Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

177. Багряний день

Зараз день. Раніше, коли з’явився Ейнцвельф, мало бути вночі.

Невже це трапляється й удень?

Тоді це Багряний день.

Але чому ж почався Багряний день?

Хвилювання надто сильне.

Я усвідомлював, що бракує спокою.

Думай. Треба думати.

Королева Рістії Мільхія казала.

Багряна ніч має настати не пізніше ніж через два роки після початку курсів лікування хвороби лінощів.

Це було лише сподівання.

Адже протягом двох років союзу з іншими країнами мала статися Багряна ніч, щоб показати силу Рістії.

Я мав використовувати магію й уже створені магічні пристрої, щоб довести: без них демонів і монстрів не подолати й Багряну ніч не зупинити.

Інакше Рістію загарбають.

Та, схоже, все сталося раніше, ніж я думав.

Невже після минулої Багряної ночі вже за рік почнеться наступна?

Вінона схвильовано закричала.

— Сіоне! Небо червоне!

— Так, я бачу! Це Багряна ніч!

— Багряна ніч!? Невже це вона!?

— Це ж те лихо, що вразило Істрію!? Що-що-що ж робити!?

— У Багряної ночі є етапи! Минулого разу під час першої з’явилися нові нічні монстри, а під час другої — демони!

— Чи буде так само цього разу, невідомо, але краще повідомити короля Ральфґанґа!

— Слухаюся! Тоді негайно пошлю вершника до лицарського загону!

Домінік одразу взявся за справу.

Отже, з повідомленням усе гаразд.

А що далі?

Підійти й розвідати?

Але якщо, як минулого разу, з’явиться сила-силенна могутніх монстрів, буде небезпечно.

Хоч зараз і день, тож нічних монстрів не повинно бути, та можуть з’явитися ще сильніші.

До того ж завіса багряної магічної сили утворилася над Арсфією.

Я хвилююся за Мелфі та інших.

Треба йти їм на допомогу.

— Сіоне, а ця магічна сила… чи не менша вона за площею, ніж тоді в Істрії?

— Га? А, справді.

Марі сказала це несміливо.

Після того, що щойно сталося, незатишно, і є про що поговорити, та зараз не до того.

Треба взяти себе в руки й думати, як протистояти Багряному дню.

Як сказала Марі, площа багряної магічної сили справді менша.

Можливо, менша, ніж тієї ночі, коли сестра захворіла на хворобу лінощів перед нашою поїздкою до Істрії.

— Площа справді менша, але магічної сили явно більше, ніж тоді.

— Так. Я спала, тож знаю лише з чуток… але це не означає, що можна розслабитися.

— Слушно. Ту магічну силу, найімовірніше, випускають демони.

— Коли ми раніше билися з Ейнцвельфом, він усе поглинав, щойно з’являвся.

— Тобто, чим більше тієї сили, тим сильніший демон може з’явитися.

— Найімовірніше. Але спершу можуть з’явитися монстри першої стадії.

— Перш ніж це станеться, треба врятувати Мелфі та інших у Лісі фей.

— Тоді план зрозумілий.

— Гаразд. Віноно! Зупини віз на мить!

— Домініку! Скажи графу, щоб теж зупинився!

— Т-так!

— Слухаюся!

Вінона зупинила віз, і ми вибралися назовні.

Віз графа й Карли, що їхав попереду, теж зупинився.

Граф і Карла вийшли, і всі зібралися разом.

— Це Багряна ніч. Хоч і вдень, усе одно Багряний день.

— На першій стадії з’являться монстри, на другій — демони.

— Не обов’язково так буде, але минулого разу сталося саме так, тож тримайте це в голові.

— Справді настав Багряний день… але чому саме в Медіфі?

— Не знаю. Зараз не час з’ясовувати причину, поговоримо згодом.

— О-о, вибачте. Так, звісно, продовжуйте.

— Отже, спершу про минулу Багряну ніч: щоб перемогти монстрів…

Я на мить глянув на Карлу й Домініка.

Вони не знали про магію.

Але час настав.

Тож більше ховати не треба.

Навпаки, варто голосно оголосити про існування магії й показати її силу.

Можливо, це не те, що планувала королева Мільхія.

Я ж хотів уникнути широкого поширення шкоди від Багряного дня.

В Арсфії майже нікого немає.

Ймовірність, що хтось постраждає, дуже низька.

Зате й ефект для поширення знань буде слабшим.

— Щоб перемогти монстрів і демонів, потрібна магія.

— Звичайними атаками їх навіть не поранити.

— Магія? Що це…?

— Ніколи не чув такого слова. Це нова зброя чи що?

Домінік і Карла одночасно схилили голови.

Я надів Громовий вогонь і використав Флер.

Заодно показав Акву й Болт.

— Щ-що це за синє полум’я!? Червона блискавка!? І вода!?

— Я-як це працює!?

— Це магія. Явище, створене за допомогою магічної сили.

— Насправді магічна сила виявилася енергією, яку можна використовувати для магії.

— Вибачте, що досі мовчав. Не міг розповісти через певні причини.

— Пояснення буде згодом, а поки прошу просто прийняти.

— З-зрозуміла.

— …Поясниш потім.

Обоє ніби наразі погодилися.

Обоє вже бачили фей, магічну силу та багато іншого, тож навряд чи тепер сумніватимуться в магії.

У будь-якому разі, добре, що вони просто прийняли.

— До Арсфії вирушимо лише ті, хто вміє користуватися цією магією.

— Інакше важко буде навіть захищатися.

— Мета — врятувати фей і розвідати ліс.

— Думаю, підемо ми четверо: я, сестра, Вінона та граф Ґолтба. Згодні?

— Я-я теж?

— Гм, я не проти… але бої — не моя спеціальність.

— Усе гаразд. В основному б’ємося ми з сестрою.

— Але щоб урятувати всіх фей, все одно потрібні руки, та й краще, коли вмієш магію.

— Ви ж насамперед подбайте про власний захист.

— З-зрозуміла! Постараюся!

— Якщо так, то цей Ґолтба докладе всіх зусиль!

Вінона й граф були сповнені рішучості.

— Сестро, ти згодна?

— Звичайно. Хіба я… можу відлучитися від Сіона.

Після того, що сталося, на душі в мене було непросто.

Від Марі йшло якесь болісне відчуття, що стискало груди.

Не думати про це зараз.

Зосередитися на тому, що перед очима.

— Тоді решта, будь ласка, чекайте за межами лісу.

— Якщо відчуєте небезпеку, одразу тікайте.

— З монстрами не воюйте.

— …Підтримка з тилу — річ принизлива, але послухаємося вказівок Сіона.

— Тьху, зараз послухаю тебе. Все одно ситуації не розумію.

Домінік та інші — група очікування.

Безпосередньо битися їм важко, але нехай допоможуть, якщо щось трапиться.

Без засобів повернення буде кепсько.

— Тоді рушаємо!

Ми відновили рух і незабаром прибули до Арсфії.

Відчувається ненормальна зловісна магічна сила.

Арсфія зовсім не схожа на ту, що зазвичай випромінює величну атмосферу.

У мене, Марі й Домініка є магічне чуття.

Тому-то ми й відчуваємо жахливість цієї магічної сили особливо гостро.

— …Це, це жахливо…

— Ніби оточений десятками тисяч монстрів, відчуваю такий страх…

Домінік тремтів усім тілом.

Це точне порівняння.

Бо ця магічна сила належить демонам.

Вона дорівнює силі десятків тисяч монстрів.

Чи зможемо ми перемогти, якщо з'явиться демон?

Тоді ми ледве перемогли, вдавшись до чогось на кшталт несподіваної атаки.

А наступного разу?

Цей демон, ймовірно, сильніший за Ейнцвельфа.

Це видно з кількості та якості магічної сили, що ширяє в повітрі.

Чи справді я зможу перемогти?

Щоб позбутися тривоги, я похитав головою.

— Ходімо.

Зібравши всю мужність, я обернувся до всіх.

Повівши за собою трьох напружених супутників, я рушив уперед.