Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

40. Зростання

Минуло два роки.

Мені виповнилося десять.

Ріст у мене, схоже, почався трохи раніше, і я вже близько 145 сантиметрів.

Лише зростом я зрівнявся з сестрою.

Та й обличчя, здається, вже не таке по-дитячому наївне.

Ось і всі зміни в зовнішності.

Густий ліс.

Там, куди пробивалося сонце, не було й сліду прохолоди.

Я оглянув простір перед собою і повільно видихнув.

Три ґобліни.

Побачивши мене, вони загарчали й вишкірили ікла.

На відміну від кобольдів, знаряддями вони майже не користуються.

Інтелект у них низький, переважають тваринні інстинкти.

Але за силою вони значно перевершують кобольдів.

Один ґоблін — це приблизно п’ять кобольдів.

А тут їх аж троє.

Я ж один.

Єдина моя підмога — «Громовий вогонь» на обох руках.

Ґобліни видавали з пащ звук, схожий на скрегіт по склу.

Неприємно. Але не страшно.

Вони дивилися на мене зверхньо — я ж явно слабший.

Я пригнувся і миттєво відштовхнувся від землі.

Вони, мабуть, не очікували, що дитина першою почне атаку.

Вони розгубилися, але швидко оговталися.

Не гаючи цієї миті, я зібрав магічну силу в обох руках.

Праву руку я спрямував на ґобліна праворуч, ліву — на того, що ліворуч.

Активація.

Магія — Флер.

За роки тренувань я навчився вільно розподіляти, скільки магічної сили випускати з кожної руки.

Зібрав у кожній руці десь по 20 магічної сили й випустив Флер.

Сила атаки була невеликою.

Але швидкість активації і можливість вражати кілька цілей одразу — це переваги.

Флер обпік ґоблінам очі.

— Гі-і-і-а-а-а!!

Ґобліни верещали й метушилися.

Нічого не бачачи, вони гамселили одне одного.

Скориставшись замішанням, я, прориваючись з оточення, рештою магічної сили створив Парний Флер і залишив його висіти позаду них.

Біжучи, я поглянув через плече.

Від Флера минуло шість секунд.

Від другої магії — секунда.

До наступної магії — ще секунди чотири.

Раз на п’ять секунд.

Це обмеження суттєво мене гальмує.

Але є спосіб.

Я обійшов ґоблінів ззаду.

Я опинився там, де вони мене не бачили, а вони відволіклися на розлючених товаришів.

Так, п’ять секунд минуло.

Збираю магічну силу знову.

Я злив магічну силу й так і випустив її на Парний Флер у них під ногами.

Контакт, вибух.

З гуркотом вибух випалив усе довкола.

Сліпучий спалах, жар — усе навколо обвуглилося.

Ґоблінів розірвало, і всі троє обвуглилися.

«Подвійний бомбовий Флер» спрацьовує повільно і без підготовки практично марний, але його сила неймовірна.

Але якщо засліпити й виграти час — він дуже корисний.

Хоча чи все гаразд?

Боюся, вуха ґоблінів тепер не зібрати.

Мабуть, я трохи перестарався.

Але сила вражає.

Обсяг викиду не змінився, а от швидкість збирання й загальна кількість магічної сили зросли.

За день я можу застосувати магію майже сто разів.

Більше навряд чи вийде, але цього цілком достатньо.

Хіба що бій затягнеться надовго.

Я дивився на випалену землю, аж раптом відчув когось позаду й відскочив.

У землю встромилися величезні пазурі.

Монстр, на голову більший за ґобліна.

Гобґоблін.

Схоже, ватажок ґоблінів.

У завданні про нього не було ані слова.

Треба буде вимагати в гільдії доплату.

Гобґоблін — супротивник, якого й дорослий мечник не переможе, якщо не має чималої вправності.

А людей мого віку, які б його здолали, — одиниці.

Ну, я не мечник, а чарівник, тож інша справа.

Що ж, випробую нову магію.

Я зібрав магічну силу в обох руках.

Десь із метр у діаметрі.

Концентрація магічної сили не надто висока, але досить.

Я збираю вітер.

Гобґоблін насторожено не нападає.

У цьому разі це помилка.

Але він цього знати не може, та й реакція природна.

Адже я щойно миттєво розправився з ґоблінами.

З його погляду правильно було вирішити не підходити необачно.

Я це розумію, тому й беруся за таку повільну магію.

П’ять секунд, десять секунд.

А він усе не рухається.

Але, бачачи, що я не атакую, він, мабуть, засумнівався.

Повагався, а тоді загарчав і кинувся на мене.

Та вже запізно.

Я виставив обидві руки вперед.

Заревів шквал.

Здоровенний гобґоблін дістав «Блоу» й відлетів назад.

Нищівна сила вітру.

Вітер сам по собі нічого не робить.

Але коли вітер нагадує шторм, жодна істота не зможе йому протистояти.

Гобґобліна, що дістав Блоу, віднесло назад, а тоді підхопило висхідним потоком і понесло вгору.

Я безтурботно задер голову й дивився, як гобґоблін стає все меншим.

Він піднявся щонайменше на десять метрів.

Через кілька секунд він почав знову більшати.

Він упав і гепнувся на те місце, де щойно стояв.

Відскочив кілька разів, ще трохи посіпався й завмер.

Навіть монстри гинуть, якщо падають з великої висоти.

Я вперше застосував її в справжньому бою — і результат непоганий.

— Хоча готується надто довго. А сила при цьому менша, ніж у Подвійного бомбового Флера.

— Але за певних обставин згодиться. Та й справжнє призначення Блоу — не напад.

Я бурмотів собі під ніс, аналізуючи ситуацію.

Щойно я застосував «магію вітру Блоу».

Точніше, «Високий Блоу».

Зібрана магічна сила — це називається збиранням магії, — торкнувшись повітря, стає «атмосферною магією».

Атмосферна магія просто є, і сама по собі нічого не дає.

Однак, коли вона взаємодіє з якимось явищем чи магією, викликає значні зміни.

А ще магічну силу можна прикріпити до складників повітря й відокремити їх.

Так я думав два роки тому.

Але це не все.

За ці два роки дослідження просунулися.

Зміни настали швидко.

Навколо магічної сили почав збиратися вітер.

Повітря в лівій руці я стискаю, а в правій — розріджую.

Тобто штучно створюю області високого й низького тиску.

Насправді невеликі перепади тиску мало що дають, але тут, мабуть, діє властивість магічної сили.

Адже магічна сила підсилює й підтримує властивості того, чого торкається.

Коли атмосферний тиск знижується, виникає висхідний потік повітря.

У такому разі вітер природно збирається в центрі.

Навпаки, коли тиск підвищується, утворюється низхідний потік.

Тоді вітер природно розтікається від центру назовні.

Вітер дме з високого тиску в низький, тож сам збирається до правої руки, де тиск знижено.

До речі, в природі навпаки.

Повітряна куля працює за тим самим принципом: коли повітря нагрівається, виникає висхідний потік і тиск знижується.

Якщо охолоджувати, утворюється низхідний потік і тиск підвищується.

Отже, насправді зміни тиску виникають через появу висхідних і низхідних потоків.

А я магічною силою силоміць змінюю тиск, не змінюючи температури.

В результаті виходить те саме, але це не природне явище.

Та це неважливо. Я ж не збираюся вивчати метеорологію.

У будь-якому разі, поки що дме лише легкий вітерець.

Потрібно збільшити силу вітру.

Для цього потрібні п’ять видів магічної сили.

Високий тиск, низький тиск, високий тиск, низький тиск.

І куля магічної сили, що огортає їх усі.

Треба й утримувати цей стан, і змінювати його.

Чому — не знаю, але так виходить найпотужніше.

Магічній силі, що торкається тіла, можна будь-коли давати команди, і навіть без нової магічної сили її можна трохи змінювати.

У стані зібраної магії поточний стан можна утримувати.

Поки магічна сила не стала магією, вона тримається понад десять секунд.

Тобто утримувати магічну силу можна доти, доки не вичерпається магічна сила в тілі.

А отже, здавалося б, зібрану магічну силу можна нарощувати, поки не скінчиться запас у тілі.

Зазвичай за раз я можу випустити 90 магічної сили.

Це разом з обох рук.

Щоб зібрати магічну силу знову, потрібні п’ять секунд відновлення.

Як у грі — час відновлення.

Злита магічна сила тримає форму десять секунд.

Звісно, поки її тримаєш, вона поступово тане.

Простий підрахунок: якщо 90 магічної сили тримається десять секунд, то щосекунди витрачається 9.

Після п’яти секунд відновлення ще за секунду можна зібрати магічну силу.

Тобто випустити магічну силу знову можна через шість секунд.

Від першого викиду лишається 36.

Якщо злити з нею нові 90, вийде 126.

Якщо повторювати так раз у раз, магічної сили, що висить у повітрі, стає дедалі більше.

А з «Громовим вогнем» Флер можна застосовувати й не випускаючи магічну силу, а тримаючи її біля тіла.

Бо «Громовий вогонь» зроблено з вогнетривкого матеріалу.

Але він не ідеальний, тому не можна надто ризикувати.

А якщо огорнути все плівкою магічної сили, щоб магія не торкалася ні мене, ні довкілля, можна, як щойно з Блоу, утримувати магію в одному місці.

Але так потрібно більше магічної сили, а Блоу без «доливання» магічної сили взагалі не спрацює, тож це довго.

Я подумав, що так можна творити й дуже потужну магію.

Але реальність виявилася не такою простою.

Але магічна сила не росла понад певну межу.

Точніше, межею було «приблизно 150».

Тобто лише після трьох злиттів виходила енергія, сильніша десь у півтора раза.

Але заради магії лише в півтора раза сильнішої треба майже двадцять секунд.

Звісно, весь цей час іншої магії не застосуєш.

Якщо безперервно ганяти вітер по колу, його сила природно зростає.

Але якщо здійняти сильний вітер біля рук, мене самого знесе.

Проте магію можна зробити такою, щоб вона діяла лише там, де торкається магічної сили.

Тобто, доки я не вивільню магічну силу як магію, вона впливатиме лише на те, що її торкається, — у цьому разі на мою долоню.

Якщо магічна сила лусне, вітер вирветься назовні, а отже, поки її утримуєш, вітер лишається всередині.

Користуючись цим, я знову й знову подвоюю силу вітру, а тоді вивільняю.

І здіймається сильний вітер.

Насправді я хотів створити щось на кшталт камаїтачі, але не вийшло.

Як утворюється камаїтачі, здається, так і не з’ясували — та й узагалі це радше байка.

Створити те, чого не існує, магія не може.

Принаймні поки що.

Магія створює заново, змінює чи посилює те, що вже існує.

Це не диво — у неї є й науковий бік.

Хоча й доволі хиткий.

Хай там як, завдання виконано.

Я зібрав ґоблінські вуха і поклав їх у мішок.

Так, за це має бути непогана винагорода.

Раптом кущі зашурхотіли.

Я напружився — невже ще вороги? — але, побачивши, хто це, розслабився.

— Сестро.

— Сіоне. Ти цілий?

Це була Марі, що зовсім виросла.

Їй дванадцять.

Вона вже почала дорослішати й дуже змінилася за два роки.

Зростом вона, як я, але вже проступають жіночі округлості й вигини.

Обличчя ще трохи дитяче, але вже видно майбутню красуню.

Вона дуже мила, але є в ній і шляхетна суворість.

Кажуть, дівчата ростуть швидко — це правда.

Я теж виріс, але здається, що сестра змінилася більше.

Марі носить на поясі два мечі.

Її зброя — швидкість, тож вона вирішила, що краще битися двома мечами, ніж одним, і вже з рік як переважно б’ється двома.

А моя зброя — лише «Громовий вогонь».

До речі, це вже третій «Громовий вогонь».

Перший загинув через те, що я виріс, другий — через досліди.

— А в тебе як?

— Все гаразд. Думаю, ґоблінів у цій місцевості я перебила.

— Судячи з усього, і ти, Сіоне, непогано попрацював.

— Ага. Десь п’ятнадцять. І троє гобів.

— О, тоді я виграла. Двадцять і п’ятеро гобів.

— Знову програв… А магія ж проти натовпу ефективніша.

— Зате в неї мало способів захиститися. І готується довго.

Магія має велику силу одного удару.

Але чим потужніша магія, тим довше триває її активація.

Окрім магії, я нічим не відіб’юся, тож доки вона готується, доводиться захищатися.

Якщо так подумати, можливо, сестра має перевагу.

…Та ні.

Мечем, як не крути, вбивати важче й довше.

Отже, просто сестра сильніша.

За два роки вона страшенно посильнішала.

Аж ненормально.

— Ну, ходімо додому.

Ми з сестрою, перемовляючись про всяке, рушили додому.

Позаду лишилися купи ґоблінських трупів.