Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

20. Флер

Минув тиждень. Від тієї події минуло вже більше місяця.

Мама, яка повністю одужала від ран, почала займатися домашніми справами.

І ось ми зібралися у вітальні, щоб поговорити.

Ми ще не розповідали мамі про магію та ґоблінів.

Думали, що це може зашкодити ранам, і хотіли, щоб вона зараз відпочивала.

Одужання йшло добре, і, здається, майже не залишилося шрамів.

Вона виглядала так само бадьоро, як і раніше.

— І про що ж ви хочете поговорити?

— Насправді...

Мама лагідно всміхалася, і ми почали розповідь.

Як і татові, пояснили хід подій.

Цілком ідентичну історію.

Коли ми закінчили, мама сказала:

— Ох, он як. Я не зовсім розумію, але роби, як хочеш, Сіоне.

І, хі-хі, дякую тобі, Сіоне.

Мама мало що пам’ятає, але ж це ти мене врятував. Я тобою пишаюся.

Мама посміхалася з ніжністю.

Я був вдячний за її широту душі — вона прийняла все так спокійно.

Такі поблажливі батьки трапляються нечасто.

— Але відтепер, якщо щось трапиться, кажи мамі чи татові.

Ми обов’язково допоможемо, а як ні — то навіть просто розповісти часом допомагає щось зрозуміти.

— Так, я так і зроблю. Я ж обіцяв татові.

— Хі-хі, добре, тоді удачі.

Ми, трохи розгублені, дивилися на мамину усмішку.

Як і тато, мої батьки надто поблажливі.

Але саме завдяки цьому я можу бути вільним.

З глибокою вдячністю і любов’ю я усміхнувся.

І прийняв нове рішення.

Тепер мені нема про що хвилюватися.

Відтепер я буду ще старанніше вивчати магію.

Отже, вперед, докладати зусиль!

Минув деякий час.

Ремонт будинку був повністю завершений, все заспокоїлося, і ми знову почали тренування з фехтування.

Зібралися Марон, Ред і Роуз, а я просто бігав навколо.

Я хотів займатися магічними дослідженнями, але тато сказав, що важливо також зміцнювати тіло, тож я продовжував тренування.

Адже навіть якщо я зможу користуватися магією, без фізичної сили буде складно.

Ніколи не знаєш, що станеться, можливо, монстри знову нападуть.

Тож я змусив себе повірити, що тренування теж мають сенс.

Від часу нападу ґоблінів ми жодного разу не зустрічалися з трійцею.

Ми були зайняті, і, можливо, це було з поваги один до одного.

Усі жителі села дякували нам і висловлювали турботу.

Так само й Роуз, Ред і Марон — вони першим ділом подякували.

Отже, у центрі подвір’я тато спостерігає за тренуванням чотирьох, включно з Марі.

Я біг по колу, а в голові крутилися думки про дослідження магії.

Та Марон і Роуз часто поглядали в мій бік.

І це не дивно.

Адже саме я переміг ґобліна.

До того ж я керував лікуванням мами.

Вголос нічого не кажуть, але я розумію, що вони можуть думати про це в душі.

Хотілося б запитати, але не наважуюся.

Мабуть, саме так і є.

Проте тато, напевно, не розповідає підданим усіх подробиць.

Бо й пояснити складно, а правда лише посіяла б плутанину.

Він лише просить не розголошувати нічого.

Піддані добрі, але чи всі зможуть мовчати — сумнівно.

Та поки що проблем не було.

Під час тренування я постійно відчував два погляди на собі.

Особливо Роуз — вона дивилася відверто, і мені аж ніяково ставало.

Та врешті-решт вони нічого не спитали, і тренування закінчилося.

І відтоді Марон і Роуз так нічого в мене й не розпитували.

— Добре! На сьогодні тренування закінчено!

На цьому татовому слові тренування й скінчилося.

Ми прибрали речі, і троє пішли додому.

Вони нічого не сказали.

Хоч це й було не зовсім як завжди, здавалося, що вони намагаються поводитися звично.

Якщо сьогодні нічого не скажуть, то, мабуть, й надалі мовчатимуть.

Мене це тривожить, але, мабуть, вони хвилюються більше, ніж я.

Я витер піт, прибрав дерев’яні мечі і збирався йти додому.

Та сестра досі залишалася у дворі і продовжувала вправи з мечем.

Це було щоденною справою.

Навіть після тренування вона мовчки наполегливо тренувалася сама.

Відтоді сестра змінилася.

Зазвичай вона була звичайною, але тепер надто захопилася фехтуванням.

— Марі, на сьогодні досить.

— Я ще можу. Повернуся на вечерю, — відповіла вона.

— Але ж…

— Тато ж сам казав: що більше тренуєшся, то сильнішим стаєш, правда?

— Казав, але всьому є межа…

Сестра, здається, так себе заганяла, що навіть тато її стримував.

Цього разу я згоден із татом.

— Сестро, тато ж каже — вже досить.

Коли я це сказав, сестра припинила рухи.

Я подумав, що вона мене зрозуміла, але вона лише зиркнула на мене з осудом.

Я ніколи раніше не бачив такого виразу на її обличчі, і це мене збентежило.

Ми завжди були разом і добре ладнали, а тепер її гнів спрямований на мене.

Я сильно зніяковів, і серце почало шалено битися.

— Гаразд. Якщо вже ти кажеш, Сіоне… то так і зроблю.

Вона лише на мить зиркнула, потім опустила голову і зайшла в будинок.

Я не міг нічого відповісти на таку реакцію.

Лише стояв як укопаний, геть розгублений.

Раптом щось легенько торкнулося моєї голови.

— Не переймайся. Марі просто трохи на нервах.

— ...Так.

Сталося багато всього, і ми пережили страхіття.

Після такого ніхто не може залишатися спокійним.

Після нападу ґоблінів тато і мама поводяться звично, але в душі у них багато думок.

У мене теж з того часу з’явилася ідея використовувати магію, щоб захистити себе і сім’ю від монстрів.

Марі ж зіткнулася з монстрами лицем до лиця, і мама отримала поранення, захищаючи її.

Вона не могла залишитися байдужою.

А може, вона мене тепер незлюбила?

Ця думка страшила мене до глибини душі.

Бо її значення для мене було надзвичайно великим.

Я повернувся додому разом із татом.

Той день закінчився з неприємним відчуттям напруженості.

Магія вогняного атрибуту, хоч і на стадії випробувань, отримала від мене ім’я.

Флер.

Поки що це магія неофіційна, тож я називаю її «пробний Флер».

Пробна Флер спрямовує магічну силу, що реагує з вогнем, вгору.

Тож вона зовсім не підходить для атаки і не має практичного застосування.

Головне, щоб вона летіла прямо.

Хоча сила вогню слабка, вона може бути схожа на примарне полум’я.

Для цього потрібно ще більше зосередитися на магічній силі.

Іншими словами, це команда «випустити магію прямо з правої руки».

Магія переходить зі стану наповнення в стан збирання, і приблизно 60% викидається назовні.

Я помітив, що коли передаю магії якусь команду, кількість магії, яку можна перемістити, зменшується.

І хоча я не відчуваю цього явно, можливо, кожна команда трохи витрачає магію.

Тож я провів експеримент.

Я порівняв викид максимальної кількості магії поруч і вдалині, щоб перевірити, чи однаковий залишок магії.

Результат показав, що при дальньому викиді магії трохи менше.

Це лише приблизна оцінка, але я впевнений у цьому.

Отже, потужність вогню зменшувалася.

Чим далі віддаляєшся, тим меншим стає вогонь.

Наразі максимально можу викликати стан магічного наповнення тридцять разів на день.

Отже, пробний Флер я можу задіяти разів тридцять.

Власне, це вже можна вважати магією.

Вогняний згусток, що летить прямо.

Цього вже достатньо, щоб становити серйозну загрозу.

Хоча, чесно кажучи, я поки не знаю, для чого це використати.

Якщо знову з’являться ґобліни чи монстри, то це стане у пригоді, і я не думаю, що це марно.

До речі, я спробував застосувати це на предметах.

На твердих речах, як-от камінь, це, звісно, майже не вплинуло.

Але на горючих матеріалах, як-от дерево, це спрацювало — можна було підпалити здалеку.

Проте, на відміну від вогняної магії, яку я уявляю, тут не було вибуху чи пронизування при дотику.

Просто доторкається — і горить, ось і все.

Та все ж це доволі ефективний спосіб атаки.

Це ніби піднести ворогові факел.

І це можна зробити тридцять разів.

Гей, а це, можливо, досить потужно.

Та все ж моя основна робота була визначена.

— Сіоне, підпали, будь ласка.

Батько попросив — я підпалив дрова.

Температура вже почала падати, і камін став потрібен.

Тож тепер я завжди розпалюю вогонь.

Розпалювати вручну довго і клопітно.

Ось чому це завдання дісталося мені.

Я вдарив портативним кресалом, створив пробний Флер і підпалив дрова.

— Дякую, дуже допоміг. Хоча синє полум’я трохи дивне.

— Так, воно якось скромне.

— Що ти кажеш? Звичайні люди таке не можуть.

Тільки Сіон може користуватися магією. Батько вважає це дивовижним.

Не знаю, чи це похвала, чи просто використання, але це щось посередині.

Та все ж краще бути корисним, ніж ні.

Хоч трохи не так, як я уявляв, але й не погано.

Але знову застряг у роздумах, що робити далі.

Вогняна магія.

Для неї потрібне джерело вогню.

Магічна сила — це горюча газоподібна речовина, і кисень є, тож проблем немає.

Але кресало як джерело вогню — обов’язкове.

Без нього не підпалиш магічну силу.

Було б добре якось навчитися використовувати магію без жодних підручних засобів.

У мене все одно наперед уявлення, що магію можна використовувати лише коли є щось — або ж якийсь каталізатор, як-от посох.

Справді, це ідеал.

Постійно носити з собою кресало — це трохи не по-стильному, як на мене.

Ні, я вже відчуваю, що досить добре володію магією, але моя мета — значно вища.

Хочеться навчитися використовувати щось на кшталт великої магії.

Чи можливо це — я не знаю, але я хочу зберігати цю мрію.

У будь-якому разі, я хочу якось навчитися застосовувати магію навіть порожніми руками.

Проте поки що я не маю жодної ідеї, як це зробити.

Щодо Флера, можливо, далі прогресу не буде.

Якщо зайду в глухий кут, спробую інший підхід.

Ось так я зазвичай і роблю.

Отже.

Дослідження Флера поки що відкладаю.

Переходжу до наступного експерименту.