Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

172. Можна ж дослідити й любовні стосунки

Стеля, на яку я дивлюся з ліжка, вже стала звичною.

Ніч у домі графа, сповнена тиші.

Я, як завжди, плив у морі думок.

Згадую розмову з Домініком.

— Все розкажи, га. Я думаю, це не зовсім неправильно.

Думки Домініка можна зрозуміти.

Думаю, він дав досить об'єктивну пораду.

Однак я не мав бажання діяти згідно з порадою Домініка.

Ймовірно, тому що це не те, що я сам придумав.

— Усе життя я думав сам і знаходив відповіді.

— І щодо магії, і щодо всього іншого.

Зазвичай, коли я з кимось розмовляю, відповідь уже є або після дій.

Справжні проблеми я, можливо, вперше порадився з Домініком.

Але саме тому думаю ще більше.

Не можу сліпо вірити чужим словам і довіряти долю.

Зрештою, схоже, я той тип людини, якому треба самому подумати й переконатися.

Отже, подальший план визначено.

— Як і з магією. Аналіз, гіпотеза, перевірка, а потім результат.

— Це мій спосіб. Те саме і з коханням!

Мій спосіб — обдумувати все теоретично.

Тоді й у стосунках кохання так само.

Якщо спосіб визначено, залишається лише думати.

Тож давай упорядкуємо поточну ситуацію.

По-перше, Вінона зізналася мені в коханні, а я поки не дав відповіді.

А сестра… Марі і я в дитинстві пообіцяли не одружуватися ні з ким.

Це мало сенс: оскільки я не можу одружитися з Марі, то не одружуватися з іншими, щоб не залишати Марі самотньою.

Але нещодавно Марі сама скасувала цю обіцянку своїми словами.

Тож що ж потрібно обдумати в цій ситуації?

Спочатку розглянемо варіанти.

Перший — вибрати Марі.

Другий — вибрати Вінону.

Третій — вибрати обох.

Четвертий — не вибрати жодну.

Варіант ухилитися і втекти виключаємо.

Варіанти — ці чотири.

Для вибору потрібні причини.

Тож почнімо аналіз і припущення, щоб отримати матеріал для судження.

Подумаємо про мої почуття.

Мені подобається і Вінона, і Марі.

Але чи це романтичні почуття — не знаю.

Здається, це і любов, як до родини, і симпатія до протилежної статі.

Те, що можна сказати напевно, — це те, що не можу визначити, кого люблю більше.

Хоч і відчуваю провину перед Віноною, та для мене родина все ж стоїть на першому місці.

Якщо ж зважувати на романтичні стосунки і питати, кому з них віддати перевагу, я все одно обрав би сестру Марі.

Але це не означає, що вибір непохитний.

Залежно від обставин, можливо, я обрав би Вінону.

Такі мої почуття щодо обох.

А з погляду романтичних почуттів, що я відчуваю до них?

Це важлива частина.

Якщо чітко зрозуміти, кого люблю більше, це стане вагомим аргументом для рішення.

Спочатку згадаю Марі.

Сестра, з якою ми разом змалку. Кровної спорідненості немає.

Однак Марі, напевно, вважає мене рідним братом.

Поки що відкладемо те, як насправді ставиться до мене Марі.

Зараз мова про мої почуття.

Отже, чи бачу я Марі як представницю протилежної статі?

Чесно кажучи, можливо, підсвідомо я вже бачив у ній представницю протилежної статі.

У дитинстві ми з мамою і Марі іноді разом купалися.

Тоді я пам’ятаю, що відчував сором і водночас усвідомлював її як представницю протилежної статі.

Звичайно, я вважаю її родиною.

Але все не так просто.

Я — перероджений. У мене є спогади про попереднє життя.

У дитинстві це було лише легке усвідомлення, але коли Марі захворіла на хворобу лінощів і я подумав, що можу її втратити, що я тоді відчув?

Коли я відчув втрату й розпач від думки, що сестри більше немає, чи бачив я в ній лише сестру?

Не знаю. Але пам’ятаю, що мені було страшно до жаху.

Я, напевно, боявся втратити близьку й важливу для мене людину.

Тоді в той момент я бачив у Марі сестру.

А як щодо того, як я рятував Марі, розлучався з нею, знову зустрічався і проводив з нею дні до сьогодні?

Чи була Марі для мене сестрою?

Я раптом згадав той момент, коли віддав Марі намисто.

Тоді я побачив її обличчя.

Посмішку, в якій від усього серця було видно радість.

Побачивши те обличчя, що я подумав?

…Напевно, подумав, що вона мила.

Хіба думають таке про сестру?

Радіти за неї, і самому від того радіти, — це одне. Але чи буває, щоб я щиро думав «мила»?

Навіть якщо вважаєш родину милою, то почуття тоді, здається, були іншими.

У мене серце калатало.

Це не почуття до родини.

— Так… Я

Той момент, та мить.

Я, напевно, чітко усвідомив сестру як дівчину.

Не як сестру, а як окрему жінку.

Інакше таких почуттів не виникло б.

У дитинстві вона намагалася стати сильнішою, щоб захищати мене.

Навіть не знаючи, чи існує магія, вона не сміялася, а разом зі мною шукала.

Знайшла еттентраут і показала мені.

Старанно допомагала в дослідженнях магії.

Завжди була поруч і підтримувала.

Казала, що любить мене і що я для неї важливий.

Таку сестру, Марі, я вважаю привабливою.

Усвідомивши це, я здивувався, але водночас усе стало на свої місця.

Можливо, я помітив це раніше.

Один висновок уже є.

Я бачу Марі як протилежну стать і вважаю її привабливою.

Сам собі дивуюся такому висновку, але спершу прийму цей факт.

Раптом серце тьохнуло.

Не було піднесення, але в грудях народилося тепло.

Воно було спокійним і приємним.

Постараюся не забути це почуття.

— Гаразд. Перейдемо далі.

Зі своїми почуттями до Марі я розібрався.

А як щодо Вінони?

Спочатку хотілося допомогти дитині в жалюгідному становищі.

Потім, проводячи разом час, я відчув близькість, і вона стала для мене підопічною.

А Вінона почала до мене чіплятися.

Але це була не що інше, як співзалежність, і нам треба було переглянути свої думки.

Я відштовхнув Вінону, а вона чітко заявила, що все одно хоче бути зі мною.

З того моменту ми стали паном і слугою, а водночас наче друзями.

Чи вважав я Вінону другом до її зізнання?

Ні, не тільки.

Я точно бачив у ній представницю протилежної статі.

Але не думав про неї як про об'єкт кохання.

Після зізнання я змінив своє враження про Вінону.

Я помітив, що коли вона поруч, серце починає битися швидше.

Вінона має гарну фігуру, добрий характер і вона вродлива.

Будь-хто вважав би її привабливою жінкою.

Я сильно усвідомив, що така жінка була поруч.

Коли вона поруч — серце калатає, а якщо наші погляди зустрічаються, мені стає соромно.

Я опинився в такій юнацькій ситуації.

Але я не знаю, чи це романтичні почуття.

Можливо, просто соромно спілкуватися з дівчиною, до якої відчуваєш симпатію.

Знову я дійшов висновку.

Я дивлюся на Вінону як на представницю протилежної статі і вважаю її такою ж привабливою, як і Марі.

Отже, підсумовуючи, виходить так.

Я відчуваю симпатію до обох як до представниць протилежної статі, але не знаю, чи це романтичні почуття.

Тобто, принаймні, вибрати одну з них неможливо.

— Тоді варіанти «вибрати Марі» і «вибрати Вінону» варто наразі відкинути.

Залишається «вибрати обох» або «не вибрати жодну».

Хоч і сам це визнаю, але варіанти всі складні, і вибрати все одно треба.

Далі варто подумати про почуття цих двох.

Свої почуття я вже зрозумів.

Але які почуття у Марі та Вінони?

Спочатку потрібно це обдумати.

Отже, щодо Марі.

Як уже згадувалося, Марі в дитинстві дала мені обіцянку.

Це була обіцянка не виходити заміж ні за кого, але кілька місяців тому Марі сама її скасувала.

Марі казала, що не хоче зв'язувати мене обіцянкою з дитинства.

Чому вона це зробила?

Загальноприйнятою думкою, мабуть, є те, що з віком погляди змінюються.

Справді, діти можуть казати, що одружаться з батьками, але з дорослішанням ця думка змінюється.

Тому логічніше припустити, що Марі має реалістичні погляди і скасувала обіцянку.

— А чи справді так?.. Адже це ж моя сестра.

Навіть коли я був у столиці Санострії, людина, яка так мене любила, що хотіла приїхати до мене, раптом стала спокійною, ніби змінилася.

Це підтверджують свідчення тата й мами.

Тато казав, що, дізнавшись про мою діяльність у Санострії, у неї з'явилися якісь думки.

Але чи можуть погляди так сильно змінитися?

Я не розумію, про що думає Марі.

Згадую, як Марі після нападу ґоблінів сама відпрацьовувала фехтування.

І тоді я теж не розумів Марі.

Лише після розмови я дізнався, що Марі переживала і боролася.

Можливо, зараз вона так само про щось думає і самотужки страждає.

І все ж Марі мовчки йде за мною.

До того ж вона так сильно зраділа подарунку.

Тому я думаю, що вона не почала мене ненавидіти і не намагається віддалитися від брата.

Тоді що означає її нещодавня спокійна й байдужа поведінка?

Образу сестри, яка, як раніше, хотіла мене монополізувати і раділа чи засмучувалася через мене, вже немає… Чи справді так?

Якщо так, то що я відчуватиму?

Я відчую самотність. Мені буде сумно.

І водночас я відчув біль у грудях.

Але я подумав, що це теж егоїстичне почуття.

Адже Марі не знає, що ми з нею не кровні родичі.

Зараз я не розумію думок Марі.

Але все одно десь відчувалося щось не те.

— Як не думай, усе одно не збагнути, га?

Щоб дізнатися про думки Марі, доведеться спитати саму Марі.

Хоча невідомо, чи вона відповість, якщо спитати.

У будь-якому разі, щодо почуттів Марі я тимчасово дійшов висновку.

Я не знаю, про що думає Марі.

Але, ймовірно, Марі все ж таки любить мене, в цьому я не помиляюся.

Чи це романтичні почуття, чи любов до родини — не знаю.

А як щодо почуттів Вінони?

Спочатку, коли ми з Віноною зустрілися, взаємна стриманість створювала між нами велику стіну.

Хоча причиною була й негативна вдача Вінони, головний фактор полягав у її батькові.

Батько Вінони був аристократом, що занепав, і переживав через цей стан.

Щоб якось знову досягти успіху як аристократ, він планував наблизити до мене, маркіза, свою доньку Вінону і змусити одружитися.

Батько Вінони ставився до доньки як до знаряддя.

Однак ми поговорили, і чим більше дізнавалися одне про одного, тим глибше розуміли, і відстань між нами скоротилася.

Вінона була маріонеткою батька і не могла мати власної волі.

Але після зустрічі зі мною вона набула власного «я» і почала висловлювати, що хоче робити.

Через це вона деякий час залежала від мене, але поступово все частіше діяла за власною волею.

Вона стала сильнішою. Доказ тому — те, що вона частіше висловлює свої почуття.

У результаті Вінона зізналася мені в коханні.

Я був приголомшений. Не очікував, що вона взагалі скаже про свою симпатію.

Я знаю, що Вінона мене поважає.

Навіть думав, що вона трохи обожнює мене.

Але я думав, що це лише захоплення, повага і любов, а не романтичні почуття.

Однак Вінона чітко сказала, що любить мене.

Можливо, іноді кажуть «люблю» через захоплення чи повагу.

Але я думаю, що Вінона передала мені свої почуття не через сліпе поклоніння.

Бо вона довго не могла мати власної волі.

Якби вона лише захоплювалася мною і залежала, то просто мовчки була б поруч.

Але вона заявила про свої почуття і передала мені свою любов.

Такого не зробиш без чітких романтичних почуттів.

Або навіть якщо вона сама думає, що це романтичні почуття, насправді це може бути залежність.

Але дивлячись на Вінону останнім часом, я не міг так думати.

Бо Вінона достатньо самостійно думає, самостійно діє і починає йти своїм життям.

Мабуть, її слова — щирі.

Підсумовуючи, ось що.

Раніше Вінона не мала власної волі, але останнім часом починає ставати незалежною.

Я вважав, що її схильність залежати від мене зникла, і вона хотіла стати мені рівнею, переступивши через захоплення та благоговіння.

Бажання стати носієм магічної сили було проявом цих почуттів.

У результаті Вінона відчула романтичні почуття і зізналася мені.

Щодо почуттів Вінони, я дійшов висновку.

Вінона закохана в мене. Її зізнання було продиктоване чіткими романтичними почуттями.

Я відчув, як обличчя палає.

Самому собі вигадав, а вже червонію.

Від цієї думки стало ще соромніше, я зарив обличчя в подушку і тихо скрикнув.

— Т-треба заспокоїтися, я!

Досі я обмірковував свої почуття та почуття обох.

З точки зору романтичних почуттів, я однаково люблю обох і вважаю їх привабливими як жінок.

Щодо Марі, я не знаю, чи бачить вона мене як чоловіка і чи є в неї романтичні почуття, але вона вважає мене важливою людиною.

Вінона бачить мене як чоловіка і має романтичні почуття.

Більше матеріалів для судження зараз немає.

Залишилося два варіанти: «вибрати обох» і «не вибрати жодного».

Що ж робити?

Кого ж обрати?

Висновок, до якого я дійшов…