях із магічною силою.

Навіть легкі пацієнти не можуть описати свій стан словами і не реагують одразу.

Тому ризик усе одно високий, а точної реакції не зрозуміти.

Здорова людина сама зможе дати те цінне пояснення й одразу припинити, якщо визнає небезпечним.

Але чи знайдеться така дивовижна й цінна людина з магічною силою?..

Перед очима сплив чийсь образ, і я похитав головою.

Розумію, що колись цим шляхом доведеться пройти.

А все одно — не наважуюсь.

Хто ж просто так скаже: «Можна ставити досліди на моєму тілі»?

Та ще й… заради когось іншого.

Зараз я в кімнаті сестри.

Тримаю її за руку, іноді перевертаю.

Це й усе, що від мене вимагається; решту робить мама.

Хоч ми й рідні, вона дівчина, тож мені, хлопцеві, цього краще не доручати, мабуть.

І без слів усе зрозуміло, тож я нічого не казав.

Погладжую руку сестри, ніби чекаючи реакції.

Побачивши, що сестра навіть не ворухнеться, я відчув безвихідь.

Почулося кон-кон — стукіт у двері.

Я відповів, і зайшли троє: Ред, Марон і Роуз.

— Ви прийшли.

— Так, звісно.

— Дякую… хоч і далеко.

— Ет, не дякуй. Ми ж друзі, це само собою.

— До того ж ми просто приїхали на возі.

Ці прості слова мене зворушили.

Є люди, які допоможуть.

Вже від цього так набираєшся сил.

— Ой, Сіоне, я принесла те, про що ти просив.

Марон несміливо піднесла бочку.

Усередині була вода й риба — кілька еттентраутів.

Ред і Роуз теж вийшли в коридор і принесли кілька бочок.

Бочки були невеликі, тож у кожній містилося лише по три форелі.

— Вибач. Не зміг принести багато.

— Ні, достатньо. Дякую.

— Нема за що. Але ж ти любиш форель, Сіоне. Вона, звісно, смачна, але...

— Н-ну так. Хочу дещо з нею спробувати.

Не кажучи, навіщо вона мені, я засміявся, щоб відбутися.

Я раптом подивився на Роуз.

Мені треба було їй сказати.

Це було вкрай важливо, та слова не йшли.

Роуз — одна з небагатьох людей, які мають магічну силу й не хворіють на хворобу лінощів.

Вона ідеально підходила для експерименту з магічною реакцією.

До того ж, дослідивши її, можна було б дізнатися, чому вона залишилася здоровою.

Але я все ще вагався.

Я не міг просто так попросити її стати піддослідною в експерименті на людях.

— Щось трапилося? У мене щось на обличчі?

— Н-ні, нічого.

— Он як?

Урешті я так нічого й не сказав.

Ми трохи побалакали, а потім вони пішли.

Залишилися лише еттентраути та мій жаль.

— Ох… Треба сказати…

Незалежно від того, чи погодиться Роуз допомогти, я мушу сказати.

Скільки не тягни — справа з місця не зрушить.

Думати про Роуз, яка вже пішла, марно.

Я вп’явся поглядом у принесену форель.

Серед усіх тварин, яких я знаю, це єдина риба, що має магічну силу.

Окрім монстрів і людей, магічну силу має лише еттентраут.

Досі я ніколи не бачив магічної реакції форелі.

Завдяки форелі я й відкрив існування магічної сили, та після того майже не звертав на неї уваги.

А тепер я хочу побачити магічну реакцію за різних умов.

Шкода форель, але доведеться провести експеримент.

Ймовірно, реакція буде такою ж, як у монстрів.

Найнебезпечніше — нічого не робити через упередження.

Спробувати все одно нічого не коштує.

Я взяв форель і пропустив крізь неї магічну силу.

— Десять, п’ятнадцять, двадцять.

Цифри мимоволі зірвалися з вуст.

Коли кажеш уголос, легше стежити, тож хай так і буде.

Я збільшую обсяг магічної сили відповідно до цифр.

— 25, 30, 35, 40, 45.

Рука продовжує світитися.

Коли доходить до 45, світла вже чимало.

Від такого обсягу магічної сили слабкий монстр уже обвуглився б, а форель — ні.

Це мене здивувало.

До того ж, коли вливаєш магічну силу в монстра, навіть від малої кількості йде дим і він поступово обвуглюється, а коли сили досить — вмить розсипається.

Але, мабуть, уже межа.

— 50.

Не обвуглюється.

Ще можна?

— 55, 60, 65, 70, 75.

Не може бути.

До якої ж межі?

Навіть бойовий кобольд обвуглився на 50.

На тілі форелі немає змін.

Хіба що рука стає теплою.

— 80, 85.

Ще.

Змін усе немає.

— 90.

Це найбільше, що я можу зібрати магії.

Результат — форель б'ється в руках, жвава й цілком здорова.

Я випускаю форель у воду.

Я сидів приголомшений.

Не очікував такого.

Монстра можна було «очистити», а форель — ні.

Що це означає?

— ...Можливо, монстри — це інше? Монстрів можна очистити, бо вони монстри, а форель — ні...?

Це був великий здобуток.

Тобто монстри й форель дають зовсім різні реакції.

Якщо на це можна спертися, дослідження хвороби лінощів просунеться далі.

А людина — реагує як монстр, як форель чи ще якось інакше?

Якщо це знати, підхід до експериментів на людях зміниться.

Якщо, як у монстрів, будуть ознаки очищення, — це дуже небезпечно.

Але якщо, як у форелі, від малої порції магічної сили немає обвуглення на поверхні — того стану, коли йде дим, — то, можливо, людині не зашкодить і велика.

Певності ще немає, але якщо все гаразд, можна шукати сміливіших способів.

Хай як досліджуй, а на якомусь етапі доведеться перевіряти на людині.

І якщо на той час буде приклад, що там, де є спільне, — хай і за інших умов, — нічого поганого не сталося, то й налаштуватися легше, і невідомого менше.

Що більше відомо, то більше шансів, що дослід вдасться, а там, може, й лікування.

Але поки що лише один випадок.

Якийсь час перевірятиму й на інших рибинах і записуватиму результати.

Що ближчим до 100% буде цей результат, то безпечнішими будуть подальші дослідження.

Людина і форель різні.

Але, можливо, монстри — окрема категорія, а людина й форель — одна.

З цією надією я продовжив досліди: вливав у форель магічну силу.