Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

198. Порожня надія

З моменту початку робіт минуло два місяці.

Вони вже дісталися до Зали, де було Село фей.

Однак Сіона там не було, а завали йшли ще нижче.

Марі та інші дійшли висновку, що земля, можливо, розкололася й Сіон упав униз, тож продовжували розбирати завали дедалі глибше.

Оскільки завали вже значною мірою прибрали, утворився довгий вертикальний кратер.

Роботи з розбирання були небезпечними, тож їх вели з мотузками.

Роботу поділили між підземеллям і поверхнею: ті, хто внизу, складали завали в транспортну гондолу, а ті, хто нагорі, її піднімали.

Досить неефективно, але іншого способу не було.

Гавейн, що працював, побачив Марі й підійшов ближче.

— Якщо він упав униз через обвал, то, можливо, на значну глибину.

— Якщо скоро не знайдемо Сіона, харчі теж скінчаться.

— А магічне чуття нічого не показує?

— Ні… поки що зовсім нічого.

— Але феї дали добру інформацію.

— Кажуть, у завалах тут не відчувається магічна сила Безодні.

— Напевно, кам’яні стіни, що утворювали Безодню, вже прибрали.

— Тож феї також, можливо, трохи зможуть пройти крізь землю.

— Їх про це й попросять.

— Феї, на відміну від звичайних істот, можуть проходити крізь речовину.

— Дивно, але для пошуків Сіона це дуже до речі.

Марі згадала розмову графа Ґолтби із Сіоном.

Щоб ув’язнити фею, потрібен особливий мінерал — камінь фей.

У звичайній клітці фея просто прослизне крізь.

Це означає, що феї можуть проходити крізь речовину.

Тож феї, пройшовши крізь завали, мають знайти Сіона.

Вона зберігала цю надію.

Ні Марі, ні Гавейн ще не втрачали надії.

●〇●〇

З моменту початку робіт минуло п’ять місяців.

Роботи тривали, та Сіона досі не знайшли.

Феї все розвідували, але навіть сліду магічної сили Сіона не виявилося.

Завали на поверхні майже повністю прибрали, і Ліс фей набув попереднього вигляду.

Лише в центрі, де була Безодня, зяяла велика діра.

Цю діру зробили, щоб врятувати Сіона.

Зала Безодні обвалилася.

Напевно, під Безоднею спершу була порожнина.

Її, мабуть, засипали скелі зі стін Безодні та завали.

Тому шлях до місця, де, ймовірно, впав Сіон, перегороджували численні брили.

Працівників лишилося менше половини.

Допомоги від короля вже не було, а Домінік і лицарі мали свої обов’язки, тож зазвичай працювали.

Домінік нібито отримав право на престол за попередні заслуги.

Марі не чула докладної історії.

У вихідні вони допомагають, але й у них є своє життя.

Не можна ж весь час займатися лише рятувальними роботами.

Досі не можу забути розчаровані обличчя Домініка та інших.

Так само було й з рештою.

Кол, Бріджит, Ґраст.

Ізаак, Еліс, Софія, Майс.

Фрея, підлеглі Фреї, Еґон.

І вони теж нещодавно повернулися до своїх країн.

Навпаки, варто сказати, що вони добре протрималися.

Адже кілька місяців вони жили далеко від дому й працювали майже безплатно.

Тепер залишилися лише Марі, Гавейн, Емма, Вінона, Ґолтба, Карла та кілька десятків робітників, яким виплатили зарплату за кілька тижнів.

Нічого не вдієш.

Рятувальні роботи коштують дуже дорого.

Звичайно, Гавейн і Емма теж вишукують кошти на рятування, скільки можуть.

Однак рід Орнстайн — володарі земель.

З огляду на потреби села доступні кошти були обмежені.

Хоч і жили скромно, заощаджень було небагато, і вони швидко скінчилися.

Тож як крайній захід ми самовільно взяли заощадження Сіона на рятувальні роботи.

Було прикро, але іншого виходу не було.

Схоже, Сіон заздалегідь подбав, щоб у разі потреби родина могла зняти гроші з банку.

Завдяки цьому роботи ще тривають.

Марі не здається.

Поки не врятує Сіона.

«Марі! Марі! Лихо!»

Мелфі налетіла, виглядаючи перелякано.

За ці пів року Марі трохи вивчила мову фей.

Тіло її виросло, і вона вже виглядала як доросла.

Статура стала схожою на матір, Емму.

Тобто груди були вже досить пишними.

За її словами, це заважало рухатися.

До власного фізичного розвитку вона, здається, не мала великого інтересу.

«Що сталося, Мелфі?»

«Трохи нижче є порожнина!»

«Справді!? А Сіон!?»

«Не знаю. Не можу туди залетіти, бо там магічна сила демонів»

Магічна сила демонів?

Дивно.

Місце, де була Зала, вони давно вже минули.

Магічна сила демонів не може бути в такому підземеллі.

Якщо щось і можна припустити.

— …Демони вижили?

Якщо так, то Сіон у небезпеці.

Можливо, коли Зала обвалилася, демони теж вижили.

Якщо за обвалом ще й бій тривав.

Магічним чуттям ще нічого не відчуваю.

Марі переводить погляд на Гавейна.

Гавейн із суворим обличчям велично кивнув.

— Під нами порожнина! Є шанс, що Сіон там!

— Ще трохи, прошу!

Робітники, хоч і виснажені, мали в очах блиск.

Вони вже давно працюють разом.

Можливо, не знають Сіона, але захочуть допомогти.

Хоч і отримують платню, мало хто вважає все лише роботою.

А коли мета — врятувати людину, то тим більше.

Рухи робітників прискорилися.

Марі й Гавейн теж поновили роботу.

●〇●〇

Минуло пів року з початку робіт.

Вже й Марі магічним чуттям відчуває силу демонів.

Справді, як казала Мелфі, магічна сила демонів наповнює широке місце.

Тому й казала про порожнину.

Ще трохи. Ще зовсім трохи.

Напевно, Сіон там.

Чому там сила демонів — невідомо.

Сіон казав «багряна магічна сила», і її присутність відчувається зовсім поруч.

Подібне відчуття, як у Безодні.

Прибрали один уламок — простір розширився.

Знайшли.

Уламки, здається, заповнюють частину порожнини.

Довга вузька діра тягнеться глибоко вниз, і туди насипалися уламки.

Але через вузькість уламки заповнили й поверхню.

Уламки з Безодні сповзли в отвір і щільно заповнили.

Тому на поверхні не було западини.

Якби уламки заповнили всю порожнину, Сіон не вижив би.

Але на щастя, порожнина існувала поруч і глибоко.

Тож шанс, що Сіон живий, зріс.

— Порожнина! Копаємо саме тут!

За вказівкою Марі кілька робітників рвучко взялися до діла.

Прибирання уламків — це їхня звична справа.

Коли всі поспіхом відсували уламки, поступово проступала порожнина.

Марі та інші стояли на горі уламків.

Якщо трохи зрушити, траплялися обвали, і це було небезпечно.

Безпечні мотузки були необхідні.

Марі разом із Гавейном обережно спустилися в порожнину.

Густо насичена багряна магічна сила переповнювала простір.

Деякі скелі виглядали так, ніби їх акуратно зрізала сфера, і не скидалися на природні.

На дотик трохи шорсткі, але поверхня була чистою, як після обробки напилком.

Не вся порожнина, а приблизно половина мала чисті стіни.

Інша половина була звичайними нерівними стінами печери.

Ніби щось сферичне зрізало половину порожнини.

Марі, Гавейн та робітники освітлювали околиці Громовими ліхтарями й шукали.

Вірячи, що Сіон обов’язково живий.

— Марі!

Гавейн, схоже, щось знайшов.

Марі підбігла до Гавейна.

У руках Гавейна була частина одягу Сіона.

Марі переконалася.

Сіон справді був тут.

Навколо в одному місці лежали зламаний Громовий ліхтар, меч із громового заліза, сумка тощо.

Без сумніву, тут жили.

Навіть якби демон вижив, чи склав би він речі так?

З характеру й мислення того демона таке не схоже.

Тож це точно справа Сіона.

— Сіон був тут! Він вижив!

— Ага, мабуть. Напевно так.

Марі й Гавейн переглянулися й кивнули.

Двоє, впевнені, що Сіон вижив, разом із робітниками шукали навколо.

Він вижив.

Але зараз невідомо, чи живий.

Взагалі дивно, що на такі гучні розмови ніхто не відгукується.

З тривогою в серці вони продовжували пошуки.

Але Сіона ніде не було.

Більше того, не було й тіла.

Те саме стосувалося й Рапунцен.

Немає місця, куди можна переміститися.

Немає й отвору.

Немає й тіла.

Нікого немає.

— Що, що це взагалі означає?

— Сіоне! Ти ж тут, правда!? Сіоне!

Але відповіді не було.

Марі та Гавейн були розгублені.

Вони були впевнені, що він тут, але Сіона не було.

Лише магічна сила демонів і речі.

І лише гладко зрізана скеля залишалася.