Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

25. Дослідження магії. Аналіз 4

Ранок. Внутрішній двір. Біля громового каменю.

Я стою перед мінералом, який періодично пропускає електричний струм.

Поруч так само стоїть сестра.

Сьогодні тата немає.

Раніше, коли тата не було, мені забороняли проводити експерименти.

Але сказали, що якщо поруч є сестра, можна робити прості експерименти.

Також наказали завжди тримати неподалік відро з водою.

Виявляється, у тата в голові вже склалася формула: експеримент — це обов’язково вода.

— Е-е, сестро…

— М-м-м? Що таке?

Думаючи, як бути, я глянув на неї.

Надто близько.

Вона взяла мене під руку й не відпускає.

Треться щокою об мою руку.

Виглядає мило, наче кішка, але більше схоже на пару, ніж на брата і сестру.

Мені не неприємно, але якщо так липнути одне до одного, тато знову насвариться.

Та й взагалі, така близькість може бути проблемою в майбутньому.

Поки ми діти — це нормально, але... хмм.

Поки що відкладемо це.

Зараз мені незручно, коли вона так близько.

— Вибач, відійди трохи, будь ласка.

— Чому?

— Бо зараз, бачиш, я робитиму магічний експеримент. Якщо будеш близько, це небезпечно.

— ...Я тобі заважаю?

Вона сумно опустила очі.

Що це взагалі?

З боку це виглядає, наче ми закохані.

Коли я жив у Японії й бачив такі парочки, подумки їх проклинав.

Не міг уявити, що сам опинюся в такій ролі.

Хоча ми брат і сестра.

— Ти не заважаєш! Просто, дивись, якщо відійдеш трохи, мені буде легше досліджувати магію.

Вона надула губи і відійшла від мене.

З сумом дивилася на мою праву руку.

Може, їй так подобається моя рука?

— Хмм, добре, зрозуміла.

Вона надула щоки і, хоч була незадоволена, відступила.

Сіла в кутку двору, обійнявши коліна.

Вона може бути примхливою, але якщо пояснити — розуміє.

Я тихо зітхнув і усміхнувся.

Отже, почнемо сьогоднішнє дослідження.

Почну з того, що досі я вправлявся і ставив кілька дослідів.

Вони полягали у зміні форми магічної сили.

Раніше форма магічної сили, викинутої за межі тіла, була ідеально круглою.

Я тимчасово дійшов висновку, що це тому, що якщо не давати жодних команд, магічна сила приймає саме таку форму.

Отже, на те, щоб дійти до ідеї зміни форми, пішло чимало часу.

Але це окрема справа.

Мені вдалося змінити форму магічної сили.

Якщо свідомо це робити, це досить просто.

У процесі зміни форми магічної сили я дізнався кілька речей.

Перше: магічну силу можна збільшити понад ту масу, що була в момент викиду.

Якщо викидати без жодних думок, утворюється ідеально кругла куля діаметром близько двадцяти сантиметрів.

Тобто не так, як пластилін, що змінює форму без зміни маси: магічну силу можна й тонко розтягнути.

Візьмемо кількість і об’єм магічної сили, викинутої за межі тіла, за 60.

Це не фіксовано, а обернено пропорційно.

Тобто, якщо збільшити об’єм, кількість магічної сили зменшується.

Якщо об’єм 80, кількість магічної сили буде близько 40 — так це змінюється.

Але це не означає, що загальна величина фіксована.

У цьому прикладі загальна сума — 120, але насправді все значно складніше.

Я поки не збираюся робити точні розрахунки, але це без сумніву.

Ну, це й так зрозуміло. Енергія магічної сили, викинутої за межі тіла, не змінюється.

Енергія зменшується, якщо її витрачати.

І навіть сама собою потроху зменшується.

Коли я дізнався це, у мене виникло кілька питань.

Наскільки її можна розширити і наскільки стиснути?

Найбільше — куля діаметром приблизно п’ять метрів.

Якщо розтягнути тонко, у вигляді калюжі, можна до десяти метрів.

Але якщо магічна сила надто тонка, її не можна перетворити на магію.

Вона не запалюється і не проводить електрику.

Потрібна певна кількість магічної сили.

До речі, якщо це близько п’яти метрів, електрика проходить, але дуже слабко, струм майже не видно.

Якщо три метри — світло блимає на мить, струм видно дуже коротко.

Якщо метр — світло яскраве, і електрику можна чітко побачити.

Реакція залежить від кількості магічної сили, і це явно впливає на силу.

При п’яти метрах проводити електрику майже немає сенсу.

Мабуть, лише трохи вщипне струмом.

Щодо Флера: він не запалювався, якщо магічної сили було менше, ніж у момент викиду.

Якщо розтягнути тонко, вогонь не з’являвся, і це було марно.

Отже, що буде, якщо стиснути магічну силу?

Струм лише ледь блиснув.

Мабуть, об’єм був надто малим.

Може, стиснена магічна сила й потужніша, але поки що з неї ніякого пуття.

А як щодо Флера?

Тут реакція була дещо несподіваною.

Замість звичайного вогню з’явилося полум’я, як із пальника.

Це було схоже на запалення газу.

Раніше Флер був як блукаючий вогник, тобто звичайний вогонь, а коли підпалюєш щільну магічну силу, жар явно сильніший.

Я спробував обидва варіанти спрямувати на дерев’яну дошку.

Звичайний Флер просто підпалював дошку.

До того ж займання відбувалося не одразу, а з затримкою.

Другий варіант Флера тимчасово назвемо Газовим Флером.

Коли я застосував Газовий Флер, поверхня дошки миттєво обвуглилася і загорілася.

Хоча поширення вогню було подібним до звичайного Флера, на дошці залишилися чорні сліди.

Газовий Флер безперечно потужніший.

Але звичайний Флер горить довше.

Тривалість Флера — п’ять секунд.

Газовий Флер горить близько трьох секунд.

Різна тривалість означає, що коли випускаєш магічну силу й спрямовуєш на ціль, звичайний Флер пролетить далі.

Флер долітає приблизно до десяти метрів, а Газовий Флер — близько п’яти.

Ось перше відкриття.

І друге.

Зміна форми магічної сили досить груба.

Можна створити трикутники, квадрати, п’ятикутники, але складніші форми виходять розмитими і округлими.

Точні форми зробити важко.

Можливо, це через нестачу практики, тому треба це перевірити.

А як щодо форм, які не є чіткими фігурами, — скажімо, пучок ниток чи щось середнє між колом і квадратом?

Відповідь: це теж можливо.

Але дуже складно, і зробити форму такою, як задумано, ще складніше.

Зміна форми магічної сили — процес дуже тонкий порівняно із зовнішнім викидом чи простими командами на кшталт «випустити й спрямувати до цілі».

Тобто потрібен чіткий образ у голові.

Людська думка складна і нечітка, у ній багато різного змішується.

Навіть коли уявляєш, в голову лізуть сторонні думки.

Хоч як заспокоюйся, без серйозного тренування духу уявити образ досконало, мабуть, неможливо.

Це теж треба постійно тренувати.

Поки що мені не треба змінювати форму так, щоб знадобився чіткий образ, тож це не біда.

Але на майбутнє тренуватися в керуванні магічною силою не завадить.

І третє.

Форму магічної сили можна змінювати й після зовнішнього викиду.

Зазвичай я випускаю магічну силу з долоні.

Там контактна поверхня велика, і легше уявити форму.

Якщо форма має велику площу дотику, це не проблема, але якщо, наприклад, потрібен довгий тонкий циліндр, магічна сила виходить, витягуючись прямо з долоні.

За винятком форм, які можна створити прямо з долоні, як ідеальний круг чи квадрат, магічна сила вивільняється саме таким способом.

Інакше кажучи, так само, як витягується чарівний посох Сунь Укуна з «Подорожі на Захід».

Якщо довжина близько метра, магічну силу можна випустити миттєво, а довшу за мить не створиш.

Звісно, чим довше розтягуєш, тим менше магічної сили залишається, а об’єм збільшується.

Звісно, якщо магічна сила торкається долоні, то й електрика чи вогонь торкаються тіла, тому я додаю ще команду «випустити з долоні».

Отже, це все, що я наразі знаю про зміну форми магічної сили.

З усім цим я й стою перед громовим каменем.

Я створюю магічну силу з правої руки.

Уявляю, як трохи віддалік від долоні витягується циліндр.

Він торкається громового каменю.

І раптом по ньому пробігає струм.

У напрямку до мене.

Червоний розряд пробіг аж до мене.

Із моторошним тріском колючий розряд пробіг і зник.

Яскраве світло освітило внутрішній двір і знову згасло.

Я рефлекторно відсмикнув долоню назад.

Магічну силу я випустив віддалік від руки, тож навіть якби не відсмикнув її, не поранився б.

Серце миттєво почало шалено битися.

— Т-ти цілий, Сіоне?!

Вона метушливо підбігла і кілька разів оглянула мою руку.

Пошкоджень немає. Просто було страшно.

Я трохи передбачав це, але все одно так і сталося.

— Все гаразд. Нічого не сталося.

— Т-так? Ну, тоді добре… Але що це було?

— Електрика пішла до тебе. А я думала, вона полетить уперед, від тебе.

— Ось у чому справа: я вже помічав це з Флером — магія народжується, коли витрачається магічна сила.

— Тож не дивно, що вона тече туди, де є магічна сила.

— Щойно магічна сила торкнулася громового каменю, струм природно потік у мій бік.

Сестра нахилила голову, не зовсім розуміючи.

Та й пояснити це досить складно.

У цьому світі поняття «електрика» не поширене.

Блискавка тут є, тож пояснити приблизно можна.

Добре, перейдемо до перевірки того, що сталося.

Це очевидно.

Я створив віддалік від себе магічну силу у формі палиці й торкнувся її кінцем громового каменю.

Тоді струм від місця дотику побіг по магічній силі.

Тобто він пішов у напрямку моєї руки.

Це було очікувано.

Просто було страшніше, ніж я думав.

Але на відміну від Флера, у випадку з електрикою, вона розряджається одразу при дотику, і спрямувати її на об’єкт складно.

Тобто коли торкаєшся громового каменю, стрижень магічної сили вже має бути витягнутий до цілі.

Інакше кажучи, стоїмо так: я, громовий камінь, ціль. І я маю витягнути магічну силу аж до цілі, а вже тоді торкнутися нею каменю.

Тобто центр стрижня з магічної сили торкається громового каменю, і струм тече і до мене, і до цілі.

Це дуже неефективно, до того ж потребує безлічі команд і сильно витрачає магічну силу.

Зовнішній викид, витягнути магічну силу, зафіксувати її так і торкнутися центром громового каменю — ось що для цього треба.

Саме через це доводиться давати багато зайвих команд.

Було б добре просто витягнути магічну силу і будь-коли пустити струм.

Але це неможливо. Громовий камінь розряджається раз у раз, і тримати його в руці не вийде.

Якби був ізолятор, як слюда… тобто пела-камінь, тоді інша річ.

Хмм, у такому вигляді це навряд чи вийде використовувати так легко, як Флер.

Я заспокоїв сестру, яка хвилювалася, і повернувся до експериментів.

Цього разу я випустив магічну силу тоншою, розтягнув і торкнувся нею громового каменю.

Як я вже казав, якщо зробити тонке коло діаметром близько трьох метрів, воно на мить загориться, і струм пробіжить миттєво.

Але форму треба створити заздалегідь, до моменту дотику.

Громова магія має досить складний характер.

Щойно магічна сила торкається, електрика шаленіє, пожираючи її.

З вогнем теж так, але вогонь має тривалість.

Блискавка ж миттєво витрачає магічну силу, тож часу майже немає.

На відміну від Флера, вогняної магії, у громової магії купа проблем.

Що ж робити?

Я відчуваю, що тут є багато можливостей для застосування.

Я довго експериментував і обдумував у голові, і так пройшов час до обіду.

— Сіоне, ходімо вже додому?

— ...Так.

Сестра турбувалася про мене.

Тата не було, тож вона не тренувалася з мечем, а допомагала мені з дослідами.

Вона вже багато зробила для мене, і я не хотів додатково її обтяжувати.

Я намагався усміхатися й разом із сестрою повернувся додому.

Я почав усвідомлювати, що застряг у тупику.

Чогось не вистачає.

Якщо так і далі, то, мабуть, громову магію не вдасться нормально використовувати.

Вона навіть не набрала форми.

І я не міг придумати, як це виправити.