Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

23. Форма магічної сили

Минув місяць відтоді, як я дістав громовий камінь.

Останнім часом температура значно впала, і повітря стало сухим.

І навіть іноді падає сніг — здається, ми повністю увійшли в зиму.

Отже, я хочу розповісти про те, що сталося за цей місяць.

По-перше, як і щороку, взимку основне завдання — зберегти запаси їжі та забезпечити паливо.

Адже тут немає такого, як у Японії, де скрізь можна знайти побутові речі та продукти.

Мене і сестру вже вважають повноцінною робочою силою, тому ми часто допомагаємо в селі або ходимо за покупками.

Тож часу на дослідження магії залишалося небагато.

Проте я намагався виділяти хоч трохи часу, щоб продовжувати вивчати магію.

Коротко нагадаю, що показали досліди того дня, коли я дістав громовий камінь.

Коли я давав громовому каменю магічну силу, струм червонів і на мить ставав яскравішим.

Чому так відбувалося — поки що залишимо це питання.

Я пробував багато разів, і щоразу магічна сила викликала ту ж реакцію.

Головна відмінність від вогняної магії — магічна сила зникає миттєво.

У вогняній магії, якщо торкнутися магічною силою вогню, вогонь синіє й переходить на магічну силу.

Вона горить і рухається, а коли випущена магічна сила вичерпується — згасає.

А от із громовою магією зміна триває лише мить.

Що це означає?

Я вважав, що магічна сила — це не горюча речовина, але енергія з подібними властивостями.

І що магічна сила має здатність підтримувати певне явище.

Для горіння потрібні джерело запалювання, кисень і горюча речовина, і я думав, що роль горючої речовини виконує магічна сила.

Але експерименти з громовою магією показали, що це не так.

Подумаймо про різницю між вогнем і блискавкою.

Обидва — плазма.

Але їхні властивості різні.

Вогонь горить, якщо є три складові.

Якщо є щось, що горить, вогонь тримається.

Це природне явище, що триває само по собі.

А що з блискавкою, тобто струмом?

Струм — це рух електричних зарядів.

Коли відбувається розряд, це кінець, і потрібен час, щоб накопичити заряд знову.

Як видно з блискавки, розряди не течуть безперервно на землю.

Я вважаю, що природних явищ, де електрика тече постійно, не існує.

Громовий камінь теж виробляє струм переривчасто.

Отже, на відміну від вогню, це переривчасте природне явище.

Звісно, якщо це високовольтний розряд на близькій відстані, як дуговий розряд, явище може бути безперервним.

Але зараз ми говоримо про тимчасові розряди.

Отже, різниця в тому, що одне явище безперервне, а інше — переривчасте.

І в тому, чи є це природним явищем, що триває, чи ні.

Вогонь, отримавши магічну силу, горить і далі.

А блискавка, отримавши магічну силу, на мить змінюється й зникає.

Отже,

справа ось у чому.

Тобто магічна сила — це речовина, яка «підсилює саме явище і здатна викликати його самостійно».

Що стосується вогняної магії, то вогонь уже запалений, а навколо є кисень.

Тому, надаючи магічну силу, можна «штучно підтримувати явище горіння».

Блискавку тут породжує камінь: для неї потрібен рух зарядів, а магічна сила цьому не допомагає.

Тому, мабуть, «громова магія дає лише миттєву зміну».

З цього випливає природа магічної сили.

Магічна сила підсилює явища.

Тобто не магічна сила горить від дотику до вогню, а сама магічна сила стає вогнем.

Ймовірно, зміна кольору — це прояв перетворення магічної сили у явище.

Вогонь триває, а електрика розряджається миттєво.

Щодо електричного струму — збільшення світла, мабуть, означає, що відбувається іскріння у широкому сенсі.

Тобто всередині магічної сили — у формі сфери — миттєво проходить струм, підвищується напруга.

Ось чому я вважаю, що магічна сила підсилює явища.

На даний момент у магічної сили є дві властивості.

«Імітує явище, якого торкається, і сама його викликає».

«Імітувавши явище, підсилює його дію».

Без другої властивості вогонь не міг би горіти постійно.

Це також доводить, що магічна сила — не горюча речовина.

Проте це лише попередні висновки, а не остаточні.

Потрібні подальші дослідження, удосконалення і експерименти для підвищення практичності.

Ось до чого я дійшов на сьогодні.

Проблема в тому, як перетворити електричний струм у магію.

Вогонь горить постійно, тому достатньо надати магічну силу, щоб отримати магію.

Запалюєш кресалом, даєш магічну силу — і виходить щось на кшталт блукаючого вогника.

Але з громовим каменем, щойно торкнешся магічною силою, вона розсіюється.

Розряд миттєвий, тож підсилений магічною силою струм просто йде в повітря.

Електрика проходить миттєво.

Зупинити це дуже складно.

Отже, я ламав голову.

У своїй кімнаті, на ліжку — це вже моє постійне місце.

Там я довго розмірковував.

— Хмм, що ж робити...

Якщо випущена магічна сила лопається, щойно торкнеться, то, здається, нічого не вдієш.

Але якщо мета — викликати реакцію магічною силою, то це вже досягнуто.

Та я хочу вільніше користуватися магією, а після нападу ґоблінів почав думати і про самозахист.

Мені не підходить бій на мечах.

Якби я не помітив магічну силу і не навчився нею керувати, тоді всі загинули б того дня.

Не можна бути впевненим, що таке більше не трапиться.

Тому я хочу мати засоби для самозахисту і щоб допомагати іншим.

Для того, щоб боротися, мені потрібна магія.

Не лише вогняна магія, а й громова магія має стати настільки досконалою, щоб її можна було застосовувати на практиці.

Зараз я можу лише підпалити дрова або завдати опіків противнику.

Якщо в опонента є магічна сила, можливо, я зможу застосувати той спосіб бою, що був нещодавно.

Але той феномен ще не зовсім зрозумілий, і якщо у супротивника немає магічної сили, він не спрацює.

Швидких результатів я не чекаю, але кінцевий образ уже маю в голові.

Повернімося до справи.

— Громова магія... громова магія... грім... хмм... здається, я щось фундаментально не так розумію.

Щось мене турбує.

Мені здається, я роблю величезну помилку.

Що ж це може бути?

Що саме не так?

Я інтуїтивно перейшов у стан зібраної магії і випустив магічну силу з долоні.

Світна куля магічної сили піднялася до стелі й поступово зникла.

Спостерігаючи це, я роззявив рот від здивування.

— Невже я надто зациклився на тому, щоб повторити те, що робить форель?

Раніше я теж так думав.

Я помітив магічну силу завдяки фореллі, тож надто вчепився в те, як із нею поводиться форель.

Але це не так.

Так, саме так.

Це було дуже просто.

Не можу повірити, що не помітив: «Магічна сила не обов’язково має бути у формі кулі».

— Ось воно! Саме так! Випущена магічна сила не обов’язково має бути у формі кулі!

Хоча форель теж впливала, у мене в уяві магічна сила була кулястою.

Мабуть, тому що у багатьох творах магічна сила чи енергія часто зображується у вигляді кола.

Я вирішив спробувати: уявив, що магічна сила, зібрана в правій руці, випускається у формі квадрата.

Оскільки я вже тисячі разів практикував стан зібраної магії і її випуск, магічна сила вийшла плавно.

Магічна сила, що з’явилася з долоні, була квадратною.

— Ого! Справді вийшло?!

Цей квадрат магічної сили піднявся до стелі і зник.

Потім я багато разів пробував інші форми.

І магічна сила виходила саме такою, якою я хотів.

Отже, закостенілі уявлення лише сковують.

Потрібно думати гнучкіше.

Схоже, я надто зациклився на тому, щоб просто користуватися магією.

Треба було більше дізнатися про магічну силу й більше експериментувати.

І йдеться не лише про форму.

Зараз я просто випускаю її.

Якщо давати інші команди, можна буде створювати й складніші рухи.

Потрібно багато всього спробувати.

— Хе-хе… усе ще попереду.

Я усміхнувся й далі випускав магічну силу.

Порівняно з початком тепер я міг задіяти магічну силу майже сорок разів на день.

Звісно, скільки магічної сили можна за раз провести по тілу, обмежено.

Загальний обсяг магічної сили ще трохи зросте, а от обсяг викиду, мабуть, уже досяг стелі.

Утім, поки що випущеної магічної сили мені вистачає, тож це не біда.

Що ж, спробую дати зовнішньому викиду магічної сили різні команди.

Ніби програмування якесь.

Чи не скаже магічна сила колись «Hello, world»?

Та ні, це вже занадто.

Думаючи про це, я весь день експериментував, які команди можна дати магічній силі.

Захопившись, я вичерпав магічну силу, тіло перестало слухатися, і родина лише руками розвела.

Мені здається, що родина потроху звикає до цього, і це лякає.