Творець магії — Як створювати магію в іншому світі
196. Операція з порятунку Сіона
Від початку робіт минуло три тижні.
Ліс фей Арсфія, колишнє місце перед Безоднею.
Робочий майданчик добре облаштований, тут навіть є кілька місць для відпочинку працівників і тимчасового житла.
Разом із прибиранням уламків проводять і відновлення лісу.
Залишати завали просто так не можна, бо це псує краєвид Арсфії.
Феї втратили своє село й тепер живуть біля озер.
Схоже, феї вже не зможуть створити своє село знову.
А що ж до Марі.
Вона працювала з відчайдушним виразом обличчя.
Порівняно з днем, коли вона прокинулася, відчуття невідкладності трохи ослабло, та все одно вираз обличчя лишався таким самим відчайдушним.
І це не дивно, адже роботи тривають уже три тижні.
Навіть якби Сіон і залишився цілим, то після трьох тижнів під завалами ймовірність виживання значно знизилася б.
Чим менше часу мине до порятунку, тим вищою буде ймовірність виживання.
Вінона доглядала за працівниками.
Носила напої, подавала рушники, готувала їжу.
Насправді вона хотіла допомагати на роботах, та коли зрозуміла, що не зможе бути корисною, взялася за допоміжні справи.
Граф Ґолтба з ентузіазмом хотів узятися до роботи, та пошкодив поперек і мусив відійти.
Він займався координацією залучення працівників, збиранням коштів на порятунок і пошуком впливових помічників.
Домінік і лицарі, здається, вимагали відпустки та коштів для порятунку Сіона як нагороду за порятунок фей і зачистку Безодні.
Вони разом із працівниками проводили роботи з розчищення.
Уламків прибрали вже чимало, та все одно ще не дісталися до Зали, де мав бути Сіон.
Феї, схоже, можуть проходити крізь речовину, та, як чутно, увійти в Безодню їм важко. Здається, тут замішана магічна сила демонів.
— Втомилися, пані Марі. Ось напій.
— Так, дякую, Віноно.
Марі взяла флягу від Вінони.
Вода освіжила горло, і Марі ніби ожила.
— Е-е, от… як просуваються роботи?
— Не добре. До Зали ще не дісталися, та й із харчами проблема.
У Залі лишилося кілька громових ліхтарів і майже всі сумки.
Тож світла вистачить бодай на мінімум, а харчів, якщо економити, має вистачити приблизно на місяць.
Та немає гарантії, що всі ці харчі й ліхтарі вціліли, а ймовірність, що їх розчавило обвалом, набагато вища.
Тобто часу обмаль.
Марі вважала, що Сіон міг би впоратися з обвалом за допомогою магії.
Та проблему з харчами магією не розв’яжеш.
Навіть Сіон навряд чи зможе створити їжу за допомогою магії.
— Марі!
— Марі!
Почулися знайомі голоси.
Марі різко обернулася й побачила Гавейна й Емму.
Батьки Марі.
Двоє вершників швидко злізли з коней і одразу підбігли до Марі, обійнявши її.
— Батьку! Мамо! Сіон, Сіон!..
— А, у листі все знаємо. Ти добре постаралася.
— Марічко, добре, що ти в безпеці… Сіончик теж напевно в безпеці.
Тепло обох було приємним.
Давно не відчуте родинне тепло заспокоїло тривогу Марі.
Усі троє, мабуть, були стривожені.
Вони, напевно, думали, що Сіон може бути не в безпеці.
Проте поводилися стійко, вимовляючи лише позитивні слова.
Це не була впевненість.
Бо інакше не можна було рухатися вперед.
Марі відсторонилася від них.
— Так, я теж думаю, що Сіон напевно в безпеці!
— Бо всі допомагають, ми напевно зможемо його знайти!
— Ми теж віримо. З ним усе буде гаразд.
— Так. Сіончик завжди досягає таких неймовірних речей.
— І цього разу все буде добре!
Батьки енергійно кивнули.
Тривога була, хвилювання теж, але вони думали так.
Що з Сіоном усе буде гаразд.
Тим часом вона помітила, що з-за спин Гавейна та інших наближаються кілька людей.
— Ну, з ним усе буде гаразд.
— Сіон не може закінчити так.
— Він же магічний дурник. Напевно, під завалами досліджує магію.
— …Аха… схоже… Сіон… напевно в безпеці.
— Ґрасте! А ще Кол, Бріджит!
Ґраст — коваль, друг Гавейна, як дядько для Сіона та Марі.
А також Кол і Бріджит, які допомагали в лікуванні хвороби лінощів в Істрії.
— Рафіна, здається, не може приїхати через сімейні справи.
— Ну й подруга, у таку мить не прийти!
Кол сказав це з презирством, але для Марі було вже добре, що вони приїхали.
А за ними йшла ще одна група.
— Почув, що з учителем Сіоном біда, і не міг всидіти на місці, тож приїхав…
— Це щось неймовірне.
— Це… Ліс фей… Отже, учитель Сіон там, унизу.
— Треба швидше рятувати!
— Чи в безпеці учитель Сіон? Хотіла, щоб він спробував нові солодощі…
— Я… теж зроблю все, що можу!
— Це Ізаак Мессершмітт, Еліс Ешарос, Софія Суфле та Майс, які пройшли курси лікування хвороби лінощів учителя Сіона!
— Вони запропонували допомогти в рятувальних роботах, тож я їх привів!
За рекомендацією графа Ґолтби кожен вклонився.
Марі вперше зустрічає їх, але чула про них від Сіона.
— Ну й Сіоне, ти! Не смій помирати, не віддячивши!
— Гей, ви!
— Так, старша!
— Давно не бачились, пані Олоф. Її Величність наказала докласти зусиль для порятунку Сіона, тож я прибув. Також буде виділено кошти на підтримку рятувальних робіт, наскільки можливо.
— Пані Фреє та всі майстри!! А також пане Еґоне!
Вінона радісно представила.
Фрея та її підлеглі — ковалі, які допомагали розробляти магічні пристрої в Санострії.
А Еґон — дворецький, схвалений королевою Мільхією.
— Ред, Марон, Роуз та інші селяни теж хвилювалися, але, звісно, не могли взяти їх із собою.
— Село доручено герцогу Балфу, тож усе гаразд.
— Ну, давайте й ми візьмемося до роботи!
Слова Гавейна додавали сили.
Сіона люблять.
Це викликало гордість і щиру радість.
Марі підбадьорила себе, щоб не заплакати, і підняла руку.
— Допоможемо Сіону разом!
— Ооооо!!
Це був момент, коли всі об'єдналися.