Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

18. Магія вогняного атрибуту

— Як і думав, зовсім не видно.

Це вітальня.

Це після нашої розмови.

Я показую батькові руку, в якій зібрана магічна сила.

До речі, сестрі я вже доповідав про хід справи, тому вона не здивована.

— Світиться досить яскраво, тож якщо й так не видно, то, мабуть, ніяк не побачиш.

— Гм. А Марі бачить?

— Так, бачу. Це стан, коли світло збирається в правій руці.

Але, можливо, я бачу це інакше, ніж Сіон.

— Слухай, можна я торкнуся магії, коли вона зібрана?

Я вагався.

Ця магія допомогла перемогти ґобліна.

Якщо Марі торкнеться і станеться щось подібне, це буде дуже серйозно.

Але якщо в стані магічного наповнення відчувається лише тепло, можливо, варто зменшити обсяг викиду магічної сили, і все буде гаразд.

— Зачекай, я трохи зменшу магічну силу... Ось, тепер має бути безпечно.

— Якщо буде гаряче, відразу відпусти, добре?

— Зрозуміло.

Коли зменшуєш магічну силу, світло теж стає слабшим.

У такому стані Марі торкнулася моєї руки.

— Трохи гаряче, але не до опіків.

Якщо магічної сили буде більше, то буде як із ґобліном?

— Мабуть, так. Але це явище трапляється лише з об’єктами, на які реагує магія.

Тож, якщо батько торкнеться, проблем не буде. Але якщо у супротивника є магія, це небезпечно.

— Отже, я теж можу таке пережити?

— Мабуть, але поки що багато чого невідомо, тому не можу стверджувати напевне.

— Якщо так, то це ефективно проти монстрів?

— Хмм, не факт. Можливо, тільки той ґоблін мав магію.

Можливо, це було унікально для нього.

Адже серед людей теж є ті, хто має магію, і ті, хто її не має.

— Тобто це не працює на всіх.

Батько кілька разів кивнув, розуміючи.

Ми з Марі зустрілися поглядами.

Наші сумніви були однакові.

— Е-е, тату, ти після тієї розмови якось дуже швидко освоївся.

— Гм? Якщо повірив, то не варто постійно сумніватися. Це безкінечно.

Тепер я, мабуть, допомагатиму і хочу все добре знати.

Я не бачу і не відчуваю, але, можливо, з часом зможу розпізнавати.

І жоден батько не залишиться байдужим до того, що цікавить його дитину.

Ні, мені здається, справа не в цьому.

Просто ти дуже любиш своїх дітей.

Але вголос не скажу.

Але мені приємно, що ти так зацікавився.

Мені подобається твій підхід, тату.

— Проте, якщо це справді реакція магічної сили, то необачне її вивільнення може бути небезпечним.

— Так, звісно, я буду обережним. Я ж не хочу нікого поранити.

— Гм. Добре. Тож наразі ти можеш робити лише це?

— На жаль, так. Але є дещо, що я хотів би спробувати.

Хочу трохи розпалити вогонь.

— Тоді розпалимо біля криниці. Там легко загасити.

Поки ми з татом розмовляли і йшли надвір, я помітив, що з Марі щось не так.

Вона явно була незадоволена.

— Щось трапилось, сестро?

— Та ні, нічого такого.

Я ж не злюся, що ти говориш із татом, хоча раніше ми були удвох!

Мені навіть здається, що ви краще розумієте одне одного, і це мене не дратує!

Зрозуміло, ось у чому справа.

Але, мабуть, це неминуче.

Такі речі, як магія, мають у собі якусь романтику.

Деякі речі можуть зрозуміти лише чоловіки між собою.

Тато казав, що магія небезпечна.

Але, мабуть, іноді він теж мріє про щось нереальне.

Так уже влаштовані хлопці.

Це не дискримінація, а розрізнення.

Жінки теж це розуміють, але дещо можна збагнути лише з власного досвіду.

Навпаки, я не розумію жінок.

— Сіоне! Ти не йдеш?

Тато крикнув із двору.

Чому ти виглядаєш більш схвильованим, ніж я?

Хоча я теж хвилююся, тож нічого не скажу.

— Я вже йду! Ходімо, сестро?

— Гм, йду, йду! Ну вже!

Вийшовши надвір, я побачив, що тато вже склав дрова.

Усе для багаття було готове.

У кутку двору є криниця.

Підійшовши туди, тато сказав:

— Ну що, розпалюємо? Ти готовий?

Він тримав у руці кресало і світився від захоплення.

Цей чоловік виглядає таким милим.

Хоч він і мій тато.

— Так, будь ласка.

Кілька разів вдаривши кресалом, він розсипав іскри, і вогонь запалав.

Він подмухав, і вогонь яскраво розгорівся.

Справді, він вправно це робить.

Я так не зможу.

— Дякую, тату. Тоді трохи відступи.

Вони відійшли і спостерігали за подіями.

Я присів біля багаття й почав збирати магію.

Магія зібралася в правій руці, і я доторкнувся нею до вогню.

У ту ж мить.

Вогонь перекинувся на мою руку.

Це сталося миттєво.

Вогонь не торкався шкіри, лише магія.

Та все одно, ніби доторкнувся до бензину, вогонь швидко поширився.

Від зап’ястя і далі палахкотіло синє полум’я.

Було гаряче. Дуже гаряче, і я злякався.

— Горюююююююю!!!

— Сіоне!

— Що ти робиш?!

Тато миттєво облив мене водою з відра.

На щастя, вогонь загасили з першої спроби, залишився лише запах горілого.

Збитки виявилися меншими, ніж я очікував.

Мабуть, тому що вогонь перейшов на мою магію, я не отримав опіків.

Хоча було дуже гаряче.

— О, це було небезпечно... Дякую, тату.

— Ну що ти робиш, це ж небезпечно! Добре, що я про всяк випадок налив води у відро.

— Н-ні, справді, вибач. Дуже дякую.

Тато і Марі зітхнули, ніби кажучи «Ну що з нього візьмеш».

Я теж серйозно задумався над своїми діями.

Але я не думав, що вогонь так раптово перекинеться.

— То що це було? Здавалося, ніби вогонь раптом перекинувся на руку.

— Ось у чому справа: магія реагує на магію інших, правда?

— Я сумнівався, чи це стосується лише магії.

— Тож у мене було дві ідеї.

— Перша: що станеться, якщо висока магія торкнеться магії іншої істоти.

— Це я вже перевірив на ґоблінах.

— Друга: що станеться, якщо магія торкнеться якогось явища. Ось це я хотів побачити.

— Результат ти бачив: реакція була. Червоне полум’я стало синім, вогонь явно перейшов на магію.

— Це точно явище, що виникло через дотик до магії.

— Зрозуміло... Магія реагує на вогняні явища якимось чином.

— Можливо, і на інші теж?

— Мабуть так. Тож, думаю, попереду нас чекає багато експериментів. Хоча, мабуть, видів не так уже й багато.

Поки що я хочу зосередитися на дослідженні вогню. Хоч це й не зовсім те, що я очікував, але магічна сила точно на нього реагує.

— Адже ми бачили це на власні очі. Залишається тільки повірити. Слова Сіона виявилися правдою.

Батько задоволено кивнув.

Я теж відчув радість і посміхнувся.

— Ну от, знову ви одне одного розумієте. А я нічого не розумію…

— Т-та в тебе ж свої сильні сторони!

До того ж ти мені стільки допомагала — і про магічну силу я дізнався саме завдяки тобі!

— Та, правда? Так, так! Саме тому, що я була поруч, правда!?

— Звичайно!

Вмить повеселішала — простенька в мене сестра.

Але саме це в ній і миле.

Проте магічна сила надто сильно реагувала на вогонь.

І, розмірковуючи над цим, я миттєво зрозумів:

Стривай, а це ж майже як магія?

Я не створив вогонь з нічого, але магічна сила, випущена з долоні, запалила полум’я.

Отже, це щось на кшталт магії вогняного типу.

Можливо, майбутнє, де я зможу кидати Вогняну кулю, не таке вже й далеке.

— Ух ти, ух ти, я зможу кидати Вогняну кулю! Хе-хе-хе-хе!

— У С-Сіона якесь моторошне обличчя! Що з ним, Марі?!

— О, так, коли у Сіона з магією щось просувається, він завжди таке обличчя робить.

— Не звертайте на це уваги, тату.

— Розумію. Відкрив у синові нову сторону.

— Чи радіти цьому, чи сумувати — ось у чому питання...

Не звертаючи уваги на їхню розмову, я продовжував мріяти про майбутнє, де зможу користуватися магією.

Магія.

Можливо, вона нарешті набуває реальності.

Я був настільки щасливий, що хотів пуститися в танок.

Я справді радий, що зміг переродитися.

Хоч буває й важко, але є й винагорода.

Я починав любити цей світ.