Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

149. Відчуття магічної сили

— О-один, дв-ва, тр-ри.

Я притулився до дерева, закриваючи очі рукою, і рахував числа.

— …Десять. Ну що ж.

Не питаючи «можна вже», я озирнувся — і перед очима розкинувся цілий ліс.

Щебет птахів і шум вітру.

Серед легкого, пухнастого спливання магічної сили я озирнувся навколо.

У полі зору нікого не було.

Здавалося, у межах видимості нікого немає.

Поки що, звісно.

Я зосередив свідомість і заплющив очі.

Пригадав відчуття, яким шукав присутність магічної сили, — тепле й дивне.

У темряві знайшов ледь помітну відмінність і простягнув туди свідомість.

Розплющивши очі, повільно пройшов крізь чагарник, підійшов до потрібного дерева й зупинився.

— Графе, ви тут?

Щойно я це сказав, кущі зашурхотіли й звідти вийшов граф.

— Гм! Невже сідниці стирчали?

— Ні, ви чудово сховалися. Магічну силу я відчув, звісно. До речі, сестра… отам.

Туди, куди я показав пальцем, височів великий дуб.

Ми з графом підняли голови й побачили, як звідти стрімко спускається силует.

— Легко знайшли… А навіть батько казав, що мене важко знайти.

Сестра поплескала себе по одягу й виглядала роздратованою.

— Якби не відчуття магічної сили, я б нічого не помітив. А відчуття вашої магічної сили я вже запам’ятав, тож одразу зрозумів.

— Відчувати, не бачачи, — дуже зручно. З цією здатністю можна знайти й монстрів, і людей, що мають магічну силу.

— Поки що не так уже й далеко. Але під час тренувань дальність потроху зростає, тож, можливо, зможу сприймати набагато далі.

Спочатку межа була кілька сантиметрів, а тепер уже близько десяти метрів. До того ж чутливість зросла від простого «є магічна сила» до розрізнення «відчуття кожної магічної сили».

Конкретно — два види: обсяг магічної сили та тип магічної сили.

Тип магічної сили можна назвати її якістю. Наприклад, від сестри я відчуваю яскравість і силу, а від графа — витонченість і мерехтіння. Звичайно, сила відчуття залежить і від обсягу, тож що більше магічної сили, тим легше її сприйняти.

А от випромінювання магічної сили — тут це стан, коли вона постійно присутня, а не стан магічного наповнення — можна зменшити тренуваннями, тому велика кількість магічної сили не завжди означає, що людину легше знайти.

До того ж тип магічної сили, на відміну від кольору, не змінюється.

Магічна сила, яку випускають із рота, має колір і чітко відрізняється, а от колір магічної сили людини, здається, не змінюється.

Однак, коли сприймаєш, різниця очевидна й легко зрозуміти, чия це магічна сила. Звичайно, коли людей багато, розрізнити важче.

Ротова магічна сила й випромінювана, мабуть, мають різні властивості. Джерело те саме, але види схожі, проте не тотожні.

Ротову можна назвати внутрішньою магічною силою, а випромінювану — зовнішньою.

Щоправда, чим саме вони відрізняються, я ще майже не знаю. Можливо, лише кольором і відчуттям, тож важко сказати…

А все ж випустити магічну силу з рота — цікавий спосіб.

— Гм?

— Що? Щось трапилося?

— Н-ні, нічого.

Сестра здивовано зазирнула мені в обличчя.

Здається, мені ось-ось спаде на думку щось.

Даремно. Не розумію. Може, я просто помилився.

— У будь-якому разі, тепер останній шматок «мови фей» на місці.

— Так. З цим відчуттям магічної сили, ймовірно…

— Це означає, що ми отримали джерело інформації, окрім зору! Тобто, розшифровуватимемо мову за допомогою зору і відчуття магічної сили! Як хвилююче!

Граф задоволено куйовдить вуса.

Його піднесений настрій було видно одразу, і я мимоволі розплився в усмішці.

Та я теж у захваті!

— Ну, на сьогодні з відчуттям магічної сили досить. Дякую вам обом. Ви мені дуже допомогли.

— Це звична справа, не переймайся.

— Хехехе, Ґолтба готовий виконати будь-яке прохання вчителя Сіона!

Сестра і граф усміхнулися мені на повну.

Треба подякувати їм обом за допомогу.

З відчуттям магічної сили можна виявляти носіїв магічної сили на відстані.

Це стосується монстрів, людей, фей і навіть демонів.

Наприклад, у бою в місцях з багатьма сліпими зонами ця здатність корисна, і здається, вона може стати в пригоді ще в багатьох ситуаціях.

Отже, у мові фей можна відчувати магічну силу, розпізнавати колір і тип магічної сили та визначати «слова».

…Можливо.

Оскільки ми ще не почали повноцінно використовувати відчуття магічної сили для аналізу мови фей, це не точно.

Але вже відомо, що магічна сила та колір магічної сили, які кожен має, є різними типами магічної сили.

Якщо об'єднати й проаналізувати всю наявну інформацію, мову точно вдасться розшифрувати.

Однак, якщо аналізувати всі комбінації, це буде величезний обсяг інформації.

Без сумніву, це буде дуже важка робота.

Ну, принаймні прогрес є, і це приємно. Не будемо турбуватися про майбутнє.

— Тоді повернімося. Домінік, якого виснажила сестра, вже, мабуть, прокинувся.

Ми рушили назад до табору.

— Це погано звучить. Я його не виснажувала. Я стримувалася.

Я недовірливо глянув на сестру, яка зітхнула з докором.

Навіть якщо стримувалася, це все одно виснаження, на мою думку.

— Що, що це за погляд! Я не знущаюся з нього! Я просто роблю те, що потрібно для тренування. Останнім часом він трохи прогресує.

— Ого, а ти казала, що в нього немає таланту.

— Таланту справді немає. Але він прямий і простодушний, слухняніший, ніж я думала, і добре все засвоює. Тож якщо трохи попрацює, може стати досить сильним.

Я трохи здивувався. Щоб сестра когось хвалила!

Навіть сестра, яка зазвичай дуже лагідна до мене, щодо фехтування досить сувора.

Звичайно, до інших її критерії оцінювання ще вищі.

Якщо сестра хвалить, то, мабуть, талант у нього все-таки є.

Ну, якщо спитати сестру, вона, ймовірно, скаже, що таланту немає, тож я не кажу.

— До того ж, він трохи схожий на когось…

— Га? Схожий?

— …Нічого. Гаразд, у мене є справи, тож тут і попрощаємося. Повернуся на обід.

— Е, а, так. До зустрічі.

— Зустрінемося згодом.

Ми з графом помахали сестрі рукою й рушили до табору.

Домінік схожий на когось?

На кого ж він схожий?

Сестра часто кудись йде сама, але я не розпитував глибоко.

У сестри є свої справи.

Якщо сестра не каже, то й питати не треба, гадаю.

Якби вона над цим зациклювалася, то інша річ, але такої атмосфери немає.

Усе гаразд, правда?

— Тож, учителю Сіоне! Ходімо!

Коли я вже збирався зануритися в роздуми, граф з радісним виглядом гепнув мене по плечу.

Побачивши невинну усмішку графа, я теж мимоволі посміхнувся.

— Так! Повернімося до аналізу мови фей!

Граф, усміхаючись так широко, як тільки міг, двічі голосно й перебільшено кивнув.

Навіть трохи підстрибуючи.

Двоє зациклених на дослідженнях повернулися до табору.