Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

19. Перша магія

Експеримент розпочався.

Це був досить ризикований експеримент.

Я переконав тата, який спочатку вагався, і він погодився допомогти.

Адже мені та Марі не дозволили робити це самотужки.

Для мене це навіть на краще.

Адже з татом я можу проводити експеримент спокійніше.

— Ти справді це робитимеш, Сіоне?

Тато стояв поруч зі мною, хоч і з напруженим виразом обличчя.

Я був роздягнений до пояса.

Інакше було б небезпечно.

— Звичайно, тату. Якщо вже так, то йди до кінця разом зі мною!

— Хм! Не можу відмовити, коли бачу сяючі очі свого сина.

— Добре. Піду з тобою до кінця! Ну, вперед!

Десь далеко сестра вправлялася з мечем.

Схоже, сьогодні вона не збирається приєднуватися.

Хоча, якщо чесно, Марі була скоріше згодна, ніж ні.

Тато ж був у піднесеному настрої.

Останнім часом сестра багато часу присвячувала тренуванням з мечем.

Мабуть, вона хвилюється через боротьбу з ґоблінами.

Вона, мабуть, боялася зустрічі з монстрами.

Марі не показує цього зовні і нічого не каже.

Я хвилювався, але поводився, як завжди.

Коли я переживав через відсутність магії, сестра робила так само зі мною.

Якщо ж вона колись почне страждати чи сумніватися, я допоможу.

Дивлячись на зосереджене обличчя сестри, що вправно махала мечем, я так і вирішив.

Я зібрав магічну силу в правій руці перед багаттям.

Це був експеримент із взаємодії зібраної магії з вогнем.

Але умови я змінював поступово.

Зміни залежно від кількості магії, сили вогню, реакції не на вогонь, а на високу температуру тощо.

Я змінював різні умови і записував результати.

Це була нудна, але необхідна робота.

— Поїхали, тату!

— Коли завгодно!

Я торкнувся магією вогню.

Раптом вогонь перекинувся на мене.

— Ой, як гаряче!

— Оп-ля!

Тато швидко облив мене водою з відра.

Вогонь згас.

— Ой, гаряче! Температура не змінилася! Дим темно-сірий, полум'я синє. Збільшуй кількість вогню!

— Добре, додамо дров! ...Готово!

— Так! Починаємо!

— Я готовий у будь-який момент!

Я збираю магічну силу в руці.

Надаю магічну силу вогню.

Вогонь перекидається.

— Гаряче-е-е!

— Ось так!

Раптом на мене ллється вода.

Вогонь згас.

— О, температура не змінилася. Точніше, я не відчуваю різниці! Дим і полум'я не змінили колір!

Наступного разу спробуємо зменшити кількість магічної сили.

— Добре, вперед!

Я зменшую обсяг викиду магічної сили і торкаюся вогню.

Вогонь миттєво перекидається, як і раніше.

Гаряче, але вогонь здається слабшим.

— Дуже гаряче!

— Ого-го!

Батько, вже вправний, спритно обливає мене водою з відра.

Я не отримую опіків на руці.

Це триває дуже коротко, і магічне полум'я насправді не таке гаряче, як справжній вогонь.

Але, чесно кажучи, це досить ризикований експеримент.

— Температурних змін не відчуваю! Але колір диму і полум'я трохи змінився.

Вогню було менше. Сила перекидання вогню залежить від обсягу магічної сили!

— Д-далі…

Я продовжував так робити.

Відтоді я практично щодня повторював це.

Коли батька не було, я припиняв дослідження магії вогняного атрибуту через небезпеку і займався тренуванням магічної сили.

Минув місяць.

Я дізнався кілька речей.

Перше: кількість вогню, що перекидається, залежить від обсягу зібраної магічної сили.

Чим більше магічної сили, тим сильніший вогонь, який можна утримати в руці. Це схоже на уявлення про магію.

Витрата магічної сили визначає силу магії, яку можна застосувати.

Друге: я пробував різні види горіння, і реакція була не лише на вогонь.

Якщо температура достатньо висока, речовина може загорітися.

Третє: навіть у стані магічного наповнення вогонь перекидається звичайним чином.

Це логічно: у стані магічного наповнення вогонь просто перекидається на тіло, як у будь-якої людини.

Колір вогню залишався червоним, тобто горіння було звичайним.

Четверте: це пов’язано зі збиранням магії, але якщо частина тіла покрита, наприклад рукавичкою, магічна сила все одно проходить через одяг і виходить назовні.

І якщо в такому стані торкнутися вогню, він також перекидається і рукавичка горить.

Підсумовуючи вищесказане, чотири пункти.

За допомогою обсягу викиду магічної сили можна регулювати силу вогню, але він переходить на тіло, тож це не практично і небезпечно.

І, здається, магічна сила виконує роль чогось на кшталт горючої речовини.

Проте це лише одна з властивостей, і вона не єдина.

Залежно від реакції магічної сили відбуваються різні зміни, і я планую провести експерименти з іншими явищами.

Я пробував різне протягом місяця, але вирішив, що далі прогресу не буде.

І ось тепер ми у вітальні.

За столом я, тато і сестра почали обговорення.

— Сіоне, я вважаю, що цей експеримент був досить корисним, але здається, що ми не рухаємося вперед.

Ти казав, що магія — це коли створюють вогонь і таке інше.

Я розумію, що створити вогонь — це складний етап. Тому ми ставимо за мету навчитися керувати вогнем.

І, кажу чесно, у такому вигляді це теж виглядає складним.

Адже вогонь просто переходить на магічну силу.

Можна трохи регулювати, але зупинятися на цьому немає сенсу.

— Так, я згоден з татом.

Для початку я хочу, щоб вогонь горів на долоні чи на руці, а тоді випускати чи запускати його в ціль.

Але до цього поки що не дійшло.

— Можливо, якби були рукавички, що не пропускають вогонь... Але таких не існує.

Повністю вогнетривких рукавичок не буває.

Якби були, пожежогасіння в цьому світі було б набагато простішим.

Поки ми з татом ламали голову, сестра сором’язливо заговорила.

— А як щодо того? Кулі світла форелі. Це ж кулі магічної сили, правда?

Якщо так, то, може, вийде перекинути вогонь на магію, яка вже відірвалася від руки?

— Так, я теж про це думав, але поки що не виходить.

— Що? Я можу!

Сестра легко сказала це і повернула долоню вгору.

Відразу з її долоні піднялася маленька куля світла, що повільно піднялася вгору і зникла.

— …Га? Я-як у тебе виходить?!

І коли ти встигла навчитися збирати магію?!

— Я спитала в Сіона, спробувала сама — і вийшло.

Але, здається, у мене не так багато обсягу викиду магічної сили, як у Сіона.

Ось що значить геній.

Я витрачаю час на тренування магічної сили, а сестра, займаючись фехтуванням, одночасно навчилася не лише збиранню магії, а й зовнішньому викиду магічної сили.

— Як ти це робиш?

— Просто. Я намагаюся випустити магічну силу з долоні, і вона виходить.

Але це досить складно регулювати.

Вона одночасно піднімала кілька куль світла.

А я не можу зробити жодної.

Хоч я і відчував безсилля, я вирішив думати позитивно.

Адже доведено, що це можуть робити й інші люди.

Тоді я теж повинен це вміти.

Але я жодного разу не зміг зробити зовнішній викид.

Сестра ж робить це так легко.

Куля, що зависає над долонею. Розміром з пінг-понговий м’ячик.

Я уважно спостерігаю за станом збирання магії.

Порівняно зі мною, там лише дуже тонка плівка магічної сили.

Я розумію, що різниця в обсязі викиду магічної сили є.

Але все одно світло здається досить слабким.

Спалахнула ідея!

Я зосередив магічну силу у долоні.

І зосередився, вкладаючи волю, щоб випустити магічну силу.

Наступної миті над долонею з’явилася куля світла розміром з бейсбольний м’яч, яка піднялася вгору і зникла.

— О, в тебе вийшло, — сказала сестра.

— Тобі вдалося? Мені це не видно, і це дратує... Але як ти це зробив?

Раніше ж не міг, так? Чому раптом вийшло?

— Е-е, якщо просто, то я думаю, що неправильно регулював обсяг магії для зовнішнього викиду.

Якщо загальний обсяг викиду магічної сили за раз — це 100, то зараз мій максимум збирання магії — близько 80.

Я намагався одразу випустити всі 80 магічної сили, зібраної в правій руці.

Але для викиду потрібно було залишити магію у долоні.

Адже явище викиду потребує енергії, і саме магія, що залишилася у долоні, дозволяє цей викид здійснити.

Уяви собі краплі води, що падають зі стелі, де волога лишається на поверхні.

Не вся вода падає на землю, частина її залишається на стелі.

Навіть якщо намагатися силою скинути всю воду, це неможливо.

Думаю, це пояснює, чому під час збирання магії частина сили завжди залишається в тілі.

Неможливо повністю вивільнити всю магію з тіла, а для викиду потрібна відповідна кількість магії.

Отже, викид може містити лише близько 60 магічної сили.

Здається досить неефективним, але поки що не буду на цьому зациклюватися.

— Пішли одразу на вулицю!

— Так, і тату, ходімо!

— Ох... ви двоє такі веселі, що я заздрю, — сказала сестра.

Я вийшов надвір разом із ними.

Тато, як завжди, підготував багаття.

Я зняв сорочку й налив води у відро.

Сестра спостерігала здалеку.

— Готово, Сіоне!

— Тоді починаємо!

Я простягнув руку до багаття.

Зібрав магію у долоні.

І зробив зовнішній викид.

Магія, що відокремилася від руки, торкнулася вогню і почала випромінювати синє полум’я.

Вона піднялася вгору, так і горячи, і посеред шляху згасла.

— О-о-о!

— Ооооо! Піднялося, Сіоне!

Я і тато посміхалися від радості.

Сестра теж, хоч і з іронічною усмішкою, аплодувала.

Нарешті.

Я зміг.

Ось що таке магія!

Що? Нічого особливого?

Та нічого, це ж лише перші спроби.

Ось і перший прототип магії.

Порівняно з тим, що я знаю про магію, це досить примітивно.

Бо це просто вогонь, що піднявся і зник.

Але важливо те, що я це придумав, відкрив і створив.

У цьому світі немає магії.

І я її відкрив.

І найголовніше.

Я зміг використати магію.

Це було так приємно, що я не міг стримати сліз.

— Ууух, я зміг використати магію, магію... уге, уге-ге-ге, хе-хе.

— О! Знову в нього та моторошна усмішка, Марі!

— Хи-хи-хи, це чудово, Сіоне.

Вони обидва мене вітали.

Мені було приємно, але я ще не закінчив те, що хотів зробити.

Витерши сльози, я витягнув з кишені дещо.

— Це... портативне кресало?

Так, це кресало, яким можна користуватися однією рукою.

Воно має форму маленького пінцета, а на кінчику закріплено кремінь.

Дуже маленьке, і іскри від нього теж невеликі.

Вдома ми користуємося більшим кресалом, бо з ним легше розпалити вогонь.

— Подивіться-но.

Я простягнув руку перед собою.

У руці я тримав кресало.

Я зібрав магічну силу і, в момент зовнішнього викиду, вдарив кресалом.

В ту ж мить іскра, що з’явилася, відштовхнулася в магічній силі і спалахнула полум’ям.

Цей вогняний клубок трохи піднявся в повітря і зник.

— Що це було!? Сіоне, це ж справжня магія, чи не так!?

— Неймовірно! Я й не думала, що можна так її використовувати!

Я гордо посміхнувся і почухав потилицю.

Вони обидва радісно сміялися й тішилися, ніби це їхня власна перемога.

Я весь час думав.

Запалити вогонь, а потім перенести його в магічну силу.

Але це просто означає підпалити інший горючий матеріал.

Я розумів, що це занадто примітивно, щоб називати це магією.

Тому я заздалегідь продумав наступний крок.

Я думав, що це можливо лише після того, як навчусь зовнішнього викиду, тому не очікував, що зможу зробити це так швидко.

У будь-якому разі.

Я зміг це здійснити.

Я реалізував експериментальну магію і навіть просунув її застосування.

Ще багато що можна покращити.

Адже поки що це просто плаваюча куля вогню.

Уявляю, що вона має прямувати прямо до цілі.

Щоб це стало реальністю, знадобиться ще багато часу.

Але я справді використав магію.

Ту магію, про яку мріяв понад тридцять років.

Я був настільки окрилений, що навіть сумнівався, чи це насправді.

— Еге, уге-ге, я використав магію. Ура. В мене вийшло. Я зміг.

— Через радість Сіон посміхається ще дивніше, ніж зазвичай.

— І його мовні здібності помітно погіршилися...

— Напевно, він дуже щасливий. Давайте поки не турбувати його.

— Так, так, звичайно.

Хоча я відчував їхні теплі погляди, мене наповнювало щастя.

О, дякую, інший світ.

Дякую, що подарував мені магію.

Я буду старатися й далі розвивати магічну науку.

Я прагну навчитися використовувати магію ще краще.

Я знову твердо вирішив це.